Ухвала

від 05.01.2023 по справі 908/2680/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

05.01.2023 Справа № 908/2680/22

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову у справі

за позовом: Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107, ЄДРПОУ ВП 44118663)

до відповідача: Державного підприємства «Підприємства державної кримінально-виконавчої служби України (№ 88), ідентифікаційний код юридичної особи 08680098 (вул. Привокзальна, 7, с. Мала Токмачка, Пологівський район, Запорізька область, 70550)

про визнання дій ліквідаційної комісії протиправними та зобовязання голови ліквідаційної комісії вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

03.01.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява Головного управління ДПС у Запорізькій області вих. № 33412/6/08-01-13-03-05 від 27.12.2022 про забезпечення позову шляхом зупинення ліквідації підприємства - Державне підприємство «Підприємства державної кримінально-виконавчої служби України (№ 88), код ЄДРПОУ 08680098, до моменту розгляду по суті заяви про поновлення строку пред`явлення кредиторських вимог (в порядку ст.ст. 136-139 ГПК України).

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.01.2023 заяву передано на розгляд судді Науменку А.О., якому раніше визначено до розгляду відповідну заяву.

У заяві заявник просить суд зупинити процедуру ліквідації Державного підприємства «Підприємства державної кримінально-виконавчої служби України (№ 88) до розгляду в суді заяви про поновлення строку на пред`явлення кредиторських вимог та заборонити голові ліквідаційної комісії вчиняти будь-які дії з ліквідації Державного підприємства «Підприємства державної кримінально-виконавчої служби України (№ 88) до розгляду в суді заяви про поновлення строку на пред`явлення кредиторських вимог.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка застосовується судом при розгляді справ (ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України), закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Іншими словами, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі ст. 137 ГПК України, позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 ГПК України).

Розглянувши зазначену заяву про забезпечення позову, суд дійшов до висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

За приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 3 цієї ж статті кодексу передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність та пропорційність.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги,

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема забороною відповідачу вчиняти певні дії чи іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Так, в обґрунтування поданої заяви, позивач посилається на те, що підприємство відповідача ліквідується. Відповідач має податкову заборгованість. Ліквідаційною комісією строк звернення із заявою позивачем визнано пропущеним і вимоги визнано такими, що пред`явлені після спливу строку для пред`явлення кредиторських вимог.

В даному випадку, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування саме даного заходу до забезпечення позову.

Таким чином, заявник (позивач) має довести (додати до заяви відповідні докази) наявність тих обставин, на підставі яких він просить вжити заходи до забезпечення позову, тому питання про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову вирішується виходячи з тих документів, які додані до заяви.

Позивач у заяві посилається на раніше подані до іншого суду копії документів, які датовані 2021 роком.

Доказів того, що наразі підприємство відповідача ліквідується та процес ліквідації завершується, тощо, заявником не надано.

Будь-яких інших належних та достатніх доказів для встановлення фактичних обставин з якими пов`язується застосування заявленого позивачем в рамках даної господарської справи заходу до забезпечення позову, позивачем не надано.

При цьому, позивач не позбавлений права реалізувати свої права та законні інтереси шляхом подання відповідних запитів щодо отримання відповідних доказів у даній справі.

Не доведено заявником і розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів.

При цьому, суд враховує, у відповідності до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи та наданих доказів у справі, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.

Заявник (позивач) має довести (додати до заяви належні та достатні докази) наявність тих обставин, на підставі яких він просить вжити заходи до забезпечення позову, тому питання про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову вирішується виходячи з тих документів, які додані до заяви.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що заявником належним чином не обґрунтовано та не подано належних та допустимих доказів на підтвердження заяви про забезпечення позову саме на момент подання даної заяви.

За таких обставин, у господарського суду на момент подання даної заяви відсутні підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову слід відмовити.

Згідно ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Суд роз`яснює позивачу, що відповідно до п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (із подальшими змінами) клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 138, 139, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Головного управління ДПС у Запорізькій області вих. № 33412/6/08-01-13-03-05 від 27.12.2022 про забезпечення позову шляхом зупинення ліквідації підприємства - Державне підприємство «Підприємства державної кримінально-виконавчої служби України (№ 88), код ЄДРПОУ 08680098, до моменту розгляду по суті заяви про поновлення строку пред`явлення кредиторських вимог (в порядку ст.ст. 136-139 ГПК України).

Примірник даної ухвали направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 05.01.2023 та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду протягом десяти днів.

Суддя А.О. Науменко