Рішення

від 09.01.2023 по справі 420/5691/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5691/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське обласне об`єднання автобусних станцій» до Головного управління ДПС в Одеській області, Головного управління ДПС в Одеській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське обласне об`єднання автобусних станцій» до Головного управління ДПС в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог не предмет позову на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС в Одеській області про відмову у поверненні Товариству з обмеженою відповідальністю «Одеське обласне об`єднання автобусних станцій» надмірно сплачених коштів, викладене у листі від 06 травня 2020 року №8542/10/15-32-50-04-07;

- зобов`язати ГУ ДПС в Одеській області в установленому законодавством порядку підготувати та передати до належного органу Державної казначейської служби України висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Одеське обласне об`єднання автобусних станцій» з Державного бюджету України надмірно сплачених в якості податку за землю грошових коштів в розмірі 1 137 476,28 грн. (один мільйон сто тридцять сім тисяч чотириста сімдесят шість гривень двадцять вісім копійок).

В обґрунтування своїх позовних вимог товариство з обмеженою відповідальністю «Одеське обласне об`єднання автобусних станцій» зазначило, що ним протягом 2017 року та січня-лютого 2018 року було помилково сплачено земельний податок у загальній сумі 1 137 476,28 грн. Водночас, за твердженням позивача, товариство з обмеженою відповідальністю «Одеське обласне об`єднання автобусних станцій» у відповідності до вимог чинного законодавства не мало обов`язків щодо нарахування та сплати податкових зобов`язань з плати за землю.

З огляду на зазначене позивач 27.12.2019 року звернувся до податкового органу із заявою про повернення надміру сплаченого земельного податку юридичних осіб у сумі 1 137 476,28 грн.

Разом з тим, листом Головного управління ДПС в Одеській області від 06.05.2020 року позивачу було відмовлено у задоволенні його заяви та зазначено, що на теперішній час ТОВ «Одеське обласне об`єднання автобусних станцій» не було надано підтверджуючих документів щодо припинення прав постійного користування земельною ділянкою. Також позивачу повідомлено, що після отримання документів про припинення права постійного користування земельною ділянкою буде розглянуто питання повернення коштів.

Не погоджуючись із зазначеною відповіддю податкового органу та вважаючи її протиправною, товариство з обмеженою відповідальністю «Одеське обласне об`єднання автобусних станцій» звернулось до суду з адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 31.07.2020 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське обласне об`єднання автобусних станцій» до Головного управління ДПС в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог не предмет позову на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у м.Одесі Одеської області було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням та викликом сторін.

08.09.2020 року від Головного управління ДПС в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву (т. 2 а.с. 76-94), з якого вбачається що відповідач позов не визнає та зазначає, що за рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 17.07.1998 року №709 товариству з обмеженою відповідальністю «Одеське обласне державне підприємство автобусних станцій 15199» надано в постійне користування для експлуатації та обслуговування автовокзалу земельну ділянку площею 1,8709 га, розташовану за адресою: м.Одеса, Приморський район, вул. Колонтаївська, 58 та видано державний акт на право постійного користування землею від 02.11.1998 року №45 (I-ОД №000189). При цьому ТОВ «ОООАС» з 2002 року є правонаступником ТОВ «Одеське обласне державне підприємство автобусних станцій 15199».

З 2002 року ТОВ «Одеське обласне об`єднання автобусних станцій» надавало податкові розрахунки земельного податку з відомостями про наявність документів на землю та сплачувало земельний податок.

На час винесення оскаржуваного листа від 06.05.2020 року №8542/10/15-32-50-04-07 від позивача підтверджуючих документів щодо припинення прав постійного користування земельною ділянкою не надходило.

04.09.2020 року від Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області до суду надійшли письмові пояснення (т.2 а.с.12-15) по суті спірних правовідносин, в яких зазначено, що повернення помилково/надміру сплачених коштів здійснює Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області.

15.09.2020 року від ТОВ «Одеське обласне об`єднання автобусних станцій» до суду надійшла відповідь на відзив (т.2 а.с.107-108), в якій позивач наполягав на задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 01.10.2020 року подальший розгляд справи було вирішено проводити в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 05.10.2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, судом було залучено до участі у справі в якості співвідповідачів Головне управління ДПС в Одеській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби та Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, розгляд справи розпочато з початку.

23.10.2021 року від Головного управління ДПС в Одеській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби до суду надійшов відзив на позовну заяву (т.2 а.с. 187-211), який за змістом аналогічний відзиву Головного управління ДПС в Одеській області від 08.09.2020 року.

Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області відзиву на адміністративний позов ТОВ «Одеське обласне об`єднання автобусних станцій» надано не було.

25.10.2021 року від ТОВ «Одеське обласне об`єднання автобусних станцій» до суду надійшла відповідь на відзив Головного управління ДПС в Одеській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби (т. 2 а.с. 223-224).

10.11.2020 року, 25.02.2021 року, 05.10.2021 року, 29.11.2021 року провадження у справі №420/5691/20 зупинялось з підстав, визначених п.п. 1, 6 ч. 2 ст. 236 КАС України, та в подальшому було поновлено відповідно 25.02.2021 року, 05.10.2021 року, 29.11.2021 року, 09.11.2022 року.

Ухвалою суду від 11.01.2022 року було задоволено клопотання представника позивача та відкладено підготовче судове засідання на 02.03.2022 року.

Водночас Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан.

З огляду на вищезазначені обставини судове засідання, призначене на 02.03.2022 року, не відбулося через існуючу загрозу життю та здоров`ю людей.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженого Законом України №7168 від 16.03.2022 року воєнний стан продовжений до 25.04.2022 року.

Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2212-IX від 21.04.2022, воєнний стан продовжений до 25.05.2022 року.

Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України №2263-IX від 22 травня 2022 року, воєнний стан продовжений до 23.08.2022 року.

Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України №2500-IX від 15.08.2022 року, воєнний стан продовжений на 90 днів.

Відповідно до статті 64 Конституції України, навіть в умовах воєнного та надзвичайного стану не може обмежуватися право особи на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Тобто, за будь-яких умов, суди, зокрема адміністративні, повинні здійснювати судовий контроль за рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, посадових і службових осіб, що є частиною системи національної безпеки України.

Викладене свідчить про наявність у суду обов`язку здійснювати правосуддя навіть в умовах запровадженого воєнного стану.

09.11.2022 року та 05.12.2022 року після поновлення провадження у справі були проведені підготовчі судові засідання.

05.12.2022 року ухвалою суду підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Водночас 26.12.2022 року учасники справи до судового засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином та завчасно.

Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно із ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене положення Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що адміністративна справа №420/5691/20 підготовлена до розгляду по-суті; стан розгляду справи не потребує заслуховування додаткових усних пояснень сторін; учасники справи були заслухані судом у підготовчих судових засіданнях; відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглядати в подальшому справу в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

Як вбачається з державного акту на право постійного користування землею від 02.11.1998 року №45 серії I-ОД №000189 рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 17.07.1998 року №709 Одеському обласному державному підприємству автобусних станцій 15199 було надано в постійне користування для експлуатації та обслуговування автовокзалу земельну ділянку площею 1,8709 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, Приморський район, вул. Колонтаївська, 58 (т. 1 а.с. 35-37, т. 2 а.с. 91-93).

При цьому згідно Довідки про дані суб`єктів підприємницької діяльності, які знаходяться у відділі станом на 01.07.2004 року, виданої Юридичним Департаментом Одеської міської ради 27.10.2017 року, державну реєстрацію Одеського обласного державного підприємства автобусних станцій 15199 скасовано 31.05.2002 року (т. 1 а.с. 60).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеське обласне об`єднання автобусних станцій» (код ЄДРПОУ 32067472) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 26.07.2002 року. Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видом діяльності позивача є: 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту.

Згідно змін до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське обласне об`єднання автобусних станцій» (код ЄДРПОУ 32067472) позивач є правонаступником філіалу «Одеське обласне об`єднання автобусних станцій» ВАТ «Одесавтотранс».

Як вбачається з наданих до суду письмових доказів, зокрема, з листів позивача №132 від 12.12.2002 року та №03 від 08.04.2013 року (т. 2 а.с. 82, 83, 200, 201), направлених на адресу податкових органів, товариство з обмеженою відповідальністю «Одеське обласне об`єднання автобусних станцій» (код ЄДРПОУ 32067472) визначає, що у зв`язку з реорганізацією філії ВАТ «Одесавтотранс» Одеського об`єднання автобусних станції (код ЄДРПОУ 03114980) позивач є його правонаступником та за ним відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 02.11.1998 року №45 серії I-ОД №000189 як за правонаступником Одеського обласного державного підприємства автобусних станцій 15199 закріплено право користування земельною ділянкою за адресою: м.Одеса, Приморський район, вул. Колонтаївська, 58.Оплату підприємство здійснює за земельну ділянку загальною площею 1,7466 га. Зменшення розміру ділянки з 1,8709 га до 1,7466 га сталося внаслідок зайняття у 2002 році частини земельної ділянки автозаправною станцією, яка належить ПП «ЛУКОЙЛ-Україна».

Також позивачем зазначено, що він з 2002 року по теперішній час є платником земельного податку на вищезазначену земельну ділянку та справно сплачує всі податкові платежі.

Згідно листа Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 11.01.2012 року (т. 1 а.с. 213) Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеське обласне об`єднання автобусних станцій» (код ЄДРПОУ 32067472) є платником земельного податку за земельну ділянку площею 17466,00 кв.м для експлуатації та обслуговування автовокзалу, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, Приморський район, вул. Колонтаївська, 58. Заборгованість підприємства із земельного податку відсутня.

Судом проаналізовано податкову звітність позивача з податку на землю, а саме податкові декларації за 2011 січень 2018 роки, в яких товариством з обмеженою відповідальністю «Одеське обласне об`єднання автобусних станцій» (код ЄДРПОУ 32067472) було самостійно визначено податкові зобов`язання зі сплати земельного податку (т. 1 а.с. 217-258).

При цьому у Додатку 1 до податкової декларації з плати за землю до податкових декларації за 2011-2015 рік, та у Розділі І податкових декларації за період 2016 січень 2018 року позивачем вказано документ, що підтверджує право власності/користування: державний акт на право постійного користування землею від 02.11.1998 року серії I-ОД №000189.

Крім того, в матеріалах справи наявні платіжні доручення та бухгалтерська довідка щодо сплати товариством з обмеженою відповідальністю «Одеське обласне об`єднання автобусних станцій» (код ЄДРПОУ 32067472) відповідних податкових зобов`язань з податку за землю, самостійно задекларованих ним у податкових деклараціях (т. 1 а.с. 55-59, 214-216).

Разом з тим з матеріалів справи, а саме з відзиву на позовну заяву, вбачається що контролюючим органом не було прийнято у позивача податкові декларації зі сплати за землю за 2017 рік та за 2018 рік, оскільки така звітність, за твердженням відповідача, була подана із порушенням приписів чинного законодавства.

27.12.2019 року позивач звернувся до податкового органу із заявою про повернення надміру сплаченого земельного податку юридичних осіб у сумі 1 137 476,28 грн. за період січень 2017 року - лютий 2018 року включно.

В обґрунтування вказаної заяви товариство з обмеженою відповідальністю «Одеське обласне об`єднання автобусних станцій» вказало, що воно не є ані власником, ані землекористувачем, ані орендарем земельної ділянки, що розташована за адресою м. Одеса, Приморський район, вул. Колонтаївська, 58, та не є власником будівлі, що розташовується на такій земельній ділянці.

При цьому позивачем до вказаної заяви було надано: копію податкових декларацій зі сплати за землю за 2016 та 2017 рік; копію виписок по рахункам; копію квитанції від 29.09.2016 року та роздруківку з кабінету платника податків за період з 2016 по 2019 рік включно (т. 1 а.с. 38-40).

Разом з тим, листом Головного управління ДПС в Одеській області №8542/10/15-32-50-04-07 від 06.05.2020 року позивачу було відмовлено у задоволенні його заяви та зазначено, що на теперішній час ТОВ «Одеське обласне об`єднання автобусних станцій» не було надано підтверджуючих документів, щодо припинення прав постійного користування земельною ділянкою. Також позивачу повідомлено, що після отримання документів про припинення права постійного користування земельною ділянкою буде розглянуто питання повернення коштів.

Не погоджуючись із зазначеною відповіддю податкового органу та вважаючи її протиправною, товариство з обмеженою відповідальністю «Одеське обласне об`єднання автобусних станцій» звернулось до суду з адміністративним позовом у справі №420/5691/20.

При цьому судом під час розгляду адміністративної справи було встановлено, що 18.09.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Одеське обласне об`єднання автобусних станцій» (код ЄДРПОУ 32067472) (як продавцем) та ТОВ «ТЕКА» (як покупцем) було укладено договір купівлі-продажу №6265 (т. 1 а.с. 29-30).

Відповідно до п.1 Договору продавець зобов`язується передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти у власність і сплатити вартість відповідно до умов цього Договору, нежитлову будівлю автовокзалу, яка розташована за адресою: м. Одеса, Приморський район, вул. Колонтаївська, 58, яка в цілому складається з нежитлової будівлі, загальною площею 3401,7 кв.м.

Згідно п.п. 2-3 Договору об`єкт нерухомості належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю автовокзалу, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 22.09.2003 року. Об`єкт продажу знаходиться на земельній ділянці площею 18709 кв.м. Згідно даними КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації і реєстрації об`єктів нерухомості» згідно витягу №14986979 належить на підставі державного акту на право постійного користування землею від 02.11.1998 року №45 серії I-ОД №000189 .

Також судом встановлено, що 01.10.2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Одеське обласне об`єднання автобусних станцій» та ТОВ «Одеса Прайм Пропертіс» було укладено договір суборенди №01/10/2020 року (т. 1 а.с. 207-211), згідно якого позивач отримав у строкове платне користування частину нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Колонтаївська, 58, загальною площею 5 кв.м.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, дослідивши заяви по суті справи та надані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з п. 16.1.4 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За змістом пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України платою за землю є загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

При цьому суд зазначає, що земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України .

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Підпунктом 270.1.1 п.270.1 ст. 270 ПК України передбачено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Згідно з п. 287.1 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Згідно статті 141 Земельного Кодексу (далі ЗК) України підставами припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Відповідно до п. 287.6 ст. 287 ПК України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 271.1 статті 271 даного Кодексу базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

При цьому ч.ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Вказаними нормами чітко встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України у редакції, що була чинною, починаючи з 01.01.2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності (пункт 6.28 постанови Великої палати Верховного Суду від 16.06.2020 року, справа №689/26/17).

Принцип економічної обґрунтованості справляння плати за землю як майнового податку полягає в покладенні обов`язку з його сплати на особу, яка має юридичну можливість отримувати прибуток від використання землі, тобто обов`язок із перерахування до бюджету, зокрема, земельного податку саме з фактичним отриманням особою права користування земельною ділянкою.

На усіх власників чи користувачів земельними ділянками покладається обов`язок із плати за землю, зокрема у вигляді земельного податку. При цьому у разі набуття права власності чи оренди на нерухоме майно обов`язок із сплати земельного податку або орендної плати покладається на власника/орендаря нерухомого майна, незалежно від факту оформлення права власності чи користування відповідною земельною ділянкою.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14 травня 2020 року (справа №826/13115/16), від 03 серпня 2020 року (справа №826/13307/18).

Водночас суд зауважує, що підпунктами 14.1.115 і 14.1.182 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату. Помилково сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб`єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов`язань.

Приписами пп.17.1.10 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків має право: на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем виникнення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Приписами ст. 43 Податкового кодексу України передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або на єдиний рахунок або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані, або з єдиного рахунку.

Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Так з матеріалів справи вбачається, та учасниками справи не заперечується, що позивачем було самостійно визначено собі податкові зобов`язання з податку за землю та сплачено їх. При цьому товариством з обмеженою відповідальністю «Одеське обласне об`єднання автобусних станцій» було також вказано, що воно користується земельною ділянкою на підставі державного акту на право постійного користування землею від 02.11.1998 року серії I-ОД №000189.

Тобто станом на момент сплати спірних зобов`язань позивач визначав себе як платника плати за землю.

При цьому звертаючись із заявою до податкового органу про повернення помилково сплачених коштів товариство з обмеженою відповідальністю «Одеське обласне об`єднання автобусних станцій» надало лише копію податкових декларацій зі сплати за землю за 2016 та 2017 рік; копію виписок по рахункам; копію квитанції від 29.09.2016 року та роздруківку з кабінету платника податків за період з 2016 по 2019 рік включно.

Разом з тим, жодних доказів на підтвердження того, що позивач не є ані власником, ані землекористувачем, ані орендарем земельної ділянки, що розташована за адресою м. Одеса, Приморський район, вул. Колонтаївська, 58 та не є власником будівлі, що розташовується на такій земельній ділянці до податкового органу надано не було.

При цьому суд враховує, що в даному випадку саме на позивача покладався обов`язок доведення відсутності у нього статусу платника земельного податку та відповідно обов`язку сплати податку за землю, який до цього ним було самостійно визначений та сплачений.

Також суд зауважує, що відповідачем рішення про відмову позивачу у поверненні надмірно сплачених коштів не приймалось, а в оскаржуваному позивачем листі від 06 травня 2020 року №8542/10/15-32-50-04-07 пропонувалось підприємству надати відповідні докази в обґрунтування своїх посилань. Водночас товариство з обмеженою відповідальністю «Одеське обласне об`єднання автобусних станцій» таких документів контролюючому органу не надало, а, на думку суду, передчасно звернулось до суду із позовною заявою в порядку адміністративного судочиснтва.

За таких умов, враховуючи ненадання позивачем до Головного управління ДПС в Одеській області відповідних документів, відповідачем сплачені позивачем суми податку за землю не могли (виключно лише на підставі заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське обласне об`єднання автобусних станцій») вважатись, як помилкові, а отже були відсутні обґрунтовані підстави приймати рішення про повернення таких коштів. З огляду на вищезазначене у суду відсутні підстави для визнання таких дій протиправними, а тому суд доходить висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське обласне об`єднання автобусних станцій» є такими, що задоволенню не підлягають.

При цьому судом в межах даної адміністративної справи не надається оцінка твердженням учасників справи відносно того, чи є товариство з обмеженою відповідальністю «Одеське обласне об`єднання автобусних станцій» на момент виникнення спірних правовідносин (2017-2018 роки) правонаступником ТОВ «Одеське обласне державне підприємство автобусних станцій 15199», якому був виданий державний акт на право постійного користування землею від 02.11.1998 року №45 серії I-ОД №000189 та було надано в постійне користування земельну ділянку за адресою: м. Одеса, Приморський район, вул. Колонтаївська, 58 для експлуатації та обслуговування автовокзалу, оскільки (як було встановлено судом під час розгляду справи) позивачем ще у 2007 році на підставі договору купівлі-продажу №6265, укладеним з ТОВ «ТЕКА», було передано покупцю право власності на зазначену будівлю автовокзалу, розташовану на спірній земельній ділянці.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Виходячи з необхідності відмови судом у задоволенні позовних вимог позивача, у суду відсутні підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для стягнення на його користь понесених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 192-194, 241-246, 251, 255, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське обласне об`єднання автобусних станцій» (65045, м. Одеса, вул. Колонтаївська, 58) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5), Головного управління ДПС в Одеській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5), Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (65023, м.Одеса, вул. Садова, будинок 1- А), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області (65009, м.Одеса, вул. Черняховського, 6) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Розподіл судових витрат не проводити.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя О.В. Білостоцький

.