Ухвала

від 04.01.2023 по справі 140/16215/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 січня 2023 року

м. Київ

справа № 140/16215/21

адміністративне провадження № К/990/36342/22

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Хохуляка В.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08.04.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2022 у справі №140/16215/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВДТ-К» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВДТ-К» звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області в якому просило визнати протиправним та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення №0071810710 від 25.11.2021 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДФО (військового збору) на суму 4672,51грн, у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 4540,35грн та пені в розмірі 132,16грн;

- податкове повідомлення-рішення №0071820710 від 25.11.2021 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДФО (військового збору) на суму 518,80грн, у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 504,30грн та пені в сумі 14,50грн;

- податкове повідомлення-рішення №0077910701 від 15.12.2021 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 1850409,50грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 1706470,00грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 143939,50грн;

- податкове повідомлення-рішення №0077900701 від 15.12.2021 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на суму 316267,60грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 287516,00грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 28751,60грн;

- податкове повідомлення-рішення №0077880701 від 15.12.2021 про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, в сумі 1582,00грн за грудень 2020 року;

- податкове повідомлення-рішення №0077890701 від 15.12.2021 про застосування штрафних санкцій з ПДВ в сумі 143758,00грн;

- податкове повідомлення-рішення №0078950712 від 17.12.2021 про застосування штрафних санкцій з податку на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства, в сумі 680,00грн;

- податкове повідомлення-рішення №0078920712 від 17.12.2021 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДФО (військового збору) в сумі 23194,49грн, у тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 21336,00грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1858,49грн;

- рішення №0071840710 від 25.11.2021 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 841,94грн;

- вимогу №Ю-0071830710 від 25.11.2021 про сплату боргу (недоїмки), якою нараховано заборгованість з єдиного внеску в сумі 560,42грн.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08.04.2022, адміністративний позов задоволено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2022 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області задоволено частково. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08.04.2022 змінено в частині мотивів задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВДТ-К», викладено такі в мотивувальній частині постанови апеляційного суду. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Волинській області 15.12.2022 звернулось з касаційною скаргою та заявою про поновлення процесуального строку до Верховного Суду.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.

Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.

Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку норму права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на його думку, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

З аналізу вищевказаних положень суд дійшов висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 цього Кодексу, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

У касаційній скарзі відповідач підставою касаційного оскарження визначає пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, тобто вказує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №420/12859/21 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Однак, касаційна скарга не містить нормативно-правового обґрунтування необхідності такого відступлення, а містить лише виклад обставин у справі, висновки встановлених податковим органом порушень, цитати нормативних актів, без зазначенням в чому полягає порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Крім того, відповідач визначає підставою касаційного оскарження пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, тобто, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не врахований висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №816/228/17.

Перевіркою змісту наведених доводів щодо даної підстави касаційного оскарження встановлено, що касаційна скарга містить виклад фактичних обставини справи, висновки встановлених контролюючим органом порушень, цитування норм податкового та процесуального законодавства, які регулюють спірні правовідносини без наведення обґрунтування неправильного застосування судами норм права у взаємозв`язку із тими висновками, які стали підставою для задоволення позову.

В цілому доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з ухваленими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.

Варто зазначити, що Верховний Суд двічі повертав касаційні скарги у даній справі із роз`ясненням недоліків касаційної скарги, однак звертаючись з касаційною скаргою втретє відповідач не врахував цих роз`яснень.

З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15.01.2020 №460-IX, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Таким чином касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Враховуючи те, що скаржником у касаційній скарзі не зазначено передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку, суд дійшов висновку, що така скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню особі, яка її подала.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

Керуючись пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08.04.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2022 у справі №140/16215/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВДТ-К» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути особі, яка її подала.

Надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги учасникам справи, а касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами скаржнику.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяВ.В. Хохуляк