Рішення

від 27.12.2022 по справі 347/1793/22

КОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 347/1793/22

Провадження № 2/347/614/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2022 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кіцули Ю. С.,

за участю:

секретаря Рибчук Х. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування Рожнівської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області, про позбавлення батьківських прав, -

в с т а н о в и в

Стислий виклад позицій позивача, та заперечень відповідача.

12.10.2022 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог орган опіки та піклування Рожнівської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування вимог позивач ствердила, що з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано в судовому порядку 22.12.2014 року. Від даного шлюбу у сторін народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу, дітей залишено на проживання з матір`ю (позивачем ОСОБА_1 ). З часу розірвання шлюбу, відповідач не цікавиться дітьми, їхнім життям та інтересами, не спілкується з ними ні особисто, ні по телефону. Відповідач не бере жодної участі у вихованні та утриманні дітей. У відповідача наявна заборгованість по сплаті аліментів, яка станом на 31.08.2022 року становить 211354 грн. В провадженні Косівського районного суду Івано-Франківської області перебуває кримінальна справа щодо ОСОБА_2 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 164 КК України. Діти перебувають на повному утриманні позивача, і лише вона, як мати дітей, займається їх вихованням.

Оскільки відповідач, як батько дітей, свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання та утримання сина і дочки, то позивач просила задовольнити її позов, та позбавити ОСОБА_2 батьківських прав, відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідачу було забезпечено право подати відзив на позовну заяву, однак такий не було подано.

Заяви, та клопотання учасників справи.

Позивач в судове засідання не з`явилася, однак подала письмову заяву, в якій просила проводити розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити (а.с.42).

Відповідач в судове засідання не з`явився, однак подав письмову заяву, в якій позов визнав повністю, проти задоволення позову не заперечував. Розгляд справи просив проводити без його участі (а.с.39).

Третя особа не забезпечила явку свого представника в судове засідання, однак подала заяву, в якій просила проводити розгляд справи без участі представника органу опіки та піклування. Позовні вимоги та наданий висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав підтримали в повному обсязі (а.с.41).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 26.10.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою підготовчого судового засідання від 28.11.2022 року зобов?язано орган опіки та піклування Рожнівської сільської ради надати письмовий висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Закрито підготовче судове засідання, та призначено справу до розгляду по суті на 27.12.2022 року.

У відповідності до ч. 3 ст. 211 ЦПК України судом проведено розгляд справи у відсутності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приймаючи до уваги, що відповідачем подано заяву про визнання позову і таке визнання, на думку суду, не суперечить закону і не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб судом встановлено наступне.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 11-12).

Відповідно до копії рішення Косівського районного суду від 22.12.2014 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано в судовому порядку. При розірванні шлюбу неповнолітніх дітей сторін залишено проживати разом з матір`ю ОСОБА_1 . При розірванні шлюбу прізвище ОСОБА_1 , змінити на дошлюбне ОСОБА_1 . Рішення суду набрало законної сили 06.01.2015 року (а.с.10).

Рішенням Косівського районного суду від 22.12.2014 року ухвалено стягувати з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 500 гривень щомісячно, до досягнення дітьми повноліття (а.с.8).

Відповідно до довідки виданої Косівським ВДВС у Косівському районі Івано-Франківської області загальна сума заборгованості ОСОБА_2 по сплаті аліментів станом на 31.08.2022 року становить 211354 грн.(а.с.9).

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 16.09.2022 року, ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_3. ОСОБА_1 самостійно здійснює догляд за своїми дітьми. Батько дітей ОСОБА_2 участі у вихованні, утриманні дітей не бере, та проживає за іншою адресою з іншою сім`єю. ОСОБА_2 не цікавиться життям дітей, їх навчанням, та станом здоров`я (а.с.6).

Відповідно до копії довідки №150 від 07.10.2019 року ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_3 (а.с.14).

Відповідно до довідки виданої Смоднянською початковою школою, ОСОБА_2 , як батько учнів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за період навчання дітей з 2018 року жодного разу не цікавився їхнім навчанням, та не відвідував батьківські збори (а.с.5).

Згідно довідки виданої Косівським районним судом, в провадженні Косівського районного суду перебуває кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 164 КК України (а.с.7).

Відповідно до висновку служби у справах дітей Рожнівської сільської ради з метою захисту прав та інтересів дітей, запобігання бездоглядності, доцільно позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.36-37).

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх батьківських обов`язків щодо неповнолітніх дітей.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі N 522/10703/18 (провадження N 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі N 760/468/18 (провадження N 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі N 638/16622/17 (провадження N 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі N 522/21914/14 (провадження N 61-8179св19).

Пунктами 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше) є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Отже, законом визначено, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо та є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Вказаний висновок має рекомендаційний характер.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Згідно копії свідоцтва про народження, сторони по справі є батьками неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На даний час неповнолітні діти сторін проживають разом із матір`ю (позивачем) ОСОБА_1 в житловому будинку в с. Смодна, Косівського району Івано-Франківської області. Діти були залишені на проживання разом з матір`ю, згідно рішення суду.

Відповідно до висновку служби у справах дітей Рожнівської сільської ради з метою захисту прав та інтересів дітей, запобігання бездоглядності, доцільно позбавити ОСОБА_8 батьківських прав відносно його дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Крім того, на підставі акту обстеження матеріально побутових умов проживання позивача та дітей, копії довідки виданої навчальним закладом - Смоднянською початковою школою, довідки про наявність заборгованості у ОСОБА_2 по сплаті аліментів, а також враховуючи той факт, що відповідач позов визнав повністю, та не заперечував щодо позбавлення його батьківських прав відносно його неповнолітніх дітей, суд приходить до переконання, що ОСОБА_2 усунувся від виховання своїх неповнолітніх дітей та виконання своїх обов`язків. Не цікавиться долею своїх дітей, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, їх навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідне харчування, медичний догляд, лікування дітей, не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; та взагалі не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу.

Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить переконання, що обставини, на які посилається позивач у своєму позові, є достовірними та такими, що не викликають у суду сумніву, а отже, відповідачем порушено право його дітей на рівень життя, достатній для їх фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, яке гарантоване ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" і яке підлягає захисту на підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України шляхом позбавлення його, як батька батьківських прав відносно неповнолітніх дітей, оскільки він ухилився від виконання своїх обов`язків щодо їх виховання, що в свою чергу не буде суперечити інтересам дітей.

Одночасно суд роз`яснює відповідачу його право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, за наявності підстав передбачених частинами 3 - 5 ст. 169 СК України.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином, у зв`язку із визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, і задоволенням позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 496,20 грн., сплачений нею під час звернення з позовом до суду, а інші 50% судового збору в розмірі 496,20 грн. слід повернути позивачу з державного бюджету.

На підставі Конституції України, Закону України «Про охорону дитинства», Конвенції про права дитини, ст. ст. 7, 19, 150, 155, 164, 166, 171 Сімейного кодексу України, керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: 78632, с. Хімчин, Косівського району Івано- Франківської області, проживає: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , проживає: АДРЕСА_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування Рожнівської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області (78635, с. Рожнів, вул. Героїв Небесної Сотні, 26, Косівського району Івано-Франківської області_ про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , проживає: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) батьківських прав відносно його неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 (двадцять) копійок.

Повернути ОСОБА_1 , з державного бюджету 50% судового збору, що складає 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 (двадцять) копійок, сплаченого нею при зверненні до суду з позовом, згідно фіскального чеку ПН 215600426655 від 07.10.2022 року

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05 січня 2023 року.

Суддя Ю. С. Кіцула