Постанова

від 09.01.2023 по справі 205/7048/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/611/23 Справа № 205/7048/20 Суддя у 1-й інстанції - Остапенко Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 13 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив №251» про зобов`язання здійснити перерахунок боргу за комунальні послуги, -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив №251» (далі - ОК «ЖБК №251») про зобов`язання здійснити перерахунок боргу за комунальні послуги, який було уточнено 25 серпня 2021 року, мотивуючи його тим, що з 07 квітня 2005 року є незареєстрованим власником квартири, розташованої в АДРЕСА_1 , яка перебуває в управлінні ОК «ЖБК № 251». Кооператив виконує функції замовника для виконання робіт з утримання, ремонту житлового фонду будинку, нежитлових приміщень і прилеглих територій, інженерного обладнання будинку, укладає договори з ремонтно-експлуатаційними підприємствами, енерго-, водопостачальними та іншими організаціями, які забезпечують функціонування систем життєзабезпечення будинку та прилеглої території. Оплату наданих житлово-комунальних послуг споживачі повинні вносити на рахунок ЖБК № 251.

Вказувала, що згідно з розрахунком відповідача, вона має заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг: споживання води, вивіз сміття, витрат на освітлення сходової клітки, витрат на електроенергію для роботи ліфта, на технічне обслуговування ліфтів за період з 01 січня 2014 року по 01 листопада 2020 року в розмірі 65 935,68 грн. Платежі нараховані на п`ять осіб, а не на одну особу, а вартість послуг з водопостачання та водовідведення холодної води нараховується в завищеному об`ємі та за завищеними тарифами.

Зазначала, що з 02 квітня 2008 року по 23 грудня 2019 року ніхто не був зареєстрований в квартирі. З грудня 2019 року у квартирі зареєстровано місце проживання її доньки ОСОБА_2 з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, відповідач з вересня 2019 року по листопад 2020 року необґрунтовано проводив нарахування на трьох осіб. Враховуючи викладене, позивач вважає, що за період з 23 грудня 2019 року по 01 листопада 2020 року необхідно проводити розрахунок житлово-комунальних послуг на двох осіб.

Крім того, вказувала, що в будинку АДРЕСА_2 встановлено загальнобудинковий лічильник води, на підставі показів якого, з вирахуванням показів індивідуальних лічильників, встановлених у деяких квартирах будинку, розраховується платіж за водопостачання та водовідведення колективним споживачам. У її квартирі з 01 листопада 2020 року встановлено індивідуальний лічильник води. Розподіл плати за водопостачання проводиться по завищеним тарифам з порушенням Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2005 року №630.

На підставі викладеного просила суд першої інстанції зобов`язати відповідача здійснити перерахунок суми боргу ОСОБА_1 по оплаті житлово-комунальних послуг, а саме: з оплати житлово-комунальних послуг з водопостачання і водовідведення холодної води, вивозу сміття, електроенергії ліфтів, технічного обслуговування ліфту за період з 01 січня 2014 року по 23 грудня 2019 року з розрахунку на одну особу, за період з 23 грудня 2019 року по 01 листопада 2020 року - на двох осіб; з оплати житлово-комунальних послуг з водопостачання і водовідведення холодної води за період з 01 січня 2014 року по 01 листопада 2020 року з урахуванням пунктів 11,12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 №630 з урахуванням показників загальнобудинкового лічильника води; з оплати житлово-комунальних послуг з водопостачання і водовідведення холодної води за період з 01 квітня 2018 року по вересень 2018 року включно за встановленими постановою НКРЕКП від 06 березня 2018 року №297 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 26 листопада 2015 року №2868» тарифами - 12,94 грн. за один м3 води.

Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 13 червня 2022 року позов задоволено частково. Зобов`язано ОК «ЖБК №251» здійснити перерахунок суми боргу ОСОБА_1 по оплаті послуг з водопостачання і водовідведення холодної води за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 січня 2014 року по 01 листопада 2020 року з урахуванням пункту п.11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, які були чинними у період спірних правовідносин, тобто з урахуванням показів будинкового приладу обліку води. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок суми її боргу по оплаті житлово-комунальних послуг з водопостачання та водовідведення холодної води, вивіз сміття, електроенергію ліфтів, технічне обслуговування ліфту за період з 01 січня 2014 року по 23 грудня 2019 року з розрахунку на одну особу та за період з 23 грудня 2019 року по 01 листопада 2020 року на двох осіб та ухвалити нове, яким позов в цій частині задовольнити, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Крім того, просила долучити до матеріалів справи акт, складений 01 травня 2022 року сусідами за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 і ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_3 .

Апеляційна скарга мотивована тим, що заборгованість за надані комунальні послуги нараховувалася згідно кількості осіб, визначеній відповідачем, а саме 5 осіб, в той же час з 22 травня 1979 року по 23 грудня 2019 року в спірній квартирі була зареєстрована її мати - ОСОБА_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Апелянт є незареєстрованим власником квартири з 07 квітня 2005 року, з моменту смерті матері вона одноособово користувалася квартирою, з грудня 2019 року в квартирі зареєстрована її дочка - ОСОБА_2 з малолітнім сином - ОСОБА_7 , що спростовує розрахунок відповідача по комунальним послугам з розрахунку на 5 осіб. Акти відповідача про фактично проживаючих у спірній квартирі є неналежними доказами, оскільки складені одними й тими самими особами, написані однією рукою, мають абсолютно ідентичний вигляд, її підпис в акті відсутній, тобто останні були складені після звернення її до суду із дійсним позовом. Суд першої інстанції не взяв до уваги її довідку №6449 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні\будинку, згідно з якою з 23 грудня 2019 року в квартирі позивача проживає: ОСОБА_2 та ОСОБА_7 . Надана нею заява про проживання в квартирі 5 осіб є неналежним доказом, зважаючи на те, що її власноруч не писала, а тільки підписала, не прочитавши її зміст.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не скористався.

Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).

Зважаючи на те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині відмовлених позовних вимог, в іншій частині рішення не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом (стаття 367 ЦПК України).

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Встановлено судом першої інстанції і це підтверджується матеріалами справи, що на підставі договору дарування квартири від 07 квітня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Башкіною І.Ю., зареєстрованого в реєстрі за №889, ОСОБА_1 є власником квартири, розташованої у АДРЕСА_1 (а.с.10-12).

Вказана квартира перебуває в управлінні ОК «ЖБК № 251».

Відповідно до статуту ОК «ЖБК № 251», затвердженого загальними зборами членів кооперативу від 04 листопада 2009 року (далі - статут), ЖБК №251 об`єднує власників 284 квартир багатоквартирного будинку для управління, утримання й користування майном та існує виключно для обслуговування, ремонту, реконструкції житлового будинку і утримання прибудинкової території за кошти членів кооперативу, які отримуються для використання кооперативом у відповідності з метою його діяльності. Згідно з п. 3.3. статуту одним з видів (напрямків) діяльності кооперативу є контроль за своєчасною сплатою всіма членами кооперативу вартості житлово-комунальних та інших послуг, щоб уникнути збитків кооперативу та його членів внаслідок припинення подачі енергоносіїв і відповідних послуг у будинок в цілому.

Відповідно до п.9.3. статуту члени кооперативу, зокрема, зобов`язані своєчасно сплачувати обов`язкові та тимчасові платежі на утримання, капітальний та поточний ремонт неподільного майна та відповідної частки загального майна кооперативу.

Пунктом 7.1. статуту визначено, що частка спільних витрат кожного власника у загальному обсязі обов`язкових платежів на утримання і ремонт неподільного майна встановлюється пропорційно до загальної площі приміщень, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб. Загальними зборами може бути визначений інший порядок розподілення спільних видатків між членами Кооперативу (наприклад, залежно від кількості мешканців квартири).

Протоколом засідання правління ОК «ЖБК №251» №9 від 30 березня 2011 року затверджено нарахування оплати вартості вивозу сміття та користування ліфтом (крім 1-2 поверхів) окремо від нарахування на утримання будинку, оплату вивозу сміття та користування ліфтами проводити згідно з укладеними договорами (а.с.183).

З протоколу загальних зборів ЖБК №251 №3 від 24 липня 2001 року вбачається, що збори постановили брати плату за експлуатацію ліфтів по фактично проживаючим мешканцям (а.с.67-72,181).

Згідно з п.9.6. статуту члени кооперативу зобов`язані вчасно, до 10-го числа місяця, наступного за сплачуваним, сплачувати внески на утримання будинку на розрахунковий рахунок кооперативу в розмірі, встановленому загальними зборами з обліком реальних витрат, а також здійснювати оплату (компенсацію вартості) житлово-комунальних і інших послуг безпосередньо на рахунки постачальників послуг відповідно до діючих тарифів і цін на житлово-комунальні послуги та інші послуги, показників лічильників і умов договорів із постачальниками послуг.

Відповідно до листа КП «Дніпроводоканал» №4971/2614 від 03 серпня 2021 року квартири будинку АДРЕСА_2 .Галицького оснащені централізованим водопостачанням та водовідведенням. На підставі договору між КП «Дніпроводоканал» та ОК «ЖБК №251» послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення надаються за показниками будинкового лічильника холодної води за фактично спожиті послуги (а.с.127).

Отже, з вказаного листа, а також інших матеріалів справи, вбачається, що на багатоквартирному будинку, власником однієї з квартир в якому є позивач, встановлено загальнобудинковий лічильник, за показами якого з постачальником питної води КП «Дніпроводоканал» розраховується ЖБК №251.

Згідно з витягом з протоколу засідання правління кооперативу №2 від 09 квітня 2001 року правління постановило брати плату за водопостачання холодної води по фактично проживаючим мешканцям (а.с.73-77,182).

З наданих відповідачем розрахунків щодо нарахування комунальних платежів по квартирі АДРЕСА_5 за спірний період вбачається, що з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2018 року нарахування вартості послуг з водопостачання, вивозу сміття, користування ліфтом відбувалося з розрахунку на 5 мешканців квартири, з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року на 3 осіб, з 01 січня 2020 року по 01 листопада 2020 року на 2 осіб (а.с.118-121). На підтвердження зазначеної кількості фактично проживаючих у вищевказаній квартирі осіб відповідачем надано акти комісії про фактичне проживання мешканців за адресою: АДРЕСА_6 , з березня 2014 року по 31 жовтня 2020 року (а.с.153-180).

Позивач, заперечуючи таку кількість мешканців в її квартирі, надала довідку №6449 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб за адресою: АДРЕСА_1 , з 23 грудня 2019 року зареєстровано дві особи: ОСОБА_7 та ОСОБА_2 (а.с.186).

Із власноручної заяви ОСОБА_1 від 19 вересня 2019 року вбачається, що до січня 2019 року у квартирі АДРЕСА_5 проживали 5 осіб, а з січня 2019 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не проживають, а проживають 3 особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_10 (а.с.59).

Відмовляючи у задоволенні позову в оскарженій частині, суд першої інстанції виходив з того, що з твердження позивача щодо неправомірності нарахування відповідачем плати за комунальні послуги на 5 мешканців квартири з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2019 року та на 3 осіб з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року не знайшло свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки з наданих відповідачем розрахунків щодо нарахування комунальних платежів по квартирі АДРЕСА_5 за спірний період вбачається, що з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2018 року нарахування вартості послуг з водопостачання, вивозу сміття, користування ліфтом відбувалося з розрахунку на 5 мешканців квартири, з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року на 3 осіб, з 01 січня 2020 року по 01 листопада 2020 року на 2 осіб (а.с.118-121). На підтвердження зазначеної кількості фактично проживаючих у вищевказаній квартирі осіб відповідачем надано акти комісії про фактичне проживання мешканців за адресою: АДРЕСА_6 , з березня 2014 року по 31 жовтня 2020 року. З власноручної заяви ОСОБА_1 від 19 вересня 2019 року вбачається, що до січня 2019 року у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , проживали 5 осіб, а з січня 2019 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не проживають, а проживають 3 особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_10 .

Колегія суддів погоджується з висновком суду про відмову в задоволенні позовних вимог в оскаржуваній частині з огляду на наступне.

Згідно ст.68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до статті 67 ЖК України плата за комунальні послуги береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Згідно ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням і за комунальні послуги в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

За вимогами ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою. У платіжному документі мають бути передбачені графи для зазначення поточних та попередніх показань засобів обліку споживання комунальних послуг, різниці цих показань або затверджених норм, ціни/тарифу на даний вид комунальних послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу. У разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів.

Відповідно до п.11 ч.2 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" Індивідуальний споживач зобов`язаний інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.

Згідно статуту ОК "ЖБК №251", затвердженого загальними зборами членів ОК "ЖБК "251" від 04 листопада 2009 року, вбачається, що пунктом 9.2 встановлено, що член кооперативу може (за взаємною згодою з управлінням кооперативу) дозволити тимчасове проживання в квартирі інших осіб з оплатою всіх послуг (а.с.49).

Таким чином, законодавець чітко встановлює обов`язок споживача комунальних послуг повідомляти управителя про будь-які зміни у фактичному проживанні осіб, зважаючи на те, що кількість фактичних споживачів впливає на розмір визначення плати за відповідне споживання комунальних послуг.

При цьому, наслідки неповідомлення про такі зміни покладається виключно на споживача (утримувача нерухомого майна, яке забезпечується комунальними послугами).

Так, в матеріалах справи наявні акти про фактичне проживання мешканців за адресою: АДРЕСА_6 , від 31 березня 2014 року, 30 червня 2014 року, 30 вересня 2014 року, 30 грудня 2014 року, 31 березня 2015 року, 30 червня 2015 року, 30 вересня 2015 року, 31 грудня 2015 року, 31 березня 2016 року, 30 червня 2016 року, 30 вересня 2016 року, 31 грудня 2016 року, 31 березня 2017 року, 30 червня 2017 року, 30 вересня 2017 року, 31 грудня 2017 року, 31 березня 2018 року, 30 червня 208 року, 30 вересня 2018 року, 31 грудня 2018 року кількість мешканців в квартирі АДРЕСА_5 , складало 5 осіб.

З 31 березня 2019 року, 30 червня 2019 року, 30 вересня 2019 року, 31 грудня 2019 року кількість мешканців встановлена на рівні 3 осіб.

А з 31 березня 2020 року, 30 червня 2020 року, 30 вересня 2020 року, 31 жовтня 2020 року визначено фактичне проживання у 2 особи.

Апелянт вважає вказані акти фіктивними, оскільки складені одними й тими самими особами та написані однією рукою, мають ідентичний вигляд, в той же час колегія суддів не може прийняти вказаний довід до уваги, зважаючи на те, що останній зводиться до припущення неправомірності складання відповідних актів.

Зокрема, будь-яких доказів на підтвердження неможливості їх складання у відповідні періоди апелянтом надано не було, клопотання про витребування інформації чи працювали вказані в акті особи в спірний період також не заявлялося, а тому підстави для визнання їх неправомірними відсутні, отже вони є належними доказами на підтвердження фактичного проживання осіб в належній позивачу квартирі.

Крім того колегія суддів зауважує і на наявність в матеріалах справи заяви позивача від 19 вересня 2019 року (а.с.151) про непроживання впродовж 9 місяців її дочки ОСОБА_11 та її онуки ОСОБА_9 , з проханням здійснити перерахунок та повідомлено про проживання в квартирі дочки ОСОБА_2 та онука ОСОБА_7 та зятя ОСОБА_10 .

В заяві від 16 липня 2020 року повідомлено відповідача про проживання за спірною адресою протягом останніх півроку лише 2 осіб, виражене прохання про здійснення перерахунку.

Як вбачається з розрахунків нарахувань витрат на оплату комунальних послуг, що вказані у заяві відомості були одразу враховані відповідачем під час формування платіжних документів на оплату комунальних послуг.

Так, зокрема з січня 2019 року нарахування оплати послуг здійснювалося, виходячи з розрахунку 3 мешканців квартири, а з січня 2020 року з розрахунку на 2 осіб, що повністю відповідає інформації, наданій позивачем до ОК "ЖБК "251".

Акт, що надавався до суду першої інстанції про проживання ОСОБА_12 та ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_7 з 24 жовтня 2016 року не приймалася судом першої інстанції, як доказ, який було подано із порушенням строків на його подання, з чим колегія суддів суддів повністю погоджується, оскільки провадження у справі здійснювалося у загальному позовному провадженні, тобто відповідний доказ мав бути поданий до закінчення підготовчого судового засідання. Позивачем не зазначалися які обставини унеможливили надання відповідного доказу у встановлений законом строк, зважаючи на те, що отримання відповідного акту про проживання, підписаному сусідами міг бути складений в абсолютно будь-який час.

Підстави для долучення дійсного доказу під час апеляційного розгляду також відсутні з аналогічних доводів.

Колегія суддів зауважує, що відповідний акт напряму суперечить заяві позивача про фактичну кількість проживаючих у належній їй квартирі осіб, отже носить суперечливий характер.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду підлягає залишенню без змін, як ухвалене з дотримання норма матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 13 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено 09 січня 2023 року.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Макаров М.О.