Рішення

від 27.12.2022 по справі 460/43818/22

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 грудня 2022 року м. Рівне№460/43818/22

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пилипюк Ю.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник Король В.В., відповідача: представник Форет М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області форми «Ф» від 26.08.2022 року № 816229-2407-1712 у сумі 2061235,65 грн та №816230-2407-1712 у сумі 4 999,33 грн.

Позивач в обґрунтування позову зазначає, що контролюючим органом відносно позивача оформлені податкові повідомлення-рішення, якими визначено до сплати суми податкових зобов`язань з земельного податку з фізичних осіб за 2022 рік. Позивач вказує, що такі рішення є протиправними, оскільки контролюючим органом не направлено вказані податкові повідомлення-рішення на податкову адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Крім того, позивач є фізичною особою-підприємцем, який провадить свою діяльність на спрощеній системі оподаткування, а тому в силу вимог підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України звільнений від сплати земельного податку, оскільки належні йому на праві власності земельні ділянки по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 використовуються ним для провадження підприємницької діяльності. Позивач стверджує, що всупереч вимогам ПК України земельний податок з фізичних осіб не розрахований на підставі нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Просив задовольнити позов повністю.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, де зазначив, що земельні ділянки, податок на які нараховано спірними податковими повідомленнями-рішеннями, належать на праві власності позивачу, як фізичній особі, а не як фізичній особі-підприємцю, тому позивач не звільнений від сплати земельного податку. Відповідно до рішення Рівненської міської ради затверджено ставки земельного податку для фізичних осіб у розмірі 1% від нормативно-грошової оцінки як для земель, оцінку яких проведено, так і для земель, нормативно-грошову оцінку яких не проведено. Крім того, відповідач вказує, що відповідно до Державного реєстру фізичних осіб позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Саме на цю адресу були направлені податкові повідомлення-рішення. За наведеного, відповідач доводить, що сума податкового зобов`язання з земельного податку визначена позивачу правомірно і обґрунтовано і підстав для скасування рішень немає. Платник податку не звертався до контролюючого органу з заявою для проведення звірки даних щодо земельних ділянок. Тому, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач подав відповідь на відзив, де зазначив, що відповідно до паспортних даних він проживає за адресою: АДРЕСА_4 з 2000 року. Крім того, саме дана адреса вказана у податкових деклараціях платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця за 2020 та 2021 роки, у свідоцтві платника єдиного податку, в державних актах. Однак, податкові повідомлення-рішення не були направлені за податковою адресою позивача. Крім того, позивач наголошує, що земельні ділянки використовуються в господарській діяльності, цільове призначення яких: для обслуговування цілісного майнового комплексу без права влаштування на ній залів гральних автоматів та закладів грального бізнесу. ОСОБА_1 є підприємцем, засновником ТОВ «Т-Стиль», яке здійснює свою виробничу діяльність на території вказаних земельних ділянок. Тому, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 08.11.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження на 01.12.2022.

Ухвалою суду від 01.12.2022, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 27.12.2022.

В судовому засіданні 27.12.2022 судом на підставі статті 250 КАС України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №805821від 28.03.2011 та Договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 01.03.2011 є власником земельної ділянки площею 221 кв.м. (0,0221 га), кадастровий номер 5610100000:01:009:0111 з цільовим призначенням: для обслуговування цілісного майнового комплексу, без права розташування на ній залів гральних автоматів та закладів грального бізнесу, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 31, 32, 44-45).

Відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК №01796 від 14.03.2012, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 25,4109 га, кадастровий номер 5610100000:01:009:0110 з цільовим призначенням: для обслуговування цілісного майнового комплексу, без права розташування на ній залів гральних автоматів та закладів грального бізнесу, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.30, 33. 38-42)

Згідно з довідками про кількісну характеристику земельної ділянки Управління Держкомзему у місті Рівному від 31.01.2011 №0-2-61/1/1 та №02-61/12, земельні ділянки площею 221 кв.м. та 254109 кв.м., які розташовані на АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_2 , відповідно до рішення Рівненської міської ради від 29.06.2010 №3682 продані способом викупу у власність громадянинові України ОСОБА_1 для обслуговування цілісного майнового комплексу без права влаштування на ній залів гральних автоматів та закладів грального бізнесу (а.с.48-49).

Головним управлінням ДПС у Рівненській області сформовані податкові повідомлення-рішення форми «Ф» від 26.08.2022:

щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:009:0111, площею 0,0221 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 :

- №816230-2407-1712, відповідно до якого нараховано податкове зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2022 рік в розмірі 4999 грн 33 коп (а.с.12);

щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:009:0110, площею 254109 кв.м., за адресою: АДРЕСА_5 ):

- №816229-2407-1712, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2022 рік в сумі 2061235 грн 65 коп (а.с.13).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ (далі - Земельний кодекс України).

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу Українивикористання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

У підпункті 14.1.72 п. 14.1 статті 14 ПК України закріплено, що земельний податок - обов`язків платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу). А землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп. 14.1.73. п. 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно із статтею 269 Податкового кодексу України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника чи землекористувача, набутого в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

У статті 270 Податкового кодексу України зазначено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

При цьому положеннями пункту 271.1 статті 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 287.2 статті 287 Податкового кодексу України, облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня.

Відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, або за результатами аукціону.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до Актів на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 на праві приватної власності належать земельні ділянки: площею 221 кв.м. (0,0221 га), кадастровий номер 5610100000:01:009:0111, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та площею 25,4109 га, кадастровий номер 5610100000:01:009:0110, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з підпунктом 297.1.4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що спрощена система оподаткування не звільняє суб`єкта господарювання від виконання податкових зобов`язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 частини 297 Податкового кодексу України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.

Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності.

Правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов`язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб`єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності.

Тобто з набуттям ознак (якості) суб`єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов`язку сплати земельного податку.

Таким чином, законодавством встановлені дві обов`язкові умови, за яких фізична особа не є платником земельного податку:

- перебування на спрощеній системі оподаткування зі сплатою єдиного податку, про що отримано свідоцтво про сплату єдиного податку;

- земельні ділянки, які є об`єктом земельного податку, використовуються для провадження господарської діяльності.

Відповідно до статті 50 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV, фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Згідно із статтею 42 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-IV (далі Господарський кодекс України), підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Аналогічне визначення містить Державний класифікатор України «Класифікація організаційно-правових форм господарювання», затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.2004 №97. Підприємницька діяльність визначається, як самостійна ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, здійснювана суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Відповідно до пункту 1 статті 128 Господарського кодексу України, громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 28.11.1995 зареєстрований як фізична особа підприємець (дата запису 30.06.2006, номер запису 267301270000014676). Види діяльності підприємця за КВЕД: 14.39 Виробництво іншого трикотажного та в`язаного одягу (основний); 14.13 Виробництво іншого верхнього одягу; 46.64 Оптова торгівля машинами й устаткуванням для текстильного, швейного та трикотажного виробництва; 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.; 96.09 Надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у.; 47.71 Роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах; 01.45 Розведення овець і кіз; 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту (а.с.25).

Позивач є платником єдиного податку 2 групи, що підтверджено свідоцтвом платника єдиного податку серії А №786155 та витягом №57151 від 01.10.2022 з реєстру платників єдиного податку (а.с.23-24).

Суд зауважує, що державні акти на право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 5610100000:01:009:0110 та 5610100000:01:009:0111 ОСОБА_1 видано на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 01 березня 2011 року (зареєстровано в реєстрі за №268), укладеного з Управлінням комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (а.а.с.44-45).

Згідно з п.1.1 зазначеного Договору, Продавець (Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради) зобов`язується передати Покупцеві ( ОСОБА_1 ) земельні ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 254330кв.м (за адресою: АДРЕСА_2 , та АДРЕСА_2 ), розміщені на землях, що знаходяться у віданні Рівненської міської ради, для обслуговування цілісного майнового комплексу, без права розташування на них залів гральних автоматів та закладів грального бізнесу, із них: ділянка № НОМЕР_1 площею 254109 кв.м, кадастровий номер 5610100000:01:009:0110; ділянка № НОМЕР_2 площею 221 кв.м, кадастровий номер 5610100000:01:009:0111.

Крім того, судом встановлено, що згідно з договором від 28.05.2008 (зареєстровано в реєстрі за №3447), ОСОБА_1 придбав цілісний майновий комплекс «Рівнельон», до складу якого входять будівлі та споруди, що знаходяться, зокрема, в АДРЕСА_2 , та по АДРЕСА_2 (а.а.с.38-42).

Позивач здійснює підприємницьку діяльність, що підтверджується, зокрема, поданими ним до контролюючого органу податковими деклараціями платника єдиного податку фізичної особи підприємця за 2020 та 2021 рік (а.с. 69-71). У вказаних податкових деклараціях видами підприємницької діяльності згідно з КВЕД зазначено 14.39 Виробництво іншого трикотажного та в`язаного одягу.

Відповідність здійсненого позивачем виду діяльності тим видам діяльності, що зазначені у свідоцтві про сплату єдиного податку та реєстрі платників єдиного податку, провадження цієї діяльності для досягнення економічних результатів та з метою одержання прибутку та факт реєстрації позивача платником єдиного податку дають підстави для висновку про використання земельних ділянок в підприємницькій діяльності позивача та про наявність права на звільнення від сплати земельного податку.

Належні позивачу земельні ділянки мають цільове призначення - для обслуговування цілісного майнового комплексу, без права розташування залів гральних автоматів та закладів грального бізнесу. При цьому, використовуючи такі ділянки для провадження своєї підприємницької діяльності, позивач не допустив зміни цільового призначення зазначених земельних ділянок.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 звільнений від сплати земельного податку за земельні ділянки, що належать йому на праві власності площею 254109 кв.м, кадастровий номер 5610100000:01:009:0110, та площею 221 кв.м, кадастровий номер 5610100000:01:009:0111 та розміщені за адресами: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_2 .

Згідно з пунктом 271.1 статті 271 Податкового кодексу України, базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до пункту 277.1 статті 277 Податкового кодексу України, ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, відомості про яку відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними та юридичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об`єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 289.1 статті 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Згідно підпунктом 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Згідно пунктом 271.2 статті 272 Податкового кодексу України, рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. (пункт 274.1 статті 274 Податкового кодексу України).

Суд зазначає, що обов`язок з нарахування сум земельного податку фізичним особам покладено саме на органи державної податкової служби, яким для визначення розміру вказаного податку необхідно встановити базу оподаткування, наявність грошової оцінки землі, інші відомості для визначення суми податкового зобов`язання.

Відповідно до приписів п. 289.2 ст. 289 Податкового кодексу України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про оцінку земель» №1378-IV від 11 грудня 2003 року (надалі також Закон №1378-IV) нормативна грошова оцінка земельних ділянок це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами. Датою нормативної грошової оцінки земельної ділянки є дата, вказана в технічній документації.

Відповідно до статті 3 Закону №1378-IV об`єктами оцінки земель є: територія адміністративно-територіальних одиниць або їх частин, території оціночних районів та зон, земельні ділянки чи їх частини або сукупність земельних ділянок і прав на них, у тому числі на земельні частки (паї), у межах території України.

Частиною 5 статті 5 Закону №1378-IV встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку.

Підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (частина 1статті 15 Закону №1378-IV).

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років (стаття 18 Закону №1378-IV).

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (частина 2 статті 20 Закону №1378-IV).

Згідно із статтею 23 Закону №1378-IV технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації. Підставою для відмови у затвердженні технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки земельних ділянок може бути лише її невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до закону нормативно-правових актів або розташування земель чи земельних ділянок на території іншої територіальної громади. Рішення про відмову в затвердженні технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки земельних ділянок має містити посилання на конкретні норми законів та прийнятих відповідно до закону нормативно-правових актів, яким суперечить відповідна технічна документація. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру. Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно допункту 271.2статті 271 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 201 Земельного кодексу України грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі.

Згідно частини 3 статті 201 Земельного кодексу України, нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.

Частиною 5 статті 201 Земельного кодексу України, грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.

Процедура проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів визначена Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 №489. Нормативна грошова оцінка земель населених пунктів проводиться відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року №213. Інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель населених пунктів є затверджені генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій і детальні плани територій, відомості Державного земельного кадастру, дані інвентаризації земель та державної статистичної звітності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».

Таким чином, процес нормативної грошової оцінки земель завершується затвердженням органом місцевого самоврядування технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, шляхом прийняття відповідного рішення, з обов`язковим визначенням дати введення в дію нормативної грошової оцінки землі.

У своєму відзиві контролюючий орган зазначає, що земельний податок нараховано за отриманою інформацією від Держгеокадастру про нормативно-грошову оцінку земельних ділянок. При цьому, відповідач не надав суду вказаної інформації, на яку зсилається.

До відзиву відповідач подав розрахунок земельного податку, де зазначено, що «сума земельного податку дорівнює добутку тарифу на площу земельної ділянки» (а.с.104).

Для земельної ділянки площею 25,4109 га тариф становить 81116,2 грн/га, для земельної ділянки площею 0,0221 га тариф становить 226213,9 грн/га.

Будь-якого іншого пояснення щодо порядку визначення таких «тарифів», їх розмірів відповідач суду не надав.

Із долучених відповідачем доказів неможливо визначити, яка саме ставка земельного податку була визначена Рівненською міською радою на 2022 рік відповідно до рішення №780 від 24.06.2021 «Про встановлення податку на майно в частині плати за землю» для земель, що належать до виду цільового призначення, тотожного з цільовим призначенням належних позивачу земельних ділянок, щодо яких нараховано земельний податок у спірних правовідносинах.

Жодних інших рішень органу місцевого самоврядування відповідачем суду не надано, як не надано і доказів проведення нормативної грошової оцінки у 2022 році земельних ділянок з кадастровими номерами 5610100000:01:009:0110 та 5610100000:01:009:0111.

Відсутність наведених даних не дає можливості суду перевірити дотримання відповідачем вимог Податкового кодексу України та правильність розрахунку сум податкових зобов`язань.

Крім того, суд зазначає відповідно до податкового повідомлення-рішення №816229-2407-1712 від 26.08.2022, яким визначено податкове зобов`язання по земельному податку з фізичних осіб в розмірі 2061235,65 грн, вказані відомості щодо земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 , не відповідають дійсності. Зокрема, зазначено, що земельна ділянка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5610100000:01:009:0110, цільове призначення (03.07) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (магазини), площею 25,4109 га.

Однак, матеріалами справи підтверджено, що земельна ділянка, яка перебуває у власності позивача, площею 25,4109 га, кадастровий номер 5610100000:01:009:0110, знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , і цільове призначення даної земельної ділянки: для обслуговування цілісного майнового комплексу, без права розташування на ній залів гральних автоматів та закладів грального бізнесу.

Щодо належного вручення податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.

Пунктом 42.2 статті 42 ПК України встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходження, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року № 1204, затверджено Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 року за № 124/28254 (далі також - Порядок у редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку у випадках, зазначених у пункті 1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення за такими формами: «Ф» - для платників податків - фізичних осіб, якщо відповідно до законодавства контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних із порушенням податкового або іншого законодавства (додаток 1).

Згідно з додатком 1 Порядку, податкове повідомлення-рішення форми «Ф» має містити відомості про податкову адресу платника податків.

Пунктом 45.1 статті 45 ПК України визначено, що платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу.

Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Так, у спірних податкових повідомленнях-рішеннях податковою адресою позивача зазначено « АДРЕСА_6 ».

В той же час, позивач заперечує перебування за вказаною у податкових повідомленнях-рішеннях податковою адресою, та зазначає, що зареєстрований та проживає з 2000 року за адресою: АДРЕСА_4 . Даний факт підтверджений паспортними даними реєстрації, податковими деклараціями платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця за 2020 та 2021 роки, свідоцтвом платника єдиного податку, даними державних актів на право власності на земельні ділянки.

В свою чергу, відповідачем доводів та доказів позивача не спростовано.

Разом з тим, суд зауважує, що вказана у податкових повідомленнях-рішеннях податкова адреса є персональними даними про фізичну особу - платника податків, з огляду на що, суд ставить під сумнів ідентифікацію ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за вказаною податковою адресою останнього у податкових повідомлення-рішеннях, оскільки належних та допустимих доказів реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_6 , станом на день прийняття податкових повідомлень-рішень відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, суд не може вважати зазначене порушення формальним, та таким, що не впливає на законність прийнятих відповідачем рішень, що оскаржуються.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши правомірність прийнятих відповідачем рішень згідно до вимог частини другої статті 2 вказаного Кодексу, суд дійшов висновку, що такі рішення вказаним вище критеріям не відповідають, тому податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області форми «Ф» від 26.08.2022№816229-2407-1712 та №816230-2407-1712 є протиправними та підлягають скасуванню.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно і всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений відповідно до квитанцій від 07.11.2022 в розмірі 12405 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області форми «Ф» від 26.08.2022 №816229-2407-1712 та №816230-2407-1712.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 12405,00 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул.Відінська,12,м.Рівне,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Повний текст рішення складений 06 січня 2023 року

Суддя Н.В. Друзенко