Ухвала

від 05.01.2023 по справі 640/24765/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/24765/21

УХВАЛА

05 січня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Безименної Н.В., суддів Кучми А.Ю. та Аліменка В.О., перевіривши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юмиол-Фарм» до Головного управління ДПС у місті Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2022 року позов задоволено.

Не погодившись з вказаним рішенням, ГУ ДПС у м.Києві, як відокремлений підрозділ ДПС подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2022 року апеляційну скаргу залишено без руху, через її невідповідність, зокрема, ст.296 КАС України, оскільки апелянтом не подано документ про сплату судового збору.

Вказана ухвала отримана скаржником 08.11.2022, що підтверджується штампом про отримання на супровідному листі.

В апеляційній скарзі заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, мотивоване військовою агресією проти України, введенням воєнного стану, відсутністю коштів для сплати судового збору, а також тим, що апелянт не є розпорядником коштів і для сплати судового збору має звертатись до Казначейства. Також заявник звертає увагу на епідеміологічну ситуацію, звільнення працівників управління та значне навантаження на новопризначених працівників.

На виконання вимог ухвали суду скаржником подано клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, мотивоване аналогічними обставинами.

Жодних доказів наведених у клопотанні обставин щодо відсутності коштів для сплати судового збору, або звернення до органів Казначейства з метою проведення оплати судового збору за подання апеляційної скарги до суду надано не було.

Додана до апеляційної скарги виписка по рахунку скаржника за 22.06.2022 не підтверджує відсутності у скаржника коштів на оплату судового збору як станом на момент подання апеляційної скарги (06.09.2022) та і станом на направлення відповідного клопотання (16.11.2022).

Колегія суддів звертає увагу, що сплата судового збору за подання апеляційної скарги в силу положень КАС України є процесуальним обов`язком сторони, що звертається до суду з апеляційною скаргою.

Наведені скаржником у клопотанні обставини щодо відсутності можливості сплатити судовий збір у передбачений законодавством строк не підтверджені жодними належними і допустимими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регламентовано ст. 8 Закону України «Про судовий збір», відповідно до ч.1, 2 якої враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов, зокрема, предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

В той же час, дана справа не стосується захисту соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, або відшкодування шкоди здоров`ю. Крім того, скаржником не надано будь-яких належних та допустимих доказів, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для звільнення від сплати судового збору чи відстрочення його сплати, передбачені ст.133 КАС України та ст.8 Закону України «Про судовий збір». Таким чином, суд доходить висновку, що наведені скаржником обставини не можуть бути підставою для задоволення клопотання про звільнення від сплати або відстрочення (розстрочення) сплати судового збору в силу положень ст. 8 Закону України «Про судовий збір».

Суд звертає увагу, що внутрішня процедура погодження і сплати судового збору не є об`єктивними причинами, які унеможливлюють виконання вимог ухвали суду та процесуального законодавства в частині сплати судового збору, оскільки зазначені обставини залежать саме від волевиявлення скаржника.

Скаржником не надано жодних доказів того, що після залишення апеляційної скарги без руху, ним вчинялися відповідні належні дії з метою усунення недоліків апеляційної скарги визначених в ухвалі суду, та які б свідчили, що апелянт виконає в подальшому вимоги ухвали суду апеляційної інстанції.

Доказів того, що внаслідок запровадження в Україні воєнного стану у скаржника відсутня можливість сплатити судовий збір до суду не подано.

Посилання апелянта на звільнення працівників не підтверджено жодними належними доказами. В той же час, організаційні зміни та кадрові рішення державного органу не свідчать про наявність поважних причин, які унеможливлюють виконання процесуальних обов`язків у встановлений судом строк.

Також скаржником не надано доказів та не зазначено обставин, які б свідчили, що неможливість сплатити судовий збір у визначений судом та законодавством строк пов`язана з впровадженням в країні карантинних обмежень.

При цьому, ст.169, 298 КАС України чітко визначають, що строк для усунення недоліків апеляційної скарги не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, тобто законодавець вважає даний строк достатнім.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).

Апелянт, як суб`єкт владних повноважень, повинен бути обізнаний з порядком апеляційного оскарження, встановленим процесуальним законодавством, а також вчиняти всі залежні від нього дії з метою дотримання відповідних вимог КАС України.

Колегія суддів звертає увагу, що обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов`язку своєчасної сплати судового збору у повному обсязі.

Пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» Кабінет Міністрів України зобов`язаний забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Пунктом 1 ч. 5 ст. 296 КАС України передбачено, що однією з вимог до апеляційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.

Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Крім того, у п. 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд звернув увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу».

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що «…у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб…».

Частиною 2 ст.298 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 296 КАС України, застосовуються положення ст. 169 КАС України.

Згідно з п.1 ч. 4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Строк для усунення недоліків апеляційної скарги сплинув 19.11.2022.

Оскільки недоліки апеляційної скарги у встановлений судом строк та в період до 05.01.2023 усунуті не були, апеляційну скаргу слід повернути апелянту.

Згідно з ч.7 ст.298 КАС України копія ухвали про повернення апеляційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному ст. 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 169, 298 КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА

В задоволенні клопотань Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС про відстрочення сплати судового збору - відмовити.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юмиол-Фарм» до Головного управління ДПС у місті Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Н.В.Безименна

Судді А.Ю.Кучма

В.О.Аліменко