Рішення

від 05.01.2023 по справі 420/16038/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/16038/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) адміністративну справу за позовом директора ПМП «Алес» ОСОБА_1 до відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №331786 від 18.07.2022 року, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 07 листопада 2022 року надійшов адміністративний позов директора ПМП «Алес» ОСОБА_1 до відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу держаного нагляду(контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті в особі №331786 від 18.07.2022 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 51 000,00 гривень;

- стягнути з Відділу держаного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань на користь ПМП «Алес» судовий збір у розмірі 2481 грн.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

Позивач з даною постановою не погоджується, вважає її повністю безпідставною та не обґрунтованою, відповідачем було порушено: вимогу абзацу тринадцятого частини шостої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон), відповідно до якої один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій особі в останній день заходу державного нагляду (контролю); дана перевірка проведена поза графіками, посадові особи діяли без відповідних направлень, без інструктажу, зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю не відповідало встановленим законодавством вимогам, без сертифікату відповідності.

Також позивач зазначає, що працівники Державної служби України з безпеки на транспорті відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області не врахували властивостей вантажу, що перевозився, а саме: пісок сіяний який є сипучим вантажем, тому може переміщуватися під час руху автомобіля по всім осям транспортного засобу, відтак кожне зважування буде відрізнятися від попереднього, а окрім того зауважує, що не існує методики вимірювання, яка б розповсюджувалася на транспортні засоби з рідким вантажем, або вантажем, що змінює розподіл навантаження на вісі транспортного засобу в русі (с сипучим вантажем). Також позивач вважає, що відповідачем при розгляді справ про порушення не забезпечено власного вручення актів, а також повідомлення про розгляд справ, через що він не мав змоги зібрати необхідні докази та взяти участь у розгляді.

Позивач також наголошує на тому, що ані в акті проведення перевірки, ані в оскаржуваній постанові відповідачем не вказано яким саме вимірювальним приладом здійснювалося зважування транспортних засобів, виходячи з чого унеможливлено встановлення тих обставин, що зважування провадилося саме відповідним приладом, свідоцтво про повірку якого повинно міститись у відповідача. Окрім того, відповідної графи для зазначення засобу вимірювання не передбачено у бланках документів, які оформлювалися стосовно транспортних засобів позивача.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

24.05.2022 року посадовими особами Укртрансбезпеки на 60 км а/д М-15 Одеса-Рені (на Бухарест) відповідно до направлення від 20.05.2022 року № 006/В на рейдову перевірку, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів. Так, здійснено перевірку транспортного засобу марки Shacman, державний номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , водій ОСОБА_2 .

Під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 17 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-ІІІІ, а саме: перевищення встановлених законодавством вагових норм понад 30% при перевезенні подільного вантажу без відповідного дозволу. Так, за результатом проведеного габаритно-вагового контролю встановлено, що фактична маса транспортного засобу склала 39,10 тон при допустимій 25 тон перевищення на 56,4%), навантаження на здвоєну вісь 30,65 тон при допустимій 18 тон (перевищення на 70,2%).

В подальшому, 18.08.2022 року начальником Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 331786 щодо ПМП «АЛЕС», у зв`язку з порушенням законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 17 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ.

Відповідач наголошує на тому, що формування та збір документів для перевезення звершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія під час перевірки, тобто саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи на підставі яких здійснюється перевезення та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини. Носієм доказової інформації щодо встановлених таким чином обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки - відповідно до зазначених вище правил і процедур, передбачених вищезгаданими профільними нормативно-правовими актами. У даному випадку, на місці події (зупинки) за наданими водієм транспортних засобів матеріалами та відомостями складено акт, який є носієм доказової інформації (доказової бази).

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року 15 серпня 2022 року, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.

22 листопада 2022 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вхід. № ВП/34460/22).

05 грудня 2022 року від позивача надійшла відповідь на відзив (вхід. № 37246/22).

12 грудня 2022 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вхід. № ЕП/36489/22).

Станом на 05 січня 2022 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

24.05.2022 року посадовими особами Укртрансбезпеки на 60 км а/д М-15 Одеса-Рені (на Бухарест) відповідно до направлення від 20.05.2022 року № 006/В на рейдову перевірку, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів.

Так, здійснено перевірку транспортного засобу марки Shacman, державний

номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , водій ОСОБА_2 .

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 329735 від 24.05.2022 року, в якому зафіксовано, що під час проведення перевірки виявлено порушення: перевезення вантажу з перевищенням встановлених п. 22.5 ПДР вагових норм, а саме фактична маса 39,10 тон при допустимій 25,0 тон (перевищення на 56,4%), навантаження на здвоєну вісь 30,6 тон при допустимій 18,0 тон (перевищення на 70,2%), у тому числі відповідальність за яке передбачена абзацом 17 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-ІІІ, а саме: перевищення встановлених законодавством вагових норм понад 30% при перевезенні подільного вантажу без відповідного дозволу.

Так, за результатом проведеного габаритно-вагового контролю встановлено, що фактична маса транспортного засобу склала 39,10 тон при допустимій 25 тон перевищення на 56,4%), навантаження на здвоєну вісь 30,65 тон при допустимій 18 тон (перевищення на 70,2%).

У подальшому, начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 331786 від 18.08.2022 року, якою вирішено стягнути з ПМП «АЛЕС» адміністративно-господарський штраф у сумі 51 000,00 грн., у зв`язку з порушенням законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 17 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ.

Позивач, не погоджуючись з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу № 331786 від 18.08.2022 року, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Джерела права та висновки суду

Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 р. № 3353-XII (далі Закон № 3353-ХІІ), відповідно частини першої статті 29 якого до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

Відповідно до частини 12 статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон №2344-III) державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно абз. 17 частини 1статті 60 Закону №2344-III, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно частини 1 та 4 статті 48 Закону України від 05 квітня 2001 року №2344-III «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно із статтею 33 Закону України від 08 вересня 2005 року №2862-IV «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 р. «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (далі - Порядок № 879).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

У розумінні Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки (підпункт 3 пункту 2 Порядку № 879).

За змістом пункту 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Відповідно до пункту 20 Порядку №879 за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Відповідно до п. 22.1 ПДР маса вантажу, що перевозиться і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Згідно з п. 22.5 ПДР за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

З матеріалів справи вбачається, що 24.05.2022 року посадовими особами Укртрансбезпеки на 60 км а/д М-15 Одеса-Рені (на Бухарест) відповідно до направлення від 20.05.2022 року № 006/В на рейдову перевірку, здійснено перевірку транспортного засобу марки Shacman, державний номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , водій ОСОБА_2 , який належить ПМП «АЛЕС».

Так, за результатом проведеного габаритно-вагового контролю вищезазначеного транспортного засобу та вантажу (пісок сіяний) насипом, згідно ТТН № 100 від 24.05.2022 року встановлено, що фактична маса транспортного засобу склала 39,10 тон при допустимій 25 тон (перевищення на 56,4%), навантаження на здвоєну вісь 30,65 тон при допустимій 18 тон (перевищення на 70,2%).

Вказане підтверджується наявними у матеріалах справи копіями акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 24.05.2022 № 0056009 та довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 24.05.2022 року № 0057969.

Так у акті № 0056009 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 24.05.2022 року зафіксовано, що перевезення вантажу з перевищенням вагових параметрів, а саме: фактична маса 39,10 тон при допустимій 25,0 тон (перевищення на 56,4%), навантаження на здвоєну вісь 30,6 тон при допустимій 18,0 тон (перевищення на 70,2%).

Вантажем, який перевозився водієм позивача, є пісок насипом, тобто вантаж є подільним, отже може при завантаженні бути поділений на окремі частки без втрати або пошкодженні його властивостей, а тому перевезення такого вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху заборонено.

Головною метою такої заборони є збереження автомобільних доріг та попередження їх передчасного руйнування. Внаслідок цього й встановлено заборону з перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм без будь-яких винятків.

Відтак, чинним законодавством встановлена імперативна заборона на перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, що виключає можливість отримання перевізником відповідного дозволу.

На позивача накладений штраф згідно з абзацом 17 частини першої статті 60 Закону № 2344-IIІ в редакції, чинній на час вчинення правопорушення, а саме 24 травня 2022 року.

Суд звертає увагу, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю» від 03.06.2021 р. № 1534-IX, який набрав чинності 01.10.2021 р., абзац 17 частини першої статті 60 Закону № 2344-IIІ викладено в наступній редакції: «перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Тобто, з 01.10.2021 року законодавцем встановлена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу за перевищення встановлених габаритно-вагових норм при перевезення подільного вантажу.

Суд приймає до уваги доводи відповідача відносно того, що формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія під час перевірки, тобто саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи на підставі яких здійснюється

перевезення та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини. Носієм доказової інформації щодо встановлених таким чином обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки - відповідно до зазначених вище правил і процедур, передбачених вищезгаданими профільними нормативно-правовими актами.

У даному випадку, на місці події (зупинки) за наданими водієм транспортних засобів матеріалами та відомостями складено акт, який є носієм доказової інформації (доказової бази). Водій ОСОБА_3 під час проведення перевірки, мав можливість викласти свої заперечення у акті із зазначенням всіх обставин, так водієм не було підписано акт та він відмовився від надання пояснень.

Щодо доводів позивача відносно того, що матеріали перевірки не містять інформації про засіб вимірювальної техніки, яким проводилось зважування, то суд зазначає, що реквізити акта перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом - затверджені додатком №3 до Порядку № 1567; форма і реквізити Довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю - затверджені додатком №1 до Порядку взаємодії Державної

інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України 10.10.2013 року №1007/1207. Зазначені документи, складені відповідачем за встановленими цими нормативно-правовими актами формами, затвердженими реквізитами яких не передбачено внесення (відображення) будь-якої інформації щодо засобу вимірювальної техніки, за допомогою якого здійснювався ваговий контроль.

Також, суд зауважує, що нормами чинного законодавства про автомобільний транспорт не передбачено обов`язкового пред`явлення водію транспортного засобу

при здійсненні габаритно-вагового контролю документів щодо відповідності зважувальних приладів встановленим стандартам, тому ненадання посадовими особами управління Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю вказаної документації не свідчить про протиправність їхніх дій та відсутність права використовувати відповідне зважувальне обладнання.

Також варто зазначити, що матеріали перевірки про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів складені за формою, встановленою додатком 3 до Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року № 422 «Деякі питання автомобільних перевезень пасажирів та вантажів».

Внесення до них характеристик в частині вимірювального та зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу позивача встановленою нормативним документом формою не передбачено.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Відповідно до п. 8 розділу 2 Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 року № 255 вимірювальне і вагове обладнання пересувного пункту повинно бути атестовано на проведення вимірювань та мати відповідне свідоцтво спеціально уповноваженого органу у сфері метрології.

В свою чергу, факт зважування транспортного засобу підтверджується чеком зважування та складеним актом від 24.05.2022 року № 0056009 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та складеною довідкою від 24.05.2022 № 0057969 про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

Чек зважування, доданий до матеріалів відзиву, містить дату та час зважування транспортного засобу 24.05.2022 року о 13:20 год. Також зазначений чек зважування містить інформацію про державний реєстраційний номер транспортного засобу позивача: НОМЕР_1 .

Тобто, саме вагові параметри транспортного засобу позивача відображені в доданому до відзиву чеку зважування, та на підставі зафіксованих вагових параметрів складено акт від 24.05.2022 року № 0056009 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідку від 24.05.2022 року № 0057969 про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

Крім того, варто звернути увагу суду, що чек зважування містить номер засобу вимірювальної техніки 383, цей номер відображено в доданому до відзиву Свідоцтві про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № ПМ 3290492 від 22.12.2021 року (чинне до 21.12.2022 року).

Справність вимірювального засобу підтверджується Свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № ПМ 32904921 від 22.12.2021 року (чинне до 22.12.2022 року), яким встановлено, що прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь О3ОТ-АS2-РWIА № 383 відповідає вимогам ДСТУ ОІМL R134-1:2010.

Вказане свідоцтво про повірку містить всі необхідні метрологічні характеристики для такого типу обладнання (діапазон вимірювання ваг, межі допустимих похибок при визначенні навантажень як на одиничну вісь, так і групу осей, а також діапазон швидкості руху автомобіля під час здійснення зважування). Крім тою, слід звернуто увагу, що чинним законодавством не встановлено вимоги щодо необхідності зазначення інформації про вимірювальне обладнання, за допомогою якою здійснюється зважування транспортного засобу.

Також суд вважає необхідним зазначити, що згідно з товарно-транспортною накладною від 24.05.2022 року № 100 на належному позивачу транспортному засобі здійснювалось перевезення подільного (сипучого) вантажу - пісок сіяний

В свою чергу, у відповідності до приписів пункту 12.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 встановлено спеціальні правила якими чітко передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Відтак, керуючись вказаними приписами, завантажуючи автомобіль, в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.

При цьому, відсутність методичних рекомендацій для зважування сипучих вантажів, затверджених Мшекономрозвитку, саме по собі не може бути підставою для незастосування до перевізника відповідальності, у зв`язку із порушенням ним законодавства про автомобільний транспорт, за умови підтвердження факту перевищення транспортним засобом вагових параметрів.

Позивач як автомобільний перевізник несе відповідальність за дотримання габаритно-вагових параметрів при перевезенні вантажів, а тому, завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, зобов`язаний враховувати дозволені нормативні навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, а тому повинен використовувати в таких випадках транспортний засіб з відповідними технічними параметрами, з урахуванням специфіки вантажу.

Крім того, відповідно до приписів абзацу 4 правил 4 Правил № 30 чітко встановлено, що допускається перевищення вагових параметрів над визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2%.

Отже, законодавцем передбачено критичну похибку в розмірі 2 %, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й подільного, який під час транспортування здатний зсуватися.

Проте, за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача встановлено:перевищення дозволеного навантаження на здвоєну вісь на 70,2 % та перевищення дозволеного навантаження на загальну масу на 56,4 %.

Так, у зазначених випадках навантаження перевищило допустиму похибку у 2%, передбачену для можливого збільшення осьового навантаження, зумовленого нерівномірним розподілом подільного (сипучого) вантажу.

Що стосується аргументів позивача про те, що вантаж, який перевозився, є сипучим і його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час поосьового заїзду тягача і причепа на платформу ваг, без дотримання часу, необхідного для врівноваження сипучого (подільного) вантажу, що не може дати однозначних та достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу, то суд вважає їх безпідставними, оскільки автомобіль на ваги (під час зважування) заїжджає повільно - зі швидкістю не більше 3-8 км на годину, а така швидкість руху не може призвести до значного зміщення вантажу.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 у справі № 803/1540/16.

Позивач, всупереч вимогам Правил перевезення не забезпечив жодним чином належного кріплення сипучого вантажу, що було б достатньо для здійснення його безпечного перевезення. Безумовно, відсутність будь-якого кріплення сипучого вантажу ймовірно зумовлює його зміщення, однак в жодному разі не звільняє позивача від виконання обов`язків, передбачених чинним законодавством, та не є підставою для звільнення від відповідальності.

На позивача як перевізника покладено обов`язок (додатковий тягар) при прийнятті для перевезення товару розміщувати його таким чином, щоб при його транспортуванні (в русі) за умови ймовірного зміщення/переміщення предмету перевезення в будь-якому випадку не порушувалися нормативи навантаження на кожну вісь окремо.

В протилежному випадку відповідальність лежить саме на перевізнику, в якого завжди є вибір: або отримувати (завантажувати) для транспортування товар (сипучий/рухомий) майже до граничних величин дозволених/допустимих нормативів з можливим ризиком порушення положень пункту 22.5 Правил дорожнього руху; або утриматися від навантаження транспортного засобу до граничних величин дозволених/допустимих нормативів, надаючи достатній запас вільної ваги для уникнення перевищення ваги на осі при ймовірному зміщенні предмету перевезення в русі.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Окрім того, стосовно методики проведення габаритно-вагового контролю, слід зауважити, що постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 671 «Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні» було скасовано пункт 19 Порядку № 879, без визначення необхідності застосування затвердженою Мінекономрозвитку або іншою методикою.

Суд зазначає, що відсутність методики не є підставою для не внесення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів габаритні параметри яких перевищують нормативні та не звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу, не свідчить про те, що процедура зважування відбулась з порушенням норм чинного законодавства, або в зв`язку з відсутністю методики були спотворені дані зважування.

Дана правова позиція визначена постановою Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 819/1381/16.

За змістом статті 4 та 28 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм визначено Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від № 879.

Наведене узгоджується з правовим регулюванням, а саме: скасування постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 671 пункту 19 Порядку № 879, в якому було вказано про те, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.

Отже, законодавець виключив норму про необхідність застосування будь-якої затвердженої методики визначення у спірних правовідносинах.

Також, з огляду на виключення пункту 19 Порядку № 879, наявність у терміні «вимірювання» посилання на методику, затверджену спеціально уповноваженим

центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, не розцінюється як наявність у відповідача обов`язку під час здійснення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 02.08.2018 року у справі № 820/1420/17, від 03.07.2019 у справі № 819/1381/16.

Крім того, законодавчими змінами термін вимірювання (зважування) змінено, з нього виключено фразу «проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології», що також підтверджує відсутність необхідності застосування будь-якої затвердженої методики визначення у спірних правовідносинах.

Відносно тверджень позивача, що про дату та місце розгляду справи щодо порушення

законодавства про автомобільний транспорт йому повідомлено не було, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 25 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 08.11.2006 року № 1567 (далі по тексту - Порядок № 1567), справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням (п. 26 Порядку № 1567).

Згідно з матеріалами справи повідомлення-запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або Кодексу України про адміністративні правопорушення № 19963/35-24-22 від 06.07.2022 року було направлено на адресу ПМП «АЛЕС», а саме: вул. Петровського, 16а, м. Біляївка, Біляївський район Одеська область, 67601 (трек-номер поштового відправлення 6501409272976), крім того, повідомлення-запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або Кодексу України про адміністративні правопорушення № 19478/35/24-22 від 04.07.2022 року було направлено на адресу ОСОБА_4 , а саме: АДРЕСА_1 (трек-номер поштового відправлення 6501409273492), а розгляд справи про порушення законодавства у сфері автомобільного транспорту відбувся 18.07.2022 року.

При цьому, позивач у позовній заяві підтвердив отримання ПМП «АЛЕС» листа з повідомленням про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 14.07.2022 року.

Суд звертає увагу, що відповідно до інформації з офіційного веб-сайту Укрпошти щодо строків доставки поштових відправлень, строк доставки відправлення в межах

області та між обласними центрами України (у тому числі у м. Київ) для непріоритетних листів - день відправки плюс 3 дні, пріоритетних - день відправки плюс два дні.

При пересиланні рекомендованих листів нормативні строки доставки збільшуються на один день. Таким чином, максимальний строк пересилання поштового відправлення, заявлений Укрпоштою становить 5 днів.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами відповідача, що Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області заздалегідь підготовлено та направлено запрошення про розгляд справи, а причини затримки відправлення Укрпоштою не залежать від відповідача.

Крім того, Порядок № 1567 не зобов`язує відповідача встановлювати факт отримання позивачем повідомлення-запрошення про розгляд адміністративної справи.

Пунктом 27 Порядку № 1567 передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Отже, позивача завчасно повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про застосування адміністративно-господарського штрафу та у позивача була можливість надати відповідні заперечення, пояснення та докази до моменту винесення оскаржуваної постанови.

При цьому, відповідач не може відповідати за обставини вручення та фактичного отримання поштової кореспонденції, які від нього не залежать, та обов`язок якого обмежується додержанням відповідного строку направлення повідомлення та виду послуги відправлення, а відносини між оператором поштового зв`язку, який доставляє лист, та адресатом (позивачем), перебувають поза контролем відправника.

За своєю правовою природою, розгляд справи суб`єктом владних повноважень, передбачає ніщо інше, як прийняття ним відповідного рішення, що прямо передбачене Порядком № 1567, який закріплює, що під час розгляду справи, за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Відтак, відповідач у зв`язку із неявкою уповноваженої особи суб`єкта господарювання, правомірно розглянув справу без його участі.

Суд зазначає, що відсутність позивача при розгляді справи не позбавляє його права на оскарження в подальшому прийнятого рішення, зазначене право позивач реалізував шляхом звернення до суду.

Відтак, відповідач свій обов`язок щодо повідомлення про дату й час розгляду справи виконав, правомірно надіславши запрошення на зареєстровану адресу позивача.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303-А, п.29).

Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок судді» наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

У постанові від 22.05.2020 року у справі № 825/2328/16 Верховний Суд зазначив, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultraviresaction - invalidact).

Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості. Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 року у справі № 813/1790/18.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги директора ПМП «Алес» Сінькевича Анатолія Володимировича про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №331786 від 18.07.2022 року належним чином не обґрунтовані, не підтверджені наявними матеріалами справи та задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи відмову в задоволенні позову, розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 90, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову директора ПМП «Алес» ОСОБА_1 до відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №331786 від 18.07.2022 року відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: директор ПМП «Алес» Сінькевич Анатолій Володимирович ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Відповідач: Відділ державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Успенська, 4, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 39816845).

Суддя С.О. Cтефанов

.