Постанова

від 27.12.2022 по справі 951/998/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 951/998/20Головуючий у 1-й інстанції Братків І.І. Провадження № 22-ц/817/920/22 Доповідач - Шевчук Г.М.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2022 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

Головуючої - Шевчук Г.М.

Суддів - Костів О. З., Міщій О. Я.,

за участі секретаря - Жук В.М.

та сторін - позивача ОСОБА_1 , його представниці - ОСОБА_2 , відповідачки ОСОБА_3 , - її представника ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у цивільну справу №951/998/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 10 серпня 2022 року, ухвалене суддею Братків І.І., за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Козівська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2020 року до Козівського районного суду Тернопільської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Козівська державна нотаріальна контора про визнання недійсним договору дарування недійсним, визнання права власності на спадкове майно.

Позовна заява ОСОБА_1 обґрунтована тим, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є його батьками. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_8 , після смерті якої відкрилась спадщина, до складу якої входить житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 . який згідно виписки із погосподарської книги №6 станом на 15.04.1991, відносився до колгоспного двору до складу якого входили голова двору ОСОБА_7 та члени двору ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Згідно довідки характеристики Козівського БТІ від 04.04.2005 року житловий будинок, в АДРЕСА_1 . зареєстровано по 1/3 частині на ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 .

Позивач зазначив, що його бабуся ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті спадщину прийняла по закону її донька ОСОБА_8 (мати позивача) яка проживала разом з нею. Однак спадкові права не оформила.

Позивач вважає, що частка ОСОБА_8 складає 2/3частини будинку.

Позивач ОСОБА_1 у встановлений шестимісячний строк звернувся до Козівської нотаріальної контори із заявою для прийняття спадщини за законом після смерті матері, однак свідоцтва про права власності на спадкове майно не оформляв.

Батько позивача ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та після його смерті відкрилась спадщина Позивач в установлений законом строк прийняв спадщину. В 2014 році Козівською державною нотаріальною конторою на ім`я позивача ОСОБА_1 видано свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку земельних ділянок площею 3,3180 га та 3,2174 га після смерті ОСОБА_7 .

Позивач вказав що коли у 2020 році звернувся для оформлення свідоцтва про право на спадщину, а саме спірного будинку то дізнався, що власником вказаного житлового будинку є ОСОБА_11 .

Зазначає, що йому стало відомо, що рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 12.05.2005 за ОСОБА_7 визнано право власності на 2/3 частини житлового будинку та надвірних будівель після смерті ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в АДРЕСА_1 .

Позивач вважає, що таке рішення було винесено із порушенням його прав та законних інтересів, оскільки ним не було подано заяву про відмову від прийняття спадщини. 21.06.2005 ОСОБА_7 оформив договір дарування на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 на ОСОБА_11 .

Посилаючись на викладені обставини, позивач просить суд визнати договір дарування серії ВСС №649326 від 21.06.2005 зареєстрований в реєстрі за №74 на будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 недійсним. Визнати право власності на спадкове майно за ОСОБА_1 на 7/18 частин будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 10 серпня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Козівська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, представниця позивача ОСОБА_1 - адвокат Скиба Л.С. подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 10 серпня 2022 р. і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 . Вважає дане рішення таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що відповідно до заяви ОСОБА_1 від 15 березня 2005 р. щодо прийняття спадщини за законом поданої у встановлений законом шестимісячний строк після смерті матері ОСОБА_8 до Козівської нотаріальної контори та витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі спадкової справи №94 діяв Цивільний кодекс України, який відповідно до прикінцевих і перехідних положень набув чинності з 1 січня 2004 року.

Вважає, що оскільки ним не було подано заяви про відмову від прийняття спадщини і він мав рівні права щодо спадщини серед інших спадкоємців за законом першої черги. Судом не взято до уваги, що рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 12.05.2005 незаконно визнано за ОСОБА_7 право власності на 2/3 частини житлового будинку та надвірних будівель після смерті ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в АДРЕСА_1 . Оскільки ОСОБА_7 набуто право власності без врахування частки інших спадкоємців за законом та у спосіб, що заборонений законом шляхом надання суду недостовірної інформації.

Зазначає, що позивачем при оформленні свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька на земельні ділянки з кадастровими номерами 6123082800:001:0467,6123082800:001:0466 не міг знати про наявність рішення Козівського районного суду від 12 травня 2005 р. У спадкових справах справах №94 та 254/2011 відсутні документи щодо домовленості між рідними братами щодо порядку розподілу спадкового майна після смерті матері ОСОБА_8 .

Вказує, що оскільки матеріали спадкових справ не містять договору дарування, а тому позивач не міг знати про наявність укладеного договору.

Вважає, що відсутні підстави для застосування пропуску без поважних причин строку звернення до суду ОСОБА_1 , оскільки він дізнався лише у 2020 р. про порушення своїх спадкових прав щодо оформлення спадщини.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Вважає апеляційну скаргу позивача безпідставною.

В обґрунтування доводів відзиву вказує, що відповідно до умов договору дарування житлового будинку серії ВСС № 649326 від 21.06.2005 року, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 (дарувальник) подарував, а ОСОБА_11 (обдаровувана) прийняла у дар житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 . Цієї імперативної норми (безоплатності договору дарування) сторони дотрималися в момент укладання договору, що підтверджує п. 1 Договору дарування серії ВСС № 649326 від 21.06.2005 року, зареєстрованого в реєстрі за № 74 на будинковолодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Козівського нотаріального округу Боднарук Н.М. 21.06.2005 року. Жодного зустрічного задоволення на користь дарувальника обдаровуваною не було надано, а відтак такої імперативної норми, як безоплатність договору дотримано.

Вказує, що 1/3 частка житлового будинку за вказаною вище адресою належала ОСОБА_7 на праві приватної власності на підставі рішення виконкому Денисівської сільської ради Козівського району, Тернопільської області від 25.01.2005 року.

Зазначає, що як власник майна, що володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч.І ст. 319 ЦК України), ОСОБА_7 подарував будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 Головатій ОСОБА_12 .

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , та його представниця - ОСОБА_2 , просять задовольнити апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 просять в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення суду залишити без змін, оскільки вважають його законним та обґрунтованим.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленої ухвали суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Судом встановлено, що згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 26.08.1959 року батьками позивача ОСОБА_1 є є батько ОСОБА_7 та мати ОСОБА_8 .

Згідно виписки із погосподарської книги №6 по АДРЕСА_1 , виданої 22.10.2020 Денисівським старостинським округом Купчинецької сільської ради станом на 15.04.1991, особовий рахунок № НОМЕР_2 , до складу колгоспного двору входили голова двору ОСОБА_7 та члени двору ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

З рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 12.05.2005 вбачається, що ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно свідоцтва про смерть актовий запис №12 від 19.09.2002 року.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 виданого повторно 14.03.2005 відділом реєстрації актів цивільного стану Козівського районного управління юстиції Тернопільської області мати позивача ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно та за заявою ОСОБА_1 заведено спадкову справу №94 від 15.03.2005. Свідоцтво про права власності на спадкове майно позивач не оформляв.

Батько позивача ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого Денисівською сільською радою Козівського району Тернопільської області 10.02.2011.

Після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 відкрилась спадщина на належне йому майно та заведено спадкову справу №254/2011.

Козівською державною нотаріальною конторою 04.09.2014 року за реєстровим №495,№496 на ім`я позивача ОСОБА_1 видано свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку земельних ділянок площею 3,3180 га та 3,2174 га після смерті ОСОБА_7 (т.1 а.с. 23).

За життя ОСОБА_7 звернувся до суду із позовною заявою про визнання права власності на 2/3 частини будинковолодіння після смерті ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Згідно матеріалів справи рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 12.05.2005 позов ОСОБА_7 задоволено та визнано за ним право власності на 2/3 частини житлового будинку та надвірних будівель після смерті ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в АДРЕСА_1 .

На підставі рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 12.05.2005 року Козівським районним бюро технічної інвентаризації''14'' червня 2005 року № 11080438 зареєстровано за ОСОБА_7 2/3 частини в АДРЕСА_1 .

Згідно інформації виданої виконавчим комітетом Денисівської сільської ради 1/3 частка житлового будинку в АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_7 на підставі рішення виконкому Денисівської сільської ради від 25.01.2005.

21.06.2005 року ОСОБА_7 - дарувальник та ОСОБА_13 - обдаровувана уклали договір дарування житлового будинку серії ВСС №649326 посвідчений приватним нотаріусом Козівського районного нотаріального округу Боднарук Н. М. та зареєстрований в реєстрі за №715.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просив суд визнати договір дарування, укладений 21.06.2005 між ОСОБА_7 та ОСОБА_14 недійсним у зв`язку з недотриманням вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України та визнати за ним право власності на спадкове майно на 7/18 частин будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його правильним, з наступних підстав.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до вимог статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

За вимогами статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною першою статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок)

у власність.

Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі (частина перша статті 718 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття (частина перша статті 722 ЦК України).

Доводи апеляційної скарги ,що даний договір дарування суд безпідставно не визнав недійсним ,оскільки рішенням Козівського районного суду від 12.05.2005 року за його батьком ОСОБА_7 невірно визнано право власності на 2/3 частини житлового будинку та надвірних будівель після смерті ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в АДРЕСА_1 колегія суддів не приймає до увги як необгрунтовані , оскільки рішення Козівського районного суду від 12.05.2005 є чинним та не скасоване та не оскаржувалось.

Судом встановлено ,що на час укладання спірного договору будинок в АДРЕСА_1 належав ОСОБА_7 на підставі Свідоцтва на праві власності виданого згідно рішення №5 виконавчим комітетом Денисівської сільської ради ,від 25 січня 2005 року на 1/3 частину та на підставі рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 12.05.2005 року на 2/3 частини зареєстрованих Козівським районним бюро технічної інвентаризації''14'' червня 2005 року № 11080438.

Колегія суддів зазначає ,що право власності ОСОБА_7 на спірний будинок під час укладання договору дарування було чинним та не скасоване .

Судом встановлено, що маючи намір розпорядитися своїм майном, ОСОБА_7 - дарувальник та ОСОБА_15 - обдаровувана 21.06.2005 уклали договір дарування серії ВСС №649326 житлового будинку , що знаходиться АДРЕСА_1 , Козівського району посвідчений приватним нотаріусом Козівського районного нотаріального округу Боднарук Н. М. та зареєстрований в реєстрі за №715.

Відповідачкою ОСОБА_16 25.07.2005 року зареєстровано право власності на домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 номер запису 291 в книзі 3. , що підтвержується витягом Про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 78661134 .(а.с.17)

Отже на час укладення договору дарування ОСОБА_7 був власником спірного майна та розпорядився ним на власний розсуд.

Судом першої інстанції встановлено, що спірний договір дарування посвідчено та зареєстровано у встановленому законом порядку, а відповідачкою зареєстровано право власності на будинковолодіння, отже, у результаті вказаних дій дарувальником було втрачено, а обдаровуваними безоплатно набуто право власності на будинок та позивачем не доведено підстав недійсності правочину, а тому суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутні підстави для визнання спірного договору дарування недійсним.

Оскільки, суд першої інстанції не задовольнив позовні вимоги про визнання недійсним договору дарування, то прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для визнання права власності на спадкове майно за позивачем на 7/18 частин будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Доводи апеляційної скарги, що позивач не пропустив строки звернення до суду з позовом, оскільки дізнався про порушення своїх спадкових справ в 2020 році, а тому відсутні підстави для застосування пропуску без поважних причин строку звернення до суду, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки суд першої інстанції відмовляючи в позові за необґрунтованості позовних вимог питання пропуску позовної давності не вирішував.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення не встановлено.

Cуд першої інстанції, розглядаючи спір, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, повно та всебічно дослідив обставини справи та оцінив надані сторонами докази.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів дійшла переконання, що рішення постановлене судом з дотриманням вимог процесуального права.

Апеляційний суд, переглядаючи справу виключно в межах доводів і вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України, не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду, яке є правильним та справедливим по суті.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367-368, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 10 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції в особі Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03 січня 2023 року.

Головуюча: Шевчук Г. М.

Судді: Костів О. З.

Міщій О. Я.