Рішення

від 06.01.2023 по справі 759/4709/22

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/4709/22

пр. № 2/759/593/23

06 січня 2023 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Шум Л.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу "Автомобільний будівельно-гаражний кооператив "Кооперативна-1" про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2022 року позивач звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Автомобільний будівельно-гаражний кооператив "Кооперативна-1" про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він працював на посаді охоронця в Обслуговуючому кооперативі "Автомобільний гаражно-будівельний кооператив "Кооперативна-1" з 02.01.2017 року, відповідно до наказу №160 від 28.12.2016 року.

Наказом №16 від 06.04.2022 року він був звільнений по п. 4 ст. 40 КЗпП (за прогул без поважних причин).

Звільнення вважає незаконним, так, як він з 02.03.2022, 06.03.2022, 10.03.2022, 14.03.2022, 18.03.2022, 22.03.2022, 26.03.2022, 30.03.2022 року в зв"язку з указом президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 р. №64/2022 було введено воєєний стан на тридцять діб до 25.04.2022 року.

Проте, 09.04.2022 року він отримав наказ про його звільнення за ч. 4 ст. 40 КЗпП і трудову книжку.

Враховуючи вищевикладене, звільнення вважає неправомірним та просить суд поновити його на роботі та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.04.2022 р. до дня поновлення на роботі.

12.05.2022 року ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 19).

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст. 174 ЦПК України, визначено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ст. ст. 174, 178 ЦПК України, відповідач не скористався своїм правом та не направив до суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Враховується судом і рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 року №17-рп/2011 згідно яких у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві) яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.

Враховуючи наведене, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу чиїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач працював на посаді охоронця в Обслуговуючому кооперативі "Автомобільний гаражно-будівельний кооператив "Кооперативна-1" з 02.01.2017 року, відповідно до наказу №160 від 28.12.2016 року (а.с. 9-12).

Судом встановлено, що наказом №16 ОСОБА_1 звільнено 06.04.2022 року за прогул без поважних причин п. 4 ст. 40 КЗпП на підставі акту про відсутність на робочому місці з 02.03.2022 року (а.с. 14).

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

З урахуванням встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Конституції України та Кодексу законів про працю України.

Відповідно до частини шостої статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 23 Загальної декларації прав людини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Згідно ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно ст. 29 КзпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний: 1) роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; 2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; 3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; 4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише, серед іншого, у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

За змістом ч.ч. 1, 7 ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства. Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обгрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обгрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Прогулом, при цьому, згідно з п.24 постанови пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», слід вважати відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Предметом доказування у цій справі, враховуючи вимоги ст.76 ЦПК України та положення п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, є відсутність працівника на роботі більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня чи протягом усього робочого дня та відсутність при цьому поважних причин його відсутності на роботі.

При цьому, враховуючи положення ст.81 ЦПК України та особливості вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюються незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Такий висновок суду в повній мірі кореспондує і позиції Верховного суду, висловленій у постанові Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від 23.01.2018 року у справі №273/212/16-ц.

З матеріалів справи вбачається, що з 02.03.2022 року позивач був відсутній на робочому місці без поважних причин, про що керівництво ОК "Автомобільний гаражно-будівельний кооператив "Кооперативний-1" не проінформував.

Таким чином, головою кооперативу Мокровим В.П. було складено акт про відсутність працівника ОСОБА_1 на робочому місці без поважних причин в період з з 02.03.2022, 06.03.2022, 10.03.2022, 14.03.2022, 18.03.2022, 22.03.2022, 26.03.2022, 30.03.2022 року, що є грубим порушенням п. 4 ст. 40 КЗпП (прогул без поважних причин).

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивачка без поважних причин не виконував свої службові обов`язки. Відповідач, правомірно звільнив ОСОБА_1 на підставі п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України, вказавши на прогул без поважних причин. Відповідачем дотримано процедуру звільнення позивачки з роботи. Звільнення позивача проведено у відповідності до діючого законодавства правомірно та з дотриманням визначеним законом строку й порядку, порушень трудових прав позивача судом не встановлено.

При цьому, позивач до своєї позовної заяви не надав жодного доказу на підтвердження поважності своєї неявки на робоче місце з 02.03.2022, 06.03.2022, 10.03.2022, 14.03.2022, 18.03.2022, 22.03.2022, 26.03.2022, 30.03.2022 року.

Таким чином, суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку що вимога про поновлення на роботі, не підлягає задоволенню.

Оскільки відмовлено в задоволенні вимоги про поновлення на роботі, то не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, які є похідними до вимоги про поновлення на роботі.

Таким чином суд дійшов висновку, що звільнення позивача відбулося відповідно до вимог діючого законодавства, а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В порядку ст. 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору суд покладає на позивача.

На підставі викладеного на керуючись ст. ст. 4, 76-78, 82, 141, 263, 265, 268 ЦПК України, ст. 40, 43, 147, 149, 252 КЗпП України,суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу "Автомобільний будівельно-гаражний кооператив "Кооперативна-1" про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 992 грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Святошинським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Можливість отримати інформацію щодо справи, що розглядається, учасники справи мають на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://sv.ki.court.gov.ua.

Суддя: Л.М. Шум