Рішення

від 30.12.2022 по справі 627/705/21

КРАСНОКУТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 627/705/21

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2022 року смт. Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі

головуючого - Вовк Л. В.,

з участю секретаря - Тішакіної Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Косінської Олени Василівни , про стягнення витрат на професійну правничу допомогу по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Цукровик-Агро» про визнання договору неукладеним, витребування майна з чужого незаконного володіння; третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору:Головне управління Держгеокадастру у Харківській області,

у с т а н о в и в :

Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 02.11.2022 задоволено позов ОСОБА_1 по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПП «Цукровик-Агро» про визнання договору неукладеним, витребування майна з чужого незаконного володіння; третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору:Головне управління Держгеокадастру у Харківській області. Вирішено питання про розподіл судових витрат , зокрема про сплачений судовий збір та витрат на проведення судових експертиз.

07.11.2022 до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Косінської О.В. , про ухвалення у справі додаткового рішення.

Заява обґрунтована тим, що судом під час розгляду справи не вирішено питання про судові витрати , понесені на професійну правову допомогу , а саме про стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних із правничою допомогою у розмірі 30 000,00 грн.

У судове засідання представник позивача не з`явився , подав заяву про розгляд справи у її відсутність , заяву підтримала , просить задовольнити.

Представник відповідача до суду не з`явилася , подала заяву розглянути справу у її відсутність , ухвалити додаткове рішення та заяву задовольнити частково .

Крім того , 16.11.2022 до суду надійшла заява представника відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу. Заява обгрунтована тим , що на думку представника відповідача, відсутні достатні правові підстави стягнення з ПП « Цукровик -Агро» на користь ОСОБА_1 в якості компенсанції витрат на правничу допомогу , визначену договором гонорару успіху , в розмірі 30 000,00 грн . Заявлений розмір не відповідає положенням ст.141 ЦПК України , а також принципам співмірності та пропорційності цивільного судочинства, тому витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню до 7 000 ,00 грн , так як заявлений їх розмір не є співмірним зі складністю справи , часом її розгляду та наявністю вже усталеної судової практики з подібних правовідносин.

Представник третьої особи до суду не з`явився , про дату , час і місце судового засідання повідомлявся належним чином та в установлений законом строк.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У відповідності до вимог частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 141 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення закону, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись п`ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки сформульовано Верховним Судом у постановах від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20, від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20, від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

У рішенні по справі «Бєлоусов проти України» (Заява № 4494/07) ЄСПЛ дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, необхідно розглядати як фактично понесені: «115. Суд зазначає, що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями. Як видно з матеріалів справи, п. Бущенко представляв заявника протягом провадження у Суді, отже, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними» (див. вищезазначене рішення у справі «Савін проти України» (Savin V. Ukraine), n. 97)».

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Позивачу правничу допомогу по вказаній справі надавала адвокат Косінська О.В. на підставі ордеру серії ВА № 1017295 від 16.07.2021 та договору про надання правової допомоги № 3 від 08.05.2021 . ( а.с. 29,211-214)

Відповідно п.6.3 Договору про надання правової допомоги , клієнт сплачує на користь адвоката в якості оплати послуг адвоката з виконання доручення гонорар у фіксованому розмірі 30 000,00 грн .

Згідно Акту приймання-передачі наданих юридичних послуг від 02.11.2022 до Договору про надання правової допомоги № 3 від 08.05.2021 , укладеному між ОСОБА_1 та адвокатом Косінською О.В., адвокат надала клієнту наступні послуги : аналіз правової ситуації клієнта з наданням консультації та побудови стратегії захисту ; підготовка та направлення адвокатьских запитів ; отриманнґя інформаційних довідок ; підготовка та подання позовної заяви до суду з відповідними клопотаннями ; підготовка клопотань в процесі розгляду справи ; участь у судових засіданнях . Вартість послуг , згідно п.6.3 Договору, становить 30 000 , 00 грн ( а.с. 215)

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для відшкодування всієї суми гонорару та фактичних витрат має бути встановлено, що такі витрати були необхідними, а розмір - розумним, виправданим, що передбачено ст. 137 ЦПК України та ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, чи була їх сума обґрунтованою.

Як свідчать матеріали справи, спір відноситься до категорії справ незначної складності, отже підготовка цієї справи до розгляду в суді не потребувала значних затрат часу, великого обсягу юридичної і технічної роботи.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатурута адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України , інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про не співмірність витрат позивача на професійну правничу допомогу у сумі 30 000 , 00 грн зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг у справі про визнання договору недійсним та стягує з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн.

Керуючись ст. 133, 137, 141, 270,354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Клопотання представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Косінської Олени Василівни , про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задовольни частково.

Ухвалити додаткове рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Цукровик-Агро» про визнання договору неукладеним, витребування майна з чужого незаконного володіння; третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору:Головне управління Держгеокадастру у Харківській області.

Стягнути зПриватного підприємства «Цукровик-Агро» ( ЄДРПОУ : 34643996 , юридична адреса : вул.Кооперативна,14 с.Пархомівка Богодухівського району Харківської області,62013 ) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП : НОМЕР_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 ) понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 10 ( десять тисяч) грн 00 коп .

В іншій частині клопотання - відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 03.01.2023.

Суддя Л. В. Вовк