Рішення

від 06.01.2023 по справі 904/3883/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.01.2023м. ДніпроСправа № 904/3883/22За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунсервіс Тепло Нікополь", м. Нікополь Дніпропетровської області

до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, м. Дніпро

про стягнення 598 014,89грн

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Без виклику (повідомлення) учасників

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комунсервіс Тепло Нікополь" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області заборгованість у розмірі 598 014,89грн, з яких:

- основний борг у розмірі 414 827,11грн;

- пеня у розмірі 78 789,20грн;

- штраф 7% у розмірі 29 037,90грн;

- 3% річних у розмірі 7 683,47грн;

- інфляційні втрати у розмірі 67 677,21грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №7/22 про постачання теплової енергії від 28 січня 2022 року в частині повної та своєчасної оплати за спожиту теплову енергію. У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем на підставі частини 2 статті 625 ЦК України нараховані три відсотки річних за період прострочки з 17.02.2022 по 27.10.2022 у сумі 7 683,47грн та інфляційні збитки за березень-вересень 2022 року.

Посилаючись на положення частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 78 789,20грн та 7% штрафу в розмірі 29 037,90грн.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що:

- Територіальне управління є бюджетною організацією, яка повністю утримується за рахунок Державного бюджету України та здійснює видатки виключно в межах бюджетних асигнувань на підставі укладених договорів, виставлених постачальником рахунків та актів наданих послуг;

- на початку 2022 року управлінням було проведено процедуру закупівлі та укладено договір № 7/22 від 28.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю " Комунсервіс Тепло Нікополь" та територіальним управлінням про закупівлю теплової енергії у сумі 299 790,28грн;

- платіжним дорученням №381 від 08.02.2022 територіальним управлінням було проведено оплату за постачання теплової енергії в сумі 299 790,28грн. На сьогоднішній день кошти по договору №7/22 від 28.01.2022 використані в повному обсязі;

- оплату заборгованості за січень - березень 2022 року можливо буде провести тільки після проведення додаткової процедури закупівлі та укладеного додаткового договору на постачання теплової енергії. У зв`язку з повним використанням кошторисних призначень на поточний рік, територіальне управління не мало змоги розпочати додаткову процедуру закупівлі по предмету постачання теплової енергії.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2022 справу №904/3883/22 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2022 позовну заяву залишено без руху, Товариству з обмеженою відповідальністю "Комунсервіс Тепло Нікополь" запропоновано протягом семи днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме: направити позовну заяву з додатками на адресу відповідача (49027, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 21-А), надати до суду належні докази направлення (фіскальний чек та опис вкладення).

08 листопада 2022 року від позивача на виконання вимог ухвали суду до господарського суду надійшла заява та долучено відповідні докази.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2022 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом (п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

28 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комунсервіс Тепло Нікополь" (постачальник) та Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (споживач) укладено договір №7/22 про постачання теплової енергії (а.с. 31-39).

Предметом даного договору є постачання теплової енергії Код ДК 021:2015 -09320000-8 Пара, гаряча вода та пов`язана продукція (централізоване постачання теплової енергії) (п. 1.1 договору).

Кількість послуг: 74.0 Гкал (п. 1.2 договору).

Місце надання послуг: вул. Шевченко, 201, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53210, Україна (п. 1.3 договору).

Строк надання послуг: з 01 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року (п. 1.4 договору).

Відповідно до п. 1.5 договору постачальник зобов`язується у період дії цього договору виробляти та постачати теплову енергію, а споживач - прийняти та оплатити спожиту теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені ним договором.

Споживання теплової енергії допускається лише на основі договору між споживачем і постачальником.

Обсяги постачання теплової енергії при наявності технічної можливості можуть бути зменшені, залежно від реального фінансування видатків (п. 1.6 договору).

Взаємовідносини сторін по даному договору регламентуються постановами Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил користування тепловою енергією" від 03.10.2007 №1198, ЗУ "Про теплопостачання" від 2 червня 2005 року № 2633-1У, та іншим чинним законодавством України (п. 1.7 договору).

Джерело фінансування закупівлі - Державний бюджет України. Категорія замовника - Юридична особа, яка забезпечує потреби держави (або територіальної громади). Мова закупівлі - українська. Закупівлі проводиться на очікувану вартість на 2022 рік. Зобов`язання по договору виникають після затвердженого кошторису на 2022 рік.

Згідно п. 2.1 договору сума цього договору 299 790,28грн (двісті дев`яносто дев`ять тисяч сімсот дев`яносто гривень 28 коп.), в тому числі ПДВ - 49 965,05грн (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят п`ять гривень 05 коп.).

Нарахування оплати за фактично спожиту теплову енергію, здійснюється згідно фактичних показників приладу обліку (при їх наявності).

Розрахунки за теплову енергію на потреби теплопостачання здійснюється відповідно до регульованого тарифу, затвердженого рішенням виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 01.12.2021 №1102 та становить:

- виробництво теплової енергії в розмірі 4032,50грн за 1Гкал з ПДВ;

- на постачання теплової енергії в розмірі 18,72 за 1Гкал з ПДВ;

Разом: 4051,22грн за 1 Гкал з ПДВ (п. 2.2 договору).

Щомісячна оплата теплової енергії, що постачається споживачу, нараховується відповідно до тарифів та обсягів наданих послуг (п. 2.3 договору).

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на зазначену послугу постачальник у строк, що не перевершує 10 днів з дати введення їх в дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідних органів (п. 2.4 договору).

За умовами п. 4.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в безготівковій грошовій формі на розрахунковий рахунок постачальника, зазначеного у виставленому рахунку на оплату, відповідно до встановлених тарифів, діючих на момент постачання та оплачуються на підставі виставленого рахунку та акту споживання теплової енергії щодо всіх об`єктів, передбачених договором.

Розрахунки проводяться згідно обсягів фактичного споживання теплової енергії визначених за показниками приладів комерційного обліку будівлі, якщо об`єкт, займає таку будівлю, або за показниками приладів комерційного обліку, приладів розподільного обліку теплової енергії/приладів-розподілювачів теплової енергії приміщення, якщо об`єкт, займає певне приміщення в будівлі (п. 4.2 договору).

У випадку, якщо будівлі, в яких знаходяться об`єкти - не місять приладів комерційного обліку, то розрахунок відповідних обсягів споживання тепла та проведення відповідної оплати проводиться відповідно до п.п. 40 - 46 "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (п. 4.5 договору).

Відповідно до п. 4.6 договору після спливу кожної декади місяця (кожні десять днів, а у випадку коли в місяці 31 день то до останньої декади місяця додається, ще один день) Сторони, щодо всіх об`єктів проводять звірку постачання пари та гарячої води (теплової енергії), а також розрахунків за неї, шляхом складення Акту споживання теплової енергії, який складається Постачальником та направляється Споживачу протягом п`яти днів з дня спливу відповідної декади місяця.

Розрахунок щодо наданих послуг, здійснюється споживачем наступним чином:

споживач розраховується за надані послуги у період 7 робочих днів з дня представлення постачальником платіжних документів споживачу (рахунку на оплату) та Акту споживання теплової енергії щодо всіх об`єктів. (Оплата проводиться протягом 7 робочих днів з моменту отримання акту та рахунку для оплати, в розмірі 100%) (п. 4.7.1 договору);

споживач повинен протягом п`яти календарних днів з дати отримання акту розглянути та направити постачальнику підписаний акт щодо всіх об`єктів (п. 4.7.2 договору).

Згідно п. 6.1 договору споживач зобов`язаний, зокрема своєчасно та в повному обсязі сплачувати за спожиту теплову енергію; оплачувати вартість постачання теплової енергії у строки, встановлені договором або законом.

Постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати оплату за поставлену теплову енергію (п. 6.3.1 договору).

У разі невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором (п. 7.1 договору).

Відповідно до п. 11.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022, а в частині фінансових зобов`язань - до повного їх виконання сторонами. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від повного виконання та відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору, а також від зобов`язань. Сторони цього договору домовилися, що відповідно до статті 631 ЦК України, умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, а саме з 01.01.2022. Дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року.

Основні умови договору не можуть змінюватись після його підписання крім випадків зазначених в статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Умови договору можуть бути змінено шляхом підписання додаткової угоди. Споживач зобов`язаний повідомити постачальника про ліміти споживання теплової енергії, підтверджені фінансовими органами (п. 12.1, 12.2 договору).

Додатками до цього договору є: Додаток № 1 "Орієнтований розрахунок кількості та вартості постачання теплової енергії на опалення", Додаток №2 "Схема межі розподілу теплової енергії мережі між теплопостачальною організацією ТОВ "Комунсервіс Тепло Нікополь" і споживачем ТУ ДСА України в Дніпропетровській області по вул. Шевченка, 201 в м. Нікополь Дніпропетровської області" (а.с. 40-41).

Матеріали справи не містять доказів припинення договору або визнання його недійсним у встановленому законом порядку.

Отже, даний договір є дійсним та обов`язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору, позивач у січні-березні 2022 року поставив відповідачу теплову енергії на загальну суму 481 025,66грн, що підтверджуються актами надання послуг:

№147 від 08.02.2022 за січень 2022 року у кількості 47,607Гкал на суму 192 866,43грн;

№170 від 02.03.2022 за лютий 2022 року у кількості 30,284Гкал на суму 122 687,15грн;

№192 від 31.03.2022 за березень 2022 року у кількості 40,845Гкал на суму 165 472,08грн (а.с. 42-44).

Зазначені акти підписані зі сторони постачальника та замовника (споживача).

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області частково розрахувалося за поставлену теплову енергію, сплатило на рахунок позивача 66 198,55грн, за актом №147 від 08.02.2022.

Залишок несплаченої суми становить 414 827,11грн (481 025,66грн 66 198,55грн).

Станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість за договором №7/22 про постачання теплової енергії від 28.01.2022 у сумі 414 827,11грн відповідачем не сплачена.

Позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 414 827,11грн., пеню у розмірі 78 789,20грн, штраф 7% у розмірі 29 037,90грн, 3 % річних у розмірі 7 683,47грн та інфляційні втрати у розмірі 67 677,21грн, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною виникнення спору.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору про постачання теплової енергії, строк дії договору, строк та порядок надання послуг, загальна вартість наданих за договором послуг, порядок оплати за надані послуги, наявність заборгованості за надані послуги, наявність оплати, наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов`язань за договором.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч. 2 ст. 275 ГК України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Частиною 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Відповідно до п. 4.7.1 договору споживач розраховується за надані послуги у період 7 робочих днів з дня представлення постачальником платіжних документів споживачу (рахунку на оплату) та Акту споживання теплової енергії щодо всіх об`єктів. (Оплата проводиться протягом 7 робочих днів з моменту отримання акту та рахунку для оплати, в розмірі 100%) (п. 4.7.1 договору)

З огляду на положення спірного договору відповідач повинен був оплатити вартість поставленої теплової енергії:

за січень 2022 року не пізніше 17 лютого 2022 року, прострочка виконання настає з 18.02.2022;

за лютий 2022 року не пізніше 11 березня 2022 року, прострочка виконання настає з 12.03.2022.

за березень 2022 року не пізніше 11 квітня 2022 року, прострочка виконання настає з 12.04.2022.

Між тим, в установлений договором строк, відповідач свої зобов`язання з оплати вартості поставленої теплової енергії не виконав.

Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 414 827,11грн відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

За наведеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 414 827,11грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилаючись на положення частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 78 789,20грн та 7% штрафу в розмірі 29 037,90грн.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 546 ЦК України (в редакції, яка діяла станом на дату укладення договору оренди) виконання зобов`язання може забезпечуватись згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), заставою поручительством. Крім того, неустойка водночас є мірою відповідальності у порушення зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен сплатити кредиторові у разі невиконання неналежного виконання зобов`язання, зокрема в разі прострочення виконання.

За змістом п.7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором.

Відповідно до статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті (ч.3 цієї статті).

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч.4 цієї статті).

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст. 231 ГК України).

З аналізу положень статті 231 ГК України вбачається, що частина друга статті 231 ГК України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов`язання) у господарському зобов`язанні, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором. Частина третя цієї статті передбачає можливість законодавчого встановлення розміру штрафних санкцій і за інші види правопорушень у окремих видах господарських зобов`язань, перелічених у частині другій статті 231 ГК України.

Разом з тим за частиною другою статті 343 ГК України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також за статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини, передбачено, зокрема, частиною першою статті 1 Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", частинами чотирнадцятою-шістнадцятою статті 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", частиною другою статті 36 Закону України "Про телекомунікації".

За змістом наведених вище положень законодавства, розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Така сама правова позиція щодо застосування норм статті 231 Господарського кодексу України викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18.

Господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

У спірному договорі сторони не встановили розмір та базу нарахування штрафних санкцій, а лише зазначили про те, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та договором.

За викладеного, вимога позивача про стягнення пені у розмірі 78 789,20грн та штрафу у розмірі 29 037,90грн задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу зазначеної норми випливає, що нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних та встановлено, що позивачем при проведенні розрахунку не вірно визначено період прострочки виконання зобов`язання.

Так, на суму боргу 126 667,88грн за період з 18.02.2022 по 27.10.2022 (252дн.) нарахуванню підлягають 3% річних у сумі 2 623,59грн;

на суму боргу 122687,15грн за період з 12.03.2022 по 27.10.2022 (230дн.) нарахуванню підлягають 3% річних у сумі 2 319,29грн;

на суму боргу 165 472,08грн за період з 12.04.2022 по 27.10.2022 (199дн.) нарахуванню підлягають 3% річних у сумі 2 706,49грн.

Загальна сума 3% річних складає 7 649,37грн.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку втрат від інфляції, судом встановлено його арифметичну вірність (тобто помилок не виявлено).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом третім частини третьої статті 129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

На підставі укладеного договору між сторонами виникли господарські відносини, що регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Статтею 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідач є юридичною особою, а відповідно до статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Між тим, ані приписи Господарського кодексу України, ані норми Цивільного кодексу України не допускають привілейованого становища суб`єктів господарювання, що пов`язані із фінансуванням від третіх осіб, в тому числі бюджетного фінансування.

Отже, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

При цьому, відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком, внаслідок якого боржник може бути звільнений від відповідальності.

Тому відсутність коштів у відповідача не може бути підставою для звільнення його від виконання його зобов`язань за договором перед позивачем.

Вказані положення повністю кореспондуються з положеннями частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Європейський Суд з прав людини у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Аналогічних правових висновків у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 у справі № 927/291/17, від 17.04.2018 у справі № 906/621/17 та від 17.04.2018 у справі № 911/4249/16.

Враховуючи викладене, відсутність фінансування (бюджетних коштів) не виправдовує бездіяльність споживача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов`язань.

З огляду на викладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, стягненню з відповідача підлягає сума 490 153,69грн, з яких: основний борг у сумі 414 827,11грн, 3% річних у розмірі 7 649,37грн., втрати від інфляції у сумі 67 677,21грн.

Щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 2 481,00грн.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481,00грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову становить 598 014,89грн, отже, сума судового збору за подання даного позову складала 8 970,22грн.

Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 8 970,23грн, що підтверджується платіжним дорученням №489 від 27.10.2022 (а.с. 49). Надходження судового збору у сумі 8 970,23грн підтверджено випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України.

Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 0,01грн (8 970,23грн-8 970,22грн), як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що позовні вимоги задоволено судом частково, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 7352,30грн (490153,69грн*8970,22грн/598014,89грн).

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунсервіс Тепло Нікополь" до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про стягнення 598 014,89грн - задовольнити частково.

Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (просп. Дмитра Яворницького, буд. 21-А, м. Дніпро, 49027; ідентифікаційний код 26239738) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунсервіс Тепло Нікополь" (вул. Богуна, 9, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53200; ідентифікаційний код 39810089) основний борг у сумі 414 827 (чотириста чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять сім)грн 11коп., 3% річних у сумі 7 649 (сім тисяч шістсот сорок дев`ять)грн 37коп., втрати від інфляції у сумі 67 677 (шістдесят сім тисяч шістсот сімдесят сім)грн 21коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 7 352 (сім тисяч триста п`ятдесят дві)грн 30коп., видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення підписано 06.01.2023

Суддя Н.М. Євстигнеєва