Постанова

від 03.01.2023 по справі 240/11216/21

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/11216/21

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернова Г.В.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

03 січня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року (ухвалене в м. Житомир) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мекопрінт Україна" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

в червні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

24 листопада 2022 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10 листопада 2022 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та доводи відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Мекопрінт Україна" зареєстроване як юридична особа 18.01.2019 № запису 13011020000000957, місцезнаходження Житомирська область, смт. Черняхів, вул. Індустріальна, 33.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Житомирській області та є платником податку на додану вартість, що визнається та не оспорюється сторонами.

Головним управлінням ДПС у Житомирській області відповідно до Наказів від 18.03.2021 № 334-п та від 25.03.2021 № 395-п (про продовження строку проведення документальної позапланової виїзної перевірки) проведена документальна позапланова виїзна перевірка за період червень 2020 - січень 2021 щодо правомірності нарахування від`ємного значення та заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість по Декларації за січень 2021 р.

Перевіркою ТОВ «Мекопрінт Україна» встановлено порушення вимог п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, ст.186, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.198.1, п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.4 «б» та «в» ст.200, п.201.10 ст.201, п.206.16 ст.206 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 2755-VI (зі змінами та доповненнями), ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 та вимог п.4, п.5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016№21, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 № 159/28289 (з урахуванням змін).

За результатами встановлених порушень Головним управлінням ДПС у Житомирській області винесено податкові повідомлення - рішення від 30.04.2021:

-№00046510703 про завищення сум бюджетного відшкодування, що зараховується на рахунок платника у банку у розмірі 38921 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 10% від суми завищення, що складає 3892 грн.;

-№00046530703 про завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 107775 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення рішення протиправними, позивач звернувся до суду для їх скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут і надалі положення Кодексу наведені у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

- товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

- газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У пункті 199.1 статті 199 Податкового кодексу України вказано, у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Підпунктами б та в пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань (пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

З вищеописаних положень Податкового кодексу України судом встановлено, що податкове законодавство дає право платнику податку на додану вартість на податковий кредит у разі придбання товарів та послуг, які будуть використовуватися ним в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності. А тому, придбання товарів та послуг платником податку на додану вартість для здійснення своєї господарської діяльності дає право на формування податкового кредиту.

Апелянт як на безпідставність вищеописаних доводів зазначає про те, що ТОВ «Мекопрінт Україна» сформовано податковий кредит за господарськими операціями, які не пов`язані з основною господарською діяльністю підприємства, у кожній господарській операції відсутня економічна мета отримання прибутку та, відповідно, щодо яких мали бути нараховані податкові зобов`язання на підставі п. г п. 198.5. ПКУ. Причиною відсутності використання у господарській діяльності у Акті названо факт використання відповідних товарів/послуг при наданні позивачем послуг з давальницької переробки сировини нерезидента нижче їх собівартості, що нібито свідчить про недобросовісну ділову мету.

Згідно п. 14.1.231 ПКУ:

розумна економічна причина (ділова мета) - причина; яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Для цілей оподаткування вважається, що операція, здійснена з нерезидентами, не має розумної економічної причини (ділової мети), якщо:

головною ціллю або однією з головних цілей операції є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків;

у зіставних умовах особа не була б готова придбати (продати) такі товари, роботи (послуги), нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів, у непов`язаних осіб».

Колегія суддів вважає безпідставними вказані твердження апелянта, оскільки для підтвердження права платника податків на формування податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

З матеріалів справи встановлено, що підприємство отримало дохід за Контрактом №1 про переробку давальницької сировини, укладеного між Позивачем та Мекопрінт Кейбелс Товариство з обмеженою відповідальністю [MEKOPRINT CABLES SPоlkA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA] від 17.05.2019 та відобразило у своїй звітності, що не заперечується в Акті перевірки.

При цьому як було встановлено судом першої інстанції під час розгляду справи, ТОВ "Мекопринт Україна" почало свою діяльність лише у 2019 році. На даному етапі усі бізнес-процеси, зокрема, і надання послуг за контрактом, перебувають на стадії запуску/налагодження. Діяльність Підприємства є високоточним виробництвом електронних і електричних проводів та кабелів, яке вимагає певного часу для його налагодження та виходу на заплановану виробничу потужність. Відповідач не врахував, що оскільки активна виробнича діяльність почалася менше року назад, позивач активно закуповує обладнання, створює робочі місця в регіоні, набирає персонал з метою збільшення виробничих обсягів, що природним чином призведе до збільшення доходу підприємства в майбутньому. Відповідно, на даний час на початкових етапах роботи за контрактом персонал витрачає значний час на вироблення виробничих навичок та ознайомлення із специфікою роботи та технологічним процесом. Після опанування виробничої технології продуктивність праці персоналу зросте та, відповідно, збільшиться кількість людино-годин, а відтак, доходом від послуг за контрактом буде покрито всі витрати підприємства та буде в кінцевому результаті досягнуто прибутковість діяльності. Таким чином, на даний момент підприємство ще не вийшло на свою планову виробничу потужність та поступово виходить на позитивний фінансовий результат.

Пунктом 14.1.231 ПКУ визначено, що для констатації відсутності ділової мети Відповідачу необхідно було дослідити та відобразити в Акті 2 критерії, які є обов`язковими для подібного висновку, а саме: а що головною ціллю або однією з головних цілей операції є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків; та б у зіставних умовах особа (Позивач) не була б готова придбати (продати) такі товари, роботи (послуги), нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів, у непов`язаних осіб. Акт не містить аналізу даних критеріїв, обмежуючись висновком про продаж нижче собівартості як єдиною та визначальною підставою для констатації відсутності ділової мети/наявності у Позивача недобросовісної ділової мети.

Крім того, неотримання економічного ефекту від придбання товарів та послуг у періоді, коли вони придбані, само по собі не свідчить про негосподарський характер таких операцій, оскільки такий економічний ефект не обов`язково має настати одразу після придбання послуг, а мета його отримання може мати довгострокову перспективу.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в акті перевірки не заперечується реальність усіх господарських операцій, як тих, по яких сформовано бюджетне відшкодування, так і в цілому операцій за котрактом. Акт констатує наявність у підприємства відповідних необоротних активів на суму близько 13,1 млн. грн., активне розширення штату персоналу (за рік середня чисельність зросла з 59 до 85 чол.) з середньої заробітною платою у 1,97 рази вищою за мінімальну, наявність виробничих приміщень площею 1360 м. кв. та обладнання, факт сформованості статутного капіталу у розмірі 468 303,86 грн. на 100%, збіг фактичної та юридичної адреси, відсутність взаємовідносин із фіктивними контрагентами, відсутність податкового боргу, відсутність взаємовідносин з контрагентами, які надали податковий кредит і не задекларували податкові зобов`язання чи здійснюють операції, не обумовлені економічними причинами (цілями ділового характеру).

Наведене вище свідчить про наявність у позивача відповідних ресурсів та конкретного плану щодо створення умов для отримання прибутку у майбутньому, а отже, про наявність ділової мети у розумінні п. 14.1.231 ПКУ. Згідно даного пункту ключовою ознакою ділової мети є намір платника одержати економічний ефекту результаті господарської діяльності, який передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Таким чином, при перевірці не було враховано, що ПКУ передбачає, що ділова мета існує не лише при фактичній наявності економічного ефекту, а й при діяльності платника по створенню умов для настання такого ефекту в майбутньому, сама по собі збитковість продажу продукції (зокрема, нижче собівартості) не є безумовною підставою для невизнання такої діяльності господарською, якщо є об`єктивні причини для цього (у даному випадку об`єктивною причиною є перебування Підприємства на стадії запуску виробничих процесів, що передбачає подальше нарощення продуктивності та прибутковості роботі. Аналогічна позиція викладена в постановах КАС ВС від 07.03.2019р. та від 12 травня 2020 року у справі №0870/6956/12.

Як вбачається з акту перевірки при проведенні аналізу формування податкового кредиту ТОВ «Мекопрінт Україна» у перевіреному періоду по ТМЦ, які імпортовані на територію України, та податок на додану вартість по яких сплачений на митниці, встановлено, що підприємством сплачено ПДВ при придбанні (імпорту) виробничого обладнання, інвентарю, інструментів. Також, встановлено факти сплати ПДВ на ввезені пакувальні матеріали скотч, гумки для пакування, етикетки, мішки та пакети для пакування, коробки, лотки тощо.

При цьому, згідно наданих до перевірки документів обліку їх вартість не була зазначена у актах-інвойсах по наданим послугам, як компенсація Замовника по використаним у виробництві готової продукції власних матеріалів, та не включена до вартості наданих послуг нерезиденту.

На підставі викладеного податковим органом зроблено висновок про те, що ТОВ "Мекопрінт Україна" по операціях з використанням власних матеріалів у переробці давальницької сировини занижено доходи та відповідно і податкове зобов`язання з ПДВ.

Суд зазначає, що відповідно до п.198.1 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення, зокрема, операцій з ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

При цьому, факт придбання (ввезення) підприємством зазначених пакувальних матеріалів підтверджується митними деклараціями, що не заперечується відповідачем, а отже, позивач має право на включення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту.

Крім того слід зазначити, що з пояснень отриманих в ході судового розгляду вказані пакувальні матеріали були використані позивачем для внутрішнього переміщення та зберігання ТМЦ (тобто, для внутрішніх господарських потреб, а не безпосередньо у технологічній схемі давальницької переробки за контрактом ЗЕД).

Як було зазначено представником позивача в судовому засіданні в суді першої інстанції, в акті перевірки взагалі не міститься дослідження напряму використання даних пакувальних матеріалів ввезених за окремим імпортним контрактом, а не за контрактом про переробку давальницької сировини, а просто зроблено нічим не обґрунтоване твердження про те, що вони були використані в рамках давальницької переробки.

Не наведено також і детального розрахунку та пояснення, яким чином було обраховано суму в 107 775 грн.

Водночас, твердження податкового органу про відсутність ділової мети використання ТМЦ в господарській діяльності, спростовуються вищенаведеними обставинами.

Аналізуючи доводи апелянта про відсутність обліку відходів, колегія суддів вказує на наступне.

Як вбачається із копії Контракту №1 про переробку давальницької сировини, укладеного між ТОВ «Мекопрінт Україна» та Мекопрінт Кейбелс Товариство з обмеженою відповідальністю [MEKOPRINT CABLES SPЦLKA Z OGRANICZON/^ ODPOWIEDZIALNOSCIA] від 17.05.2019 та копії технологічної схеми давальницької переробки (Додаток № 11 до Контракту № 1), відповідних дозволів митного органу, якими така схема узгоджена. Із Додатку № 11 вбачається, що відходи можуть утворитися на етапі № 2 переробки та можуть становити 0 - 10%, також жодної періодичності утворення відходів у якихось конкретних обсягах зазначеними документами не встановлено.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що представник відповідача не врахував, що результати проведеної інвентаризації, яка встановила відсутність відходів (накази про проведення інвентаризації від 24.03.2021 р. та 01.04.2021 р., інвентаризаційних описів та протоколів Інвентаризаційної комісії від 25.03.2021 р. та від 01.04.2021 р.) - при цьому жодних розбіжностей між фактичними та обліковуваними показниками виявлено в ході інвентаризації не було.

Також, в матеріалах справи міститься відповідь на запит ГУ ДПС у Житомирській області від 30.03.2021, в якій зазначив, що в результаті переробки утворюються залишки сировини, які повертаються нерезиденту згідно проформ-інвойсів (копії додаємо, у кожному зазначено «Повернення сировини»), копія якого долучена до відповіді на запит (тобто, про відходи мова не йде, існують певні залишки, які повертаються нерезиденту як невикористана сировина).

Вищезазначені дії позивача не суперечать ні чинному законодавству, ні Контракту №1 про переробку давальницької сировини, ні дозволам митного органу на давальницьку переробку. Відсутні будь-які претензії з боку митних чи інших контролюючих органів до позивача щодо некоректного вивозу залишків як невикористаної сировини, порушення погодженої з митним органом схеми давальницької переробки чи щодо порушення поводження з відходами.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч цим вимогам КАС України відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

У зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Матохнюк Д.Б.