Постанова

від 09.01.2023 по справі 359/4535/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

09 січня 2023 року

м. Київ

справа № 359/4535/20

провадження № 61-12689св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Універсалагротрейд»,

відповідачі: ОСОБА_1 , товариство з обмеженою відповідальністю «Вороньків Агро»,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства

з обмеженою відповідальністю «Універсалагротрейд» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 березня

2021 року у складі судді Яковлєвої Л. В. та постанову Київського апеляційного суду від 13 липня 2021 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Білич І. М., Коцюрби О. П.,

у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Універсалагротрейд» до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Вороньків Агро» про переведення прав та обов`язків орендаря.

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Універсалагротрейд» (далі - ТОВ «Універсалагротрейд») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Вороньків Агро» (далі - ТОВ «Вороньків Агро») про переведення прав та обов`язків орендаря.

Позов обґрунтовано тим, що 07 жовтня 2010 року між

ТОВ «Універсалагротрейд» та ОСОБА_2 було укладено типовий договір оренди землі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220886200:06:001:0016, площею 2,00 га, розташованої у межах Ревненської сільської ради Бориспільського району Київської області, для ведення сільського господарства. Договір зареєстровано в управлінні Держкомзему у Бориспільському районі 22 грудня 2011 року.

У зв`язку зі смертю ОСОБА_2 15 березня 2017 року вчинено правочин про зміну сторони у договорі оренди землі на спадкоємця ОСОБА_1

20 червня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Вороньків Агро» укладено договір оренди землі № 19/06/19-1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220886200:06:001:0016, площею 2 га, розташованої в межах Ревненської сільської ради Бориспільського району Київської області, для ведення сільського господарства. У зв`язку з зазначеним інше речове право (оренди) позивача припинено з 19 червня 2019 року.

На думку ТОВ «Універсалагротрейд», дії ОСОБА_1 є недобросовісними, оскільки товариство як орендар не мало заперечень щодо поновлення договору оренди землі на новий строк та за відсутності попереднього повідомлення орендодавця щодо наміру укладення нового договору оренди з новим орендарем, мало переважне право на пролонгацію прав оренди та укладення відповідного правочину.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд перевести права та обов`язки орендаря з ТОВ «Вороньків Агро» на ТОВ «Універсалагротрейд» згідно з договором оренди землі від 20 червня 2019 року № 19/06/19-1, який укладений між відповідачами у справі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 липня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, мотивовано тим, що позивач до спливу строку дії договору оренди не дотримався положень земельного законодавства, якими передбачено переважне право перед іншими особами на укладання такого договору на новий строк, не надсилав орендодавцю лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі разом із проектом додаткової угоди, у зв`язку з чим не скористався своїм переважним правом на укладання правочину. У свою чергу ОСОБА_1 як власник земельної ділянки заперечила щодо укладання нового договору оренди чи поновлення договору з ТОВ «Універсалагротрейд».

Оскільки договір земельної ділянки від 07 жовтня 2010 року, укладений між

ТОВ «Універсалагротрейд» та ОСОБА_2 (правонаступником якої є ОСОБА_1 ) припинив свою дію у зв`язку з закінченням строку, на який його укладено, власник землі діяла добросовісно при виборі контрагента та визначенні умов нового договору, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2021 року до Верховного Суду,

ТОВ «Універсалагротрейд», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 359/4535/20 та витребувано матеріали справи з Бориспільського міськрайонного суду Київської області.

16 вересня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі заявник посилається на пункти 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на факт укладення власником земельної ділянки договору оренди з новим орендарем без повідомлення ТОВ «Універсалагротрейд» як орендаря істотного масиву земель сільськогосподарського призначення про намір передати в оренду земельну ділянку, що призвело до порушення переважного права на подальшу оренду землі.

Суди повно та всебічно не встановили фактичних обставин, що мають значення для справи, та не розглянули позов з урахуванням зазначених підстав, а саме: порушення переважного права на укладення договору оренди відповідно до вимог статті 8-2 Закону України «Про оренду землі».

Крім того, касаційна скарга мотивована відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування та тлумачення статті 8-2 Закону України «Про оренду землі», яка вступила в силу з 01 січня 2019 року.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 07 жовтня 2010 року між ТОВ «Універсалагротрейд» в особі директора Осадчук І. Г. та ОСОБА_2 було укладено типовий договір оренди землі зі строком дії 7 років. Предметом договору є земельна ділянка площею 2,00 га, яка належала на праві власності орендодавцю згідно

з державним актом (сертифікатом) на земельну ділянку (земельну частку пай) серії ЯБ № 011741 від 27 серпня 2004 року, реєстраційний номер - 691

(а. с. 11-13).

Земельна ділянка з кадастровим номером 3220886200:06:001:0016, площею 2,00 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташована на території Ревненської сільської ради Бориспільського району Київської області (а. с. 15, 16).

Указаний договір оренди землі зареєстровано в управлінні Держкомзему у Бориспільському районі Київської області, про що 22 грудня 2011 року вчинено запис № 322088004001640.

На виконання умов договору оренди між ТОВ «Універсалагротрейд» в особі директора Осадчук І. Г. та ОСОБА_2 додатком № 1 до договору оренди підписано акт прийому-передачі земельної ділянки (а. с. 14).

ІНФОРМАЦІЯ_1 орендодавець ОСОБА_2 померла.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Бориспільської районної нотаріальної контори Київської області Скрипкою А. О., зареєстрованого в реєстрі 29 вересня 2017 року за № 2-2056, спадкоємцем і новим власником земельної ділянки, що перебувала в оренді у ТОВ «Універсалагротрейд», стала ОСОБА_1 .

Право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованою 18 липня 2019 року за № 174255687 (а. с. 35-38).

15 березня 2017 року між ТОВ «Універсалагротрейд» та ОСОБА_1 укладено правочин про зміну сторони у договорі оренди від 07 жовтня

2010 року, на підставі якого ОСОБА_2 у зв`язку зі смертю вибула

з договору, а її права та обов`язки набула спадкоємець ОСОБА_1 (а. с. 17).

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 направила ТОВ «Універсалагротрейд» лист разом зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 29 вересня 2017 року № 2-2056 та актом прийому-передачі (повернення) земельної ділянки, у якому повідомила про відсутність бажання і заперечила щодо пролонгування дії договору оренди чи укладення нового договору оренди, оскільки вона мала намір господарювати на цих землях сама

(а. с. 39-41).

19 червня 2019 року державним реєстратором комунального підприємства Бориспільської районної ради Бориспільське районне «Бюро технічної інвентаризації» Антоновою Л. В. проведено одночасно державну реєстрацію виникнення та припинення іншого речового права - права оренди земельної ділянки (а. с. 9).

20 червня 2019 року, після закінчення строку дії договору оренди землі від 07 жовтня 2010 року, між ТОВ «Вороньків Агро» та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі № 19/06/19-1, за умовами якого орендар передала земельну ділянку з кадастровим номером 3220886200:06:001:0016, площею 2,00 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Ревненської сільської ради Бориспільського району Київської області, в оренду до

31 грудня 2026 року за орендну плату в розмірі 5 800,00 грн на рік (а. с. 42-47).

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі -

ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок,

що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється

за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Майнові відносини, що виникають із договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору, регулюються актами земельного законодавства: ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до положень статті 13 Закону України «Про оренду землі»

під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Отже, зміст прав та обов`язків, що виникають між орендодавцем та орендарем земельної ділянки, порядок їх реалізації та виконання опосередковуються договором оренди землі. Зокрема, на підставі договору в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння

і користування на певний строк, а в орендаря - обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства, сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 692/531/21 (провадження № 61-2885св22).

Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 07 жовтня

2010 року між ТОВ «Універсалагротрейд» та ОСОБА_2 було укладено типовий договір оренди землі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220886200:06:001:0016, площею 2,00 га, розташованої у межах Ревненської сільської ради Бориспільського району Київської області, для ведення сільського господарства. Цей договір зареєстровано в управлінні Держкомзему у Бориспільському районі Київської області 22 грудня 2011 року.

Відповідно до пунктів 8, 9, 12, 36 договір укладено на сім років. Після закінчення строку дії договору оренди орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за десять днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи - орендаря. Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі не менше 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки або в натуральній формі за погодженням сторін.

Частиною першою статті 792 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

У частині першій статті 777 ЦК України закріплено переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачено певну процедуру здійснення цього права.

Крім того, статтею 764 ЦК України передбачено такий спеціальний спосіб захисту порушеного цивільного права та інтересу у спірних правовідносинах як поновлення договору найму, що зводиться по суті до продовження попередніх договірних правовідносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору найму та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначені статтею

33 Закону України «Про оренду землі», яка фактично передбачає два способи пролонгації договору оренди землі.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 цього Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем

лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова,

а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді (частини восьма, дев`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури поновлення договору оренди землі.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 342/117/20(провадження № 61-20578св21).

Відповідно до статті 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця (частина перша статті 34 Закону України «Про оренду землі»).

Суди попередніх інстанцій встановили, що договір оренди землі від 07 жовтня 2010 року припинив свою дію у зв`язку з закінченням строку, на який його укладено.

Також суди встановили, що позивач до закінчення строку дії договору оренди землі не надсилав ОСОБА_1 лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі разом із проектом додаткової угоди.

Таким чином, позивач не скористався своїм переважним правом на укладення договору, оскільки не дотримався вимог, які передбачені статтею 33 Закону України «Про оренду землі».

Крім того, з матеріалів справи відомо, що ОСОБА_1 у жовтні

2018 року направила позивачу лист, в якому повідомила про відсутність бажання і заперечила щодо пролонгування дії договору оренди чи укладення нового договору оренди, оскільки вона мала намір господарювати на цих землях сама (а. с. 39-41).

Отже, ОСОБА_1 висловила своє волевиявлення (позицію), заперечила щодо укладення нового договору оренди чи поновлення договору з ТОВ «Універсалагротрейд».

З урахуванням зазначеного колегія суддів Верховного Суду робить висновок про те, що у цій справі відсутнє погодження сторонами всіх істотних умов договору оренди та намірів його укласти в цілому, а тому

ТОВ «Універсалагротрейд» втратило своє переважне право на укладення договору оренди земельної ділянки.

Вказані висновки щодо застосування норм права зазначені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

від 17 жовтня 2018 року у справі № 379/338/16-ц (провадження

№ 61-8479сво18).

Доводи скаржника у касаційній скарзі про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах не заслуговують на увагу з огляду на те, що заявник, вказуючи зазначені підстави касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції, виконуючи вимоги пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, не навів належного обґрунтування щодо застосування якої норми права Верховному Суду потрібно сформулювати висновок із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах рішень судів першої та апеляційної інстанцій, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Пономарьов проти України» та ін.) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Універсалагротрейд» залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров