Ухвала

від 05.01.2023 по справі 580/932/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 січня 2023 року

м. Київ

справа № 580/932/22

адміністративне провадження № К/990/574/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Ханової Р. Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області

на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року

у справі №580/932/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями «Еконія»

до Головного управління ДПС у Черкаській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

УСТАНОВИВ:

До Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року у справі №580/932/22.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.

За правилами пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом касаційного перегляду є рішення судів попередніх інстанцій, якими визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області:

- від 22 жовтня 2021 року №8181/2300070110 на суму 72878 гривень 25 копійок,

- від 22 жовтня 2021 року №8183/2300070110 на суму 3060 гривень,

- від 23 жовтня 2021 року №8285/2300071316 на суму 14384 гривні 08 копійок,

- від 23 жовтня 2021 року №8286/2300071316 на суму 210486 гривень 58 копійок,

- від 05 січня 2022 року №57/23-00-07-01-01 на суму 174125 гривень 10 копійок,

- від 05 січня 2022 року №58/23-00-07-01-01 на суму 1018133 гривні,

- від 05 січня 2022 року №59/23-00-07-01-01 на суму 3540475 гривень.

Сума п`яти з семи податкових повідомлень-рішень не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відтак справа при розгляді перших п`яти з вищевказаних податкових повідомлень-рішень вважатиметься справою незначної складності.

В той же час, касаційна скарга не містить обґрунтування можливості перегляду судових рішень в цій частині в контексті пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 22 жовтня 2021 року №8181/2300070110 на суму 72878 гривень 25 копійок та №8183/2300070110 на суму 3060 гривень.

Податковий орган вказує на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосували положення статті 266 Податкового кодексу України та зазначають, що суди надали не правильну правову оцінку обставинам справи. Проте посилання на частину четверту статті 328 КАС України касаційна скарга щодо цих податкових повідомлень-рішень не містить, обґрунтування такого посилання, відповідно, також не містить.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 23 жовтня 2021 року №8285/2300071316 на суму 14384 гривні 08 копійок та №8286/2300071316 на суму 210486 гривень 58 копійок, від 05 січня 2022 року №57/23-00-07-01-01 на суму 174125 гривень 10 копійок та №58/23-00-07-01-01 на суму 1018133 гривні.

Податковий орган посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вказуючи про відсутність висновку Верховного Суду в подібних правовідносинах, проте доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до посилання на те, що судами попередніх інстанцій неправильно встановлено обставини справи, однак касаційна скарга не містить посилання на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у поєднанні з статтею 353 цього Кодексу.

Касаційна скарга не містить обґрунтування пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України щодо вказаних вище податкових повідомлень-рішень.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 05 січня 2022 року №59/23-00-07-01-01 на суму 3540475 гривень.

Як на підставу для касаційного оскарження судових рішень в цій частині, відповідач посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

В той же час касаційна скарга не містить посилання на конкретну норму права, щодо застосування якої в подібних правовідносинах існує висновок Верховного Суду (з посиланням на висновок Верховного Суду щодо застосування цієї норми права) та який не застосований судами попередніх інстанцій при вирішенні цієї справи по суті.

Крім того, податковий орган у касаційній скарзі вказує на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норм права подібних правовідносинах, зокрема викладених у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2021 року у справі №804/11314/15, від 30 вересня 2021 року у справі №826/11806/17, від 19 липня 2021 року у справі №1.380.2019.002018, зазначивши певні висновки зроблені судами у цих справах.

При цьому, відповідач вважає, що відносини які розглядалися Верховним Судом у вищезазначених справах є подібними.

Суд звертає увагу на те, що для обґрунтування касаційної скарги недостатньо самого лише зазначення та цитування постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу контролюючого органу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

У разі посилання на висновки Верховного Суду, які на думку скаржника не були враховані судами першої та апеляційної інстанцій, необхідно посилатися на ті висновки, які були зроблені на підставі дослідження норм, що підлягають застосуванню у спірних правовідносинах за однакових умов.

Зміст касаційної скарги не доводить та не підтверджує того факту, що правовідносини у цій справі та справах №804/11314/15, №826/11806/17, №1.380.2019.002018 є подібними.

В той же час, аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що відповідач вважає, що судами попередніх інстанції, в порушення вимог не надано оцінки поясненням представників відповідача, та не досліджено докази на які посилався відповідач.

Суд звертає увагу на те, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, відповідач зобов`язаний обґрунтувати зазначене порушення з відповідним посиланням на пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у поєднанні з відповідним пунктом частин другої або третьої статті 353 цього Кодексу. Касаційна скарга у справі №580/932/22 не містить посилання та обґрунтування пункту 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, як підстави касаційного оскарження у цій справі.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до Кодексу адміністративного судочинства України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Черкаській області підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року у справі №580/932/22 повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяР.Ф. Ханова