Рішення

від 06.01.2023 по справі 922/2065/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" січня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2065/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Першого заступника керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області, м.Лозова (адреса: 64602, Харківська обл., м.Лозова, вул.Богданівська,17) в інтересах держави, в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м.Київ (адреса: 01001, м.Київ, вул.Бориса Грінчена,1) до Фермерського господарства "Актив-Плюс", м.Лозова (адреса: 64605, Харківська обл., м.Лозова, вул. Московська,3) про стягнення 157824,41 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

03.11.2022 року до Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява першого заступника керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств про стягнення з Фермерського господарства "Актив-Плюс" на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств заборгованості за договором фінансової підтримки №169ФГ -2017 від 30.11.2017 у розмірі 97824,41 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.11.2022 року відкрито провадження у справі №922/2065/22 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.

29.11.2022 до суду від прокурора надійшла заява (вх.№15025) про збільшення розміру позовних вимог, яку ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.11.2022 року було повернуто.

30.11.2022 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№15164), в якому останній позовні вимоги в частині основного боргу визнає частково, в сумі 66500,00 грн, оскільки 23.11.2022 року частково сплатив суму основного боргу у розмірі 25325,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №221 від 23.11.2022 року (а.с.60). Також відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти стягнення пені, посилаючись на п.6.1 Договору відповідно до якого, сторона звільняється від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань внаслідок обставин непереборної сили, та посилається на воєнний стан в Україні.

12.12.2022 до Господарського суду Харківської області від прокурора надійшла заява (вх.№16080, вих.№61/1-3125-22 від 07.12.22) про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором фінансової підтримки №169ФГ -2017 від 30.11.2017 у розмірі 157824,41 грн, з яких 151825,00 грн - сума основного боргу, 5999,41 грн - пеня.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.12.2022 року прийнято до розгляду заяву прокурора про збільшення розміру позовних вимог та подальший розгляд справи проводиться з урахуванням даної заяви.

Згідно з ст.248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.

Будь-яких інших заяв по суті спору від учасників справи до суду не надано.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

30.11.2017 року між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (позивач) та Фермерським господарством "Актив-Плюс" (відповідач) укладено договір №171 ФГ-2017 (далі - Догорів) про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству.

Відповідно до п.1 Договору Український державний фонд підтримки фермерських господарств (далі - Укрдержфонд) надає фінансову підтримку на поворотній основі фермерському господарству "Актив Плюс" в сумі 300000,00 грн, а фермерське господарство зобов`язується використати її за цільовим призначенням і повернути зазначену суму фінансової підтримки у строк та на умовах, що визначені цим Договором.

Пунктами 3.4.2.,4.1.,4.2. Договору фінансова підтримка надається фермерському господарству "Актив-Плюс" з кінцевим терміном повернення 01.11.2022 року та повертається згідно з встановленим графіком (пункт 3.4.2. Договору).

Згідно з п.3.4.2. Договору фермерське господарство "Актив Плюс" зобов`язується повернути кошти фінансової підтримки згідно встановленого графіку, а саме: - до 01.12.2018 в сумі 60000,00 грн;

- до 01.12.2019 в сумі 60000,00 грн;

- до 01.12.2020 в сумі 60000,00 грн;

- до 01.12.2021 в сумі 60000,00 грн;

- до 01.11.2022 в сумі 60000,00 грн.

Як стверджує прокурор та підтверджується матеріалами справи, Укрдержфонд взяті на себе зобов`язання, відповідно до п.3.2.1. Договору, виконав в повному обсязі, перерахувавши зазначену в договорі суму фінансової підтримки (допомоги) на поточний рахунок Фермерського господарства, що підтверджується платіжним дорученням №241 від 04.12.2017 року на суму 300000,00 грн (а.с.27).

Про належне виконання Укрдержфондом умов договору щодо надання фінансової підтримки свідчить також відсутність зі сторони фермерського господарства "Актив-Плюс" повідомлень та заперечень стосовно належного виконання Укрдержфондом власних договірних зобов`язань.

Проте, фермерське господарство "Актив-Плюс" взяті на себе зобов`язання в частині своєчасного повернення коштів згідно з графіком не виконало, кошти фінансової підтримки у визначені договором терміни та у погоджених сторонами сумах не повернуло.

Як стверджує прокурор, станом на 31.08.2022 року прострочена сума основного боргу фермерського господарства "Актив-Плюс" складає 91825,00 грн., що і стало підставною для звернення прокурора з позовом до суду.

З урахуванням заяви прокурора (вх.№16080) про збільшення розміру позовних вимог сума основного боргу становить 151825,00 грн. (а.с.62-64).

Такі обставини, на думку прокурора, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави і є підставою для їх захисту у судовому порядку, оскільки надана відповідачу фінансова поворотна допомога за договором №171 ФГ-2017 від 30.11.2017 є коштами Державного бюджету України, неповернення яких завдає шкоду державі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Щодо представництва в суді прокуратурою інтересів держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.

Відповідно до ст.50 Бюджетного кодексу України з моменту надання кредитів з бюджету на суму отриманих з бюджету коштів права кредитора та право вимагати від позичальників повернення таких кредитів до бюджету у повному обсязі переходять до держави (Автономної Республіки Крим, територіальної громади). Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості не поширюється.

Згідно з п.3 ст.131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках та порядку, що визначені законом.

Відповідно до чч.1, 3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановленому законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Стаття 53 ГПК України передбачає право прокурора звертатися до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави. Прокурор, звертаючись до суду, у позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до п. 5.1. Статуту Укрдержфонду встановлено, що його майно є державною власністю і закріпляється за ним на праві оперативного управління. Його кошти формуються за рахунок коштів державного бюджету України, передбачених, серед іншого, на фінансову підтримку фермерських господарств.

Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка є органом, уповноваженим державною виконувати функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств (ст.10 Закону України "Про фермерське господарство"), основним завданням останнього є надання зворотної фінансової допомоги фермерським господарствам. Після повернення фермерським господарством фінансової допомоги кошти надходять до спеціального фонду Державного бюджету України (п.3 ч.3 ст.30 Бюджетного кодексу України).

Правова позиція щодо стягнення заборгованості за договором про надання фінансової підтримки за позовом прокурорів викладена у постановах Вищого господарського суду України у справах №916/19/15-г від 19.10.2015 та №923/283/14 від 02.07.2014.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор попередньо в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" звернувся із листом від 25.10.2021 №61/2-3399вих-21 до Українського державного фонду підтримки фермерських господарств про надання інформації щодо звернення Укрдержфонду до суду із позовною заявою про стягнення з фермерського господарства "Актив Плюс" заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги.

Український державний фонд підтримки фермерських господарств в особі Харківського відділення листом від 09.11.2021 року №53-19/84 надав відповідь на лист прокуратури від 25.10.2021 №61/2-3399вих-21, в якому зазначив про наявність заборгованості у ФГ "Актив-Плюс" у розмірі 67325,00 грн, та про неможливість звернутись з позовом до суду у зв`язку відсутністю фінансування на вказані цілі.

Також листом від 31.08.2022 №53-19/22 позивач повідомив прокурора про наявність заборгованості відповідача в розмірі 91825,00 грн та просить прокурора подати відповідний позов до суду.

Таким чином прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

З огляду на викладене суд дійшов висновку про наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.

Щодо заборгованості.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України. Названі норми передбачають, що господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ч.3 ст.509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору позики, згідно з яким одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч.1 ст.1046 ЦК України).

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за договором №171 ФГ-2017 від 30.11.2017 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству виконав, надав відповідачу кредит в сумі 300000,00 грн, що підтверджується платіжним доручення №241 від 04.12.2017 на суму (а.с.27).

Факт отримання ФГ "Актив-Плюс" за вказаним договором коштів не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо суми боргу.

Прокурор просить стягнути з відповідача, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, 151825,00 грн основного боргу, згідно з розрахунком позивача (а.с.65), де зазначено, що відповідно до графіку погашення кредиту, у відповідача існує заборгованість:

- з 01.12.2019 - 9325,00 грн;

- з 01.12.2020 - 69325,00 грн;

- з 01.12.2021 - 91825,00 грн;

- з 01.11.2022 - 151825,00 грн.

Згідно з п.3.4.2. Договору фермерське господарство "Актив Плюс" зобов`язується повернути кошти фінансової підтримки згідно встановленого графіку, а саме: - до 01.12.2018 в сумі 60000,00 грн;

- до 01.12.2019 в сумі 60000,00 грн;

- до 01.12.2020 в сумі 60000,00 грн;

- до 01.12.2021 в сумі 60000,00 грн;

- до 01.12.2022 в сумі 60000,00 грн.

Сторонами до суду не надано платіжних доручень, акту звірки взаєморозрахунків, тощо, на підтвердження саме вказаної суми боргу.

З листування прокурора та позивача (а.с.15,17,19,21) вбачається заборгованість відповідача станом до 01.12.2021 року в розмірі 67325,00 грн.

Однак, у розрахунках позивача (а.с.42,65) вбачається заборгованість відповідача до 01.12.2021 в сумі 69325,00 грн.

Крім того, матеріали справи свідчать, що Укрдержфонд в особі Харківського відділення претензією № 53-19/12 від 15.02.2021 повідомив ФГ "Актив-Плюс" про наявність станом на 15.02.2021 заборгованості з повернення фінансової підтримки у розмірі 69325,00 грн та порушення відповідачем умов договору №171 ФГ-2017 від 30.11.2017 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству (а.с.41).

Листом від 31.08.2022 (а.с.23-24) позивач повідомляє прокурора про заборгованість відповідача в сумі 91825,00 грн.

Відповідачем контррозразунку заборгованості до суду не надано.

Однак, у відзиві (а.с.58-59) відповідач визнає позовні вимоги в сумі 66500,00грн основного боргу, з урахуванням сплати ним 25325,00 грн. боргу, та без врахування заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Таким чином, враховуючи викладене, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що станом на час подання позову до суду, у відповідача існувала заборгованість за договором в сумі 91825,00 грн.

З урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, сума боргу складає 151825,00 грн. (91825,00 грн - борг на час подання позову + 60000,00 грн - борг з 01.11.2022).

Як встановлено судом, після відкриття провадження у справі, відповідачем було частково сплачено борг у розмірі 25325,00 грн, на підтвердження чого відповідачем до суду надано платіжне доручення №221 від 23.11.2022 року.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що заявлена до стягнення сума основного боргу частково сплачена відповідачем під час розгляду справи, що підтверджується наданими доказами, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 25325,00 грн, відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до п.3.4.2. Договору строк погашення кредиту є таким, що настав.

Враховуючи вказані обставини та наявність заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення суми боргу за договором №171 ФГ-2017 від 30.11.2017 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству є обґрунтованими, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, та підлягають задоволенню у розмірі 126500,00 грн (з урахуванням часткового закриття провадження у справі).

Доказів сплати боргу у розмірі 126500,00 грн відповідачем до суду не надано.

Щодо пені.

Прокурор в інтересах позивача, крім суми боргу, просить стягнути з відповідача 5999,41 грн пені, яка передбачена договором №171 ФГ-2017 від 30.11.2017 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству, за періоди прострочення відповідачем виконання свого обов`язку щодо своєчасного повернення у повному обсязі наданої фінансової підтримки.

Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.2. Договору №171 ФГ-2017 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству передбачено, що за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки фермерське господарство сплачує Укрдержфонду пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо повного та своєчасного повернення фінансової підтримки у строки, передбачені умовами договору, позивачем правомірно заявлено до стягнення пеню на суми неповерненого кредиту.

Як зазначено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.10.2020 року у справі №911/19/19 суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України суд з`ясував обставини щодо правильності здійснення позивачем відповідних розрахунків пені.

Судом встановлено, що розрахунок позивача по нарахуванню пені (а.с.42, 65) є невірним, з огляду на наступне.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.4.2 Договору визначений графік повернення відповідачем кредиту:

- до 01.12.2019 - 60000,00 грн;

- до 01.12.2020 - 60000,00 грн;

- до 01.12.2021 - 60000,00 грн;

- до 01.11.2022 - 60000,00 грн.

Як слідує з розрахунку позивача (а.с.42, 65) відповідач не в повному обсязі сплатив суми кредиту у строки, визначені графіком, у зв`язку з чим, станом на певні дати, у відповідача виникла наступна заборгованість:

- з 01.12.2019 - 9325,00 грн;

- з 01.12.2020 - 69325,00 грн;

- з 01.12.2021 - 91825,00 грн.

На вказані суми боргу позивач нараховує пеню, починаючи з 01 грудня кожного відповідного року.

Згідно з ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до п.11 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.09.2022 року у справі №918/1195/21 прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі N 803/350/17 та у справі №815/4720/16, від 13.06.2018 у справі №815/1298/17, від 14.08.2018 у справі №803/1387/17, від 28.08.2018 у справі №814/4170/15, від 08.10.2018 у справі №927/490/18).

Отже відповідно до графіку погашення кредиту відповідач повинен був сплатити кошти до 01 грудня (включно) відповідного року, тобто останній день виконання зобов`язання відповідачем з повернення частин кредиту є - 01.12.2019, 01.12.2020, 01.12.2021.

Таким чином позивачем невірно визначений початок виникнення заборгованості (раніше на 1 день) та відповідно початок нарахування пені.

Крім того, позивачем нараховано пеню, з порушенням вимог ч.6 ст.232 ГК України, відповідно до яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивач нараховує пеню:

- на суму боргу 9325,00 грн - з 01.12.2019 по 30.11.2020;

- на суму боргу 69325,00 грн - 01.12.2020 по 30.11.2021;

- на суму боргу 91825,00 грн - 01.12.2021 по 23.02.2022.

Приписом ч.6 ст.232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Таким чином,законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 ГК України.

Отже Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 927/1091/17.

Також подібні за змістом до даних правовідносин є висновки у ряді інших постанов Верховного Суду, зокрема, у постанові від 07.06.2019 по справі №910/23911/16, у постанові від 13.09.2019 по справі №902/669/18, від 12.06.2018 по справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 по справі № 903/962/17, у яких висловлено позицію про те, що "умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції".

Договір не містить умов нарахування пені більше 6 місяців.

Пункт 5.2 Договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 статті 232 ГК України, наприклад, який є більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати.

Згідно з п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже кінцевий строк нарахування пені на заборгованість, згідно з графіком погашення, обмежується 6 місяцями з дати, коли борг повинен був бути сплачений, а саме:

- сума боргу 9325,00 грн - строк оплати 01.12.2019 - нарахування пені до 01.06.2020;

- сума боргу 60000,00 грн - строк оплати 01.12.2020 - нарахування пені до 01.06.2021;

- сума боргу 22500,00 грн - строк оплати 01.12.2021 - нарахування пені до 23.02.2022 (враховуючи приписи п.18 Прикінцевих положень ЦК України).

Перевіривши відповідні розрахунки пені, суд дійшов висновку, що вони є хибними, у зв`язку з включенням в періоди нарахування пені прострочення оплати за графіком, після сплину 6 місяців від дати, коли оплата мала бути здійснена (позивачем помилково не застосовано у розрахунку пені приписи ч.6 ст.232 ГК України).

З огляду на зазначене, суд перераховує пеню на суми боргу за графіком погашення кредиту за шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, з урахуванням приписів п.18 Прикінцевих положень ЦК України.

При цьому нарахування пені починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане.

Враховуючи викладене, вірними періодами нарахування пені на суми неповернутого кредиту, згідно з графіком погашення, та з урахуванням визначених позивачем сум боргу, є:

- на суму боргу 9325,00 грн - з 02.12.2019 до 01.06.2020;

- на суму боргу 60000,00 грн - з 02.12.2020 до 01.06.2021;

- на суму боргу 22500,00 грн - з 02.12.2021 до 23.02.2022 (враховуючи приписи п.18 Прикінцевих положень ЦК України).

Таким чином, здійснивши перевірку розрахунку пені, відповідно до норм законодавства та умов договору, з урахуванням вірних періодів та сум боргу, суд встановив, що задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 5891,35 грн.

В частині стягнення 108,06 грн пені суд відмовляє, у зв`язку з невірним розрахунком та невідповідністю вимогам чинного законодавства України.

Щодо заперечень відповідача відносно стягнення пені у період дії воєнного часу в Україні, суд зазначає наступне.

Указом Президента України №64/2022 воєнний стан на території України введено з 24.02.2022 року.

Пеня нарахована позивачем до 23.02.2022, тобто до введення воєнного стану. Щодо інших періодів нарахування пені положення п.18 Прикінцевих положень ЦК України не стосуються.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, та з урахуванням закриття провадження у справі в частині стягнення 25325,00 грн боргу, та відмови в стягненні 108,06 грн пені, позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судового збору суд керується положеннями п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи часткове закриття провадження у справі та часткову відмову в позові, судовий збір в розмірі 2081,19 грн покладається на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74-80, 86, 129, 238, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Закрити провадження у справі в частині стягнення 25325,00 грн боргу, на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Стягнути з Фермерського господарства "Актив-Плюс" (адреса: 64605, Харківська обл., м.Лозова, вул.Московська,3; код ЄДРПОУ 32779870) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (адреса: 01001, м.Київ, вул.Бориса Грінчена,1; код ЄДРПОУ 20029342; р/р UA508201720355159055000015503, МФО 820171: одержувач: Український державний фонд підтримки фермерських господарств, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві) заборгованість у сумі 132391,35 грн, з яких: 126500,00 грн - основний борг; 5891,35 грн - пеня.

Стягнути з Фермерського господарства "Актив-Плюс" (адреса: 64605, Харківська обл., м.Лозова, вул.Московська,3; код ЄДРПОУ 32779870) на користь Харківської обласної прокуратури (адреса: 61050, м.Харків, вул.Богдана Хмельницького, 4; код ЄДРПОУ 02910108; банк отримувач: Державна казначейська служба України м.Київ, код 820172, рахунок UA 178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) 2081,19 грн судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "06" січня 2023 р.

СуддяК.В. Аріт