Рішення

від 09.01.2023 по справі 911/1844/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1844/22

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Київська обласна енергопостачальна компанія (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 8 В)

до Громадської організації Спілка власників особистих селянських господарств Егіда (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Микільська (Дімітрова), 51)

про стягнення 257140,36 грн. заборгованості за договором постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 420041345 від 01.01.2019 р.,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Київська обласна енергопостачальна компанія (далі ТОВ Київська обласна енергопостачальна компанія, позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Громадської організації Спілка власників особистих селянських господарств Егіда (далі Громадська організація Егіда, відповідач) про стягнення 257140,36 грн. заборгованості за договором постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 420041345 від 01.01.2019 р.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем на підставі заяви-приєднання від 12.12.2018 р. було укладено договір № 420041345 постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 р., відповідно до умов якого позивач зобов`язався продавати відповідачу електричну енергію для забезпечення потреб його установок, а відповідач - оплачувати її вартість. Згідно зазначеного договору відповідачеві було поставлено електричну енергію, яку Громадська організація Егіда оплатила частково, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 257140,36 грн. боргу і судові витрати покласти на відповідача.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою Товариством з обмеженою відповідальністю Київська обласна енергопостачальна компанія до Громадської організації Спілка власників особистих селянських господарств Егіда позовною заявою про стягнення 257140,36 грн. заборгованості за договором постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 420041345 від 01.01.2019 р., є малозначною та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.10.2022 р. було відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику сторін). Ухвалу постановлено направити сторонам.

Слід зазначити, що вказану ухвалу у встановлений процесуальним законодавством строк не було направлено учасникам процесу, з огляду на відсутність фінансування для здійснення судом поштових відправлень.

У подальшому, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено на адресу місцезнаходження відповідача 09.11.2022 р., проте, вручення поштового відправлення 0103281762862 не відбулося, і конверт повернувся на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України судові рішення вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 232 ГПК України, ухвала є судовим рішенням.

Поряд з цим, п. 99 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 р., встановлено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення, зокрема, є: день вручення судового рішення під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідно до абз. 1 п. 116 Правил надання послуг поштового зв`язку, зокрема, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику (абз. 1 п. 117 Правил).

Отже, встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, а також строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

За таких обставин, повернення поштою рекомендованого листа з зазначенням причини за закінченням терміну зберігання можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання поштового відправлення, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою.

Відтак, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2021 р. у справі № 910/16249/19.

Поряд з тим суд зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку - суду. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 р. у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 р. у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 р. у справі № 24/260-23/52-б, від 19.05.2021 р. у справі № 910/16033/20.

Суд також зазначає, що Державна судова адміністрація України з 20.06.2022 р. відновила загальний доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень та роботу сервісу "Стан розгляду справ".

У відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного, сторони не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Київської області від 03.10.2022 р. у справі № 911/1844/22 у Єдиному державному реєстрі судових рішень, яка опублікована та доступна до вільного перегляду.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 ГПК України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.

Відзиву на позов чи інших пояснень або заперечень щодо позовних вимог відповідачем до матеріалів справи не подано.

З огляду на зазначене, у відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів регулюються Законом України Про ринок електричної енергії, який набрав чинності з 11.06.2020 р. (надалі Закон).

Крім того, взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії врегульовані Правилами роздрібного ринку електричної енергії, які затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 312 від 14.03.2018 р. (надалі - Правила роздрібного ринку, ПРРЕЕ).

Так, відповідно до п. 2 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 р. № 312 Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Товариство з обмеженою відповідальністю Київська обласна енергопостачальна компанія має ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, що підтверджується постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018 р. № 429, є електропостачальником і в силу п. 13 розділу XVII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ринок електричної енергії виконує функції постачальника універсальної послуги.

Пунктом 1.2.15 ПРРЕЕ встановлено, що укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань. оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).

На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.

Згідно приписів п. 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» та п. 1.2.15 ПРРЕЕ, враховуючи підписання заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, споживання електричної енергії та часткову оплату послуг, між Громадською організацією Спілка власників особистих селянських господарств Егіда (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Київська обласна енергопостачальна компанія (електропостачальник) було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 420041345 від 01.01.2019 р.

Відповідно до п. 2.1 договору, за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі - у разі її зміни (п. 5.7 договору).

Умовами п. 5.8 договору встановлено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

У свою чергу, згідно з умовами комерційної пропозиції "Універсал" (додаток № 3 до договору) рахунок за фактично спожиту електричну енергію (остаточний розрахунок) надається постачальником споживачу не пізніше п`ятого робочого дня з дати завершення розрахункового періоду. Надані постачальником рахунки підлягають оплаті споживачем протягом п`яти робочих днів з дати отримання.

Відповідно до п. 6.2 договору, споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.

Цей договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до умов цього договору.

Договір про постачання електричної енергії споживачу розміщено на офіційному веб-сайті ТОВ Київська обласна енергопостачальна компанія за посиланням: http://koec.com.ua/page?root=18id=20.

Пп. 3.1.7 п. 3.1 ПРРЕЕ передбачено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі.

Приєднавшись до договору, відповідачем було взято на себе договірні зобов`язання, зокрема, здійснювати оплату вартості електричної енергії.

Позивач, на виконання зобов`язань за договором, постачає (продає) відповідачу електричну енергію, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено акти прийняття-передавання електричної енергії № А-6876233161 за січень 2022 року від 31.01.2022 р. на суму 87634,68 грн., № А-5040770090 за лютий 2022 року від 28.02.2022 р. на суму 92249,64 грн., № А-5021923023 за березень 2022 року від 31.03.2022 р. на суму 53052,72 грн., № А-5023397044 за квітень 2022 року від 30.04.2022 р. на суму 33332,88 грн., № А-5064278053 за травень 2022 року від 31.05.2022 р. на суму 28860,72 грн., № А-5006378508 за червень 2022 року від 30.06.2022 р. на суму 27105,12 грн., № А-5066406629 за липень 2022 року від 31.07.2022 р. на суму 189931,56 грн., № А-5047888168 за серпень 2022 року від 31.08.2022 р. на суму 37273,32 грн., № А-5087759378 за вересень 2022 року від 30.09.2022 р. на суму 46334,40 грн., а також відповідні рахунки-фактури за спожиту електричну енергію на загальну суму 595775,04 грн., в тому числі за січень 2022 р. на суму 87634,68 грн., за лютий 2022 р. на суму 92249,64 грн., за березень 2022 р. на суму 53052,72 грн., за квітень 2022 р. на суму 33332,88 грн., за травень 2022 р. на суму 28860,72 грн., за червень 2022 р. на суму 27105,12 грн., за липень 2022 р. на суму 189931,56 грн., за серпень 2022 р. на суму 37273,32 грн., за вересень 2022 р. на суму 46334,40 грн.

Відповідач частково оплатив поставлену позивачем електроенергію в сумі 338634,68 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 184 від 14.01.2022 р. на суму 64791,04 грн., № 203 від 14.02.2022 р. на суму 24634,68 грн., № 1 від 08.02.2022 р. на суму 53000,00 грн., № 2 від 14.02.2022 р. на суму 10000,00 грн., № 3 від 11.03.2022 р. на суму 16000,00 грн., № 5 від 13.04.2022 р. на суму 28000,00 грн., № 4 від 14.03.2022 р. на суму 15000,00 грн., № 8 від 16.05.2022 р. на суму 14000,00 грн., № 9 від 30.05.2022 р. на суму 11000,00 грн., № 10 від 09.06.2022 р. на суму 9000,00 грн., № 12 від 12.07.2022 р. на суму 11500,00 грн., № 13 від 21.07.2022 р. на суму 8000,00 грн., № 15 від 02.08.2022 р. на суму 3000,00 грн., № 16 від 09.08.2022 р. на суму 14000,00 грн., № 17 від 29.08.2022 р. на суму 10000,00 грн., № 19 від 14.09.2022 р. на суму 111500,00 грн.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач, всупереч п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», п. 5.5.5 ПРРЕЕ, а також умовам укладеного між сторонами договору, належним чином оплати у повному обсязі за отриману електричну енергію не здійснив, у зв`язку з чим за Громадською організацією Спілка власників особистих селянських господарств Егіда рахується заборгованість в загальній сумі 257140,36 грн. за період з 01.01.2022 р. по 01.10.2022 р.

Поряд з цим, пунктом 4.3 ПРРЕЕ встановлено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі - щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.

За твердженням позивача, у відповідності з п. 4.3 ПРРЕЕ ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», як оператором системи розподілу та адміністратором комерційного обліку, щомісячно надається позивачу інформація про обсяг спожитої електричної енергії відповідачем протягом дії договорів.

Так, ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» було долучено до матеріалів справи наданий ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» лист № 20-1-326 від 15.09.2022 р. про фактичний обсяг розподіленої електричної енергії споживачам, зокрема, Громадській організацієї Егіда за період з 01.2019 р. по 08.2022 р.

Як зазначається у позові, у відповідача перед позивачем за період з січня по вересень 2022 р. утворилась заборгованість, розрахована з урахуванням фактичних обсягів споживання, у зв`язку з чим останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з приписами ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, а відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України Про ринок електричної енергії.

Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ст. 56 Закону України Про ринок електричної енергії договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у даній справі в повному обсязі з огляду на таке.

З матеріалів справи слідує, що у січні 2022 року вересні 2022 року ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» було надано послуги з постачання електричної енергії Громадській організації Спілка власників особистих селянських господарств Егіда на загальну суму 595775,04 грн.

Як вказує позивач, відповідач своїх зобов`язань за договором з оплати за постачання електроенергії не виконав належним чином, у зв`язку з чим в останнього утворилася заборгованість у сумі 257140,36 грн., розрахунок якої долучений до матеріалів справи.

Господарським процесуальним кодексом України закріплені основні засади господарського судочинства. Зокрема, у силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України) обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 Господарського процесуального кодексу України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

При цьому відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 р. у справі № 910/366/21, від 19.06.2019 р. у справі № 910/4055/18, від 16.04.2019 р. у справі № 925/2301/14.

Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову. Належність, як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Слід враховувати, що допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд звертає увагу на те, що тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно згадуваною вище статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Також суд враховує необхідність застосування категорій стандартів доказування та зазначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 р. у справі № 910/366/21, від 15.07.2021 р. у справі № 916/2586/20, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18.

Відповідач, всупереч вимогам статей 13, 74 ГПК України, доводів позивача не спростував, належними та допустимими доказами не довів факту здійснення оплати за спожиту електроенергію належним чином, у повному обсязі та у відповідності з умовами договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 Закону України Про ринок електричної енергії, споживач зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Підсумовуючи наведене, суд відзначає, що факт порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором щодо оплати у повному обсязі поставленої позивачем електричної енергії на підставі актів прийняття-передавання електричної енергії № А-6876233161 за січень 2022 року від 31.01.2022 р. на суму 87634,68 грн., № А-5040770090 за лютий 2022 року від 28.02.2022 р. на суму 92249,64 грн., № А-5021923023 за березень 2022 року від 31.03.2022 р. на суму 53052,72 грн., № А-5023397044 за квітень 2022 року від 30.04.2022 р. на суму 33332,88 грн., № А-5064278053 за травень 2022 року від 31.05.2022 р. на суму 28860,72 грн., № А-5006378508 за червень 2022 року від 30.06.2022 р. на суму 27105,12 грн., № А-5066406629 за липень 2022 року від 31.07.2022 р. на суму 189931,56 грн., № А-5047888168 за серпень 2022 року від 31.08.2022 р. на суму 37273,32 грн., № А-5087759378 за вересень 2022 року від 30.09.2022 р. на суму 46334,40 грн., судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 257140,36 грн. є належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Київська обласна енергопостачальна компанія у повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Громадської організації Спілка власників особистих селянських господарств Егіда (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Микільська (Дімітрова), 51, код 36263540) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Київська обласна енергопостачальна компанія (08132, Київська обл., Бучанський р-н., м. Вишневе, вул. Київська, 8 В, код 42094646) 257140 (двісті п`ятдесят сім тисяч сто сорок) грн. 36 коп. основного боргу, 3857 (три тисячі вісімсот п`ятдесят сім) грн. 11 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складене 09.01.2023 р.

Суддя В.М. Бабкіна