Рішення

від 14.12.2022 по справі 445/395/22

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 445/395/22

провадження № 2/445/402/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2022 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Бакаїм М. В.

секретаря судового засідання Підгорняка В.А.

з участю прокурора Левицької В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Золочеві цивільну справу за позовом Золочівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в:

Золочівська окружна прокуратура Львівської області звернулася до суду з позовом в інтересах Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позовної заяви Золочівська окружна прокуратура зазначила, що внаслідок неправомірних дійколишньої головисільської ради ОСОБА_2 ,відповідач неправомірнонабув правовласності наземельні ділянки,в результатічого безпідставнопорушено правапозивача Золочівської міськоїради Золочівськогорайону Львівськоїобласті,як представницькогооргану територіальноїгромади,у правівільно володіти,користуватися ірозпоряджатися вустановленому закономпорядку земельнимиділянками комунальноївласності,розташованими натериторії с.Підлипці,в томучислі надаватиїх увласність чикористування громадянамта юридичнимособам.Отже, відповідач ОСОБА_1 безпідставно набув правовласності наземельну ділянкуна підставіпідробленого рішення Підлипецької сільської ради Золочівського району № 1371 від 20.11.2020, яке на пленарному засіданні сесії Підлипецької сільської ради не приймалося, як такого волевиявлення не було, тобто набуття права власності відповідачем на земельні ділянки площею 0,2578га (кадастровий номер 4621885200:01:001:0005 ) в АДРЕСА_1 та площею 0,1975 га (кадастровий номер 4621885200:01:014:0015)в с. Підлипці Золочівського району, урочище «Чулажина» призначених для ведення особистого селянського господарства, є свідченням порушення майнових прав позивача, а також вимог земельного законодавства, що прямо суперечить приписам ст. 14 Конституції України. Із урахуванням вищевикладеного, вважає, що підлягає припиненню право власності відповідача на вищевказані земельні ділянки .

В судовому засіданні представник позивача прокурор Левицька В.Р. підтримала позовну заяву та просила задовольнити з підстав, викладених у її змісті.

Представник Золочівської міськради до суду не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що позов підтримує.

Відповідач до початку судового засідання подав заяву про розгляд справи у його відсутності, вимоги позову визнав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані прокуратурою докази і наведені доводи, суд дійшов до наступного.

Відповідно до ч.6 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до п. З ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За ст. 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 зазначив, що із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Суд враховує висновок про застосування норми ст. 23 Закону України Про прокуратуру , викладений у п. 37, 38, 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Також, суд застосовує висновок Верховного Суду, зроблений у постанові від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів.

Листом № 602 від 23.02.2022 Золочівською міською радою Золочівського району Львівської області вказано, що ними не вживались заходи щодо поновлення порушених прав територіальної громади, в особі Золочівської міської ради.

Отже, у цій справі прокурор, звертаючись до суду з позовом, відповідно до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" належним чином обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, зазначив в чому полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Судом встановлено, що рішенням 38 сесії Підлипецької сільської ради 7 демократичного скликання Золочівського району Львівської області від 20.11.2020 р. № 1371, було вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2578га (кадастровий номер 4621885200:01:001:0005) в АДРЕСА_1 площею 0,1975 га (кадастровий номер 4621885200:01:014:0015)в с. Підлипці Золочівського району, урочище «Чулажина» та надати ОСОБА_1 ці земельні ділянки у власність.

Як вбачається із Інформацій з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 16.02.2022 року, ОСОБА_1 , на праві власності належить земельна ділянка площею 0,2578 га, кадастровий номер 4621885200:01:001:0005, державна реєстрація права власності 15.12.2020 р., підстава для державної реєстрації- рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер:1371, виданий 20.11.2020, видавник: Підлипецька сільська рада Золочівського району Львівської області, а також ОСОБА_1 , на праві власності належить земельна ділянка площею 0,1975 га, кадастровий номер 4621885200:01:014:0015, державна реєстрація права власності 15.12.2020 р., підстава для державної реєстрації- рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер:1371, виданий 20.11.2020, видавник: Підлипецька сільська рада Золочівського району Львівської області.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, Золочівським РВП Головного управління Національної поліції у Львівській області, здійснювалося розслідування у кримінальному провадженні №12022141210000100 від 03.03.2022 року .

Згідно обвинувального акту від 18.02.2022 року у кримінальному провадженні № 12022141210000100 від 03.03.2021 р. (виділеному із матеріалів кримінального провадження № 12021141210000151 від 24.06.2021 р.), ОСОБА_2 , голові Підлипецької сільської ради, повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366 КК України та ч.2 ст. 344 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Ч. 1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорено право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 ЦК України із урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст. 319 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 90).

Для відновлення порушеного права власності на земельну ділянку, прокурор заявив вимогу про її витребування від кінцевого набувача.

Згідно зі статтею 387 ЦК України, власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Цивільний Кодекс України передбачає як одні зі способів захисту порушених прав віндикацію або реституцію.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України, випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України, застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому, власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14- 208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними .

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

У даному випадку судом встановлено, що Золочівська міська рада Львівської області ніяких намірів та дій щодо відчуження спірних земельних ділянок не вчиняла, земельна ділянка вибула з її володіння поза її волею шляхом вчинення третьою особою неправомірних дій щодо відчуження неналежної їй земельної ділянки, тому суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позову шляхом витребування спірного майна від останнього набувача - ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Золочівської міської ради.

Як вбачається із заяви Золочівської окружної прокуратури та висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи у кримінальному провадженні № 12021141210000151, від 08.12.2021 року № 1253-1260/21-22, загальна вартість земельних ділянок становить 230530 грн.

У відповідності до положень ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 3457,95 грн.

Керуючись ст.ст. 259,263-265,268 ЦПК України, суд-

у х в а л и в:

позов задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя с. Підлипці Золочівського району Львівської області, РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь територіальної громади Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області земельну ділянку площею 0,2578 га кадастровий номер4621885200:01:001:0005, яка знаходиться в АДРЕСА_1 .

Витребувати у ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя с. Підлипці Золочівського району Львівської області, РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь територіальної громади Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області земельну ділянку площею 0,1975 га кадастровий номер4621885200:01:014:0015, яка знаходиться в с. Підлипці Золочівського району Львівської області, урочище "Чулажина" .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівської обласної прокуратури судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3457,95 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення виготовлений 30.12.2022 року.

Суддя М. В. Бакаїм