Рішення

від 26.12.2022 по справі 638/4861/18

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/4861/18

Провадження № 2/638/131/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2022 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретарів Ткаченко К.С., Межирицької В.Ю., Куценко К.Д.,

позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідачів Орєхова А.В., Хоміча А.А., Наконечної А.В. , Полфьорової Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Дзержинського районного суду м.Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ЕСКО-Капітал» про визнання договору недійсним та відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м.Харкова із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Еско-Капітал», Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій», в якому просить з урахуванням уточнень визнати недійсним кредитний договір №FOR262000015284351 від 17.07.2008 року укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП Банк», а також стягнути з відповідачів компенсацію моральної шкоди у розмірі 2 532 096,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він жодних заборгованостей у фінансових установах не мав, а також ніколи не користувався кредитним ресурсом ПАТ «ОТП Банк». Однак, позивачу стало відомо, що в Українському бюро кредитних історій на його ім`я зареєстрована кредитна історія за договором №FOR262000015284351 від 17.07.2008 року, на день звернення із даним позовом заборгованість є діючою. Зазначає, що з 03.04.2008 року по 25.12.2015 рік він знаходився в місцях позбавлення волі, і жодним чином не міг укласти кредитний договір від 17.07.2008 року. Вважає, що обтяжуючи його фінансовими зобов`язаннями, відповідачі допустили або злочин, або помилку. Так, позивач неодноразово звертався в колекторську фірму ТОВ «Кредекс фінанс» (змінена назва ТОВ «Вердикт Капітал»), правонаступником якої є ТОВ «Компанія з управління активами «ЕСКО-Капітал», з метою отримання інформації про походження кредиту, однак відповідь не отримав. Зазначає, що фіктивна інформація про непогашену заборгованість у УБКІ і погану кредитну історію створює йому негативну репутацію як клієнта. Діями відповідачів, позивач став потенційним боржником, який викликає сумніви у будь-якого банку або фінансового закладу. У зв`язку з викладеним, вважає, що дії відповідачів заподіяли йому моральні страждання, які полягають в тому, що він не може повноцінно реабілітуватися та існувати в суспільстві, де йому незаконно привласнили статус боржника. На підставі викладеного просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представником відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» надано суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на наступне. Зазначає, що позивачем не надано доказів недійсності кредитного договору, а також доказів, щодо відсутності заборгованості у останнього. Крім того, посилання позивача на завдану моральну шкоду вважає безпідставними, оскільки останнім не зазначено, якими саме діями відповідачів вона спричинена, в чому полягає, та з яких міркувань виходив позивач, визначаючи розмір такої шкоди. На підставі викладеного у задоволені позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 23.04.2018 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 25.05.2018 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 11.07.2019 року витребувано у ТОВ «Вердикт Капітал» матеріали кредитної справи (історії) ОСОБА_1 .

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа передана в провадження судді Дзержинського районного суду м.Харкова Цвірюка Д.В. 27.07.2020 року.

Ухвалою суду від 11.12.2020 року повторно витребувано у ТОВ «Вердикт Капітал» матеріали кредитної справи (історії) ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 11.12.2020 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 05.10.2021 року залучено до участі у справі правонаступника відповідача ТОВ «Вердикт Капітал» - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ЕСКО-Капітал». Також зазначеною ухвалою замінено неналежного відповідача у справі ПАТ КБ «Приват Банк» належним відповідачем - Акціонерним товариством «ОТП Банк».

Ухвалою суду від 01.12.2021 року витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ЕСКО-Капітал» належним чином засвідчену копію договору №FOR262000015284351 від 17.07.2008 року. Витребувано від Акціонерного товариства «ОТП Банк» належним чином засвідчену копію договору №FOR262000015284351 від 17.07.2008 року.

Ухвалою суду від 13.09.2022 року повторно витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ЕСКО-Капітал» належним чином засвідчену копію договору №FOR262000015284351 від 17.07.2009 року, укладеного із ОСОБА_1 , ІНН НОМЕР_1 . Витребувано від Акціонерного товариства «ОТП Банк» належним чином засвідчену копію договору №FOR262000015284351 від 17.07.2009 року, укладеного із ОСОБА_1 , ІНН НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 15.11.2022 року втретє витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ЕСКО-Капітал» належним чином засвідчену копію договору №FOR262000015284351 від 17.07.2009 року, укладеного із ОСОБА_1 , ІНН НОМЕР_1 . Повторно витребувано від Акціонерного товариства «ОТП Банк» належним чином засвідчену копію договору №FOR262000015284351 від 17.07.2009 року, укладеного із ОСОБА_1 , ІНН НОМЕР_1 .

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив задовольнити у повному обсязі з підстав, наведених в уточненій позовній заяві.

Представник ТОВ «Українське бюро кредитних історій» в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити в задоволенні позову. Також надав до суду заяву, в якій зазначив, що станом на 10.12.2021 року в базі ТОВ «Українське бюро кредитних історій» відсутня інформація щодо ОСОБА_1 , передана ПАТ «ОТП Банк».

Інші відповідачі в судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлялись, причини неявки суду не повідомили.

У відповідності до ч.1, 3, 4 ст.233 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи. У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

З цього приводу Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідачі належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за їх відсутності за наявними матеріалами справи.

Суд, заслухавши вступне слово позивача, представника відповідача, з`ясувавши обставини справи, безпосередньо дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх кожний окремо та у сукупності й взаємозв`язку, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 10, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України.

Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилається на те, що в базі кредитних історій ТОВ «Українське бюро кредитних історій» наявна інформація щодо кредитного договору №FOR262000015284351 від 17.07.2008 року, сума заборгованості 2082,30 грн., який він не укладав, на підтвердження чого надає витяг зі звіту УБКІ від 26.09.2017 року.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зокрема, ст. 628 ЦК України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до вимог ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

При цьому, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

У справах про визнання недійсним кредитного договору, предметом доказування виступає сам кредитний договір, щодо дійсності якого у позивача виникають сумніви.

Відповідно до ч. 5 статті 12 ЦПК України суд сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до п. 2. ч. 1 ст. 43 ЦПК учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями ст. 44 повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Відповідно до п. 2 та 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Законодавцем визначено, а саме ч. 1 ст.79 ЦП України, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається в межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Суд зазначає, що позивач, звертаючись до суду з позовною заявою про визнання кредитного договору недійсним не надав суду копію самого кредитного договору, який останній просить визнати недійсним.

В судовому засіданні від 01.12.2021 року судом задоволено клопотання позивача про витребування від ТОВ «Компанія з управління активами «ЕСКО-Капітал» та від АТ «ОТП Банк» належним чином засвідчену копію договору №FOR262000015284351 від 17.07.2008 року, про що винесено відповідну ухвалу.

На виконання ухвали суду про витребування доказів, АТ «ОТП Банк» 09.12.2021 року надіслано запит про надання коректного номеру кредитного договору з коректною датою видачі та ІНН ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали позовної заяви, судом встановлено, що відповідно до звіту УБКІ від 26.09.2017 року, в реєстрі кредитних історій містилась інформація щодо договору №FOR262000015284351 від 17.07.2009 року, а не від 2008 року, як зазначено позивачем, у зв`язку з чим ухвалами суду від 13.09.2022 року та 15.11.2022 року витребувано з ТОВ «Компанія з управління активами «ЕСКО-Капітал» та від АТ «ОТП Банк» належним чином засвідчену копію договору №FOR262000015284351 саме від 17.07.2009 року.

Згідно наданої інформації АТ «ОТП БАНК» на виконання ухвали суду про витребування доказів від 16.11.2022 року, договір №FOR262000015284351 від 17.07.2009 року між Банком та ОСОБА_1 не укладався.

Крім того, згідно витягу наданого ТОВ «Українське бюро кредитних історій» від 10.12.2021 року, інформація щодо заборгованості у ОСОБА_1 за кредитним договором №FOR262000015284351 від 17.07.2009 року в реєстрі кредитних історій відсутня.

За викладених обставин справи та норм законодавства суд приходить до висновку, що позивачем не доведено обставини, на які він посилався, а також не було надано суду належних та допустимих доказів, які би підтверджували факт укладення самого кредитного договору. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, тобто невиконання обов`язку по доказуванню для позивача має процесуально-правові наслідки. За таких умов заявлений позов в частині визнання кредитного договору недійсним не підлягає задоволенню, у зв`язку із його недоведеністю.

Щодо вимоги позивача про компенсацію моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Статтею 23 ЦК України закріплено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно із ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання кредитного договору недійсним, то позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди з відповідачів теж не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», судовий збір слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 23, 203, 215, 217, 627, 628, 638, 1167 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 76, 77, 78, 81, 82, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ЕСКО-Капітал» про визнання договору недійсним та відшкодування моральної шкоди - залишити без задоволення.

Витрати зі сплати судового збору віднести на рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складений 05.01.2023 року.

Сторони:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ;

відповідачі: Акціонерне товариство «ОТП Банк», ЄДРПОУ 21685166, м.Київ, вул.Жилянська буд.43; Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій», ЄДРПОУ 33546706, м.Київ, вул.Грушевського буд.1-Д; Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ЕСКО-Капітал», ЄДРПОУ 35677371, м.Київ, Охтирський провулов, буд.7 корпус 2.

Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк