СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ун. № 759/6700/22
пр. № 2/759/664/23
06 січня 2023 року Суддя Святошинського районного суду м. Києва Шум Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТ В", державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа : Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОБУДЦЕНТР-МІВ" про визнання трудових відносин припиненими та внесення змін до відомостей про юридичну особу,-
ВСТАНОВИВ:
21.06.2022р. ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТ В", державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа : Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОБУДЦЕНТР-МІВ" про визнання трудових відносин припиненими та внесення змін до відомостей про юридичну особу .
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 06.02.2014 р. його протоколом загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТ В" №77 обрано на посаду директора товариства. Відповідно до наказу №02-к від 07.02.2014 року позивач приступив до виконання обов"язків директора ТОВ "ПРОЕКТ В". Протягом певного часу позивач здійснював функції директора ТОВ "ПРОЕКТ В", проте в подальшому ТОВ "ПРОЕКТ В" фактично припинило здійснення господарської діяльності, на підприємстві залишився лише директор, представники учасника на 99,9997% ТОВ "ПРОЕКТ В" - ТОВ "ЕКОЦЕНТРОБУД-МІВ" стали рідше виходити на зв"язок і протягом останніх двох років такий зв"язок взагалі втрачено.
Позивач 10.02.2022 р. написав заяву про звільнення з посади директора ТОВ "ПРОЕКТ В".
Відповідно до ч.1 ст.31 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також з ініціативи виконавчого органу товариства.
Як визначено п.7.1. ст. 7 Статуту ТОВ «ПРОЕКТ В» Вищим органом Товариства є загальні збори учасників Товариства.
Відповідно до пп.7.11.3 п.7.11 ст.7 Статуту ТОВ «ПРОЕКТ В» до компетенції загальних зборів учасників відноситься вирішення наступних питань, зокрема, створення виконавчого органу Товариства, призначення і звільнення з посади директора.
Згідно з п.7.3. ст.7 Статуту ТОВ «ПРОЕКТ В» загальні збори учасників товариства повинні скликатися також на вимогу виконавчого органу (директора).
Учасники (їх представники) сповіщаються головою Товариства або іншим ініціатором про час, місце проведення і порядок денний загальних зборів учасників персонально. Повідомлення про скликання загальних зборів з зазначенням порядку денного повинно бути надіслано кожному учасникові в письмовій формі не менше, як за З0 днів до скликання зборів (п.7.5. ст.7 Статуту ТОВ «ПРОЕКТ В»).
В той же час, відповідно до приписів ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітню плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбаченні законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами для припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40. 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).
Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на визначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижня.
В даному випадку приписи КЗпП України є спеціальними, а тому, повідомлення учасників про скликання загальних зборів учасників ТОВ «ПРОЕКТ В» здійснювалося за 14 днів до дати таких зборів, а не як зазначено у п.7.5. ст.7 Статуту ТОВ «ПРОЕКТ В» - за 30 днів.
Так, керуючись ч.І ст.31 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», ст.7 Статуту ТОВ «ПРОЕКТ В» виконавчим органом прийнято рішення про проведення позачергових загальних зборів, про що 11 лютого 2022 року учасникам ТОВ «ПРОЕКТ В» направлено повідомлення про проведення позачергових зборів ТОВ «ПРОЕКТ В» 24.02.2022 року о 10:00 год. за адресою: 03148 м. Київ, вул. Жмеринська, буд. 1 з порядком денним: 1. Звільнення Директора ТОВ «ПРОЕКТ В» - ОСОБА_1 ; 2 Призначення нового Директора ТОВ «ПРОЕКТ В». 3. Призначення відповідальної особи для подання пакету документів на внесення змін до відомостей, які містяться у державних реєстрах щодо Директора ТОВ «ПРОЕКТ В».
Однак, учасник (його представник) - товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОЦЕНТРОБУД -МІВ» (володіє часткою у статутному капіталі ТОВ «ПРОЕКТ В» у розмірі 99,9997%) не прибув на загальні збори учасників у визначений день, час та місце про що складено відповідний акт. Крім того, повідомлення вказаний учасник про проведення зборів не отримав з незалежних причин, що підтверджується офіційною інформацією із сайту Укрпошта.
Враховуючи, що загальні збори учасників ТОВ «ПРОЕКТ В» не відбулися 24.02.2022 року, позивач повторно надіслав учасникам Товариства повідомлення про скликання загальних зборів учасників ТОВ «ПРОЕКТ В» з ініціативи виконавчого органу, які відбудуться 15.06.2022 року о 10:00 год. за адресою: 03148 м. Київ, вул. Жмеринська, будинок 1 з порядком денним: 1.Звільнення Директора ТОВ «ПРОЕКТ В» - ОСОБА_1. 2.Призначення нового Директора ТОВ «ПРОЕКТІВ». 3. Призначення відповідальної особи для подання пакету документів на внесення змін до відомостей, які містяться у державних реєстрах щодо Директора ТОВ «ПРОЕКТ В». Учасник (його представник) - товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОЦЕНТРОБУД -МІВ» (володіє часткою у статутному капіталі ТОВ «ПРОЕКТ В» у розмірі 99,9997%) повторно не прибув на загальні збори учасників у визначений день, час та місце про що складено відповідний акт.
Таким чином, позивач просить суд на підставі його заяви та у зв"язку з тим, що він попередив власника або уповноважену ним особу розірвати трудовий договір за ч.1 ст. 38 КЗпП України.
Крім того позивач просить суд у зв"язку з діями ТОВ "ПРОЕКТ В", виключити інформацію стосовно себе, як керівника ТОВ "ПРОЕКТ В" у встановлений ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Ухвалою судді від 22.06.2022 р. відкрито провадження по справі та відповідно до положень ч. 2, 3 ст. 274, ч.5 ст.279 ЦПК України призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 48).
Станом на дату розгляду справи на адресу суду відзиву від відповідача ТОВ "ПРОЕКТ В" не надходило.
04.10. 2022 року від представника ввідповідача державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Святошинської РДА в м. Києві надійшов відзив, згідно якого представник вважав, що Департамент не є належним відповідачем по справі, а також зазначив, що внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про виключення відомостей про керівника не можливе у відповідності до ст.ст. 17, 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (ас. 77-79).
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, приходить до наступних висновків.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Судом встановлено, що з 06.12.2010 р. у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстроване ТОВ "ПРОЕКТ В" за адресою: м. Київ, в. Жмеринська, 1. Керівником і представником якого є ОСОБА_1 , згідно статуту (ас.21-22).
Судом встановлено, що 06.02.2014 р. позивача протоколом загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТ В" №77 обрано на посаду директора товариства (ас.17-19).
Судом встановлено, що відповідно до наказу №02-к від 07.02.2014 року позивач приступив до виконання обов"язків директора ТОВ "ПРОЕКТ В" (ас. 20).
Судом встановлено, що позивач 10.02.2022 р. написав заяву про звільнення з посади директора ТОВ "ПРОЕКТ В", а 11 лютого 2022 року учасникам ТОВ «ПРОЕКТ В» направлено повідомлення про проведення позачергових зборів ТОВ «ПРОЕКТ В» , які відбудуться 24.02.2022 року о 10:00 год. за адресою: 03148 м. Київ, вул. Жмеринська, буд. 1 з порядком денним: 1. Звільнення Директора ТОВ «ПРОЕКТ В» - ОСОБА_1. ; 2 Призначення нового Директора ТОВ «ПРОЕКТ В». 3. Призначення відповідальної особи для подання пакету документів на внесення змін до відомостей, які містяться у державних реєстрах щодо Директора ТОВ «ПРОЕКТ В»(ас.48-49).
Однак, учасник (його представник) - товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОЦЕНТРОБУД -МІВ» (володіє часткою у статутному капіталі ТОВ «ПРОЕКТ В» у розмірі 99,9997%) не прибув на загальні збори учасників у визначений день, час та місце про що складено відповідний акт. Крім того, повідомлення вказаний учасник про проведення зборів не отримав з незалежних причин, що підтверджується офіційною інформацією із сайту Укрпошта.
Трудові спори розглядаються комісіями по трудових спорах, та/або районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами. Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно від форми трудового договору (ст. 221 КЗпП України).
Кодекс законів про працю встановлює загальні вимоги до порядку розірвання трудових відносин, не враховуючи специфіку становища керівника господарського товариства. По суті, директор об`єднує в собі і статус найманого працівника (який визначається на підставі норм трудового права) і статус виконавчого органу господарського товариства (який визначається на підставі норм корпоративного права). Ні норми трудового договору, ні положення Статуту не повинні погіршувати становище директора порівняно з тим обсягом гарантій, наданих йому трудовим законодавством. Тобто, директор завжди може скористатися ст. 38 КзПП та ініціювати розірвання трудового договору за власним бажанням.
Згідно із п. 11-4) ч. 1 ст. 52 Закону України «Про акціонерні товариства» до компетенції наглядової ради належить вирішення питань, передбачених цим Законом, статутом, у т.ч. розгляд звіту виконавчого органу та затвердження заходів за результатами його розгляду у разі віднесення статутом товариства питання про призначення та звільнення голови та членів виконавчого органу до виключної компетенції наглядової ради;
Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням даною норми, Конституційний суд України у рішеннях від 07.07.2004р. № 14-рп/2004, від 16.10.2007 р. № 8-рп/2007, та від 29.01.2008 р. № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю Конституційний суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.
За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя "включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру". Стаття 8 Конвенції "захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом". Поняття "приватне життя" в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на "приватне життя" (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" (Oleksandr Volkov v. Ukraine, N 21722/11, § 165)).
З урахуванням положень ч. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини необхідно зробити висновок, що наявність у реєстрі інформації щодо позивача як про керівника товариства відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям "приватне життя".
У пункті 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
Згідно з ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004р. № 14-рп/2004, від 16.10.2007р. № 8-рп/2007 та від 29.01.2008р. № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.
Верховний Суд у своїх постанові від 03.07.2019р. по справі № 520/11437/16-ц (провадження № 61-11763св18), розглядаючи спір про звільнення з посади директора товариства та зобов`язання вчинити певні дії, зазначив про таке.
Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.
Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.
Передбачений ч. 1 ст. 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.
За встановлених у справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.
Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у ч. 1 ст. 10 ЦПК України.
Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах "C.G. та інші проти Болгарії" ("C. G. and Others v. Bulgaria", заява N 1365/07, § 39), "Олександр Волков проти України" ("Oleksandr Volkov v. Ukraine", заява N 21722/11, § 170)).
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах "Кантоні проти Франції" ("Cantoni v. France", заява N 17862/91, § 31-32), "Вєренцов проти України" ("Vyerentsov v. Ukraine", заява " N 20372/11, § 65))
Частиною 2 ст. 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно підкреслює цінність та важливість дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися правова визначеність та повага до суду. В той же час "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах "Белеш та інші проти Чеської Республіки" (Beles and Others v. the Czech Republic, заява N 47273/99, § 50-51, 69); "Волчі проти Франції" (Walchli v. France, заява N 35787/03, § 29).
При проведенні оцінювання Європейський суд з прав людини часто наголошує на питаннях "правової визначеності" та "належного здійснення правосуддя" як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятим застосуванням процесуальних формальностей. Зокрема, Європейський суд з прав людини виходить з того, що є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі правової визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (див., наприклад, рішення у справах "Карт проти Туреччини" (Kart v. Turkey [ВП], заява № 8917/05, § 79 (в кінці); "Ефстатіу та та інші проти Греції" (Efstathiou and Others v. Greece, заява № 36998/02, § 24 (в кінці); "Ешим проти Туреччини" (Esim v. Turkey, заява N 59601/09, § 21).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.12.2019р. у справі №758/1861/18 (провадження № 61-49113св18) зазначено, що «установлені у справі обставини, а саме: написання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням, ознайомлення із вказаною заявою усіх учасників товариства, ініціювання позивачем проведення позачергових загальних зборів із винесенням питання звільнення директора на порядок денний, передача печатки, документів уповноваженій особі свідчать про те, що позивач дотримався процедури звільнення із займаної посади директора товариства. Відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні. Водночас особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими».
Аналогічної позиції дотримався Верховний Суд у Постанові від 17.03.2021р. у справі №761/40378/18 (провадження № 61-18255св19).
Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що він просить суд визнати його звільненим з посади голови правління ТОВ "ПРОЕКТ В". Однак, згідно зі ст. 33 Закону України «Про акціонерні товариства» до компетенція загальних зборів відноситься вирішення питання про звільнення голови правління.
Разом з тим, відповідно до вимог ч. 2 ст. 5 ЦПК України, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між ОСОБА_1 та ТОВ "ПРОЕКТ В", суд вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як визнання припиненими трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ "ПРОЕКТ В" на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.
Визначення запропонованим чином способу захисту прав позивача судом не призводить до порушення диспозитивних засад цивільного судочинства, оскільки справа розглядається у межах заявлених ОСОБА_1 вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Крім того, ОСОБА_1 пред`явлено вимогу про зобов`язання державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації внести зміни про юридичну особу про те, що трудові відносини з рішенням суду припинені.
Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.
У частині 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.
В указаній нормі закону визначено, що таким судовим рішенням може бути рішення про зобов`язання вчинення реєстраційних дій.
З огляду на наведене, позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТ В", державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа : Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОБУДЦЕНТР-МІВ" про визнання трудових відносин припиненими та внесення змін до відомостей про юридичну особу, підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 259, 263-265, ч.1 ст. 274, ч.5 ст. 279 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТ В", державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа : Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОБУДЦЕНТР-МІВ" про визнання трудових відносин припиненими та внесення змін до відомостей про юридичну особу - задовольнити.
Визнати трудові відносини між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТ В", код ЄДРПОУ 37395224 припиненими з 24.02.2022 року у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади директора ТОВ "ПРОЕКТ В" за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.
Зобов`язати Державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадянських формувань, запис про керівника (директора) товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТ В" - ОСОБА_1
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТ В", код ЄДРПОУ 37395224 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 судовий збір в розмірі 992 грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Суддя: Л.М. Шум
Суд | Святошинський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 06.01.2023 |
Оприлюднено | 10.01.2023 |
Номер документу | 108286927 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них |
Цивільне
Святошинський районний суд міста Києва
Шум Л. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні