Рішення

від 09.01.2023 по справі 910/11002/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.01.2023Справа № 910/11002/22

Суддя Н.Плотницька, розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Бізор" (01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 89 А)доФізичної особи-підприємця Мобаракі Амірреза ( АДРЕСА_1 )простягнення 448 416 грн 48 коп.Представники:не викликались ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20.10.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізор" з вимогами до Фізичної особи-підприємця Мобаракі Аміррез про стягнення 448 416 грн 48 коп., в тому числі 148 700 грн 00 коп. основної заборгованості, 293 250 грн 50 коп. заборгованості по сплаті комунальних платежів, 1 362 грн 48 коп. інфляційних втрат, 297 грн 80 коп. 3 % річних та 1 817 грн 08 коп. пені.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору оренди нежитлового приміщення № 1 від 11.03.2020 не виконав взяті на себе зобов`язання щодо здійснення орендних та комунальних платежів, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 148 700 грн 00 коп. та 293 250 грн 50 коп. Крім того, за неналежне виконання зобов`язань позивачем нараховано 1 362 грн 48 коп. інфляційних втрат, 297 грн 80 коп. 3 % річних та 1 817 грн 08 коп. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 відкрито провадження у справі № 910/11002/22, справу № 910/11002/22 визнано малозначною, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

05.12.2022 на адресу Господарського суду міста Києва повернулося поштове відправлення за № 0105492983345, яким на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (03056, м. Київ. вул. Борщагівська, 146, гурт.), було направлено ухвалу від 25.10.2022, із зазначенням причини повернення: за закінченням терміну зберігання (довідка ф. 20 від 01.12.2022).

Відповідно до частин 2, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 вручена відповідачу 01.12.2022

Станом на 28.12.2022 відповідачем вимог ухвали суду від 25.10.2022, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано.

З огляду на вищевикладене, оскільки Фізична особа-підприємець Мобаракі Амірреза не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

11.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізор" (орендодавець за договором, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем Мобаракі Амірреза (орендар за договором, відповідач у справі) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення № 27, загальною площею 159,3 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 89 (в літері "А") (надалі - "приміщення"), на умовах і в порядку, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування приміщенням з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі приміщення орендарю.

Передача приміщення в оренди здійснюється за актом приймання-передачі приміщення, в якому зазначається стан приміщення та інші відомості за узгодженням сторін. Зазначений акт підписується уповноваженими представниками сторін та є невід`ємною частиною цього договору. В момент підписання акту приймання-передачі приміщення, орендодавець передає орендарю ключі від приміщення та забезпечує безперешкодний доступ до приміщення орендарю, персоналу орендаря, а також його відвідувачам (пункту 2.3 договору).

Згідно з пунктом 3.1 договору орендна плата визначається як ціна за користування загальною площею приміщення (159,3 кв.м.) протягом одного календарного місяця, є договірною та становить 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок. Орендна плата не включає в себе плату за комунальні послуга та плату за утримання приміщень.

Пунктом 3.4 договору визначено, що орендна плата вноситься на банківський рахунок орендодавця щомісячно авансом не пізніше 10 календарного дні поточного місяця на підставі виставлених орендодавцем рахунків. При цьому відсутність рахунку не позбавляє орендаря від сплати орендної плати у зазначений термін. Орендна плата за перший і останній неповні місяці строку оренди за договором розраховуються пропорційно кількості днів в такому неповному місяці і надалі щодо останнього місяця строку оренди підлягають коригуванню на кількість невистачаючих в місяці днів або підлягають поверненню у розмірі їх невикористаної частини пропорційно кількості невистачаючих днів.

У відповідності до пункту 3.5 договору сторони погодили, що сплата орендарем орендної плати не залежить від наслідків господарської та іншої діяльності орендаря.

Відповідно до пункту 3.6 договору в орендну плату не входять та сплачується окремо відшкодування вартості комунальних послуг. Договори з відповідними підприємствами-постачальниками за надання комунальних послуг (водопостачання, водовідведення, електро та тепло постачання тощо) щодо приміщення та утримання приміщення, укладаються орендодавцем самостійно. Плата за користування цими послугами самостійно сплачується орендодавцем відповідним постачальникам. Відшкодування вартості спожитої електроенергії та водопостачання розраховується за показниками лічильників, встановленими в приміщенні. показники лічильників сторони фіксують починаючи з моменту передачі приміщення орендарю та в подальшому кожного 15 (п`ятнадцятого) числа звітного місяця у присутності уповноважених представників обох сторін. Орендар відшкодовує орендодавцю вартість вказаних послуг, згідно виставлених рахунків, актів приймання-передачі наданих комунальних послуг, а також копій документів відповідних постачальників таких послуг про фактичну вартість таких послуг, протягом 3 (трьох) робочих днів, наступних за днем отримання від орендодавця відповідного рахунку, акту приймання передачі наданих комунальних послуг та копій документів від постачальників, оплата здійснюється за фактично спожиті відповідні послуги. Нарахування плати за користування комунальними послугами буде здійснюватись з дня передачі приміщень в оренду по акту приймання-передачі.

Згідно з пункту 8.1 договору сторони погодили, що термін користування приміщеннями орендарем за цим договором: з 11 березня 2020 року по 10 березня 2023 року включно, з правом переукладання договору на новий термін відповідно до норм ст.ст. 764, 777 ЦК України.

Судом встановлено, що за Актом приймання-передачі приміщення від 11.03.2020 позивач передав, а відповідач прийняв приміщення, загальною площею 159,3 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 89 (в літ. А).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

Статтею 762 Цивільного кодексу України та статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати орендних платежів у розмірі 148 700 грн 00 коп., та комунальних платежів за період з жовтня 2021 року по червень 2022 року включно у розмірі 293 250 грн 50 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати орендних та комунальних платежів, що є порушенням з боку відповідача умов договору, у зв`язку з чим позивачем нараховано 1 362 грн 48 коп. інфляційних втрат, 297 грн 80 коп. 3 % річних та 1 817 грн 08 коп. пені.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача коштів сплачених за послуги з відновлення постачання електроенергії у розмірі 2 988 грн 62 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту неналежного виконання відповідачем обов`язку з оплати орендних та комунальних платежів за договором оренди нежитлового приміщення № 1 від 11.03.2020 та факту наявності заборгованості, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з оплати орендних платежів у розмірі 148 700 грн 00 коп. та комунальних платежів у розмірі 293 250 грн 50 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 362 грн 48 коп. інфляційних втрат, 297 грн 80 коп. 3 % річних та 1 817 грн 08 коп. пені, нарахованих за загальний період прострочення з 03.09.2021 по 24.02.2022.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 546 та статті 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.4 договору встановлено, що за порушення термінів сплати орендної плати та/або платежів передбачених даного договору орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки, що діє в період, за який сплачується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України та застосування відповідальності відповідно до умов пункту 7.4. договору.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині штрафу, пені, процентів річних та інфляційних втрат суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення інфляційних втрат та процентів річних судом встановлено, що розмір штрафу, пені, процентів річних та інфляційних втрат, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам договору та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 362 грн 48 коп. інфляційних втрат, 297 грн 80 коп. 3 % річних та 1 817 грн 08 коп. пені підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Крім того, суд зазначає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів сплачених за послуги з відновлення постачання електроенергії у розмірі 2 988 грн 62 коп. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до умов пункту 3.6 договору оренди орендарем лише відшкодовується орендодавцеві плата за користування послугами електропостачання, які самостійно сплачуються орендодавцем відповідним постачальникам на підставі укладених орендодавцем договорів. Таким чином, саме позивач є зобов`язаною стороною за договором електропостачання та на нього покладено обов`язок щодо своєчасної та належної оплати наданих послуг.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мобаракі Амірреза ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповіда льністю "Бізор" (01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 89, ідентифікаційний код 25290128) у розмірі 148 700 (сто сорок вісім тисяч сімсот) грн 00 коп. заборгованості з орендних платежів, 293 250 (двісті дев`яносто три тисячі двісті п`ятдесят) грн 50 коп. заборгованості з комунальних платежів, 1 362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн 48 коп. інфляційних втрат, 297 (двісті дев`яносто сім) грн 80 коп. 3 % річних, 1 817 (одна тисяча вісімсот сімнадцять) грн 08 коп. пені та витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 681 (шість тисяч шістсот вісімдесят одна) грн 42 коп.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Плотницька