Рішення

від 06.01.2023 по справі 910/9106/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.01.2023Справа № 910/9106/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІДЛІСНІВСЬКА КЕРАМІКА"

про стягнення 21 122,22 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Ратківська А.Р.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ" (далі - позивач, ТОВ "ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ") звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІДЛІСНІВСЬКА КЕРАМІКА" (далі - відповідач, ТОВ "ПІДЛІСНІВСЬКА КЕРАМІКА") про стягнення 21 122,22 грн заборгованості за спожиту електричну енергію за період липень 2020 - червень 2021 за Договором постачання електрчної енергії споживачу за № 20030027 від 18.06.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2022 позовну заяву ТОВ "ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/9106/22, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/9106/22.

12.10.2022 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позовних вимог, вважає їх необгрунтованими, факт отримання відповідачем електроенергії в обсязі, вказаному у позовній заяві, не доведеним, а суму заборгованості не підтвердженою.

20.10.2022 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач не погодився з твердженнями відповідача у відзиві, які вважає безпідставними та необгрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

ТОВ "ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ" (позивач) здійснює діяльність з постачання електричної енергії споживачам згідно виданої, на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №575 від 26.06.2018 року, ліцензії.

Згідно п. 1.2.7. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 року (далі - ПРРЕЕ) постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Відповідно до п. 3.1.7 ППРЕЕ договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.

Пунктом 1.2.15 ППРЕЕ передбачено, що для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).

18.06.2020 ТОВ "ПІДЛІСНІВСЬКА КЕРАМІКА" (споживач, відповідач) підписано та направлено до ТОВ "ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ" Заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до якої ТОВ "ПІДЛІСНІВСЬКА КЕРАМІКА", керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, ППРЕЕ та ознайомившись з умовами договору про постачання електричної енергії споживачу на сайті електропостачальника (далі - постачальник) в мережі інтернет за адресою: http://energo.pl.ua* або в другому виданні, що публікується в межах території ліцензованої діяльності Полтавської області, приєднався до умов Договору про постачання електричної енергії споживачу № 20030027 від 18.06.2020 (далі - Договір) з 01.07.2020 на умовах комерційної пропозиції постачальника №7 із зазначеними споживачем персоніфікованими даними.

Безпосередньо у наведеній заяві-приєднання зазначено, що "Погодившись з цією заявою-приєднання (акцептувавши її) споживач засвідчує вільне волевиявлення щодо приєднання до умов Договору в повному обсязі. З моменту акцептування цієї заяви-приєднання в установленому Правилами роздрібного ринку порядку споживач та постачальник набувають всіх прав та обов`язків за Договором і несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами Договору та чинним законодавством України".

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднання, яка є додатком 1 до цього Договору (п. 3.1 Договору).

Пунктом 5.2 Договору встановлено, що спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника.

Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни (п. 5.4 Договору).

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 5.5 Договору).

Комерційною пропозицією №7, яка є Додатком №2 до Договору, передбачено, що постачальник до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим, оформлює Акт купівлі-продажу електричної енергії та в цей же строк надає його споживачу. Якщо споживач не повернув підписаний Акт купівлі-продажу постачальнику протягом 5-ти робочих днів, або не надав повідомлення про наявність розбіжностей, такий Акт купівлі-продажу вважається погоджений сторонами. Разом з Актом купівлі-продажу електричної енергії постачальник надає рахунок на оплату за фактично спожиту електричну енергію. Оплата рахунка за фактично спожиту електричну енергію має бути здійснена споживачем протягом 5-ти робочих днів від дня його отримання.

Комерційною пропозицією №7 також передбачено, що споживач отримує рахунок та акт в зручний для нього спосіб: - в Центрах Обслуговування Споживачів; - через особистий електронний кабінет; - факсимільним зв`язком; - поштовим зв`язком; - електронною поштою. У разі неотримання споживачем рахунку у визначені цією комерційною пропозицією строки не з вини постачальника, рахунок за фактично спожиту електричну енергію вважається отриманим споживачем 12 числа місяця, наступного за звітним.

Звертаючись з даним позовом до суду та обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що з 01.07.2020 ТОВ "ПІДЛІСНІВСЬКА КЕРАМІКА" споживало електричну енергію, яка постачалася ТОВ "ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ" до об`єкту, розташованого за адресою: Сумська область, Сумський район, с. Підліснівка, вул. Дружби, 10а (ЕІС-код точки 62Z4383880082482), на умовах комерційної пропозиції №7.

Відповідно до п. 4.12 ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Згідно з п. 4.12. ПРРЕЕ, ТОВ "ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ" звернулось про надання відповідної інформації до адміністратора комерційного обліку (оператор системи розподілу) - АТ "СУМИОБЛЕНЕРГО", з яким відповідачем укладено Договір про розподіл електричної енергії за об`єктом розміщеним за адресою: Сумська область, Сумський район, с. Підліснівка, вул. Дружби, 10а (ЕІС-код точки 62Z4383880082482) шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.

Відповідно до листа АТ "СУМИОБЛЕНЕРГО" (оператор системи розподілу) № 87/20250 від 21.12.2021, ТОВ "ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ" було повідомлено, що у період з 01.07.2020 до 01.07.2021 постачальником електричної енергії по об`єкту ТОВ "ПІДЛІСНІВСЬКА КЕРАМІКА", який розташований за адресою: Сумська область, Сумський район, с. Підліснівка, вул. Дружби, 10а (ЕІС-код точки 62Z4383880082482), було ТОВ "ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ", також повідомлено, що ТОВ "ПІДЛІСНІВСЬКА КЕРАМІКА" за період з липня 2020 по червень 2021 спожило електричну енергію в обсязі 10202 кВт/год.

Позивач стверджує, що ТОВ "ПІДЛІСНІВСЬКА КЕРАМІКА" оплату за спожиту в період з 01.07.2020 по 30.06.2021 електричну енергію в обсязі 10202 кВт/год у строки, визначені умовами Договору, не здійснив, внаслідок чого утворилась заборгованість відповідача за спожиту електричну енергію за вказаний період у сумі 21 122,22 грн.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями про сплату заборгованості у сумі 21 122,22 грн (№ 02-9-1/4335 від 25.01.2022, № 02-9-1/3121 від 06.05.2022), проте відповіді на претензії відповідач не надав, заборгованість не погасив. Відтак позивач звернувся з даним позовом до суду з вимогою про стягнення з відповідача 21 122,22 грн заборгованості за спожиту електричну енергію за період липень 2020 - червень 2021 за Договором постачання електричної енергії споживачу за № 20030027 від 18.06.2020.

Відповідач заперечив проти позовних вимог у повному обсязі, зазначивши у відзиві на позовну заяву, що:

- заяву-приєднання, комерційну пропозицію та сам договір приєднання, будь-які інші документи відповідач не підписував та не передавав позивачу;

- відповідач не споживав і не міг споживати електроенергію за адресою: Сумська обл„ Сумський р-н, с. Підліснівка, вул. Дружби, 10а, по причині відсутності будь-яких об`єктів на цій території. Фактична відсутність споживання електроенергії відповідачем підтверджується відповідними актами приймання-передавання електричної енергії, які щомісячно відправлялись відповідачем оператору системи розподілу АТ "СУМИОБЛЕНЕРГО", на підставі даних вузла обліку електричної енергії;

- відповідач не отримував жодних рахунків від позивача, не підписував жодних актів приймання-передачі електричної енергії з позивачем і не здійснював жодних оплат на його користь, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність господарських відносин між сторонами;

- надані позивачем копії документів (рахунків, актів приймання-передачі електричної енергії, відомостей про поштові відправлення) не містять відомостей про їх отримання відповідачем, відсутні підписи уповноважених осіб споживача та відбитків печатки споживача, а тому такі документи, як стверджує відповідач, не можуть бути належними доказами прийняття та погодження на оплату ТОВ "ПІДЛІСНІВСЬКА КЕРАМІКА" обсягів електричної енергії;

- відповідач не немає у власності жодного об`єкта нерухомого майна чи іншого об`єкта, розташованого за адресою: Сумська обл., Сумській р-н, с. Підліснівка, вул. Дружби, 10а, оскільки з 27.01.2020 в результаті поділу майнового комплексу та продажу частки відповідача, власниками всієї нерухомості є інші юридичні особи, що підтверджується довідкою ТОВ "ПІДЛІСНІВСЬКА КЕРАМІКА" від 30.09.2022 № 30-09/22-1 та Інформаційними довідками №311589994, №311589817 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна щодо суб`єкта від 04.10.2022.

Позивач у відповіді на відзив заперечив доводи відповідача у відзиві, зазначивши, що: відповідач приєднався умов Договору про постачання електричної енергії споживачу № 20030027 на умовах комерційної пропозиції №7, шляхом подання позивачу заяви-приєднання та споживання електричної енергії, що передбачено нормами 1.2.15. ПРРЕЕ; не здійснення відповідачем оплат рахунків за спожиту електричну енергію та не підписання ним актів приймання-передачі електричної енергії не свідчить про відсутність господарських відносин між сторонами. Позивач також зазначив, що з наданих відповідачем інформаційних довідок №311589994, №311589817 не вбачається відомостей про належність об`єкта нерухомого майна іншим юридичним особам, а надані відповідачем акти приймання-передачі електричної енергії про обсяги споживання електричної енергії не підписані оператором системи розподілу АТ "СУМИОБЛЕНЕРГО".

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, Договір між сторонами укладено з урахуванням статей 633, 634 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "ПІДЛІСНІВСЬКА КЕРАМІКА" 18.06.2021 приєдналося до умов Договору про постачання електричної енергії споживачу №20030027 від 18.06.2021 (далі - Договір) на умовах комерційної пропозиції №7, шляхом подання до ТОВ "ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ" Заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу від 18.06.2020, що передбачено нормами 1.2.15. ПРРЕЕ.

Матеріали справи містять належним чином засвідчені копії наведених Договору та заяви-приєднання, які підписані від імені споживача Влєзько В.В. та скріплені печаткою ТОВ "ПІДЛІСНІВСЬКА КЕРАМІКА".

Відтак твердження відповідача про не підписання ним Договору, заяви-приєднання та комерційної пропозиції судом відхиляються як безпідставні.

Відповідно до п. 13.1 Договору цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього Договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника.

Згідно комерційної пропозиції №7, яку обрав відповідач: Договір набирає чинності з дня, наступного за днем отримання ТОВ "ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ" заяви-приєднання споживача до умов договору про постачання електричної енергії споживачу, в якій вказано про обрання комерційної пропозиції №7, якщо протягом трьох робочих днів, cпоживачу не буде повідомлено про невідповідність його критеріям обраній комерційній пропозиції. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення або перегляд його умов. Договір може бути розірвано в інший термін за ініціативою однієї із сторін у порядку, визначеному чинним законодавством України, але в будь-якому випадку Договір діє до повного виконання сторонами всіх своїх зобов`язань.

Матеріали справи не містять доказів про припинення дії Договору або перегляд його умов, розірвання Договору або визнання його недійсним у судовому порядку.

Згідно статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Наведеними приписами статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки підлягають виконанню.

Згідно з пп. 1 п. 6.2 Договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

Суд приймає у якості належного та допустимого доказу на підтвердження постачання позивачем та споживання відповідачем спірної електричної енергії наявний в матеріалах справи лист АТ "СУМИОБЛЕНЕРГО" № 87/20250 від 21.12.2021, яким підтверджено, що у період з 01.07.2020 до 01.07.2021 постачальником електричної енергії по об`єкту ТОВ "ПІДЛІСНІВСЬКА КЕРАМІКА", який розташований за адресою: Сумська область, Сумський район, с. Підліснівка, вул. Дружби, 10а (ЕІС-код точки 62Z4383880082482), було ТОВ "ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ" та наведено щомісячні обсяги споживання електричної енергії по об`єкту ТОВ "ПІДЛІСНІВСЬКА КЕРАМІКА", який розташований за адресою: Сумська область, Сумський район, с. Підліснівка, вул. Дружби, 10а (ЕІС-код точки 62Z4383880082482), загальний обсяг спожитої електричної енергії за липень 2020 - червень 2021 - 10202 кВт/год.

Комерційною пропозицією №7, яка є Додатком №2 до Договору, передбачено, що постачальник (позивач) до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим, оформлює Акт купівлі-продажу електричної енергії та в цей же строк надає його споживачу (відповідачу). Якщо споживач не повернув підписаний Акт купівлі-продажу постачальнику протягом 5-ти робочих днів, або не надав повідомлення про наявність розбіжностей, такий Акт купівлі-продажу вважається погоджений сторонами. Разом з Актом купівлі-продажу електричної енергії постачальник надає рахунок на оплату за фактично спожиту електричну енергію. Оплата рахунка за фактично спожиту електричну енергію має бути здійснена споживачем протягом 5-ти робочих днів від дня його отримання. У разі неотримання споживачем рахунку у визначені цією комерційною пропозицією строки не з вини постачальника, рахунок за фактично спожиту електричну енергію вважається отриманим споживачем 12 числа місяця, наступного за звітним.

Позивачем долучено до матеріалів справи акти по договору № 20030027 від 18.06.2020 купівлі-продажу електричної енергії та рахунки за активну електричну енергію згідно договору № 20030027 від 18.06.2020 за період з липня 2020 по червень 2021 на загальну суму 21 122,22 грн, з доказами їх направлення (фіскальні чеки, списки згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів) на адресу відповідача, вказану останнім у "персоніфікованих даних споживача" заяви-приєднання від 18.06.2020 та у реквізитах Договору.

Судом враховано, що згідно п. 13.7 Договору та заяви-приєднання від 18.06.2020 відповідач зобов`язався у місячний строк повідомити постачальника про зміну будь-якої інформації та даних, зазначених у заяві.

Отже, за наявності в матеріалах справи доказів направлення позивачем відповідачу актів купівлі-продажу електричної енергії за період з липня 2020 по червень 2021, які не були повернуті відповідачем підписаними у строк, встановлений у комерційній пропозиції №7, та за відсутності доказів надання відповідачем позивачу повідомлення про наявність розбіжностей, враховуючи умови комерційної пропозиції №7, суд доходить висновку, що такі акти купівлі-продажу вважаються погодженими сторонами.

Крім того, оскільки рахунки не отримані відповідачем (як він стверджував), однак не з вини позивача (матеріали справи містять докази направлення рахунків відповідачу), то за умовами комерційної пропозиції №7 такі рахунки вважаються отриманим відповідачем 12 числа місяця, наступного за звітним та підлягали сплаті протягом 5-ти робочих днів з цього числа місяця.

Сам по собі факт не отримання відповідачем рахунків від позивача, не підписання відповідачем актів купівлі-продажу електричної енергії з позивачем та не здійснення відповідачем оплат на користь позивача, не свідчить про відсутність у відповідача обов`язків, які виникли у останнього на підставі Договору про постачання електричної енергії споживачу №20030027 від 18.06.2021 на умовах комерційної пропозиції №7.

Твердження відповідача про те, що у спірний період він не споживав електроенергію за адресою: Сумська обл„ Сумський р-н, с. Підліснівка, вул. Дружби, 10а, судом відхиляються, оскільки долучені відповідачем до відзиву на позовну заяву акти приймання-передавання електричної енергії, які щомісячно відправлялись відповідачем оператору системи розподілу АТ "СУМИОБЛЕНЕРГО", на підставі даних вузла обліку електричної енергії, не підписані оператором системи розподілу АТ "СУМИОБЛЕНЕРГО" та спростовуються листом АТ "СУМИОБЛЕНЕРГО" № 87/20250 від 21.12.2021.

Твердження відповідача про відсутність у нього права власності на об`єкт нерухомого майна чи іншого об`єкта, розташованого за адресою: Сумська обл., Сумській р-н, с. Підліснівка, вул. Дружби, 10а, оскільки з 27.01.2020 в результаті поділу майнового комплексу та продажу частки відповідача, власниками всієї нерухомості є інші юридичні особи, суд оцінює критично.

Так, суд звертає увагу, що фактично відповідач не зазначає, а з наданих ним Інформаційних довідок №311589994, №311589817 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна щодо суб`єкта від 04.10.2022 не вбачається відомостей про юридичних або фізичних осіб, яким належить на праві власності об`єкт, розташований за адресою: Сумська область, Сумський район, с. Підліснівка, вул. Дружби, 10а (ЕІС-код точки 62Z4383880082482), вказаний відповідачем у заяві-приєднання від 18.06.2020.

Крім того, згідно інформаційної довідки №311589994 вбачається, що здійснено поділ об`єкта нерухомого майна (майнового комплексу у кількості 28 складових частин) на підставі договору про поділ об`єкта спільного часткового нерухомого майна від 11.01.2020 №84. Водночас, копія такого договору відповідачем суду не надана.

З огляду на надані відповідачем докази, а саме тільки інформаційні довідки №311589994, №311589817, не можливо дійти однозначного висновку про вибуття із власності відповідача об`єкта (складової частини об`єкта), розташованого за адресою: Сумська область, Сумський район, с. Підліснівка, вул. Дружби, 10а (ЕІС-код точки 62Z4383880082482), вказаного відповідачем у заяві-приєднання від 18.06.2020.

Крім того, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні відомості повідомлення відповідачем позивача згідно з п. 13.7 Договору про зміну будь-якої інформації та даних, зазначених у заяві-приєднанні, зокрема, щодо об`єкта постачання електричної енергії.

Відповідач, стверджуючи про укладення договору про поділ об`єкта спільного часткового нерухомого майна від 11.01.2020 №84, не надав суду жодних доказів того, що обов`язок зі сплати фактично використаної елетричної енергії за об`єктом, вказаним у заяві-приєднання, належить іншій особі.

Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів щодо оплати відповідачем 21 122,22 грн за спожиту електричну енергію за період липень 2020 - червень 2021 за Договором постачання електричної енергії споживачу за № 20030027 від 18.06.2020.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що подані позивачем в обґрунтування заявлених ним позовних вимог докази є більш вірогідними, ніж докази, подані відповідачем на їх спростування.

Таким чином, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належні та допустимі докази на спростування позовних вимог, суд доходить до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача 21 122,22 грн заборгованості за спожиту електричну енергію за період липень 2020 - червень 2021 за Договором постачання електричної енергії споживачу за № 20030027 від 18.06.2020 підлягають задоволенню повністю.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову не спростовує.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки її до розгляду (п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести, який складається з суми судового збору у розмірі 2 481,00 грн, сплаченого позивачем за подання позовної заяви, та витрат, пов`язаних з розглядом справи у сумі 500,00 грн, до яких належить витрати на послуги поштового зв`язку АТ "Укрпошта", пов`язані з направленням відповідачу та суду примірників позовної заяви та інших заяв по суті справи.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи приписи п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України та задоволення позову повністю, судовий збір у сумі 2 481,00 грн покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом встановлено, що на підтвердження витрат позивача на послуги поштового зв`язку АТ "Укрпошта", пов`язані з направленням відповідачу та суду позовної заяви та доданих до неї документів, відповіді на відзив та доданих до неї документів, в матеріалах справи наявні фіскальні чеки та накладні АТ "Укрпошта" на загальну суму 144,00 грн (36,00 грн х 4 = 144,00 грн). Доказів понесення позивачем витрат на послуги поштового зв`язку АТ "Укрпошта" в іншій сумі матеріали справи не містять.

Враховуючи наведене, приписи ч. 4 ст. 129 ГПК України та задоволення позову повністю, витрати позивача, пов`язані з розглядом справи у сумі 144,00 грн, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІДЛІСНІВСЬКА КЕРАМІКА" (Україна, 03194, м. Київ, вул. Зодчих, буд. 5Б; ідентифікаційний код 39165093) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ" (Україна, 36022, Полтавська область, м. Полтава, вул. Панянка, 65Б; ідентифікаційний код 42223804) 21 122,22 грн (двадцять одну тисячу сто двадцять дві гривні 22 коп.) заборгованості, 2 481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 00 коп.) судового збору, 144,00 грн (сто сорок чотири гривні 00 коп.) витрат, пов`язаних з розглядом справи.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повне рішення складено 06.01.2023.

Суддя Оксана ГУМЕГА