Рішення

від 04.01.2023 по справі 460/47765/22

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 січня 2023 року м. Рівне №460/47765/22

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Компанія будівельних матеріалів" доРівненської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства "Компанія будівельних матеріалів" (далі - позивач, ПП "Компанія будівельних матеріалів") до Рівненської митниці (далі - відповідач, Митниця), в якому позивач просить суд про визнання протиправними та скасування Рішення про визначення митної вартості №UA204000/2022/000173/2 від 07.11.2022 року.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

04.11.2022 року декларантом Приватного підприємства "Компанія будівельних матеріалів" (33018, м. Рівне, вул. Курчатова, буд.32, код ЄДРПОУ 32881064), ОСОБА_1 до Рівненської митниці була подана митна декларація №22UA204020028733U9 на наступні товари: сухі будівельні суміші та гіпсовий клей за заявленою митною вартістю за ціною договору в розмірі 23810,66 PLN (польських злотих).

Для підтвердження заявленої митної вартості товару до митниці разом з митною декларацією декларантом Позивача були подані документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості: зовнішньо економічний контракт з доповненням; рахунки-фактури, сертифікати якості, сертифікати походження, документи про оплату товару, товаро-транспортні документи, як документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, експортну митну декларацію тощо.

В процесі здійснення процедури митного контролю та оформлення, посадовою особою Рівненської митниці повідомленням №1785473 від 04.11.2022 року було вказано на наявність ряду невідповідностей та з покликанням на норми статті 53 Митного кодексу України постановлено вимогу про надання додаткових документів. Декларант вважав, що до первинного комплекту документів ним були долучені всі передбачені Митним кодексом України документи, а також додаткові листи- пояснення від імпортера та продавця, а також додатково декларації на підтвердження коду товарів згідно УКТЗЕД, карту технічних характеристик товарів, та експертний висновок Рівненської ТПП від 04.11.2022 року, інші додаткові документи у декларанта були відсутні, про що митний орган було проінформовано листом №02/07-11 від 07.11.2022 року.

Подані декларантом до митного оформлення документи та відомості не були взяті до уваги, Митниця не погодилась із задекларованою митною вартістю товарів та 07.11.2022 року було прийнято Рішення про коригування митної вартості №UA204000/2022/000173/2 і Картку відмови у митному оформленні товарів №UA204000/2022/000208.

Позивач не погоджується з Рішенням про коригування митної вартості товарів №UA204000/2022/000173/2 (та похідним документом - Карткою відмови), вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що суперечать вимогами чинного законодавства, просить скасувати.

Відповідач адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов. Пояснив, що надані до митного оформлення документи містили неточності та невідповідності, а на вимогу надати додаткові документи декларантом не були надані додаткові документи. Також покликався на наявність у митниці цінової інформації згідно митної декларації №UA206080/2022/007285 від 27.09.2022 року із рівнем вартості вищим, аніж було заявлено до митного оформлення. Із врахуванням цих обставин посадовою особою митниці було оформлено картку відмови у митному оформленні та скориговано митну вартість із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 МКУ до рівня, наявного у ціновій базі даних. Вважає відмову у митному оформленні та коригування митної вартості законними, обґрунтованими та такими, що не порушують законних прав, свобод та інтересів позивача. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою від 23.11.2022 позовна заява залишена без руху.

Ухвалою від 02.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.

08 вересня 2022 року між польською фірмою POLSKA DYSTRYBUCJA BUDOWLANA SP.Z.O.O, як Продавцем та ПП "Компанія будівельних матеріалів", як Покупцем, було укладено зовнішньо економічний договір б/н (далі Договір) (а.с.10-14).

Предметом Договору згідно пункту 1.1, 1.2 є співробітництво сторін у сфері постачання Продавцем Покупцеві товару у вигляді будівельних матеріалів згідно з рахунком-фактурою, в порядку і на умовах DAP UA Рівне та на умовах даного контракту.

Пунктами 3.1, 3.2, 3.3 Договору передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах DAP UA Рівне за адресою: м. Рівне, вул. Курчатова, буд.32, пакет документів з поставкою: рахунок-фактура (два оригінали), сертифікат якості, сертифікат походження.

Згідно п.4.1 Договору, розрахунки по даному контракту здійснюються в польських злотих шляхом здійснення 100% суми передоплати за Товар. Відповідно до приписів Договору, Покупцем згідно виставлених рахунків сплачено 28310,86 PLN (польських злотих), що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті АТ КБ Приватбанк №JBKLMAEO6LKDHU та роздруківкою SWIFT-переказу за аналогічною сумою.

У процесі здійснення процедури митного контролю та оформлення, 04.11.2022 посадовою особою митниці було пред`явлено вимогу №1785473 про надання додаткових документів (а.с.23-26), мотивуючи вимогу наступним:

1. Відповідно до пункту 3 контракту від 08.09.2022 б/н поставка товарів здійснюється на умовах DAP, Рівне, разом з тим надані до митного оформлення фактура від 21.10.2022 №221010543, фактура-проформа від 11.10.2022 №221010119 та митна декларація від 21.10.2022 року MRN 22PL402010E1800948 не містять інформації щодо умов поставки;

2. Відомості щодо переміщення за межі ЄС товарів за наданою до митного оформлення копією митної декларації від 21.10.2022 року MRN 22PL402010E1800948 відсутні у відкритій базі даних Європейської Комісії з тарифів та митного союзу;

3. Згідно інформації, наявній у відкритій мережі Інтернет, пропозиції продажу ідентичних товарів виробництва NOGRIPS Sp.z.o.o в країні експорту (Республіка Польща) вищі, ніж заявлені до митного оформлення;

4. Наданий декларантом прайс-лист продавця не містить відомостей щодо умов поставки.

Вищевказане, на думку посадової особи митного органу, свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно умов придбання товару. Декларанту запропоновано надати виписку із бухгалтерської документації продавця щодо формування відпускної ціни товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, які містять інформацію щодо продукції, яка виготовляється виробником та за власним бажанням подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Зважаючи на той факт, що до первинного комплекту документів декларантом були долучені всі передбачені Митним кодексом України документи, а також долучені листи- пояснення як від імпортера (№5/11/22 від 02.11.2022, №6/11/22 від 02.11.2022), так і від Продавця - POLSKA DYSTRYBUCJA BUDOWLANA SP.Z.O.O (б/н від 03.11.2022), а також додатково декларації на підтвердження коду товарів згідно УКТЗЕД, карту технічних характеристик товарів, та експертний висновок Рівненської ТПП від 04.11.2022 року, то додаткові документи у декларанта були відсутні, про що митний орган було проінформовано листом №02/07-11 від 07.11.2022 року (а.с.65).

Відповідно, 07.11.2022 року Відповідачем було прийнято Рішення про коригування митної вартості №UA204000/2022/000173/2 і Картку відмови у митному оформленні товарів №UA204000/2022/000208 (а.с.66-67, 68).

В обґрунтування прийнятого рішення (графа 33 МД) митним органом зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки:

1) декларантом не подано усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ та у відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документів чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положенням ст.17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994р.

2) подані до митного оформлення документи містять неточності:

2.1. відповідно до пункту 3 контракту від 08.09.2022 б/н поставка товарів здійснюється на умовах DAP, Рівне, разом з тим надані до митного оформлення фактура від 21.10.2022 №221010543, фактура-проформа від 11.10.2022 №221010119 та митна декларація від 21.10.2022 року MRN 22PL402010E1800948 не містять інформації щодо умов поставки;

2.2. відомості щодо переміщення за межі ЄС товарів за наданою до митного оформлення копією митної декларації від 21.10.2022 року MRN 22PL402010E1800948 відсутні у відкритій базі даних Європейської Комісії з тарифів та митного союзу;

2.3. згідно інформації, наявній у відкритій мережі Інтернет, пропозиції продажу ідентичних товарів виробництва NOGRIPS Sp.z.o.o в країні експорту (Республіка Польща) вищі, ніж заявлені до митного оформлення. Відомості, зазначені у листі експортера від 03.11.2022 та використані при складанні експертного висновку Рівненської ТПП від 04.11.2022, суперечать відомостям щодо вартості товарів, наявних на сайті виробника товарів;

2.4. наданий декларантом прайс-лист продавця не містить відомостей щодо умов поставки.

Вищевказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно умов придбання товару, в тому числі і стосовно числових значень додаткових витрат.

Рівненська митниця володіє ціновою інформацією щодо визнаної митним органом митної вартості товарів, схожих за назвою, призначенням, країною походження, країною експорту, митне оформлення яких здійснено за МД №UA206080/2022/007285 від 27.09.2022 року- 1,483944 USD/кг.

Водночас, відповідач також зазначив про можливість визнання заявленої декларантом митної вартості за умови надання додаткових документів згідно переліку: виписку з бухгалтерської документації продавця щодо формування відпускної ціни на заявлених умовах поставки із врахуванням всіх витрат, понесених у зв`язку з експортом товарів в Україну; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, які містять інформацію щодо продукції, що виготовляється виробником.

В підсумку, у рішенні митного органу зазначено, що за результатом проведеної відповідно до положень ч.4 ст.57 МК України процедури консультації з декларантом, митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень ст.64 МК України, з огляду на відсутність у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 МК України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (ст.62 МК України), інформації щодо складових вартості товарів, наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (ст.63 МК України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ. Митну вартість товару визначено на підставі інформації щодо визнаної митним органом митної вартості товарів, схожих за назвою, призначенням, країною походження, країною експорту, митне оформлення яких здійснено за МД №UA206080/2022/007285 від 27.09.2022 року- 1,483944 USD/кг.

Статтею 55 МК України визначено, що у разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів, декларант або уповноважена ним особа має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Відповідно до приписів статті 55 МКУ, 07.11.2022 року товар був випущений у вільний обіг за МД №22UA204020028933U3. Сума додатково нарахованих митних платежів склала 122614,32 грн. (а.с.69-71).

Порівнявши вимоги митного органу із наявними у справі документами, судом встановлено, що умови поставки товару дійсно прописані у зовнішньо економічному договорі, факт направлення та доставки товарів саме за умовами договору на адресу: м.Рівне, вул. Курчатова, буд.32 підтверджений товаросупровідними документами. Факт оплати товару саме у договірній вартості підтверджений копіями SWIFT-платежів, проведених державним банком АТ КБ Приватбанк, який серед іншого здійснює фінансовий моніторинг всіх транзакцій та здійснює грошові переводи у іноземній валюті виключно при підтвердженні дійсності адресатів, наявності контрактних зобов`язань та об`єктивних підстав для їх проведення.

При цьому чинним законодавством України не встановлено імперативних вимог до змісту рахунку-фактури або прайс-листа та відповідно обов`язкового зазначення у них інформації щодо умов поставки. Аналогічно, порядок заповнення митних декларацій країн-походження (експортних митних декларацій) врегульований законодавством Євросоюзу. Проходження товару через митний кордон Євросоюзу за експортною митною декларацією від 21.10.2022 року MRN 22PL402010E1800948 суд сприймає як підтвердження належного оформлення та заповнення граф даного документу з точки зору законодавства Європейського Союзу.

Суд погоджується із доводами Позивача, що за експортною митною декларацією від 21.10.2022 року MRN 22PL402010E1800948 товар виїхав безперешкодно з країни Євросоюзу та перетнув кордон без зауважень, при цьому Відповідачем не долучено до відзиву на адміністративний позов жодних документів або доказів на підтвердження відсутності таких даних у відкритій базі даних Європейської Комісії.

Щодо використання митним органом інформації, наявної у відкритій мережі Інтернет щодо пропозиції продажу ідентичних товарів виробництва NOGRIPS Sp.z.o.o в країні експорту, то дана обставина сама по собі не є і не може бути підставою для витребування додаткових документів та подальшого коригування митної вартості. Більше того, в матеріалах справи міститься лист контрегнта позивача від 03.11.2022 (а.с.29-37), яким підтверджено, що ціна на продукти, яку отримав позивач, є ринковою та правильною. ПП "Фірма бедівельних матеріалів" вул. Курчатова, 32, Рівне, Україна, 33018 оптовий покупець. Також в листі наведено посилання на ціни на польському ринку та звернуто увагу на те, що це роздрібні ціни, доступні кожному звичайному, індивідуальному клієнту в Польщі. Також надано контакти особи, до якої може звернутися митний орган для отримання необхідної інформації.

Крім того, відповідачем у оскаржуваному Рішенні та у відзиві на позовну заяву зазначено, що коригування здійснювалось за митною декларацією №UA206080/2022/007285 від 27.09.2022 року із рівнем вартості вищим, аніж було заявлено до митного оформлення. При цьому, в порушення приписів статті 74 КАС України, згідно якої у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, суду така митна декларація не надана, відповідно суд позбавлений можливості встановити коректність такого порівняння та його обґрунтованість.

Суд враховує, що згідно із частиною другою статті 53 Митного кодексу України до переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, орган доходів і зборів може письмово витребувати у декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що єдиною фактичною підставою для здійснення коригування митної вартості лишається наявність у митниці цінової інформації, відмінної від заявленої декларантом. Суд вважає, що посадовою особою митниці не виконано обов`язку із перевірки формування митної вартості імпортованого товару, не виявлено ознак підробки документів або відсутності у них відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни. Митний орган покликався лише на наявність неточностей, які були спростовані наданими декларантом документами та матеріалами справи.

У своїй сукупності, за досліджених обставин, суд ставиться критично до об`єктивності та правомірності коригування митним органом митної вартості за спірною поставкою.

Статтею 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Пунктом 2 частини 2 статті 52 МК України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 1 статті 53 МК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів визначений у частині другій статті 53 МК України.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Однозначно трактує цю норму і Верховний Суд, яким зазначено, що орган доходів і зборів має право вимагати надання додаткових підтверджень лише у випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, у них наявні ознаки підробки або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни. Це пов`язано з тим, що такі вади не дозволяють органу доходів і зборів здійснити визначений законом мінімум митних формальностей.

Якщо ж декларантом надані всі документи, необхідні для визначення вартості товару за першим методом, а також, якщо зауваження митного органу (щодо наявності розбіжностей, неточностей у документах) не стосуються числових значень вартості товару, то вимога про надання додаткових документів, відмова у прийнятті декларації, застосування іншого методу визначення митної вартості є безпідставними.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Така позиція суду узгоджується із обов`язковою для врахування правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у постанові від 04.04.2018 у справі № 826/27058/15.

Судом встановлено, що в рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем всупереч вказаним вище правовим нормам не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та причини, через які митна вартість імпортованого позивачем товару не може бути визначена за ціною договору. Матеріалами справи документально не підтверджено факту надання декларантом позивача документів, що містять розбіжності, наявність ознак підробки або те, що вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів

Суд вважає, що для митного оформлення митної декларації від 04.11.2022 року №22UA204020028733U9 декларантом були надані всі документи, які дозволяли точно і однозначно встановити вартість, яка була сплачена за товар, що імпортується.

В той же час, посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, як на доказ правомірності оскаржуваного рішення, оцінюються судом критично, адже в даному випадку відсутність запитуваних документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами.

Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 в справі № 810/5295/15 вказав, що неподання декларантом додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Суд наголошує, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Стосовно використання відповідачем даних МД №UA206080/2022/007285 від 27.09.2022 року щодо ціни схожих товарів за ціною 1,483944 USD/кг, то суд зазначає наступне.

У разі застосування для коригування показників митної вартості товару інформації, зазначеної в інших митних деклараціях, митний орган має враховувати всю інформацію, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів, що постачаються, їх обсягу, характеристик і умов їх продажу, при цьому такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про відповідний товар.

Відповідач не надав до відзиву МД №UA206080/2022/007285 від 27.09.2022, а тому суд не може порівняти, які товари розмитнювалися за такою декларацією, чи ідентичні вони товару позивача, за яким методом відбулося розмитнення, які обсяги поставки, що підлягало до врахування митним органом при визначенні можливості застосування таких відомостей для коригування показників митної вартості товару.

Суд наголошує, що саме по собі прирівняння митним органом цін схожих товарів, без врахування особливостей товарів, їх обсягів та умов постачання, які можуть бути різними, у зв`язку із чим це може впливати і на вартість (ціну) товару, не може вважатися обґрунтованим, адже формування ціни на товар здійснюється з урахуванням різних чинників, таких як ринкові ціни, обсяг партії, вартість і якість сировини, використаної на виготовлення товару, тощо.

Дослідивши матеріали справи та докази, надані стороною позивача та відповідача у їх сукупності, суд дійшов висновку, що рішення про неможливість визнання заявленої митної вартості товарів за митною декларацією від 07.09.2022 року №UA204020/2022/022315 і коригування митної вартості за шостим (резервним) методом є безпідставним та протиправним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз наведених статей свідчить, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на суб`єкті владних повноважень. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим витребувати митниця має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Отже враховуючи вищенаведене та проводячи системний аналіз правових норм, суд прийшов до висновку щодо відповідності вимог Позивача чинному законодавству України.

Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надано доказів законності дій посадових осіб митниці при винесенні оскаржуваних Рішення про коригування митної вартості та Картки відмови, у той час як Позивачем належними та допустимими доказами доведено правомірність своїх доводів та вимог. Відповідно, позов слід задоволити повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із наступного.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 2481,00 грн., а відтак, суму судового збору слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Зазначені положення кореспондуються із пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7, яким передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певну суму, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року по справі № 810/2760/17.

З метою захисту прав та інтересів ПП "Компанія будівельних матеріалів", 18.11.2022 між ним та Адвокатським бюро «Олександри Скіданової» було укладено Договір №б/н про надання правової допомоги. На виконання договору, ПП "Компанія будівельних матеріалів" були понесені судові витрати, пов`язані із отриманням професійної правничої допомоги. Ця сума складається з опрацювання та вивчення документів, складання адміністративного позову та його обґрунтування, подання доказів, пояснень, тощо. Розмір витрат на професійну правничу допомогу, які було понесено позивачем, становлять 12000,00 грн. На підтвердження сплати вартості вказаних до суду надано рахунок на оплату, квитанцію до прибуткового ордера, акт приймання-передачі наданих послуг.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

Так, проведення адвокатом зустрічі з клієнтом та аналіз чинного законодавства та судової практики не охоплюється наданням правничої допомоги безпосередньо в суді щодо конкретного спору.

Враховуючи зазначене, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, суд дійшов висновку про стягнення 6000 грн на користь позивача, оскільки такий розмір гонорару є співмірним, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Суд також враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Приватного підприємства "Компанія будівельних матеріалів" задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про визначення митної вартості №UA204000/2022/000173/2 від 07.11.2022 року.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Компанія будівельних матеріалів" за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці судовий збір у розмірі 2481,00грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. (шість тисяч гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 04 січня 2023 року

Учасники справи:

Позивач - Приватне підприємство "Компанія будівельних матеріалів" (вул. Курчатова, буд. 32,м. Рівне,Рівненська обл.,33018, ЄДРПОУ/РНОКПП 32881064)

Відповідач - Рівненська митниця (вул. Соборна, 104,м. Рівне,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 43958370)

Суддя С.М. Дуляницька