Рішення

від 01.11.2022 по справі 757/14319/20-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/14319/20-ц

Категорія 57

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2022 року Печерський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Остапчук Т.В., за участі секретаря судових засідань Луста В.І позивач: ОСОБА_1 відповідач : ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку позовного загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації. Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що в мережі інтернет ІНФОРМАЦІЯ_15 було поширено інформацію, а саме розміщено наступні публікації - на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 » о 10:39 розміщена публікація під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_12 » адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 з посиланням джерело : блог ОСОБА_3 ; на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 » о 10:59 розміщена публікація під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_2 » адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 , з посиланням на джерело: ОСОБА_4 ; на сайті соціальної інтернет- мережі фейсбук за адресою ІНФОРМАЦІЯ_13 на персональній сторінці ОСОБА_3 розміщена публікація яка починається зі слів « ІНФОРМАЦІЯ_14». Розповсюджена інформація стосується деяких службовців правоохоронних органів, прокуратури і фігурантів кримінальних проваджень - ОСОБА_11., ОСОБА_6 , які підозрюються у вчинені кримінальних злочинів. Також у публікаціях йдеться про українського підприємця, банкіра - ОСОБА_7 . Ознайомившись із змістом на сайті Інформаційного агентства «Главком» та персональній сторінці ОСОБА_3 у мережі фейсбук, ОСОБА_1 знайшов у публікаціях інформацію, яка є недостовірною, негативною, такою, що містить принижуючі висловлення, а також порушує особисті немайнові права та завдає моральної шкоди Позивачу. 24.12.2019 року ОСОБА_1 направив Вимогу про спростування недостовірної інформації на адресу ОСОБА_2 , яка залишилась без задоволення, а поштові відправлення були повернуті позивачу за закінченням терміну зберігання. Видалення публікації від ІНФОРМАЦІЯ_15 року з веб - сайту інформаційного Агентства «Главком» та розміщення Вимоги про спростування недостовірної інформації на сторінці ОСОБА_3 не призвело до поновлення порушеного права Позивача, оскільки не було здійснено спростування інформації у такий же спосіб, у якій вона була поширена, як це передбачено у ч. 7 ст. 277 ЦКУ. Тому позивач звернувся до суду. Позивач в судове засідання не з"явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, зворотні повідомлення повертаються з відміткою про отримання особисто позивачем судових повісток, до суду подав заяву про розгляд справи у відсутність, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Представник відповідача, відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, правом подачі відзиву не скористався. Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Згідно положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14 травня 2020 року відкрито провадження у справі в порядку позовного загального провадження. Ухвалою суду від 02.03.2021 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків. Позивач зазначив, що мережі інтернет ІНФОРМАЦІЯ_15 було поширено інформацію, а саме розміщено наступні публікації - на сайті glavcom.ua - Інформаційне агентство «ГЛАВКОМ» о 10:39 розміщена публікація під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_16 » адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 з посиланням джерело : блог ОСОБА_3 ; на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 » о 10:59 розміщена публікація під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_2 » адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 , з посиланням на джерело: ОСОБА_4 ; на сайті соціальної інтернет- мережі фейсбук за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4 на персональній сторінці ОСОБА_3 розміщена публікація яка починається зі слів «ІНФОРМАЦІЯ_14». Розповсюджена інформація стосується деяких службовців правоохоронних органів, прокуратури і фігурантів кримінальних проваджень - ОСОБА_11., ОСОБА_6 , які підозрюються у вчинені кримінальних злочинів. Також у публікаціях йдеться про українського підприємця, банкіра - ОСОБА_7 . Ознайомившись із змістом на сайті Інформаційного агентства «Главком» та персональній сторінці ОСОБА_3 у мережі фейсбук, ОСОБА_1 знайшов у публікаціях інформацію, яка є недостовірною, негативною, такою, що містить принижуючі висловлення, а також порушує особисті немайнові права та завдає моральної шкоди Позивачу. 24.12.2019 року ОСОБА_1 направив Вимогу про спростування недостовірної інформації на адресу ОСОБА_2 , яка залишилась без задоволення, а поштові відправлення були повернуті позивачу за закінченням терміну зберігання. Видалення публікації від ІНФОРМАЦІЯ_15 року з веб - сайту інформаційного Агентства «Главком» та розміщення Вимоги про спростування недостовірної інформації на сторінці ОСОБА_3 не призвело до поновлення порушеного права Позивача, оскільки не було здійснено спростування інформації у такий же спосіб, у якій вона була поширена, як це передбачено у ч. 7 ст. 277 ЦКУ Факт поширення вказаної інформації стороною відповідача не оспорюється. Згідно ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. У відповідності до ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством. Згідно ст.ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації. Відповідно ч.ч.1,3 ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Згідно з ч.3 ст. 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила. Пункт 18 Постанови закріплює, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. В силу ст. 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції. Відповідно до п.19. Постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 р. за №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Відповідно до ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві. Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс , Гудвіна , Прагер і Обершлік) свобода вираження поглядів, гарантована п. 1 ст. 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання п. 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе. Більше того, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19 (Lingens, cited above, p. 28, п. 46). Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко, як і в цій справі, віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав. (Jerusalem v.Austria, no. 26958/95, n. 43, ECHR 2001-11). У пункті 21 наведеної вище постанови Пленуму Верховний Суд України зазначив, що при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 л, місце реєстрації: лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність приватного життя. Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі). Парламентська Асамблея Ради Європи у своїй Резолюції вказала, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя (пункт 6). Суд враховує, ту обставину, що позивач є банкіром . Враховуючи наведене суд приходить до висновку про те, що спірна інформація поширена відповідачем є недостовірною, негативною, такою, що принижує честь та гідність, і підриває авторитет позивача в суспільстві. При цьому не підлягають задоволенню позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, оскільки під час розгляду справи суду не доведено наявності загальних підстав цивільно-правової відповідальності. В зв`язку з задоволенням позову в повному обсязі, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1051,00 грн. відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на Відповідача. Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації - задовольнити частково. Визнати недостовірною інформацію, поширену щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , інформацію поширену ІНФОРМАЦІЯ_6 на сайті соціальної інтернет - мережі фейсбук на персональній сторінці ОСОБА_3 за електроною адресоюhttps://ІНФОРМАЦІЯ_17 публікації, яка починається зі слів « ІНФОРМАЦІЯ_18», а саме (мовою оригіналу), що міститься у наступних висловах : « ІНФОРМАЦІЯ_19.». Зобов`язати ОСОБА_2 ( реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) спростувати недостовірну інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_6 на сайті соціальної інтернет - мережі фейсбук за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4 на персональній сторінці ОСОБА_3 , яка починається зі слів « ІНФОРМАЦІЯ_18, а саме (мовою оригіналу), що міститься у наступних висловах: « ІНФОРМАЦІЯ_20.» шляхом розміщення на 10днів з дня набрання рішенням суду законної сили на тому ж веб - сайті, на якому було розміщено публікацію за електронною адресою ІНФОРМАЦІЯ_8 на персональній сторінці ОСОБА_13 за електронною адресою ІНФОРМАЦІЯ_9 під зоголовком « ІНФОРМАЦІЯ_10 » у такій редакції: «ІНФОРМАЦІЯ_21» ІНФОРМАЦІЯ_11 в сети Интернет по электронному адресу https://ІНФОРМАЦІЯ_17 была размещена публикация, которая начинается словами «ІНФОРМАЦІЯ_22.». Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1051 грн. В задоволенні решти вимог позову відмовити. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Київського апеляційного суду. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повний текст рішення виготовлено 25 листопада 2022 року.

Суддя Т.В.Остапчук