Рішення

від 05.01.2023 по справі 911/1984/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" січня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1984/22

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЙДЖІЕФ ГРУП (04082, м. Київ, вул. Вишгородська, 28, корпус 1, оф. 1)

до Приватного підприємства Будівельник НВМ (07802, Київська обл., Бородянський р-н, смт. Бородянка, вул. Вокзальна, 4)

про стягнення 30956,55 грн. заборгованості за договором № Ф1/18052022 від 18.05.2022 р., у тому числі 30000,00 грн. основного боргу, 207,12 грн. пені, 207,12 грн. 3% річних та 542,31 грн. інфляційних втрат,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЕЙДЖІЕФ ГРУП (далі ТОВ ЕЙДЖІЕФ ГРУП, позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Приватного підприємства Будівельник НВМ (далі ПП Будівельник НВМ, відповідач) про стягнення 30956,55 грн. заборгованості за договором № Ф1/18052022 від 18.05.2022 р., у тому числі 30000,00 грн. основного боргу, 207,12 грн. пені, 207,12 грн. 3% річних та 542,31 грн. інфляційних втрат.

Вказаний позов обґрунтовано обставинами порушення відповідачем зобов`язання за договором поворотної фінансової допомоги № Ф1/18052022 від 18.05.2022 р. щодо повного та своєчасного повернення наданої фінансової допомоги, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 30000,00 грн. основного боргу, 207,12 грн. пені, 207,12 грн. 3% річних та 542,31 грн. інфляційних втрат, а також судові витрати.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЙДЖІЕФ ГРУП» позовною заявою до Приватного підприємства «Будівельник НВМ» про стягнення 30956,55 грн. заборгованості за договором № Ф1/18052022 від 18.05.2022 р., підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.10.2022 р. було відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику сторін). Ухвалу постановлено направити сторонам.

Слід зазначити, що вказану ухвалу у встановлений процесуальним законодавством строк не було направлено учасникам процесу, з огляду на відсутність фінансування для здійснення судом поштових відправлень.

У подальшому, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено на адресу відповідача 09.11.2022 р., проте, вручення поштового відправлення 0103281762838 не відбулося та конверт повернувся на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Крім того, частиною 7 статті 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Суд також зазначає, що Державна судова адміністрація України з 20.06.2022 р. відновила загальний доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень та роботу сервісу "Стан розгляду справ".

У відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного, сторони не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Київської області від 17.10.2022 р. у справі № 911/1984/22 у Єдиному державному реєстрі судових рішень, яка опублікована та доступна до вільного перегляду.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 ГПК України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відзиву на позов чи інших пояснень або заперечень щодо позовних вимог відповідачем до матеріалів справи не подано.

З огляду на зазначене, у відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

18.05.2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ЕЙДЖІЕФ ГРУП (позикодавець) та Приватним підприємством Будівельник НВМ (позичальник) було укладено договір поворотної фінансової допомоги № Ф1/18052022, відповідно до п. 1.1 якого позикодавець зобов`язується передати на строк позичальнику грошові кошти в розмірі, встановленому договором, за заявками останнього, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (далі - кошти).

Згідно з п. 2.1 договору загальна орієнтовна сума даного договору становить 30000,00 грн. Сума договору складається з сум всіх наданих позичальнику траншів.

У відповідності з п. 3.2 договору кошти вважаються переданими позичальникові в момент їх зарахування на поточний рахунок позичальника.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що строк надання грошових коштів - до 20.05.2022 р.

Строк повернення коштів - до 30.06.2022 р. (п. 4.1 договору).

Умовами п. 5.1 договору встановлено, що сума коштів підлягає поверненню шляхом її перерахування на поточний рахунок позикодавця.

Відповідно до п. 5.2 договору днем повернення коштів вважається день зарахування грошової суми (її частини), що надавалась, на поточний рахунок позикодавця.

Згідно з п. 6.1 договору при простроченні повернення суми коштів (її частини) позичальник сплачує пеню в розмірі 3% річних від простроченої суми до моменту повернення. При цьому, позичальник зобов`язаний повернути суму коштів, збільшену на індекс інфляції.

Цей договір набуває чинності з моменту укладення даного договору та діє до 01.07.2022 р., але до повного виконання зобов`язань. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.п. 7.1, 7.2 договору).

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на виконання умов договору поворотної фінансової допомоги № Ф1/18052022 від 18.05.2022 р. ним було перераховано на рахунок відповідача кошти у розмірі 30000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 564 від 19.05.2022 р., копія якого міститься в матеріалах справи.

Втім, як зазначає позивач, відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, суму поворотної фінансової допомоги не повернув, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 30000,00 грн.

Отже, посилаючись на те, що відповідач суму поворотної фінансової допомоги не повернув, позивач просить суд стягнути з ПП Будівельник НВМ, зокрема, 30000,00 грн. основної заборгованості.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173, ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі - боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями частини 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За своєю цивільно-правовою природою та юридичним змістом договір про надання поворотної фінансової допомоги є договором позики.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 12.06.2019 р. у справі № 910/7047/18.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1047 ЦК України у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі.

Положеннями частин 1, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Оцінюючи подані до матеріалів даної справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у даній справі в повному обсязі з огляду на таке.

Судом встановлено, що на виконання умов договору № Ф1/18052022 надання поворотної фінансової допомоги від 18.05.2022 р. позивачем було перераховано відповідачу кошти у розмірі 30000,00 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 665 від 26.09.2022 р.

Як встановлено судом, відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення наданих позивачем коштів за договором № Ф1/18052022 від 18.05.2022 р., у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 30000,00 грн., що не було спростовано відповідачем, позаяк останнім до матеріалів справи не подано будь-яких доказів на підтвердження сплати заборгованості чи її відсутності.

Отже, факт порушення відповідачем зобов`язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором № Ф1/18052022 надання поворотної фінансової допомоги від 18.05.2022 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 30000,00 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 207,12 грн. пені за порушення строків повернення грошових коштів на підставі пункту 6.1 договору.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).

У разi порушення зобов`язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як зазначалось вище, згідно з пунктом 6.1 договору, при простроченні повернення суми коштів (її частини) позичальник сплачує пеню в розмірі 3% річних від простроченої суми до моменту повернення.

Поряд з цим, згідно з приписами ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що заявлений до стягнення розмір пені, нарахованої на заборгованість відповідача, за період з 01.07.2022 р. до 22.09.2022 р., було визначено позивачем в сумі 207,12 грн., що не перевищує розміру пені, обрахованої виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, у зв`язку з чим вимога про стягнення пені підлягає задоволенню в заявленому позивачем розмірі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 207,12 грн. 3% річних та 542,31 грн. інфляційних втрат.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено позивачем у сумі 207,12 грн., нарахованій на заборгованість відповідача за період з 01.07.2022 р. до 22.09.2022 р., він є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Розмір інфляційних втрат, заявлених до стягнення позивачем, становить 542,31 грн., нарахованих на суму заборгованості за період з липня 2022 року до серпня 2022 року, він є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЙДЖІЕФ ГРУП підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

У позовній заяві зазначено, що попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом даної справи, складається з судового збору в розмірі 2481,00 грн., а також орієнтовно 10000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Як встановлено судом, позивача у даній справі представляв адвокат Томін Олександр Олександрович, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено договір про надання правничої (правової) допомоги № 2309-14 від 23.09.2022 р., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 7836/10 від 05.06.2019 р., ордер № 1283193 від 23.09.2022 р.

Так, 23.09.2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ЕЙДЖІЕФ ГРУП (замовник/клієнт) та Адвокатським бюро «Томін та Партнери» було укладено договір № 2309-14 про надання правничої (правової) допомоги, згідно з п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець протягом дії даного договору приймає на себе зобов`язання надати замовнику за винагороду правничу (правову) допомогу з питань, що цікавлять замовника.

Відповідно до п. 1.3 договору обсяг та зміст правничої допомоги, визначені даним договором та погоджені в актах, надаються в наступних формах: надання усних та письмових консультацій, роз`яснень з юридичних питань, довідок по законодавству; складання документів правового характеру; здійснення представництва інтересів замовника в усіх державних органах, установах, організаціях, підприємствах всіх форм власності, підпорядкування та організаційно-правових форм, в усіх державних органах, включаючи судові установи України всіх рівнів та юрисдикцій, перед юридичними та фізичними особами, органами нотаріату (в т.ч. приватних нотаріусах), органах виконавчої служби (в т.ч. приватних виконавців).

У відповідності з п. 3.1 договору розмір винагороди (гонорару) виконавця за надання правничої допомоги згідно з даним договором визначається у рахунках та актах виконаних робіт, які є невід`ємними додатками до даного договору, та можуть бути розраховані, виходячи із розцінок виконавця (вартість однієї години правничої допомоги, щомісячна фіксована оплата систематичної правничої допомоги, фіксована оплата за окремий замовлений вид правничої допомоги чи інше) та/або кількості витраченого часу.

27.09.2022 р. між адвокатом та позивачем було підписано акт наданих послуг за договором № 2309-14 про надання (правничої) правової допомоги від 23.09.2022 р. на суму 8000,00 грн., в якому визначено опис робіт/наданих послуг виконаних та здійснених для надання правової допомоги, а саме - усні консультації адвоката клієнту щодо його прав та інтересів внаслідок неповернення Приватним підприємством «Будівельник НВМ» поворотної фінансової допомоги за договором № Ф1/18052022 від 18.05.2022 р. (п. 1.1); аналіз судової практики та вивчення правової позиції Верховного Суду по аналогічним спорам (п. 1.2); складання, оформлення та подання позовної заяви до Господарського суду Київської області (п. 1.3). Вартість однієї години роботи визначено в сумі 2000,00 грн. Кількість витрачених годин 4 години. Загальна вартість фактично виконаної роботи та наданих послуг за договором № 2309-14 про надання (правничої) правової допомоги від 23.09.2022 р. станом на 27.09.2022 р. становить 8000,00 грн. Підписанням цього акту сторони підтверджують факт надання Адвокатським бюро послуг відповідно до положень договору. Клієнт зауважень та скарг стосовно виконаних послуг не має.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі - гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 цієї статті Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із частиною 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За приписами частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Поряд з цим, суд відзначає, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Наведена правова позиція викладена в постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19.

Враховуючи наведені положення процесуального законодавства та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання позивачу адвокатом Томіним О.О. професійної правничої допомоги у цій справі, а також враховуючи відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо співмірності чи обґрунтованості витрат позивача на правову допомогу, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правову допомогу в розмірі 8000,00 грн. є доведеними та обґрунтованими, у зв`язку з чим вони підлягають покладенню на відповідача.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства Будівельник НВМ (07802, Київська обл., Бородянський р-н, смт. Бородянка, вул. Вокзальна, 4, код 34779668) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЙДЖІЕФ ГРУП (04082, м. Київ, вул. Вишгородська, 28, корпус 1, оф. 1, код 44026850) 30000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 207 (двісті сім) грн. 12 коп. пені, 207 (двісті сім) грн. 12 коп. 3% річних, 542 (п`ятсот сорок дві) грн. 31 коп. інфляційних втрат, 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. судового збору, 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складене 05.01.2023 р.

Суддя В.М. Бабкіна