Рішення

від 27.12.2022 по справі 922/1966/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.2022м. ХарківСправа № 922/1966/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артілес", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніпласт", м. Харків про стягнення коштів за участю представників учасників справи:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Артілес", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніпласт", в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь 121737,76 грн. збитків, завданих внаслідок залиття приміщень позивача. Судові витрати позивач просив суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 31.10.2022 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

Відповідачем до суду був поданий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні. В обґрунтування заперечень відповідач вказує на те, що ТОВ Уніпласт, згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, є власником нежитлового приміщення 5-го поверху площею 665,9 кв. м., розташованого за адресою: м. Харків, вул. Катерининська б. 46, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1969123563101, індексний номер витягу 190090383. Факт залиття нежитлового приміщення зафіксовано неналежним чином, а саме: до справи не додано підтверджуючі факт залиття документи, зокрема, копія наряду-заказу та гарантійного талону, що підтверджують виклик обслуговуючої ремонтно-аварійної компанії (Харківводоканал тощо), відсутня копія акту залиття від обслуговуючої ремонтної компанії; громадянин Болотін Дмитро Володимирович, електрик виробничого цеху ТОВ Уніпласт не є посадовою особою товариства, жодним чином не уповноважений підприємством на підписання будь-яких документів, не має права приймати участь у будь-яких комісіях, не має довіреності на вчинення будь-яких дій чи підписання будь-яких документів від імені ТОВ Уніпласт, а відтак підпис громадянина Болотіна Дмитра Володимировича є нікчемним та не створює жодних юридичних наслідків, адже підписання актів не входить до кола посадових обов`язків електрика; позивач не надав до суду доказів того, що посадові особи ТОВ Уніпласт взагалі належним чином запрошувались ним для огляду місця події та складання акту про залиття; позивач не надав суду доказів на підтвердження понесення ним витрат у сумі 121737,76 грн. на відновлення приміщення. Позиція позивача про те, що позивачу необхідно буде в майбутньому понести такі витрати, не є доказом понесення збитків позивачем, оскільки збитки мають бути реальними.

Представники сторін у судове засідання 27.12.2022 не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами, оскільки вони містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Як вказує позивач у позовній заяві, 27 червня 2022 року, вранці, близько 11 годин директор ТОВ "Артілес" виявив, що приміщення залите водою, на стінах та стелі кімнат спостерігаються мокрі плями та пошкодження штукатурки.

30 червня 2022 року, після появи на місці затоплення представника відповідача (власники приміщення знаходились в режимі тимчасово переміщених осіб за межами України) комісією у складі засновника ТОВ Артілес Артюковича Ігора Віталійовича, представника Тимботи Олексія Олексійовича, представника ТОВ Уніпласт електрика виробничого цеху Болотіна Дмитра Володимировича, було проведено обстеження нежитлового приміщення літ. Х-5, розташованого на 3-му поверсі 4-х поверхового будинку за адресою: вул. Катерининська, б. 46 з метою виявлення причини і розміру заподіяної ТОВ Артілес вищезгаданим залиттям шкоди.

Згідно з актом комісії, залиття нежитлового приміщення сталося внаслідок розриву (псування) за відсутності власника, шлангу з`єднання між трубою та унітазом в приміщенні санвузла ТОВ Уніпласт, яке є власником нежитлового приміщення на 4-му поверсі нежитлового приміщення за адресою: м. Харків, вул. Катерининська, 46 проти ночі 25.06.2022.

Отже, 26 червня 2022 року (у вихідний день) власники нежитлового приміщення ТОВ Уніпласт, що розташоване на 4-му поверсі 4-х поверхового будинку літ. Х-5 за адресою: м. Харків, вул. Катерининська, 6. 46 залили належне на праві власності ТОВ "Артілес" невиробниче приміщення Х-5, що розташоване на 3-му поверсі 4-х поверхового будинку за адресою: м. Харків, вул. Катерининська, 6. 46.

За результатами будівельно-технічного дослідження (висновок експерта №14393 від 20.07.2022), проведеного Національним Науковим Центром Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С.Бокаріуса", встановлено, що позивачу завдана шкода у розмірі 121737,76 грн.

Позивачем неодноразово проводились зустрічі з представниками відповідача та його посадовими особами з проханням повідомити, коли планується здійснення погашення заподіяної залиттям шкоди. У ході проведення перемовин у погашенні існуючої заборгованості відповідачем позивачу було відмовлено. До теперішнього часу відповідачем ефективних механізмів погашення заборгованості позивачу дотепер не запропоновано. Станом на початок жовтня 2022 року заборгованість відповідача за заподіяну залиттям шкоду складає 121737,76 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Згідно із ч. ч. 1, 2ст. 22 Цивільного кодексу Україниособа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу Українипередбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1ст. 225 вказаного Кодексудо складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) розміру збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкоданаслідком протиправної дії.

Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Частинами 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

В той же час, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що подія, яка зумовила залиття нежилого приміщення "Х-5", що розташоване на 3-му поверсі 4-х поверхового будинку за адресою: м. Харків, вул. Катерининська, 46, сталася внаслідок протиправних дій саме відповідача.

Зокрема, відповідачем до суду наданий витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, відповідно до якого відповідач є власником нежитлового приміщення 5-го поверху №154-161, 161а,162-169, 197, 198, 198а, 199, 199а, 199б в літ. Х-5, загальною площею 665,9 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Катерининська, б. 46.

Доказів того, що відповідач у справі ТОВ "Уніпласт", є власником приміщень 4-го поверху у спірному будинку, до матеріалів справи жодною із сторін не надано.

Згідно з п.2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкової території, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76, від 17 травня 2005 року, у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт (додаток 4).

В додатку 4 Правил утримання жилих будинків та прибудинкової території зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових території, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

На підтвердження позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди позивач повинен надати належні та допустимі докази, які б підтверджували факт залиття його приміщення з вини відповідача, зокрема, комісійний акт, який складено із додержанням вказаних вище вимог Правил утримання жилих будинків та прибудинкової території, у якому містяться відомості про факт залиття, винну особу, причини залиття, завдані пошкодження та обсяг робіт для їх усунення.

Проте, акт №1 від 30.06.2022 про наслідки залиття житлового/нежитлового приміщення, наданий позивачем, не відповідає вимогам, передбаченим Правилами утримання жилих будинків та прибудинкової території, оскільки у ньому відсутні представники виконавця послуг; відсутні профільні спеціалісти, а саме майстер технічної дільниці та слюсар-сантехнік; відсутній представник організації, яка обслуговує внутрішньобудинкові системи; відсутні підписи, що мешканці ознайомлені з актом; відсутні висновки та рекомендації комісії. Фото-відео фіксація пошкоджень приміщення 4-го поверху відсутня. Також в акті зазначено, що залиття сталось із приміщення ТОВ Уніпласт на 4-му поверсі нежитлового приміщення за адресою: м. Харків, вул. Катерининська 46, проте, доказів того, що відповідач у справі ТОВ "Уніпласт", є власником приміщень 4-го поверху у спірному будинку, до матеріалів справи не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що акт від 30.06.2022 не може бути належним та допустимим доказом заподіяння відповідачем майнової шкоди позивачу.

Відповідно до ст. 98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. Висновок експерта, складений за результатами експертизи, під час якої був повністю або частково знищений об`єкт експертизи, який є доказом у справі, або змінено його властивості, не замінює сам доказ та не є підставою для звільнення від обов`язку доказування. Висновок експерта, складений за результатами експертизи, під час якої був повністю або частково знищений об`єкт експертизи або змінено його властивості, до розгляду судом не приймається, крім випадків, коли особа, яка його подає, доведе можливість проведення додаткової та повторної експертизи з питань, досліджених у висновку експерта. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав.

Відповідно до абз. 10 ч. 2 п. 4.12 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5, у вступній частині висновку експерта зазначаються, зокрема, попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за ст. 384 КК України або за відмову від надання висновку за ст. 385 цього Кодексу.

Отже, обов`язковою вимогою до висновку експерта є вказівка на те, що останній обізнаний про відповідальність.

Якщо у висновку експерта відсутні відомості про попередження (обізнаність) його про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за ст. 384 КК України або за відмову від надання висновку за ст. 385 цього Кодексу, то такий висновок є недопустимим доказом (аналогічна позиція викладена у постанові КГС ВС від 04.11.2020 у справі № 904/684/18).

З аналізу висновку експертного дослідження №14393 від 20.07.2022 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження за заявою директора ТОВ "Артілекс" від 06.07.2022 з визначення матеріальної шкоди, завданої залиттям нежитлових приміщень будівлі літ. "Х-5" по №№ 110-119 по вул. Катерининська, 46 у м. Харкові, складеного експертом С.С. Гнєтнєвим, судом не встановлено наявність у ньому відомостей про попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за ст. 384 КК України або за відмову від надання висновку за ст. 385 цього Кодексу. Як і не встановлено, що висновок підготовлено для подання до суду.

Таким чином, судом не може бути прийнятий до уваги висновок експертного дослідження №14393 від 20.07.2022 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження за заявою директора ТОВ "Артілекс" від 06.07.2022 з визначення матеріальної шкоди, завданої залиттям нежитлових приміщень будівлі літ. "Х-5" по №№ 110-119 по вул. Катерининська, 46 у м. Харкові, як доказ.

Крім того, висновок експерта №14393 від 20.07.2022 не містить доказів неправомірних дій відповідача у залитті приміщень, оскільки експертом не досліджувалося питання технічної причини пошкоджень, а лише вирішувалося питання щодо вартості відновлювального ремонту спірних приміщень, доказів проведення якого та, відповідно, понесення втрат, позивачем суду також не надано.

Інших доказів неправомірності дій відповідача щодо залиття належних позивачу приміщень матеріали справи не містять.

У відповідності до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Положеннямист. 74 ГПК Українивстановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, суд вважає, що надані відповідачем докази з більшою вірогідністю свідчать про відсутність його вини у спричиненні шкоди внаслідок залиття нежитлових приміщень будівлі літ. "Х-5" по №№ 110-119 по вул. Катерининська, 46 у м. Харкові, а позивачем не доведено наявність причинного зв`язку між діями (або можливою бездіяльністю) відповідача та спричиненими збитками.

З урахуванням всіх вказаних обставин у їх сукупності, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та підлягають відхиленню в повному обсязі.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати залишаються за позивачем.

У зв`язку з перебуванням судді Погорелової О.В. у період з 02.01.2023 по 06.01.2023 включно у щорічній відпустці, (07.01.2023, 08.01.2023 вихідні дні), повне рішення підписане 09.01.2023.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Артілес" (61004, м. Харків, вул. Катерининська, 46, код ЄДРПОУ 33481183).

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Уніпласт" (61004, м. Харків, вул. Катерининська, 46, код ЄДРПОУ 25178124).

Повне рішення підписано 09 січня 2023 року.

СуддяО.В. Погорелова