Рішення

від 03.01.2023 по справі 918/923/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" січня 2023 р. м. Рівне Справа № 918/923/22

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г., при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (34400, Рівненська обл., м. Вараш, код ЄДРПОУ ВП 05425046) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-Технотканина" (проспект Ювілейний, 67 Б, кв.140, м. Харків, 61111, код ЄДРПОУ 34940194) про стягнення 118 778 грн 87 коп.

у судове засідання з`явилися:

- від позивача: Деркач Валерій Вікторович (в режимі ВКЗ);

- від відповідача: Кокорев Едуард Олександрович (в режимі ВКЗ);

ВСТАНОВИВ:

04.11.2022 до Господарського суду Рівненської області надійшов позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (далі - ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-Технотканина" (далі - ТОВ "Схід-Технотканина", відповідач) про стягнення 118 778 грн 87 коп.

В обґрунтування позовних вимог ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" (далі - замовник) зазначає, що ТОВ "Схід-Технотканина" (далі - постачальник):

- не виконало своєчасно зобов`язання за Договором поставки № 53-122-01-21-10286 від 06.01.2021, поставило товар із простроченням на 123 дні;

- не виконало зобов`язання за Договором поставки № 53-122-01-21-11681 від 05.01.2022 в частині поставки продукції на загальну суму 201 199 грн 60 коп. у строк до 04.04.2022.

Відтак позивач просить суд стягнути з відповідача 80 149 грн 86 коп. пені та 38 629 грн 01 коп. штрафу за порушення ТОВ "Схід-Технотканина" своїх зобов`язань за вказаними договорами поставки.

Ухвалою від 07.11.2022 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 08.11.2022) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/923/22, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи призначити на 29.11.2022.

09.11.2022 на офіційну електронну пошту Господарського суду Рівненської області від ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 29.11.2022 в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 14.11.2022 клопотання ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі задоволено. Постановлено провести судове засідання 29.11.2022 по справі № 918/923/22 у Господарському суді Рівненської області із представником позивача Деркачем Валерієм Вікторовичем (електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в режимі відеоконференції.

17.11.2022 на офіційну електронну пошту Господарського суду Рівненської області від ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" надійшло клопотання відкладення судового засідання у зв`язку з тим, що представник позивача зайнятий у іншому судовому засіданні по справі № 918/882/22, яка призначена до слухання на 29.11.2022 на 13:20 год.

28.11.2022 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про надання йому доступу до електронної справи № 918/923/22.

Ухвалою від 29.11.2022 відкладено розгляд справи на 20.12.2022. Постановлено провести судове засідання 20.12.2022 по справі № 918/923/22 у Господарському суді Рівненської області із представником позивача Деркачем Валерієм Вікторовичем (електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в режимі відеоконференції.

19.12.2022 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов лист, у якому адвокат Кокорев Е.О. повідомляє, що у зв`язку з тим, що на теперішній час доступ до системи «Електронний суд» не отримано, у відповідача немає можливості скласти відзив на позов та належним чином підготуватись до судового засідання, призначеного на 20.12.2022. В зв`язку з викладеним представник позивача просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату та надати йому доступ до системи «Електронний суд».

Окрім того, 19.12.2022 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про надання йому можливість ознайомитись з матеріалами справи № 918/923/22. В зв`язку з неможливістю прибути у місто Рівне та відсутністю доступу до системи «Електронний суд» просить надіслати копії позовної заяви, доданих до неї документів та інших документів поданих позивачем на електронну адресу представника відповідача 2595900910@mail.gov.ua.

20.12.2022 у визначений судом час для проведення судового засідання о 14:00 год. у приміщенні Господарського суду Рівненської області відсутнє електропостачання.

Судом встановлено, що у приміщення Господарського суду Рівненської області учасники справи не з`явилися. Перевірити явку представника позивача, що мав намір взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів неможливо.

20.12.2022 складено Акт за підписом керівника апарату Бабича І.В., завідувача сектору з інформаційних технологій та захисту інформації Господарського суду Рівненської області Саприкіна О.І. та секретаря судового засідання Рижої А.В. У даному Акті зафіксовано, що у час, визначений судом для розгляду справи № 918/923/22 у приміщенні Господарського суду Рівненської області (м. Рівне, вул. Набережна, 26а) відсутнє електропостачання . А відтак проведення судового засідання та використання онлайн сервісу відеозв`язку (пошук в мережі Інтернет здійснюється за посиланням: https://vkz.court.gov.ua/), як і використання іншого наявного в суді спеціалізованого програмного забезпечення, яке дозволяє локально здійснювати запис судового засідання (без необхідності доступу до мережі Інтернет) є неможливим.

З огляду на викладене та те, що судове засідання 20.12.2022 не відбулося внаслідок відсутності світла у Господарському суді Рівненської області у визначений час для проведення судового засідання по справі, суд дійшов висновку про необхідність визначення нової дати для розгляду справи.

Ухвалою від 20.12.2022 повідомлено учасників справи, що судове засідання з розгляду справи № 918/923/22 відбудеться 27.12.2022. Постановлено провести судове засідання 27.12.2022 об 11:00 год. по справі № 918/923/22 у Господарському суді Рівненської області із представником позивача Деркачем Валерієм Вікторовичем (електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в режимі відеоконференції.

26.12.2022 на офіційну електронну пошту Господарського суду Рівненської області від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-Технотканина" надійшла заява про участь у судовому засіданні 27.12.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі.

Ухвалою від 26.12.2022 заяву представника ТОВ "Схід-Технотканина" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі задоволено. Постановлено провести судове засідання 27.12.2022 по справі № 918/923/22 у Господарському суді Рівненської області із представником відповідача Кокоревим Едуардом Олександровичем (електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

27.12.2022 на офіційну електронну пошту господарського суду від відповідача надійшов відзив.

У відзиві відповідач просить суд відмовити в стягненні пені та штрафу за договором №53-122-01-22-11681 від 05.01.2022 в сумі 51 104,70 грн. та зазначає, що невиконання зазначеного договору було викликано обставинами непереборної сили - збройною агресією Російської Федерації. Договір було укладено до вторгнення РФ. Предметом договору була поставка полотна нетканого холстопрошивного обтирального бавовняного виробництва Республіки Узбекистан. Частина полотна знаходилась на складі постачальника і була поставлена у відповідності до видаткової накладної №РН-0000103 від 16.02.2022. Для виконання договору від 05.01.2022 відповідач уклав контракт від 04.02.2022 №05/2022 з підприємством Республіки Узбекистан на поставку товару, який є предметом договору від 05.01.2022 (контракт додано до відзиву на позов). Однак у березні 2022 року позивач отримав від постачальника за вказаним контрактом повідомлення про неможливість виконати контракт від 04.02.2022 №05/2022. Підставою неможливості виконання контракту постачальник визначив форс-мажорні обставини - ведення бойових дій на території України та неможливість через ці обставини доставити товар на територію України. Отже, невиконання відповідачем договору від 05.01.2022 стало наслідком дії обставин непереборної сили - збройної агресії РФ.

Судом встановлено, що відповідачем пропущено процесуальний строк на подання відзиву з поважних причин, позаяк відповідач не отримував копії позовної заяви та доданих до неї документів у зв`язку із місцезнаходженням юридичної особи у м. Харкові. Відповідач вказав, що із початком збройної агресії РФ Товариство з обмеженою відповідальністю "Схід-Технотканина" призупинило господарську діяльність. Директор товариства є внутрішньо переміщеною особою, з квітня 2022 року мешкає за адресою: Львівська область, Дрогобицький район, смт Східниця, вул. Хмельницького Б., буд. 28. Тому директор ТОВ «Схід-Технотканина» не мав можливості отримувати кореспонденцію, яка направлялася за місцезнаходженням відповідача.

Між адвокатом Кокоревим Едуардом Олександровичем та ТОВ «Схід-Технотканина» було укладено договір про надання правової допомоги ТОВ «Схід-Технотканина» від 25.11.2022 у справі № 918/923/22.

Представник відповідача просив суд надати йому доступ для ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді та надіслати на електронну адресу представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 копію позовної заяви та інших документів у справі.

Після ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді, представник відповідача підготував та подав суду відзив із запереченнями проти задоволення позовних вимог.

Ухвалою від 27.12.2022 з ініціативи суду відзив ТОВ "Схід-Технотканина" прийнято, долучено до матеріалів справи та постановлено здійснювати розгляд справи з урахуванням даної заяви по суті спору. Оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи на 03.01.2023. Постановлено провести судове засідання 03.01.2023 по справі № 918/923/22 у Господарському суді Рівненської області із представником позивача Деркачем Валерієм Вікторовичем (електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в режимі відеоконференції. Постановлено провести судове засідання 03.01.2023 об 11:00 год. по справі № 918/923/22 у Господарському суді Рівненської області із представником відповідача Кокоревим Едуардом Олександровичем (електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Ухвалою від 27.12.2022 виправлено описку допущену в ухвалі Господарського суду Рівненської області від 27.12.2022 у справі № 918/923/22, замінивши неправильну дату судового засідання для розгляду справи з 03.01.2022 на правильну - 03.01.2023.

30.12.2022 на поштову адресу господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якому ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" підкреслює, що відповідач у відзиві зазначив, що арифметично розрахунок штрафних санкцій відповідає положенням договорів укладених між позивачем та відповідачем. Однак, відповідач у своїх запереченнях проти задоволення позовних вимог про стягнення за Договором від 05.01.2022 посилається на ст. 617 ЦК України та вказує на настання форс-мажорних обставин. Позивач не погоджується із запереченнями відповідача та звертає увагу на п. п. 11.3., 11.4 Договору від 05.01.2022, які передбачають, що сторони зобов`язані повідомити про настання та припинення дії обставин непереборної сили в письмовій формі протягом 3-х днів з моменту виникнення або припинення дії обставин непереборної сили, а доказом наявності дії таких обставин є сертифікат ТПП України або інших компетентних органів. Оскільки відповідач не повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин, позивач вважає, що відповідачем належним чином не підтверджено настання обставин непереборної сили, що мали вплив на виконання умов договору, а тому відповідач зобов`язаний сплатити пеню і штраф за невиконання господарського зобов`язання.

02.01.2023 на офіційну електронну пошту господарського суду від відповідача надійшов відзив, зі змісту якого вбачається що дана заява по суті спору є запереченням на відповідь на відзив. Із заперечень вбачається, що відповідач просить суд звернути увагу на той факт, що відмова в доставці товару контрагентом відповідача стала наслідком саме обставин непереборної сили: товари, які мали бути поставлені за договором між позивачем та відповідачем, присутні на ринку, однак їх доставка в Україну неможлива через обставини непереборної сили - воєнні дії. Відповідач вказує, що надані ним докази та пояснення свідчать про: надзвичайність таких обставин (воєнні дії та воєнний стан, який оголошено в Україні); непередбачуваність (при укладенні договору відповідач не міг передбачити початок повномасштабного нападу РФ на Україну); невідворотність (відповідач та контрагент не мають можливості вплинути на зазначені обставини); причинно-наслідковий зв`язок між обставинами та неможливістю виконати договір (предметом договору є товар виробництва Республіки Узбекистан, і саме через обставини непереборної сили (воєнні дії) відповідач не має можливості виконати своє договірне зобов`язання щодо поставки товару виробництва Республіки Узбекистан).

Відповідач зазначає, що укладеним між сторонами договором (п. 11.3-11.5) було передбачено повідомлення відповідачем позивача про настання обставин непереборної сили протягом 3 днів. Однак об`єктивна можливість виконати вказану умову у відповідача також була відсутня, оскільки в перші тижні війни на території Харкова та Харківської області велись активні бойові дії, внаслідок чого посадові особи відповідача не мали доступу до офісу підприємства і не вели справи підприємства.

Крім того, як зазначає відповідач, ст. 617 ЦК України не обмежує сторони в строках та способах доведення наявності форс-мажору, в цій статті зазначається лише, що боржник повинен довести наявність таких обставин. Таким чином, відповідач незаконною вимогу позивача, який всупереч ГПК України наполягає на обмеженні як способів доказування лише доказами, визначеними в договорі (сертифікат ТПП), так і строків заявлення про наявність форс-мажорних обставин - тими строками, що визначені в договорі. Якщо погодитись з такою вимогою позивача то в договори можна було б включати будь-які пункти, що суперечать ГПК, і надалі сторони б посилалися на те, що таким чином вони просто мали намір реалізувати принцип свободи договору. Разом з тим, свобода договору неможлива там, де є прямі імперативні норми, якими відповідач вважає норми процесуальних кодексів щодо процедури доказування та приписи ст. 617 ЦК України.

У судове засідання з`явилися представник позивача та відповідача в режимі ВКЗ.

Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог та просив суд задовольнити їх у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстава, викладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 ГПК України, при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Між ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" (далі - замовник, покупець) та ТОВ "Схід-Технотканина" (далі - постачальник) укладено два договори поставки:

1. № 53-122-01 -21 -10286 від 06.01.2021.

2. № 53-122-0І-22-11681 від 05.01.2022.

За результатами закупівлі UA-2020-11-24-009577-с, згідно Закону України «Про публічні закупівлі» (процедура закупівлі - відкриті торги), між сторонами було укладено договір поставки № 53-122-01-21-10286 від 06.01.2021 (далі - договір від 06.01.2021) на загальну суму 350 643 грн 36 коп., згідно з умовами якого відповідач зобов`язувався поставити позивачу продукцію згідно специфікації № 1 (додаток № 1 до договору від 06.01.2021), (п. 1.1 договору поставки).

Строк дії договору поставки-по 31.12.2021 (п. 12.1 договору від 06.01.2021).

Пунктом 3.1 договору від 06.01.2021 сторонами погоджено, що продукція поставляється Постачальником в строк по 19.02.2021. Продукція поставляється Постачальником на умовах DDP згідно «Інкотермс-2010». Місце поставки та вантажоодержувач - 34400. м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП «Складське господарство» ДІЇ «НАЕК «Енергоатом».

17.06.2021 між Замовником та Постачальником було укладено додаткову угоду № 1, до договору від 06.01.2021, якою сторони домовились внести зміни до договору поставки, а саме: додаток № 1 «Специфікація № 1 » та додаток № 2 «Технічні вимоги» викладено в новій редакції. Інші умови договору від 06.01.2021 залишаються незмінними.

У відповідності до пункту 8.4 договору поставки датою поставки продукції вважається дата підписання видаткової накладної або накладної Вантажоодержувачем.

Судом встановлено, що відповідач поставив для позивача товар за Договором від 06.01.2021, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000338 від 22.06.2021 на загальну суму 350 643,36 грн.

Позивач не відмовився від поставленої продукції, прийняв її на склад, а відтак судом встановлено, що відповідачем виконано зобов`язання з поставки продукції за Договором, однак із простроченням на 122 дні, позаяк поставка товару мала бути здійснена до 19.02.2021, а по факту товар поставлено 22.06.2021.

Пунктом 9.4 договору поставки передбачено, якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України. Претензійний порядок досудового вирішення спорів є обов`язковим.

Як вбачається із матеріалів справи, ВП «Рівненська АЕС» направлено на адресу ТОВ «Схід-Технотканина» претензії про сплату штрафних санкцій за № 2673/001-юр від 15.02.2022 та № 14636/001-юр від 07.10.2022, однак дані претензії залишилися незадоволеними зі сторони відповідача.

У зв`язку з тим, що досудове врегулювання спору не вдалося можливим, позивач змушений звернутися до суду із даним позовом за захистом своїх порушених прав на вчасну поставку товару за Договором від 06.01.2021.

Окрім того, судом встановлено, що за результатами закупівлі UA-2021-11-19-008818-а, згідно Закону України «Про публічні закупівлі» (процедура закупівлі - відкриті торги), було укладено договір поставки № 53-122-01-22-11681 від 05.01.2022 (далі - Договір від 05.01.2022) на загальну суму 397 425 грн 60 коп., згідно з умовами якого відповідача бува зобов`язаний поставити для позивача продукцію згідно специфікації № 1 (додаток № 1 до договору від 05.01.2022), (п. 1.1 договору поставки).

Строк дії договору поставки - по 31.12.2022 (п. 12.1 договору від 05.01.2022).

Пунктом 3.1 договору поставки сторонами погоджено, що продукція поставляється Постачальником в строк по 04.04.2022. Продукція поставляється Постачальником на умовах DDP згідно «Інкотермс-2010». Місце поставки та вантажоодержувач - 34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом».

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач виконав зобов`язання із поставки товару за Договором від 05,01.2022 частково на загальну суму 195 426 грн 00 коп., здійснивши поставку 16.02.2022 (тобто в межах строків передбачених договором від 05.01.2022), що підтверджується видатковою накладною № РН-0000103 від 16.02.2022.

Водночас, поставку товару на суму 201 199 грн 60 коп. відповідачем за Договором від 05.01.2022 не здійснено у строк, обумовлений сторонами, а саме - до 04.04.2022.

Пунктом 9.4 договору поставки передбачено, якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України. Претензійний порядок досудового вирішення спорів є обов`язковим.

Як встановлено судом, ВП «Рівненська АЕС» направлено на адресу ТОВ «Схід-Технотканина» претензію про сплату штрафних санкцій за № 14642/001-юр від 07.10.2022. Проте претензія залишена без відповіді та задоволення.

У зв`язку з тим, що досудове врегулювання спору не вдалося можливим, позивач змушений звернутися до суду із даним позовом за захистом своїх порушених прав на вчасну поставку товару за Договором від 05.01.2022.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладених правочинів, які за своєю правовою природою є договорами поставки.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що сторони обумовили між собою строки поставки за договорами від 06.01.2021 та від 05.01.2022, а саме - до 19.02.2021 та до 04.04.2022.

Натомість, за Договором від 06.01.2021 відповідач прострочив зобов`язання із поставки товару на 122 дні на суму 350 643 грн 36 коп., а за Договором від 06.01.2022 взагалі не поставив товар на суму 201 199 грн 60 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Як вбачається із ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

З аналізу чинних норм законодавства вбачається, що неустойка може бути договірною та позадоговірною (законною). Умову про договірну неустойку має бути зазначено в договорі (ч. 1 ст. 547 ЦКУ). Недотримання письмової форми зазначення в договорі умови про сплату неустойки робить його нікчемним (ч. 2 ст. 547 ЦКУ). Стосовно позадоговірної неустойки відповідно до ч. 1 ст. 231 ГКУ законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначено розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Велика Палата Верховного Суду у постанові № 904/4156/18 від 10.12.2019 зазначає, що господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визнання у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду порушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Сторони Договорів на підставі вільного волевиявлення домовилися, погодили та зафіксували у пунктах 9.1 Договору від 06.01.2021 та Договору від 05.01.2022 обов`язок постачальника, у випадку порушення строків поставки, сплатити Замовнику пеню у розмірі 0.1 % вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб, постачальник додатково сплачує Замовнику штраф в розмірі 7 % вказаної вартості. Сплата вказаних штрафних санкцій не звільняє Постачальника від виконання зобов`язань по договору.

Оскільки сторони, укладаючи Договори від 06.01.2021 та від 05.01.2022, погодили відповідальність за несвоєчасне виконання постачальником зобов`язань у вигляді вчасної поставки товару у вигляді пені та штрафу, то вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом перевірено розрахунки пені та штрафу долучені позивачем до матеріалів справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та встановлено, що останні є арифметично вірними, а обґрунтований розмір стягнення з відповідача:

- пені за Договором від 06.01.2021 становить 42 778 грн 49 коп. (за період з 20.02.2021 до 21.06.2021, прострочення склало 122 дні;

- штрафу за Договором від 06.01.2021 становить 24 545 грн 04 коп. (прострочення поставки понад 30 діб);

- пені за Договором від 05.01.2022 становить 37 020 грн 73 коп. (за період з 05.04.2022 до 05.10.2022, прострочення склало 184 дні;

- штрафу за Договором від 05.01.2022 становить 14 083 грн 97 коп. (прострочення поставки понад 30 діб).

Розрахунок пені та розрахунок штрафу, які здійснено господарським судом долучено до матеріалів справи.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що відповідач в порушення вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України взяті на себе зобов`язання не виконав, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення за Договорами поставки з відповідача на користь позивача 118 778 грн 87 коп. (з яких - 80 149 грн 86 коп. пеня, 38 629 грн 01 коп. штраф).

При цьому, як вбачається із заперечень відповідача, ТОВ "Схід-Технотканина" просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу та пені за Договором від 05.01.2022 внаслідок дій обставин непереборної сили, які не залежали від відповідача, та не дали йому можливості виконати зобов`язання про поставку товару на суму 201 199 грн 60 коп. у строк до 04.04.2022 та узагалі.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. 627 ЦК України, встановлено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписом ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленим Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів.

Однією з загальних засад цивільного законодавства згідно зі ст. 3 ЦК України є свобода договору.

Судом встановлено, що сторони Договору від 05.01.2022 на підставі вільного волевиявлення домовилися, погодили та зафіксували у п. 11.1., що сторона звільняється від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язання по договору, коли неможливість виконання безпосередньо викликана дією обставин, що не залежать від волі сторони, які сторона не могла передбачити і застерегти розумними мірами (непереборна сила). До таких обставин належать: стихійні лиха, екстремальні погодні умови, пожежі, війни, страйки, військові дії, громадські безпорядки, дії органів державної влади тощо.

Дія обставин непереборної сили автоматично продовжує термін дії даного договору. Але якщо такі обставини перевищують два місяці, сторони приймають рішення про доцільність продовження виконання даного договору, про що підписується додаткова угода. (п. 11.2. Договору від 05.01.2022).

Згідно з п. 11.3. Договору від 05.01.2022 сторони зобов`язані повідомити про настання та припинення дії обставин непереборної сили протягом 3-х днів в письмовій формі з моменту виникнення або припинення дії обставин непереборної сили.

Відповідно до п. 11.4 Договору від 05.01.2022 відповідним доказом наявності обставин непереборної сили та їх тривалості є сертифікат Торгово-промислової палати України згідно з Законом України "Про торгово-промислові палати України" або, відповідно до чинного законодавства, інших компетентних органів.

У відповідності до п. 11.5. Договору від 05.01.2022 неповідомлення чи несвоєчасне повідомлення про настання або зупинення дії обставин непереборної сили, позбавляють сторону посилатися на них.

Господарський суд відхиляє аргументи відповідача, викладені у запереченнях на відповідь на відзив, які стосуються того, що відповідач вважає незаконними умовами Договору від 05.01.2022 його розділ 11, адже як вказує відповідач ст. 617 ЦК України не обмежує сторони в строках та способах доведення наявності форс-мажору, в цій статті зазначається лише, що боржник повинен довести наявність таких обставин. Суд відхиляє даний аргумент, та бере до уваги принцип свободи договору та презумпцію правомірності правочину. Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Таким чином, посилання відповідача на те, що норми розділу 11 Договору від 05.01.2022 суперечать ст. 617 ЦК України не підтверджені в ході розгляду справи.

У ст. 203 ЦК закріплено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави й суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Суд зауважує, що сторони самостійно дійшли згоди про те, що у випадку настання обставин непереборної сили вони зобов`язані повідомити один одного про настання таких обставин, а у випадку неповідомлення чи несвоєчасне повідомлення про настання або зупинення дії обставин непереборної сили, позбавляють сторону посилатися на них.

При цьому, як вбачається із доказів, наданих відповідачем в якості підтвердження настання обставин непереборної сили, відповідач надав суду контракт № 05/2022 від 04.02.2022 укладений відповідачем із ООО "SAFOTEKS PROM" про поставку товару, специфікацію до Контракту; лист директора ООО "SAFOTEKS PROM" Камолова М.М. про те, що у ООО "SAFOTEKS PROM" настали форс-мажорні обставини внаслідок бойових дій які ведуться на території України з 24.02.2022; лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02-7.1 про форс-мажор; перелік тендерів на закупівлю товару полотна нетканого.

Судом встановлено, що згідно з специфікації № 1 до Договору від 05.01.2022 у відповідача був обов`язок поставити для позивача товар: код товару згідно з УКТ ЗЕД 60052100.00, найменування товару полотно неткане холстопрошивне обтиральне бавовняне; ГОСТ 14253-83, ООО Masdar Ishlab Chigarish Savdo/ Узбекистан, на загальну суму 39 425 грн 60 коп.

Водночас, як встановлено судом, відповідачем уклав із ООО "SAFOTEKS PROM" (Республіка Узбекистан) контракт № 05/2022 від 04.02.2022, за умовами та згідно зі специфікацією до якого ООО "SAFOTEKS PROM" зобов`язане було поставити для відповідача, серед іншого, полотно нетканое хостопрошивное хлопчатобумажное.

При цьому як вбачається із переліку тендерів на закупівлю полотна нетканого, відповідач не укладав ні з ким іншим правочинів щодо закупівлі товару полотно неткане холстопрошивне обтиральне бавовняне.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання».

Суд дійшов висновку, що докази надані відповідачем про те, що ним не здійснювалася закупівля полотна нетканого ні в кого іншого, аніж як у ООО "SAFOTEKS PROM" (Республіка Узбекистан) більш вірогідніші, аніж насправді відповідач також здійснював закупівлю такого полотна у інших суб`єктів господарювання.

Як вбачається із листа директора ООО "SAFOTEKS PROM", М.М.Камолов повідомив директора ТОВ "Схід-Технотканина" І.В.Мельника про те, що згідно з п. 11.2. від 04.02.2022 № 05/2022 настали форс-мажорні обставини. А саме - з 24.02.2022 на території України ведуться бойові дії, що унеможливлює доставку продукції згідно з контрактом на територію України автомобільним транспортом, будь-які маршрути транспорту із Республіки Узбекистан до точки розгрузки в м. Харків пересікають зони активних бойових дій. Директор ООО "SAFOTEKS PROM" повідомив відповідача, що після закінчення обставин непереборної сили (закінчення бойових дій) контрагент виконає свої зобов`язання по контракту.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи ТОВ "Схід-Технотканина" не повідомило ДП "НАЕК" "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє ВП "РАЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" про настання обставин непереборної сили внаслідок того, що ООО "SAFOTEKS PROM" призупинило поставку товару за контрактом № 05/2022 від 04.02.2022 на період бойових дій у м. Харкові.

Посилання відповідача на те, що він не мав можливості повідомити позивача про настання обставин непереборної сили не є доведеними, позаяк відповідача не надав суду докази кількості його працівників у товаристві з обмеженою відповідальністю, а те що директор ТОВ "Схід-Технотканина" є переміщеною особою не означає, що він не мав можливості повідомити позивача, зокрема, та не виключно, засобами електронного зв`язку про настання форс-мажорних обставин за Договором від 05.01.2022 та неможливості поставки товару у строк до 04.04.2022.

Окрім того, щодо покликань відповідача на неможливість виконання зобов`язання з поставки товару за Договором від 05.01.2022 та як наслідок необхідності відмови у позові в частині стягнення штрафу та пені за цим договором з підстав форс-мажору суд вважає за необхідне вказати таке.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об`єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об`єднання.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислові палати створюються з метою сприяння розвиткові народного господарства та національної економіки, її інтеграції у світову господарську систему, формуванню сучасних промислової, фінансової і торговельної інфраструктур, створенню сприятливих умов для підприємницької діяльності, всебічному розвиткові усіх видів підприємництва, не заборонених законодавством України, науково-технічних і торговельних зв`язків між українськими підприємцями та підприємцями зарубіжних країн.

Приписами ч. 1 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Згідно з ч. 2 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Листом-роз`ясненням Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 ТПП України на підставі ст. ст. 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 року № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" та деталізовано в розділі 6 регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 № 40(3) (з наступними змінами).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.

За умовами п. 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 регламенту).

Таким чином, порівнюючи офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 з правилами засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які містяться в регламенті, господарський суд доходить таких висновків.

У законі та регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а на сайті ТПП України 28.02.2022 розміщено загальний офіційний лист.

У загальному офіційному листі ТПП України від 28.02.2022 зазначено, що його видано на підставі ст.ст. 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та Статуту ТПП України.

Проте, в ст. ст. 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" нічого не повідомлено про офіційні листи ТПП України та їх правовий статус, а статут ТПП України у вільному доступі відсутній.

Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 не містить (та і не може містити) ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

Таким чином, використання загального офіційного листа ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання через військову агресію російської федерації проти України повинен супроводжуватися принаймні і іншими докази на підтвердження неможливості виконати зобов`язання в строк та належним чином.

Крім цього, господарський суд бере до уваги, що відповідач мав змогу звернутися до ТПП України або відповідної регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин або ж обставин непереборної сили відповідно до регламенту, проте цього не зробив, а поважних причин неможливості звернутися суду не повідомив.

Як вбачається з листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 форс-мажорною обставиною в Україні визнано військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення 24.02.2022 воєнного стану в нашій державі. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 і до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Таким чином, в силу приписів ч. 1 ст. 617 ЦК, ч. 2 ст. 218 ГК та ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

28.02.2022 ТПП України видала лист-підтвердження про настання форс-мажорних обставин, утім, такий лист не може слугувати абсолютним доказом неможливості виконати зобов`язання для всіх без виключення суб`єктів господарювання. І навіть в самому листі є застереження про те, обставини є надзвичайними та невідворотними за зобов`язаннями, виконання яких стало неможливим у встановлений термін, але аж ніяк не для всіх зобов`язань, як помилково вказує відповідач.

Тобто головним є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

Щоб засвідчити форс-мажорні обставини відповідачу необхідно звернутися до Торгово-промислової палати, а для того, щоб отримати сертифікат про форс-мажорні обставини, потрібно довести причинно-наслідковий зв`язок між зобов`язаннями, які сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається, як на підставу неможливості виконати зобов`язання. Утім відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності форс-мажору у спірних правовідносинах (відповідний сертифікат Торгово-промислової палати).

Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності відповідач у відзиві на позов посилаючись на введення воєнного стану в Україні стверджує, що ці обставини (форс-мажорні) зумовили неможливість поставки товару для позивача за Договором від 05.01.2022.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 та від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Відтак, саме лише твердження відповідача про те, що непоставка товару на суму 201 199 грн 60 коп. сталася з причин настання форс-мажорних обставин, та пов`язана з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням воєнного стану, а також неможливості контрагентом відповідача поставити товар у м. Харків є необґрунтованим.

Адже виходячи з наведених норм законодавства, висновків Верховного Суду, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.

У матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчував би наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань за Договором від 05.01.2022, а представник відповідача у судовому засіданні стверджував, що відповідач і не звертався з заявою про отримання такого документу.

Слід відзначити, що воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарської діяльності та набувати чи сплачувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо).

Відповідач не надав доказів того, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало відповідачу здійснювати господарську діяльність під час введеного воєнного стану та перешкоджали відповідачу повідомити позивача про настання обставин непереборної сили.

Окрім цього, суд зауважує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини стосуються обох сторін Договору.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально.

Також, суд зазначає, що відповідачем не доведено належними засобами доказування обставину звернення до органів ТПП про засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) щодо неможливості виконання зобов`язання з поставки товару за Договором від 05.01.2022 на суму 201 199 грн 60 коп. та видачі органами ТПП сертифікату про такі обставини.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 17 Закону України 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21.01.1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 28.10.2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Суд наголошує на недопустимості порушення одного з основоположних принципів правосуддя, що його було сформульовано Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium) від 26.10.1984 року - має не лише здійснюватися правосуддя, ще має бути видно, що воно здійснюється.

Дана справа, яка пов`язана з виконанням правочину в господарській діяльності та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, а відповідач - своїх заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі та про стягнення з відповідача на користь позивача 118 778 грн 87 коп. (з яких - 80 149 грн 86 коп. пеня, 38 629 грн 01 коп. штраф).

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, передбачено справляння судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п. п. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом спору у даній справі при поданні позовної заяви є стягнення з відповідача 118 778 грн 87 коп.

Враховуючи положення Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви з майновими вимогами у розмірі 118 778 грн 87 коп. позивачу слід сплатити судовий збір в розмірі 2 481 грн 00 коп.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у необхідному розмірі, що підтверджується оригіналом платіжного доручення № 12932 від 27.10.2022.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 118 778 грн 87 коп., то розмір судового збору пропорційно частині задоволеної вимоги становить 2 481 грн 00 коп., який покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 119, 120, 123, 129, 202, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-Технотканина" (проспект Ювілейний, 67 Б, кв.140, м. Харків, 61111, код ЄДРПОУ 34940194) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (34400, Рівненська обл., м. Вараш, код ЄДРПОУ ВП 05425046) 118 778 (сто вісімнадцять тисяч сімсот сімдесят вісім тисяч) грн 87 коп. (з яких - 80 149 (вісімдесят тисяч сто сорок дев`ять) грн 86 коп. пеня, 38 629 (тридцять вісім тисяч шістсот двадцять дев`ять) грн 01 коп. штраф).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-Технотканина" (проспект Ювілейний, 67 Б, кв.140, м. Харків, 61111, код ЄДРПОУ 34940194) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (34400, Рівненська обл., м. Вараш, код ЄДРПОУ ВП 05425046) 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп. судового збору.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано "06" січня 2023 року

Суддя Романюк Ю.Г.