Ухвала

від 05.01.2023 по справі 160/20696/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 січня 2023 року

м. Київ

справа № 160/20696/21

адміністративне провадження № К/990/36675/22

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Хохуляка В.В., перевіривши касаційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12.10.2022 у справі №160/20696/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КСГ «ДНІПРО» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа: Фермерське господарство «Пушкарівське» про визнання протиправною бездіяльності, скасування реєстрації податкових накладних та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КСГ «ДНІПРО» звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа: Фермерське господарство «Пушкарівське» в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «КСГ «ДНІПРО» від 22.10.2021 та зобов`язати розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КСГ «ДНІПРО» від 22.10.2021;

- скасувати реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, складені Товариством з обмеженою відповідальністю КСГ «ДНІПРО» , а саме податкових накладних: №10 від 31.05.2017 року (сума ПДВ 3 550,00 грн.); №12 від 31.05.2017 року (сума ПДВ 2 664,00 грн.); №19 від 31.05.2017 року (сума ПДВ - 910,00 грн.); №258 від 31.07.2017 року (сума ПДВ 4 212,00 грн.); №71 від 20.11.2017 року (сума ПДВ 51 621,48 грн.); №4 від 02.04.2018 року (сума ПДВ 5 280,00 грн.); № 12 від 13.04.2018 року (сума ПДВ 6 720,00 грн.); №19 від 24.04.2018 року (сума ПДВ 15 439,00 грн.); №22 від 26.04.2018 року (сума ПДВ 10 180,80 грн.); №3 від 03.05.2018 року (сума ПДВ 10 920,00 грн.); №4 від 03.05.2018 року (сума ПДВ 2 880,00 грн.); №7 від 03.05.2018 року (сума ПДВ 3 721,20 грн.); №88 від 26.06.2018 року (сума ПДВ 34 118,00 грн.); №151 від 28.08.2018 року (сума ПДВ 60 000,00 грн.); №247 від 31.08.2018 року (сума ПДВ 5 440,00 грн.); №163 від 25.09.2018 року (сума ПДВ 60 000,00 грн.); №247 від 28.09.2018 року (сума ПДВ 10 664,10 грн.); №2 від 02.10.2018 року (сума ПДВ 60 000,00 грн.); №11 від 25.02.2019 року (сума ПДВ 21 400,00 грн.); №51 від 28.02.2019 року (сума ПДВ - 5400,00 грн.); №6 від 05.04.2019 року (сума ПДВ 33 600,00 грн.); №7 від 05.04.2019 року (сума ПДВ - 5600,00 грн.); №8 від 05.04.2019 року (сума ПДВ 20 910,00 грн.); №45 від 03.05.2019 року (сума ПДВ 17 564,00 грн.); №26 від 10.05.2019 року (сума ПДВ 8 400,00 грн.); №27 від 10.05.2019 року (сума ПДВ 6 720,00 грн.); №28 від 10.05.2019 року (сума ПДВ 20 160,00 грн.); №29 від 10.05.2019 року (сума ПДВ 1 000,00 грн.); №30 від 15.05.2019 року (сума ПДВ 20 160,00 грн.); №46 від 18.05.2019 року (сума ПДВ 5 760,00 грн.); №47 від 18.05.2019 року (сума ПДВ 11 700,00 грн.); №17 від 28.06.2019 року (сума ПДВ 45 000,00 грн.); №107 від 16.10.2019 року (сума ПДВ 50 000,00 грн.); №64 від 18.10.2019 року (сума ПДВ 9 600,00 грн.); №28 від 01.12.2019 року (сума ПДВ 36 000,00 грн.); №30 від 01.12.2019 року (сума ПДВ 16 000,00 грн.); №31 від 01.12.2019 року (сума ПДВ 38 400,00 грн.); №32 від 01.12.2019 року (сума ПДВ 3 672,00 грн.); №33 від 01.12.2019 (сума ПДВ 5 280,00 грн.); №29 від 18.12.2019 року (сума ПДВ 33 600,00 грн.); №151 від 16.12.2019 року (сума ПДВ 43 200,00 грн.); №152 від 16.12.2019 (сума ПДВ 49 680,00 грн.); №155 від 18.12.2019 року (сума ПДВ 36 000,00 грн.); №156 від 18.12.2019 року (сума ПДВ 12 600,00 грн.); №14 від 23.12.2019 року (сума ПДВ 44 640,00 грн.); №88 від 23.12.2019 року (сума ПДВ 36 000,00 грн.); №59 від 25.12.2019 року (сума ПДВ 35 280,00 грн.); №36 від 03.01.2020 року (сума ПДВ 15 759,00 грн.); №37 від 03.01.2020 року (сума ПДВ 35 880,00 грн.); №38 від 09.01.2020 року (сума ПДВ 28 800,00 грн.); №35 від 10.01.2020 року (сума ПДВ 60 120,00 грн.); №39 від 10.01.2020 року (сума ПДВ 32 400,00 грн.); №42 від 15.01.2020 року (сума ПДВ 36 000,00 грн.); №43 від 16.01.2020 року (сума ПДВ 17 680,00 грн.); №44 від 17.01.2020 (сума ПДВ 23 790,00 грн.); №2 від 20.01.2020 року (сума ПДВ 43 560,00 грн.); №3 від 21.01.2020 року (сума ПДВ 48 000,00 грн.); №5 від 24.01.2020 року (сума ПДВ 45 630,00 грн.); №4 від 27.01.2020 року (сума ПДВ 36 000,00 грн.); №27 від 31.01.2019 року (сума ПДВ 5 850,00 грн.); №18 від 03.02.2020 року (сума ПДВ 30 000,00 грн.); №34 від 10.02.2020 року (сума ПДВ 32 400,00 грн.); №35 від 10.02.2020 (сума ПДВ 75 000,00 грн.); №16 від 28.02.2020 року (сума ПДВ 46 800,00 грн.); №7 від 30.04.2020 року (сума ПДВ 13 328,58 грн.); №8 від 30.04.2020 року (сума ПДВ 26 619,17 грн.);

- зобов`язати Державну податкову службу України внести до єдиного реєстру податкових накладних відомості про скасування реєстрації вказаних податкових накладних, складені Товариством з обмеженою відповідальністю «КСГ «ДНІПРО»;

- визнати право Товариства з обмеженою відповідальністю «КСГ «ДНІПРО» на зменшення суми податкових зобов`язань (на податковий кредит) з податку на додану вартість в загальній сумі 1 524 597,18 грн. за період травень 2017 року - квітень 2020 року, а саме: травень 2017 року 7 124,00 грн.; липень 2017 року 4 212,00 грн.; листопад 2017 року 51 621,48 грн.; квітень 2018 року 37 620,00 грн.; травень 2018 року 17 521,20 грн.; червень 2018 року 34 118,00 грн.; серпень 2018 року 65 440,00 грн.; вересень 2018 року 70 664,10 грн.; жовтень 2018 року 60 000,00 грн.; лютий 2019 року 26 800,00 грн.; квітень 2019 року 60 110,00 грн.; травень 2019 року 91 464,00 грн.; червень 2019 року 45 000,00 грн.; жовтень 2019 року 59 600,00 грн.; грудень 2019 року 377 752,00 грн.; січень 2020 року 331 350,00 грн.; лютий 2020 року 184 200,00 грн.;

- зобов`язати Державну податкову службу України відновити/збільшити в системі електронного адміністрування податку на додану вартість показника на суму, на яку Товариство з обмеженою відповідальністю «КСГ «ДНІПРО» має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (реєстраційний ліміт) у розмірі 1524597,18грн та відобразити відповідне відновлення/збільшення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (СЕА ПДВ).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2022, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.10.2022, адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова служба України 23.12.2022 звернулось з касаційною скаргою та заявою про поновлення процесуального строку до Верховного Суду.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.

Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.

Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на його думку, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

З аналізу вищевказаних положень суд дійшов висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 цього Кодексу, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

У касаційній скарзі відповідач визначає підставою касаційного оскарження пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховані висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №826/7666/18, від 11.04.2022 у справі №420/5263/19.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що касаційна скарга в частині наведених у ній вимог містить виклад фактичних обставини справи, цитування норм податкового законодавства, які регулюють спірні правовідносини без наведення обґрунтування неправильного застосування судами норм права у взаємозв`язку із тими висновками, які стали підставою для часткового задоволення позову. Крім того, висновки Верховного Суду наведені відповідачем без врахування подібності правовідносин.

Суд звертає увагу на те, що у випадку посилання скаржником на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, скаржнику необхідно зазначити конкретну норму, яку застосував суд апеляційної інстанції без врахування висновку щодо застосування цієї норми права у саме подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, з посиланням на конкретну постанову Верховного Суду, у якій такий висновок викладено, враховуючи подібність правовідносин.

Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

У касаційній скарзі відповідач визначає підставою касаційного оскарження пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, тобто, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу; якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу (пункт 1 частини другої статті 353 КАС України).

Суд звертає увагу на те, що якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

При цьому, застосування пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, як підстави касаційного оскарження, можливе за умови обґрунтованості підстав передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.

Отже, оскільки відповідач належним чином не обґрунтовує підстави оскарження судових рішень відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскарження з підстав відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, як окремої підстави, не вбачається за можливе.

Крім того у касаційній скарзі відповідач не обґрунтовує які саме зібрані у справі докази не були досліджені судом апеляційної інстанції, а неведені доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з ухваленими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.

З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15.01.2020 №460-IX, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Таким чином касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Враховуючи те, що скаржником у касаційній скарзі не зазначено передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку, суд дійшов висновку, що така скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню особі, яка її подала.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

Керуючись пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12.10.2022 у справі №160/20696/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КСГ «ДНІПРО» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа: Фермерське господарство «Пушкарівське» про визнання протиправною бездіяльності, скасування реєстрації податкових накладних та зобов`язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала.

Надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги учасникам справи, а касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами скаржнику.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяВ.В. Хохуляк