Ухвала

від 26.12.2022 по справі 461/5759/22

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/5759/22

Провадження № 1-кс/461/4902/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2022 року слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , секретар ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтуся» ОСОБА_3 про скасування арешту майна, -

в с т а н о в и в :

директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтуся» ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про скасування арешту нерухомого майна ТзОВ "Нафтуся", зокрема, комплексу, розташованого за адресою: Львівська область, Сколівський район, смт. Верхнє Синьовидне, вул.Лікувальна, буд.1., накладеного ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 07.08.2014 у справі № 461/94/14-к.

В обгрунтування заявленого клопотання вказує на те, що арешт на нерухоме майно накладено необґрунтовано, з порушенням права підприємства на здійснення господарської діяльності. ТОВ "Нафтуся" є власником зазначеного майна з 2003 року; ОСОБА_3 набув право власності на частку у статутному капіталі ТОВ "Нафтуся" у розмірі 100%. При цьому, він не є та не може бути підозрюваним у кримінальному провадженні. Крім того, норми КК України та КПК України не передбачають можливості застосування заходу кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна по відношенню до ТОВ "Нафтуся". Звертає увагу на те, що дія арешту, накладеного ухвалою 07.08.2014, триває вже дев`ятий рік , досудове слідство по справі останні шість років не здійснюється; відтак, протягом тривалого часу арешт на майно товариства не дає можливості ТOB "Нафтуся" здійснювати ефективну, повноцінну діяльність, в т.ч. створювати робочі місця, збільшувати обсяг сплати податків до бюджету, що є особливо актуальним в умовах дії воєнного стану. Відтак, просить клопотання задоволити та скасувати арешт на нерухоме майно ТзОВ "Нафтуся", а саме на комплекс, розташований за адресою: Львівська область, Сколівський район, смт. Верхнє Синьовидне, вул.Лікувальна, буд.1, з реєстраційним номером майна 609583.

Заявник в судове засдідання не з`явився, подав до суду заяву, згідно якої подане клопотання про скасування арешту майна підтримав з підстав, викладених у ньому, та просив здійснювати розгляд клопотання без його участі через технічну неможливість участі в режимі відео конференції поза межами приміщення суду, переривання інтернер-зв`язку та відсутності електроенергії в м.Києві .

Слідчий та прокурор у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та\або користування майном щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскаціі у підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи для забезпечення цивільного позову стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Накладаючи арешт на нежитлову будівлю в межах кримінального провадження №12020140040001073 від 17.07.2020, слідчий судя виходив з того, що вона визнана речовим доказом у кримінальному провадженні.

У відповідності до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 07.08.2014 року (справа 461/9476/14-к, кр. провадження №1-кс /461/4336/14) накладено арешт на нерухоме майно ТзОВ "Нафтуся" (ЄДРПОУ 31148154, адреса реєстрації: Львівська область, Сколівський район, смт. Верхнє Синьовидне, вул. Лікувальна, 1), зокрема, на комплекс, розташований за адресою: Львівська область, Сколівський район, смт. Верхнє Синьовидне, вул.Лікувальна, буд.1, з реєстраційним номером майна 609583.

Арешт накладено в межах кримінального провадження №12014140000000431 від 25.07.2014 (орган досудового розслідування - слідче управління ГУ МВС України у Львівській області ).

Як встановлено слідчим суддею, однією з підстав накладення арешту було наявність достатніх підстав вважати, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу. Відповідно до п.п. 1-4 ч.2 ст.167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, пов`язаного з їх незаконним обігом; набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

Як убачається із виписки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ`Нафтуся» є юридичною особою, в якої основним видом своєї діяльності є оптова та роздрібна торгівля напоями, виробництво безалкогольних напоїв; виробництво мінеральних вод та інших вод.

Відповідно до Статуту від 08.10.2021 року, на підставі якого діє ТОВ "Нафтуся", цілями діяльності Товариства є одержання прибутку, задоволення суспільних потреб в його продукції, роботах, послугах та реалізація на підставі одержаного прибутку соціальних та економічних інтересів Учасників.

Як вбачається із Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно власності Серія ВАА № 099283 від 07.04.2003 року (далі - Витяг 07.04.2003 № 099283), ТОВ "Нафтуся" є власником: тип об`єкта - комплекс; адреса об`єкта - Львівська обл., Сколівський p., смт Верхнє Синьовидне, вул. Лікувальна, буд. 1.

Відповідно до протоколу зборів учасників ТОВ "Нафтуся" від 03.05.2019 року № 10-02/19, обрано (призначено) на посаду Директора Товариства ОСОБА_3 з 24 травня 2019 року.

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 склали акт приймання-передачі частки у Статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтуся" (ідентифікаційний код Товариства 31148154) від 18.07.2019 (далі - Акт 18.07.2019), згідно якого ОСОБА_4 передала, а ОСОБА_3 прийняв частку у статутному капіталі ТОВ «Нафтуся» " (ідентифікаційний код 31148154) у розмірі 70% (сімдесят відсотків), яка в грошовому еквівалентів становить 2100000,00 грн. (два мільйони сто тисяч гривень 00 копійок).

Крім того, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 склали акт приймання- передачі частки у Статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтуся" (ідентифікаційний код Товариства 31148154) від 22.07.2021 (далі - Акт 22.07.2021), згідно якого ОСОБА_5 передав, а ОСОБА_3 прийняв частку у статутному капіталі ТОВ "Нафтуся" (ідентифікаційний код 31148154) у розмірі 30% (тридцять відсотків), яка в грошовому еквівалентів становить 900000,00 грн. (дев`ятсот тисяч гривень 00 копійок).

Таким чином, встановлено що з 2003 року ТОВ "Нафтуся" є власником спірного нерухомого майна, на яке ухвалою 07.08.2014 було накладено арешт, та на законних підставах набуло право власності на вищевказане нерухоме майно.

Також встановлено, що ОСОБА_3 набув право власності на частку у статутному капіталі ТОВ "Нафтуся" у розмірі 100%, після винесення ухвали від 07.08.2014 року, що підтверджується Актами від 18.07.2019 та від 22.07.2021.

Суд, приймаючи рішення про скасування арешту у даній справі, враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду (справа №925/1351/19), який хоч і викладений у цивільному спорі, однак, надає тлумачення норми права щодо застосування такої у подібних правовідносинах, і в даному випадку, стосується питання захисту права власності добросовісного набувача, в контексті ч.10 ст.170 КПК України.

Частиною 10 ст. 170 КПК України визначено, що не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається із ухвали від 07.08.2014 року у справі № 461/9476/14-к, відомості про кримінальне провадження № 12014140000000431 були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.07.2014 року.

При цьому, матеріали справи не містять відомостей про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014140000000431 чи у кримінальному провадженні № 12014140000000389, які були у 2014 році об`єднані.

Із Єдиного реєстру судових рішень вбачається, що після 2016 року процесуальних рішень у таких справах слідчі судді не проводили.

Слідчий суддя зазначає, що орган досудового розслідування протягом такого тривалого періоду часу мав об`єктивну можливість та був зобов`язаний оглянути зазначене майно, провести необхідні слідчі дії та встановити достовірно чи дійсно на ньому збереглися сліди або інші відомості, які можуть бути використанні як доказ у кримінальному провадженні.

Однак, слідчий не надав суду доказів, що зазначене у клопотанні майно має доказове значення у кримінальному провадженні.

З 2014 року щодо вказаного майна досудовим розслідуванням жодних дій не проводиться. Посадовим особам підприємства підозра не оголошувалась.

Крім того, норми кримінального та кримінального процесуального законодавства України не передбачають можливості застосування заходу кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна по відношенню до ТОВ "Нафтуся".

При цьому, слідчий суддя звертає увагу на те, що комплекс, розташований за адресою: Львівська область, Сколівський район, смт. Верхнє Синьовидне, вул. Лікувальна, буд.1, з реєстраційним номером майна 609583, є нерухомим майном і орган досудового розслідування має можливість в будь-який час оглянути вказане майно, якщо воно зберігає процесуальний статус речового доказу, призначати щодо нього відповідні експертизи, використовувати, як доказ кримінального правопорушення тощо.

Таким чином, на переконання слідчого судді, потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси ТОВ "Нафтуся", як власника майна.

Крім того, дія арешту, накладеного ухвалою 07.08.2014 року, не дає можливості ТOB "Нафтуся" здійснювати ефективну, повноцінну діяльність, в т.ч. створювати робочі місця, збільшувати обсяг сплати податків до бюджету, що є особливо актуальним в умовах дії воєнного стану.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону. А отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор, відповідно до п. 2, 3 ч.3 ст.132 КПК України не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у право власності, про який йдеться у клопотанні, або може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звертається з клопотанням.

Зважаючи на доводи, викладені у клопотанні, керуючись принципами диспозитивності та змагальності сторін, слідчий суддя приходить до висновку, що застосування такого засобу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна на даний час є необгрунтованим та безпідставним, оскільки за наведених судом обставин потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у право власності та подальше застосування заходів забезпечення кримінального провадження суперечить вимогам ч.3 ст.132 КПК України.

Враховуючи вищенаведене, приходжу до висновку про скасування арешту на комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 170, 171 КПК України, слідчий суддя,

у х в а л и в :

клопотання задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 07.08.2014 року (справа № 461/9476/14-к; провадження № 1-кс/461/4336/14), на комплекс, розташований за адресою: Львівська область, Сколівський район, смт. Верхнє Синьовидне, вул. Лікувальна, буд.1, з реєстраційним номером майна 609583.

Ухвала остаточна, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1