Рішення

від 22.12.2022 по справі 911/2073/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2022 р. м. Київ Справа № 911/2073/22

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМИ ГІПРОН (09113, Київська обл., м. Біла Церква (з), вул. Сквирське шосе, буд. 194А)

до Російської Федерації в особі Міністерства Юстиції Російської Федерації (119991, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, будівля 1; 03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 27)

про стягнення 3504662,25 грн. збитків,

секретар судового засідання: Ковальчук С.О.

Представники сторін:

від позивача: Бумба О.А. (ордер АА №1253075 від 28.11.2022 р., свідоцтво адвоката ЛВ № 002253 від 20.08.2021 р.);

від відповідача: не з`явився.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю ФІРМА ГІПРОН (далі ТОВ ФІРМА ГІПРОН, позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Російської Федерації в особі Міністерства Юстиції Російської Федерації (далі Російська Федерація, відповідач) про стягнення 3504662,25 грн. збитків.

В обґрунтування позову позивач вказує на те, що він є власником нерухомого майна, розташованого за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, Сквирське Шосе, будинок 194-б та Київська обл., м. Біла Церква, Сквирське Шосе, будинок 194-а. Внаслідок обстрілу російськими військами суміжної будівлі, що розташована за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, Сквирське Шосе, будинок 194-в, було пошкоджено належне позивачу зазначене вище нерухоме майно, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 3504662,25 грн. збитків, з яких: 2625630,58 грн. збитки, завдані пошкодженням нерухомого майна, передавальних пристроїв та обладнання, 879031,67 грн. збитки, завдані знищенням іншого майна (матеріали та готова продукція), що знаходилось в пошкоджених приміщеннях, а також судові витрати покласти на відповідача.

Визначаючи, чи поширюється на Російську Федерацію судовий імунітет у справі, яка розглядається, судом враховано наступне: предметом позову є відшкодування шкоди, завданої збройною агресією РФ проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; передбачається, що шкода завдана агентами РФ, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН. У зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що, у свою чергу, з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні, у зв`язку із припиненням його роботи на території України. До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постановах від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19, від 18 травня 2022 року № 760/17232/20, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17, провадження № 14-167цс20 (пункт 58).

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 р. у справі № 990/80/22, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

При цьому, Верховний Суд виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно Російська Федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Такі висновки наведено в постановах Верховного Суду від 08 та 22 червня 2022 року у справах № 490/9551/19 та № 311/498/20.

Таких самих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19 та у справі № 760/17232/20-ц, зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету Російської Федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов`язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.10.2022 р. було прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи № 911/2073/22 постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.11.2022 р.

Щодо повідомлення відповідача про судовий розгляд даної справи слід зазначити таке.

У зв`язку з військовою агресією держави-відповідача проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. в Україні введено воєнний стан.

Відповідно до частини 1 статті 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

За зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресію Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно з листом Міністерства юстиції України "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 р., з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування.

Крім того, у зв`язку з агресією з боку держави-відповідача та введенням воєнного стану АТ "Укрпошта" з 25.02.2022 р. припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з державою-відповідачем.

Наведене унеможливлює повідомлення відповідача про розгляд даної справи засобами поштового зв`язку та звернення до суду держави-відповідача з судовим дорученням про вручення документів.

Враховуючи вищевикладене, повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань у даній справі здійснювалося шляхом розміщення на офіційному веб-порталі судової влади України відповідного оголошення в порядку, передбаченому ч.ч. 4, 5 ст. 122 Господарського процесуального кодексу України.

28.11.2022 р. на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання б/н від 28.11.2022 р. (вх. № 17159/22 від 28.11.2022 р.) про приєднання письмових доказів до матеріалів справи, за змістом якого останній просить суд приєднати до матеріалів даної справи належним чином завірені копії ордеру на надання правової допомоги та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю представника позивача.

У судовому засіданні 28.11.2022 р. представник позивача підтримував позовні вимоги та заявив про надання суду всіх наявних у позивача доказів, що мають значення для вирішення спору; представник відповідача у судове засідання не з`явився. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.11.2022 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.12.2022 р.

У судовому засіданні 22.12.2022 р. представник позивача позовні вимоги підтримував та просив суд задовольнити позов у повному обсязі; представник відповідача у судове засідання не з`явився. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені.

У судовому засіданні 22.12.2022 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

На підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30.08.2012 р. та Витягу про державну реєстрацію прав № 35333806 від 30.08.2012 р. Приватному підприємству фірмі «ГІПРОН» (код 23244621) на праві приватної власності належала нежитлова будівля літ. «А», площею 752,0 м.кв., що розташована за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, Сквирське шосе, буд. 194-а.

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області № 218 від 10.06.2014 р. «Про деякі питання присвоєння адрес», розглянувши подання Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради від 03.06.2014 р. № 15/417, відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Положення про містобудівний кадастр, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 р. № 559, Положення про реєстр адрес у місті Біла Церква, затвердженого рішенням Білоцерківської міської ради від 20.03.2014 р. № 1184-57-VІ, виконавчий комітет міської ради вирішив присвоїти нежитловій будівлі під літерою "А" згідно технічного паспорта та земельній ділянці (кадастровий номер ділянки 3210300000:02:003:0011) адресу - вулиця Сквирське шосе, 194-б.

У відповідності з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.06.2014 р., індексний номер 23159256, Приватному підприємству фірмі «ГІПРОН» на праві приватної власності належала нежитлова будівля літ. «А», площею 752,0 м.кв., що розташована за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, Сквирське шосе, буд. 194-б, загальна площа 752 кв.м.

Відповідно до Свідоцтва серії про право власності від 24.06.2014 р., індексний номер 23385589, та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.06.2014 р., індексний номер 23385714, Товариству з обмеженою відповідальністю ГІПРОН ТРЕЙД (код 23244621) на праві приватної власності належать нежитлові будівлі літ. «А», «Б» і «Х», що розташовані за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, Сквирське шосе, буд. 194-а.

У зазначених вище документах власником нерухомого майна зазначалися ТОВ «ГІПРОН ТРЕЙД» (код 23244621) та ПП фірма «ГІПРОН» (код 23244621).

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивачем змінювалися організаційно-правова форма та найменування юридичної особи і на даний час найменуванням останньої є Товариство з обмеженою відповідальністю ФІРМА ГІПРОН (код 23244621).

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ ФІРМА ГІПРОН зазначало про те, що 01.03.2022 р. внаслідок обстрілу російськими військами суміжної будівлі, що розташована за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, Сквирське Шосе, будинок 194-в, було пошкоджено належне позивачу нерухоме майно, що розташоване за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, Сквирське шосе, буд. 194-а та 194-б, а також знищено матеріали та готову продукцію, які знаходилися на їх території, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 3504662,25 грн. збитків.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, з огляду на таке.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, 24 лютого 2022 року Президентом України було видано Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого з 24 лютого 2022 року в Україні запроваджено воєнний стан.

01.03.2022 р. відбувся обстріл російським військами міста Біла Церква Київської області, внаслідок якого зазнали руйнувань та пошкоджень низка будівель та приміщень, розташованих по вул. Сквирське шосе, 194-а, 194-б, 194-в.

Вказані обставини підтверджуються наданими до суду витягом з ЄРДР щодо відкриття кримінальної справи за фактом обстрілу (номер кримінального провадження 12022111030000570); звітом № 022/159-ТО від 24.03.2022 р. про проведення технічного обстеження об`єкту «Технічне обстеження нежитлових будівель ТОВ «ФІРМА «ГІПРОН» вул. Сквирське шосе, 194а, 194б в м. Біла Церква, Київської області внаслідок пошкодження при обстрілі із застосуванням ракетної зброї представниками підрозділів збройних сил та інших відомств Російської Федерації»; актом від 15.08.2022 р., складеним за результатами проведеного обстеження об`єктів, пошкоджених внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів, який складено на підставі звіту № 022/159-ТО у період з 12.03.2022 р. по 24.03.2022 р.; актом комісійного обстеження будівель та споруд (об`єктів), пошкоджених внаслідок збройної агресії Російської Федерації на території Білоцерківської міської територіальної громади від 29.08.2022 р. (копії зазначених документів містяться в матеріалах справи, оригінали оглянуто судом).

Окрім того, факт ракетного обстрілу російськими військами м. Біла Церква 01.03.2022 р. підтверджується інформацією з відкритих джерел, а саме: «Наслідки нічного обстрілу Білої Церкви на Київщині» - публікація інформаційного агентства Главком від 02.03.2022 р. https://glavcom.ua/kyiv/news/naslidki-nichnogo-obstrilu-biloii-cerkvi-na-kiiivshchini-foto-826218.html; «Російські окупанти вкотре обстріляли Білу Церкву: снаряд влучив в підприємство з виготовлення металу» - публікація інтернет-порталу Біла Церква Online від 02.03.2022 р., режим доступу станом на 21.07.2022 р.; «Російські окупанти обстріляли Білу Церкву: наслідки та фото» - публікація інформаційного агентства ТСН (Телевізійна служба новин) від 02.03.2022 р. https://kviv.tsn.ua/rosivski-okupanti-obstrilvali-bilu-cerkvu-naslidki-ta-foto-1994224.html.

Зі Звіту № 022/159-ТО від 24.03.2022 р. про проведення технічного обстеження об`єкту «Технічне обстеження нежитлових будівель ТОВ ФІРМА «ГІПРОН» вул. Сквирське шосе, 194а, 194б в м. Біла Церква, Київської області внаслідок пошкодження при обстрілі із застосуванням ракетної зброї представниками підрозділів збройних сил та інших відомств Російської Федерації», виконаного ПП «АПМ ВІТАВА-ПЛЮС» на замовлення ТОВ ФІРМИ «ГІПРОН», слідує наступне: 1) за адресою: м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 194б, відбулися руйнування і пошкодження належних позивачу об`єктів, у зв`язку з чим рекомендовано виконання робіт з відновлення котельні шляхом капітального ремонту об`єкту; рекомендовано виконання робіт з відновлення навісу шляхом поточного ремонту об`єкту; рекомендовано виконання невідкладних робіт з демонтажу (ліквідації) прибудови (складу); рекомендовано виконання робіт з відновлення нежитлової будівлі літера «А» шляхом капітального ремонту, реконструкції об`єкту; рекомендовано виконання робіт з відновлення майданчику шляхом поточного ремонту об`єкту; 2) за адресою: м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 194а відбулися руйнування і пошкодження належних позивачу об`єктів, у зв`язку з чим рекомендовано виконання робіт з відновлення незавершеного будівництва шляхом капітального ремонту; рекомендовано виконання робіт з відновлення нежитлової виробничої будівлі літера «Б» шляхом капітального ремонту, реконструкції об`єкту; рекомендовано виконання робіт з відновлення вагончика побутового шляхом поточного ремонту об`єкту; рекомендовано виконання робіт з відновлення адміністративного корпусу шляхом поточного ремонту об`єкту; рекомендовано виконання робіт з відновлення бесідки шляхом поточного ремонту об`єкту; рекомендовано виконання робіт з відновлення вольєра для службових собак шляхом поточного ремонту об`єкту; рекомендовано виконання робіт з відновлення складу шляхом поточного ремонту об`єкту.

Згідно з актом від 15.08.2022 р. за результатами проведеного обстеження об`єктів, пошкоджених внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів, складеним ПП «АПМ ВІТАВА-ПЛЮС» на підставі Звіту № 022/159-ТО від 24.03.2022 р. про проведення технічного обстеження об`єкту «Технічне обстеження нежитлових будівель ТОВ ФІРМА «ГІПРОН» вул. Сквирське шосе, 194а, 194б в м. Біла Церква, Київської області внаслідок пошкодження при обстрілі із застосуванням ракетної зброї представниками підрозділів збройних сил та інших відомств Російської Федерації» в належних позивачу будівлях та спорудах було виявлено пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, визначено ступінь та характер пошкоджень зазначених вище об`єктів обстеження.

Також, в акті від 29.08.2022 р. комісійного обстеження будівель та споруд (об`єктів), пошкоджених внаслідок збройної агресії Російської Федерації на території Білоцерківської територіальної громади, здійсненого на підставі рішення Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 08.07.2022 р. № 418, зазначено, що 01.03.2022 р. внаслідок ракетного удару за адресою: м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 194б було пошкоджено приміщення котельні (інвент. номер 30102021), навісу (інвент. номер 200706), прибудови (інвент. номер 200706), нежитлової будівлі під літерою «А» (інвент. номер 200706), майданчика для дров (інвент. номер 301016); за адресою: м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 194а було пошкоджено незавершене будівництво «Виробничий цех з побутовими приміщеннями»; незавершене будівництво «Складська будівля»; нежитлова будівля, виробнича будівля під літерою «Б» (блок 1-4) (інвент. номер Т11101); вагончик побутовий (під офіс директора) (інвент. номер 151105); нежитлову будівлю (адміністративний корпус літера «А») (інвент. номер Т11101); бесідку (спец. місце для паління) (інвент. номер 281206); вольєр для собак (інвент. номер 300609); споруду (склад) (інвент. номер Т01110); лазерний комплекс розкрою LTC 75-400-2512LD (інвент. номер 151105); стрічкову пилку Metabo BAS 261 (інвент. номер 140618). Також в акті зазначені обсяги та характер пошкоджень і руйнувань.

Суб`єктом оціночної діяльності Олефіренком Віталієм Валентиновичем, згідно з договором на проведення незалежної оцінки № 02/05-22-МЗ від 02.05.2022 р., укладеним з ТОВ ФІРМА «ГІПРОН», який діє на підставі Сертифікату № 414/19 суб`єкта оціночної діяльності на проведення незалежної оцінки майна по наступним напрямам оцінки: оцінка об`єктів в матеріальній формі; оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів, у тому числі оцінка прав інтелектуальної власності; оцінка земельних ділянок. Спеціалізація: 1.1. оцінка об`єктів нерухомого майна,, у тому числі - земельних ділянок; 1.2. оцінка машин, обладнання та окремих видів транспортних засобів; 1.3. оцінка автотранспортних засобів; 1.4. оцінка літальних апаратів; 1.5. оцінка судноплавних засобів; 2.2 оцінка прав на об`єкти інтелектуальної власності від 24.05.2019 р., було виконано незалежну оцінку вартості об`єкта оцінки з визначення матеріального збитку від пошкодження нерухомого майна, передавальних пристроїв та обладнання, що належить на правах приватної власності ТОВ ФІРМІ «ГІПРОН», пошкодженого при обстрілі із застосуванням ракетної зброї представниками підрозділів збройних сил та інших відомств Російської Федерації.

Так, суб`єктом оціночної діяльності Олефіренком В.В. було складено акт № 02/05-22 від 16.05.2022 р. огляду пошкодженого майна внаслідок збройної агресії Російської Федерації, копію якого долучено до матеріалів справи (оригінал оглянуто судом), і ступінь пошкодження майна позивача - власника нежитлових приміщень, розташованих за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, Сквирське шосе, буд. 194-а та 194-б, було визначено в сумі 2625630,58 грн. (пошкодження нерухомого майна, передавальних пристроїв та обладнання).

Також матеріали справи містять акт інвентаризації пошкоджених активів ТОВ ФІРМИ «ГІПРОН» станом на 01.03.2022 р. та акти списання № 0000051, № 0000052, № 0000061 від 16.03.2022 р. на загальну суму 879031,67 грн. знищеного іншого майна (матеріали та готова продукція), що знаходилось в пошкоджених приміщеннях (копії долучені до матеріалів справи, оригінали оглянуті судом).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 42 Конвенції про правову допомогу зобов`язання про відшкодування шкоди, крім тих, що випливають із договорів та інших правомірних дій, визначаються за законодавством Договірної Сторони, на території якої мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Одночасно, відповідно до пп. «ж» ст. 11 Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992 р. права і обов`язки Сторін за зобов`язаннями, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, визначаються за законодавством держави, де відбулася подія або інша обставина, що стала підставою для вимог про відшкодування шкоди.

Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування шкоди (а саме - знищення майна позивача) мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді даного спору є матеріальний закон України.

Поряд з цим, слід зазначити, що відповідно до ст. 17 Загальної декларації прав людини (прийнята і проголошена резолюцією 217A(III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року) кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно зі ст. 1 Протоколу № 1 від 20.03.1952 р. до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За приписами ч. 3 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Таким чином, знищення належного позивачу на праві власності майна порушує відповідне право власності позивача, який у зв`язку із цим набуває права на відшкодування заподіяної йому майнової шкоди.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У силу статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Суд зазначає, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Так само і для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

При вирішенні відповідних спорів слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відсутність будь-якої із зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

У той же час, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, а також надати докази протиправності дій відповідача та причинно-наслідкового зв`язку між вказаними діями та заподіяними збитками.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародновизнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі - атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини і вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року «Про заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Відповідно до частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні частини 3 статті 85 ГПК України, є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.

Щодо вини, як складового елементу цивільного правопорушення, то законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.

Обов`язковою умовою покладення на відповідача відповідальності за заподіяння збитків має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшенням майнових прав іншої.

За результатами дослідження зазначених вище доказів, наявних у матеріалах справи, судом встановлено, що саме внаслідок ракетного обстрілу з боку російських військ міста Біла Церква зазнало пошкоджень належне позивачу майно, зокрема, нежитлові приміщення та споруди, які належать на праві приватної власності ТОВ ФІРМІ «ГІПРОН», розташовані за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, Сквирське шосе, буд. 194-а та 194-б, а також інше майно.

Заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір збитків підтверджено сертифікованим суб`єктом оціночної діяльності Олефіренком В.В., яким було виконано оцінку з розміру завданих збитків та складено звіт, у якому було зазначено про факт спричинення матеріальної шкоди позивачу та визначено її розмір, який становить 2625630,58 грн. вартості пошкоджених нерухомого майна, передавальних пристроїв та обладнання. Також згідно з актами інвентаризації пошкоджених активів ТОВ ФІРМИ «ГІПРОН» станом на 01.03.2022 р. та актами списання № 0000051, № 0000052, № 0000061 від 16.03.2022 р. було визначено розмір збитків внаслідок знищення матеріалів та готової продукції, що знаходились в пошкоджених приміщеннях, на загальну суму 879031,67 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем у даній справі належними та допустимими доказами доведено наявність повного складу цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суд оцінює його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

У п. 145 рішення від 15.11.1996 р. у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

З урахуванням наведеного, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми завданих збитків є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відновлення його порушених прав.

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі, як обґрунтованого та підтвердженого наданими до матеріалів справи доказами.

Щодо розподілу у даній справі судових витрат слід зазначити таке.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відтак, з урахуванням ціни позову у цій справі розмір судового збору за його подання становить 52569,93 грн. (1,5% ціни позову).

Відповідно до ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

З огляду на те, що позивач від сплати судового збору за розгляд даного спору звільнений, судовий збір за розгляд даної справи підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з держави Російської Федерації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМИ ГІПРОН (09113, Київська обл., м. Біла Церква (з), вул. Сквирське шосе, буд. 194А, код 23244621) 3504662 (три мільйони п`ятсот чотири тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 25 коп. збитків, з яких: 2625630 (два мільйони шістсот двадцять п`ять тисяч шістсот тридцять) грн. 58 коп. збитки, завдані пошкодженням нерухомого майна, передавальних пристроїв та обладнання, 879031 (вісімсот сімдесят дев`ять тисяч тридцять одна) грн. 67 коп. збитки, завдані знищенням іншого майна (матеріали та готова продукція), що знаходилось в пошкоджених приміщеннях.

3. Стягнути з держави Російської Федерації на користь Державного бюджету України 52569 (п`ятдесят дві тисячі п`ятсот шістдесят дев`ять) грн. 93 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 09.01.2023 р.

Суддя В.М. Бабкіна