Рішення

від 09.01.2023 по справі 910/9622/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.01.2023Справа № 910/9622/22

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/9622/22

за позовом Громадської спілки «Українська ліга авторських та суміжних прав»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ательє Кераміки»

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

22 вересня 2022 року до Господарського суду міста Києва від Громадської спілки «Українська ліга авторських та суміжних прав» (позивач) надійшла позовна заява б/н від 23.08.2022 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ательє Кераміки» (відповідач) про стягнення 43 427,42 грн. (сорок три тисячі чотириста двадцять сім гривень 42 копійки).

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язання з оплати вартості роялті за використання в комерційній діяльності музичних творів на підставі договору № ТЗ-15/02/21-Н від 01.02.2021 року, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 43 427,42 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9622/22, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

15.11.2022 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. За твердженням відповідача: (1) укладений між сторонами Договір припинив свою дію у зв`язку із надісланням позивачем на адресу відповідача повідомлення про припинення Договору в порядку пункту 4.2. Договору; (2) поданий позивачем позов обґрунтовано договором №ТЗ-05/02-21, укладений між позивачем та відповідачем, однак такий договір не надано, у зв`язку з чим поданий позивачем позов не містить доказів наявності у позивача права, про захист якого подано позов. Разом з відзивом на позовну заяву відповідач надав суду копію Договору №ТЗ-15/02/21-Н від 01 лютого 2021 року про надання дозволу на використання об`єктів суміжних прав та виплату винагороди за використання об`єктів суміжних прав (Ліцензійна угода), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ательє Кераміки» та Громадською спілкою «Українська ліга авторських та суміжних прав».

21.11.2022 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 21.11.2022 року, в якій позивач заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву та вказав, що позовна заява обґрунтована саме договором №ТЗ-15/02/2021 від 01.02.2022 року та надав суду копію вказаного договору, позовні вимоги просив задовольнити.

Станом на момент прийняття судом рішення по справі будь-яких інших заяв, зокрема по суті справи, та клопотань від сторін спору до суду не надходило.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з положеннями статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд зазначає, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"" затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України № 7300 від 19.04.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України № 573/2022 від 12.08.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану в Україні суд розглядає дану справу з перевищенням встановленого ст. 248 Господарського процесуального кодексу України строку.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ательє Кераміки», як користувачем, та Громадською спілкою «Українська ліга авторських та суміжних прав», як суміжною організацією, укладено Договір №ТЗ-15/02/21-Н від 01 лютого 2021 про надання дозволу на використання об`єктів суміжних прав та виплату винагороди за використання об`єктів суміжних прав (Ліцензійна угода) (далі по тексту - «Договір»).

Відповідно до п. 2.1. Договору суміжна організація надає право (невиключну ліцензію) користувачу здійснювати (на території) використання в комерційній діяльності об`єктів суміжних прав шляхом їх публічного виконання. Користувач, в свою чергу, зобов`язується виплатити винагороду (Роялті) Суміжній організації на розрахунковий рахунок останньої, узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього Договору. Відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною винагороди (роялті) має перераховуватись не пізніше ніж за 5 (п`ять) днів до початку місяця, за який він здійснюється.

За змістом п. 4.1. Договору, Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 січня 2022 року, а в частині невиконаних фінансових зобов`язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов`язань - до їх повного виконання.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії цієї ліцензійної угоди протягом місяця до настання зазначеної в п. 4.1. дати, дія цієї ліцензійної угоди вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах. У випадку отримання повідомлення однієї сторони про припинення цього договору, інша сторона протягом 10 днів зобов`язана підписати акт про припинення використання об`єктів суміжних прав.

Додатком №1 до Договору позивач та відповідач погодили перелік закладів, в яких користувач здійснює використання об`єктів суміжних прав, а також розмір єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права: 3750 (три тисячі сімсот п`ятдесят гривень) 00 коп, тобто 250 (двісті п`ятдесят гривень), 00 коп за кожен заклад користувача.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем, на думку позивача, грошового зобов`язання з оплати за користування об`єктами суміжних прав, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості (з урахуванням часткових оплат та перерахунку) у розмірі 43 427,42 грн, розраховану наступним чином: 28 427,42 грн (сума боргу за перший рік дії договору) + 18 750,00 грн (сума боргу за другий рік дії договору).

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Позивач зазначає, що відповідачем були порушені умови Договору в частині своєчасної сплати за користування об`єктами авторського права за період з травня 2021 року по серпень 2022 року.

Суд погоджується з цими твердженнями позивача з огляду на наступне.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Укладений Договір з додатками за своєю правовою природою є ліцензійним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Частинами 3-6 ст. 1109 Цивільного кодексу України встановлено, що у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Як вже було встановлено судом вище, між позивачем, як суміжною організацією, та відповідачем, як користувачем, укладено Договір №ТЗ-15/02/21-Н про надання дозволу на використання об`єктів суміжних прав (Ліцензійна угода).

Зібрані у справі докази свідчать, що станом на час розгляду спору по суті Договір є чинним та діє до 31 січня 2023 року, доказів протилежного відповідачем не подано.

Доводи відповідача про те, що Договір припинив свою дію у зв`язку із надісланням 30.04.2021 року на адресу позивача заяви про розірвання договору не беруться судом до уваги, оскільки дані твердження не узгоджуються з умовами укладеного договору, зокрема, пунктами 4.1. та 4.2. Договору.

Припинення строку дії Договору можливе згідно з п.п. 4.1., 4.2. у випадку, якщо повідомлення про припинення строку дії надіслане стороною протягом місяця до 31 січня 2022 року. Матеріали справи не містять доказів надіслання відповідачем на адресу позивача повідомлення про припинення строку дії договору в період з 01 січня 2022 року до 31 січня 2022 року.

Що стосується суми основного боргу суд зазначає, що пунктом 2.1. Договору сторони визначили, що суміжна організація надає право (невиключну ліцензію) користувачу здійснювати (на території) використання в комерційній діяльності об`єктів суміжних прав шляхом їх публічного виконання. Користувач, в свою чергу, зобов`язується виплатити винагороду (Роялті) Суміжній організації на розрахунковий рахунок останньої, узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього Договору. Відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною винагороди (роялті) має перераховуватись не пізніше ніж за 5 (п`ять) днів до початку місяця, за який він здійснюється.

Додатком №1 до Договору визначено розмір щомісячного сукупного платежу за майнові права, який становить 3750,00 грн за кожен заклад користувача.

Відповідно до розділу 1 Договору «Визначення термінів» строк - строк використання «Об`єктів суміжних прав», на який наданий дозвіл (невиключна ліцензія), що відповідає строку цієї ліцензійної угоди, визначеному у п. 4.1. цієї Ліцензійної угоди, а у випадку коли строк зазначений у п. 4.1. закінчився, але ця ліцензійна угода залишилась чинною - строк визначений на підставі п. 4.2. цієї ліцензійної угоди.

Винагорода (Роялті) - це загальна винагорода, яка повинна бути сплачена користувачем суміжній організації (стосовно строку) за використання об`єктів суміжних прав на умовах цієї ліцензійної угоди.

Оскільки судом встановлено, що договір є чинним, у відповідача не припинявся обов`язок зі сплати винагороди (роялті) у строки та розмірі, визначені Договором.

З матеріалів справи вбачається, що за перший рік дії Договору відповідач повинен був сплатити на користь позивача 28 427,42 грн (з урахуванням часткових оплат та перерахунку).

Водночас, за другий період дії договору відповідач мав сплатити 18 750,00 грн (з березня 2022 року по травень 2022 року позивач не нараховував суму боргу у зв`язку із введенням на території України воєнного стану та веденням активних бойових дій в місті, де веде господарську діяльність відповідач).

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем на користь позивача 43 427,42 грн (28 427,42 грн + 18 750,00 грн).

Таким чином, станом на момент прийняття рішення по справі за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 43 427,42 грн у зв`язку з не сплатою коштів за використання об`єктів суміжних прав.

Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 43 427,42 грн та настання строку виконання обов`язку щодо сплати не були спростовані відповідачем.

При цьому, за змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контр розрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором у розмірі 43 427,42 грн.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідачів суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2481,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ательє Кераміки» (ідентифікаційний код 38105080, адреса: 02002, м. Київ, вул. Панельна, 1) на користь Громадської спілки «Українська ліга авторських та суміжних прав» (ідентифікаційний код 42502769, адреса: 02002, м. Київ, вул. А. Аболмасова, 5, група приміщень 57, оф. 7) грошові кошти: основного боргу - 43 427,42 грн (сорок три тисячі чотириста двадцять сім гривень 42 копійки) та судовий збір - 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 09.01.2023р.

Суддя О.В. Котков