Постанова

від 04.01.2023 по справі 280/1257/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2023 року

м. Київ

справа № 280/1257/20

адміністративне провадження № К/990/11608/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Яковенка М.М., Шишова О.О.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової служби України на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Щербака А.А. (доповідача), суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І. у справі №280/1257/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТЕМ» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТЕМ» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

02 грудня 2020 року у справі видано виконавчі листи.

12 листопада 2021 року на адресу суду першої інстанції надійшла заява ТОВ «АЛЬТЕМ» про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб`єктом владних повноважень - відповідачем-1 на виконання рішення суду. Заява обґрунтована тим, що 11.12.2020 TOB "АЛЬТЕМ" звернулось з заявами про примусове виконання рішення суду до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. З 11.12.2020 по 14.12.2020 державними виконавцями по всім виконавчим документам відкрито виконавчі провадження ВП: 63890023, 63890240, 63890360, 63891402, 63890175, 63890308, 63890921, 63891108, 63890135, 63890067, 63890844, 63890785, 63890696, 63890640, 63890577, 63890474, 63890418, 63891456, 63889414 та надано 10-денний строк для виконання рішення суду. За всіма вказаними виконавчими провадженнями державними виконавцями накладено штраф на Державну податкову службу України в сумі 5100,00 грн та 10200,00 грн відповідно за невиконання рішення суду, та по деяким вже направлено повідомлення-заяви до Національної поліції України про вчинення посадовцями Державної податкової служби України злочину. Станом на 10.11.2021 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.03.2020 у даній справі в частині реєстрації податкових накладних, не виконано. Тобто, посадові особи Державної податкової служби України умисно понад 12 місяців не виконують дане рішення суду.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2021 року заяву ТОВ «АЛЬТЕМ» задоволено. Визнано протиправною бездіяльність, вчинену суб`єктом владних повноважень - Державною податковою службою України на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.03.2020 у справі №280/1257/20. Зазначено, що апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Не погоджуючись із указаною ухвалою, Головне управління ДПС у Запорізькій області оскаржило її в апеляційному порядку.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року відмовлено Головному управлінню ДПС у Запорізькій області у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2021 року.

Апеляційним судом зазначено, що перелік ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду визначений положеннями статті 294 КАС України. Проте, ухвала про задоволення заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України, у такому переліку відсутня, відтак не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Державною податковою службою України подано касаційну скаргу на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року. Скаржник указує на неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального права. Зазначає, що за результатом розгляду заяви в порядку статті 383 КАС України, суд приймає рішення про залишення її без задоволення, або постановляє окрему ухвалу на підставі статті 249 КАС України. Тобто, виходячи з аналізу частини 6 статті 383 КАС України, оскарженню підлягає також і ухвала суду у разі задоволення цієї заяви, яка в такому випадку ухвалюється в порядку статті 249 КАС України. З огляду на зазначене, скаржник просить скасувати указану ухвалу, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі з підстав оскарження рішення суду апеляційної інстанції зазначеного у частині третій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Так, за змістом статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.

Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

Частиною 6 статті 383 КАС України установлено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Тобто, за результатом розгляду заяви в порядку статті 383 КАС України, суд приймає рішення або про залишення її без задоволення, або постановляє окрему ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 КАС України.

За змістом статті 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону (частина 1 ст. 249 КАС України).

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними (частина 2 ст. 249 КАС України).

Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно (частина 3 ст. 249 КАС України).

Як убачається зі змісту ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2021 року заяву ТОВ «АЛЬТЕМ», подану в порядку статті 383 КАС України було задоволено. Визнано протиправною бездіяльність, вчинену суб`єктом владних повноважень - Державною податковою службою України на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.03.2020 у справі, що розглядається.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції обмежився висновком про те, що ухвала про задоволення заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України, у визначеному положеннями статті 294 КАС України переліку відсутня, відтак не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Так, згідно зі ст. 294 Кодексу адміністративного судочинства України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо:

1) забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів;

2) забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, скасування забезпечення позову, відмови у забезпеченні позову, відмови у заміні заходу забезпечення позову або скасуванні забезпечення позову;

3) повернення заяви позивачеві (заявникові);

4) відмови у відкритті провадження у справі;

5) відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності;

6) передачі справи на розгляд іншого суду;

7) відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк;

8) затвердження умов примирення сторін;

9) призначення експертизи;

10) визначення розміру судових витрат;

11) зупинення провадження у справі;

12) залишення позову (заяви) без розгляду;

13) закриття провадження у справі;

14) внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення;

15) відмови ухвалити додаткове рішення;

16) роз`яснення або відмови у роз`ясненні судового рішення;

17) відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами;

18) відмови у поновленні пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання;

19) відстрочення і розстрочення, зміни або встановлення способу і порядку виконання судового рішення;

20) заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження;

21) повороту виконання рішення суду або відмови у повороті виконання рішення;

22) внесення чи відмови у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмови у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

23) окрема ухвала;

24) стягнення штрафу в порядку процесуального примусу;

25) накладення штрафу та інших питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 382 цього Кодексу;

26) відмови у відкритті провадження за заявою про відновлення втраченого судового провадження;

27) відновлення або відмови у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження.

Дійсно, оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відноситься до переліку ухвал, зазначених в статті 294 КАС України.

Водночас, апеляційним судом не було проаналізовано приписів частини 6 статті 383 КАС України, відповідно до якої оскарженню підлягає також і ухвала суду у разі задоволення цієї заяви, яка в такому випадку ухвалюється в порядку статті 249 КАС України.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

З огляду на зазначене та враховуючи приписи статті 341 КАС України, колегія суддів указує про передчасність висновків апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки судом допущено порушення процесуального закону, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відтак, доводи касаційної скарги про порушення судом норм процесуального права знайшли своє підтвердження.

Також, слід зазначити те, що при обмеженні, зокрема, апеляційного оскарження судового рішення порушується принцип справедливого та публічного суду, що суперечить Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення". У справі Bellet v. Fгапсе Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

З огляду на наведене, касаційна скарга Державної податкової служби України підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової служби України задовольнити.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року скасувати, а справу №280/1257/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТЕМ» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії - направити до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко