Ухвала

від 03.01.2023 по справі 911/2607/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

03.01.2023Справа № 911/2607/22

Суддя Господарського суду міста Києва Мандриченко О.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Леко некст» (33003, місто Рівне, вулиця Гагаріна, будинок 39-І/1, ідентифікаційний код юридичної особи 38948354) до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Рукагро» (02002, місто Київ, вулиця Флоренції, будинок 9, квартира 106, ідентифікаційний код юридичної особи 30578431) про стягнення заборгованості за договором про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом № 944 від 17.02.2022 у розмірі 7 392,45 грн,

В С Т А Н О В И В:

29.12.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Леко некст» про видачу судового наказу за вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рукагро» про стягнення заборгованості за договором про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом № 944 від 17.02.2022 у розмірі 7 392,45 грн.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Леко некст» про видачу судового наказу, суд дійшов висновку про відмову в його видачі з огляду на наступне.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно до ч. 2 зазначеної статті наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці.

Згідно з ч. 1 ст.148 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заявник обґрунтовуючи свою заяву про видачу судового наказу вказує, що сторонами було укладено договір про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом № 944 від 17.02.2022, яким ним виконаний в повному обсязі, однак боржник не виконав свого обов`язку оплати наданих послуг, внаслідок чого за останнім виникла заборгованість.

Судом перевірено документи, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, однак встановлено, що відсутній письмовий договір про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом № 944 від 17.02.2022 укладений між сторонами у спосіб визначений в ст. 208 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 208 Цивільного кодексу України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Таким чином, суд дійшов висновку, що між сторонами спору відсутній укладений письмовий договір, отже відсутня безспірність вимог заявника, як того вимагають приписи ч. 2 ст.12 Господарського процесуального кодексу України та ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України, а тому у задоволенні заяви про видачу судового наказу слід відмовити.

У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (ч.2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України).

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 153 Господарського процесуального кодексу України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись статтями 150-153, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Леко некст» про видачу судового наказу відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Суддя О.В. Мандриченко