Ухвала

від 05.01.2023 по справі 280/38/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ЗАЯВИ ПРО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ БЕЗ РОЗГЛЯДУ

05 січня 2023 рокуСправа № 280/38/23 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви Трудового колективу Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №2» Запорізької міської ради в особі уповноваженої особи від трудового колективу Величко Наталії Валентинівни Медичного директора КНП «Міська лікарня №2» ЗМР до Запорізької міської ради про зупинення дії рішень,-

ВСТАНОВИВ:

03 січня 2023 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла заява Трудового колективу Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №2» Запорізької міської ради в особі уповноваженої особи від трудового колективу Величко Наталії Валентинівни Медичного директора КНП «Міська лікарня №2» ЗМР про забезпечення позову, в якій заявник просить в порядку забезпечення позову до пред`явлення позову до Запорізької міської ради:

зупинити дію рішення Запорізької міської ради від 07.12.2022 № 69 «Про реорганізацію юридичної особи - комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 2» Запорізької міської ради шляхом приєднання до комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №8» Запорізької міської ради» до набрання законної сили відповідним судовим рішенням;

зупинити дію рішення Запорізької міської ради від 12.12.2022 № 509 «Про заходи з проведення реорганізації юридичної особи - комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 2» Запорізької міської ради шляхом приєднання до комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 8 Запорізької міської ради» до набрання законної сили відповідним судовим рішенням;

заборонити Запорізькій міській раді, посадовим особам Запорізької міської ради та виконавчим органам Запорізької міської ради, а також третім особам, здійснювати дії щодо реорганізації юридичної особи - комунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня №2» Запорізької міської ради (місцезнаходження: 69068, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Брюллова, буд. 6, код ЄДРПОУ 05498648) шляхом приєднання до комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №8» Запорізької міської ради (місцезнаходження: 69014, м. Запоріжжя, вул. Харчова, буд.2, код ЄДРПОУ 00440221) до набрання законної сили відповідного судового рішенням по суті спору.

В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що оскаржувані рішення є вочевидь протиправними та такими, що суперечить Конституції України, Закону України Закону «Основи законодавства України про охорону здоров`я», та порушує права та інтереси працівників КНП «Міська лікарня № 2» ЗМР а також гарантоване Конституцією право пацієнтів на отримання безоплатної медичної допомоги. Також, у випадку ухвалення рішення про задоволення позовних вимог після закінчення процесу реорганізації буде відсутній ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, оскільки юридична особа КНП «Міська лікарня № 2» 3МР не буде юридично існувати а працівники лікарні втратять свої робочі місця.

Трудовий колектив комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 2» Запорізької міської ради буде скорочено, оскільки в п. 4 рішення Запорізької міської ради від 12.12.2022 № 509 «Про заходи з проведення реорганізації юридичної особи комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 2» Запорізької міської ради шляхом приєднання до комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 8» Запорізької міської ради зазначено, що керівникам комунальних закладів охорони здоров`я міста Запоріжжя сприяти прийому на роботу працівників комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 2» Запорізької міської ради у відповідності до чинного законодавства України та за наявності вакантних посад.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши надані до неї матеріали, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини першоїстаті 2 Кодексу адміністративного судочинства Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини першоїстатті 5 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Судом встановлено, що заява про забезпечення позову подана від імені трудового колективу Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №2» Запорізької міської ради.

Згідно п. 8 ч. 1ст. 4Кодексу адміністративного судочинства Українипозивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Отже, з вищевказаного вбачається, що позивачем в адміністративній справі відповідно до вимог чинного законодавства можуть бути фізичні особи - громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, у станови, організації (юридичні особи), що не є суб`єктами владних повноважень.

Згідно вимогст. 252-1 Кодексу законів про працю Українитрудовий колектив підприємства утворюють усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством.

Законом "Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, організаціями" визначені повноваження трудового колективу, які пошиються на забезпечення трудової дисципліни.

Отже, проаналізувавши вищевказане законодавство, суд дійшов висновку, що у даних правовідносинах, що склалися, така організаційно правова форма, як трудовий колектив не наділена правом звертатися до суду в інтересах фізичних осіб (працівників підприємства), що свідчить про те, що трудовий колектив не наділений процесуальною правоздатністю, відповідно не можна представляти в суді довірителя, який не наділений процесуальною правоздатністю.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 по справі № 910/9010/17.

Підставою для звернення із заявою про забезпечення позову стала незгода заявника із рішенням 16 сесії 8 скликання Запорізької міської ради №69 від 07.12.2022 Про реорганізацію юридичної особи комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №2» Запорізької міської ради шляхом приєднання до комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №8» Запорізької міської ради, рішенням Запорізької міської ради від 12.12.2022 № 509 Про заходи з проведення реорганізації юридичної особи - комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 2» Запорізької міської ради шляхом приєднання до комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 8» Запорізької міської ради.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із пунктом 7 частини першоїстатті 4 Кодексу адміністративного судочинства Українисуб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першоїстатті 19 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 20 Господарського процесуального кодексу Українигосподарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Порівняльний аналіз змістустатті 20 Господарського процесуального кодексу Українитастатті 19 Кодексу адміністративного судочинства Україниу сукупності дає підстави для висновку про те, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.

За змістомстатті 55 Господарського кодексу Українисуб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб`єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно доЦивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цьогоКодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Відповідно достатті 59 Господарського кодексу Україниприпинення суб`єкта господарювання здійснюється відповідно до закону.

Згідно із частиною четвертоюстатті 140 Конституції Україниорганами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Відповідно достатті 143 Конституції Українитериторіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Частиною третьою статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядуваня в Україні" встановлено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно з пунктом 30 частини 1статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання прийняття рішень щодо створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності територіальної громади.

Таким чином, засновником та власником корпоративних прав підприємства комунальної форми власності є територіальна громада, інтереси якої представляє відповідна рада.

Відповідно до частини першоїстатті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Отже, до компетенції міської ради належить здійснення розпорядчих функцій та прийняття рішень, зокрема, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Згідно з частиною другоюстатті 169 Цивільного кодексу Українитериторіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановленихКонституцією Українита законом.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що створення, реорганізація та припинення органом місцевого самоврядування комунального підприємства є діяльністю по розпорядженню власністю територіальної громади, яка містить ознаки приватноправового спору з майнових відносин.

Трудовий колектив Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №2» Запорізької міської ради в особі уповноваженої особи від трудового колективу Величко Наталії Валентинівни Медичного директора КНП «Міська лікарня №2» ЗМР має намір звернутися до суду з позовом до Запорізької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення 16 сесії 8 скликання Запорізької міської ради №69 від 07.12.2022 Про реорганізацію юридичної особи комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №2» Запорізької міської ради шляхом приєднання до комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №8» Запорізької міської ради, рішення Запорізької міської ради від 12.12.2022 № 509 Про заходи з проведення реорганізації юридичної особи - комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 2» Запорізької міської ради шляхом приєднання до комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 8» Запорізької міської ради.

Суд зазначає, що вказані рішення прийнято відповідачем в межах повноважень ради та є розпорядчим документом щодо власності територіальної громади, який передбачає індивідуалізовані приписи щодо реорганізації конкретної юридичної особи.

Тож, скликаючи відповідну сесію ради та приймаючи на ній спірне рішенняЗапорізька міська рада реалізовувала організаційно-господарську діяльність та діяла не як суб`єкт владних повноважень, а як засновник юридичної особи, а тому сіпрне рішення, в цьому випадку, не є рішеннями суб`єкта владних повноважень у розумінніКодексу адміністративного судочинства України, а є рішенням власника корпоративних прав (засновника) комунальної установи.

Спори з приводу оскарження рішень ради як власника корпоративних прав (засновника) комунальної установи є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, а тому повинні розглядатися за правилами господарського судочинства.

Аналогічні висновки у подібних правовідносинах викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 813/1232/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 260/91/19 та у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 694/1174/16-а, від 29 вересня 2022 року у справі № 260/583/20, від 07 грудня 2022 року у справі №816/1260/17.

Суд звертає увагу заявника, що Велика Палата Верховного Судуу постанові від09 вересня 2020 року у справі № 260/91/19 відступила від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справах №1340/5441/18 та №813/1368/18, згідно яких, спори у подібних правовідносинах належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, та сформувала висновок про те, що такі спори є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, а тому повинні розглядатися за правилами господарського судочинства.

ПриписамиКодексу адміністративного судочинства Українине визначені наслідки подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви, якщо таку заяву подано з порушенням правил підсудності.

При цьому, згідно з частиною 6статті 7 Кодексу адміністративного судочинства Україниу разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

З огляду на зазначені приписи суд застосовує пункт 3 частини 1статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якого заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову.

В даному випадку, заява про забезпечення позову підписана особою, яка не наділена правом підпису, не містить предмета спору, який підсудний адміністративному суду, а тому слід застосувати наслідки, що визначенічастиною 7статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимогстатті 152 цього Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не відповідає вимогамстатті 152 КАС України, а тому підлягає поверненню заявнику без розгляду.

Керуючись ст.2,4,7,19,152,153,154,248,253,256КАС Українисуд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Трудового колективу Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №2» Запорізької міської ради в особі уповноваженої особи від трудового колективу Величко Наталії Валентинівни Медичного директора КНП «Міська лікарня №2» ЗМР про забезпечення позову - повернути заявнику без розгляду.

Копію ухвали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ж.М. Чернова