Рішення

від 12.12.2022 по справі 294/1947/21

ЧУДНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2/294/13/22

справа № 294/1947/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2022 року Чуднівський районний суд Житомирської області

у складі:

головуючого - судді Лесько М.О.

при секретарі Рижук В.А.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Лопохи В.Є.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Чуднові цивільнусправу запозовомОСОБА_3 до відділу освіти Чуднівської міської ради Житомирської області та комунального закладу «Чуднівський ліцей»Чуднівської міської ради Житомирської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення невиплаченої заробітної плати за час відсторонення від роботи та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача, зазначивши, щоз 17.08.1987 вона перебуває у трудових відносинах з Комунальним закладом «Чуднівський ліцей» Чуднівської міської ради. Спочатку позивач була прийнята на посаду вихователя ГПД, а згодом, 01.09.1989 її було переведено на посаду вчителя початкових класів, де й працює по теперішній час. У листопаді 2021 року відповідач висунув вимогу подання інформації щодо вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Згодом позивача було двічі повідомлено про обов`язкове профілактичне щеплення проти хвороби COVID-19, а також 06.12.2021 року їй було вручено наказ про відсторонення від роботи №79-к/тр від 06.12.2021 з підстав відсутності щеплення від зазначеної хвороби. Позивач повідомила керівництво закладу про те, що вона нічого не має проти профілактичного щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19 і в майбутньому планує зробити це щеплення, проте, на даному етапі офіційно медиками усього світу визнано, що така хвороба як COVID-19 неналежно вивчена, відповідно вакцини проти цієї хвороби не пройшли належні етапи розробки та перевірки і вона хвилюється за своє здоров`я та відмовляється бути учасником експерименту по випробуванню вказаних вакцин. Позивач вважає, що у зв`язку з виданням відповідачем оспорюваного наказу її позбавлено права на працю, тому такий наказ є незаконним. Просила визнала протиправним та скасувати наказ про її відсторонення, стягнути невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення її від роботи та стягнути 10000 грн. моральної шкоди.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Сікорська О.М. підтримала позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представники відповідача комунального закладу «Чуднівський ліцей»Чуднівської міської ради Житомирської області адвокат Лопоха В.Є. та директор закладу Дячук Н.І. у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову ОСОБА_3 з підстав, зазначених у відзиві відповідача на позовну заяву, який надійшов до суду 17.02.2022.

Заслухувавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Згідно даних трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач працює в комунальному закладі «Чуднівський ліцей»Чуднівськоїміської радиЖитомирської області вчителем початкових класів (а.с. 13-14).

Згідно наказу відповідача №79-к/тр від 06.12.2021 позивача на підставі ст.46 КЗпП України, ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» відсторонено від роботи з 06.12.2021 на строк до здійснення щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, але не більше ніж до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, без збереження заробітної плати. З таким наказом позивач була ознайомлена 06.12.2021, по що свідчить відповідний її запис у наказі (а.с. 28).

Трудовий спір, який у даному цивільному процесі розглядається судом, стосується встановлення законності наказу про відсторонення від роботи працівника закладу загальної середньої освіти й правомірності невиплати відповідному працівнику заробітної плати.

Вирішуючи питання щодо вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу №79-к/тр від 06.12.2021 про відсторонення її від роботи, суд виходить з наступного:

Як визначено вст.46 КЗпП Українивідсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст.10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, серед яких зокрема передбачено: а) піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; б) у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Згідно з частинами 1, 2ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»є обов`язковими і включаються до календаря щеплень профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наказом МОЗ України від 04.10.2021 №2153відповідно до статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я»,статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №267(в редакціїПостанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року №90) та з метою забезпечення епідемічного благополуччя населення України, попередження інфекцій, керованих засобами специфічної профілактики, затверджено «Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням».

Згідно Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, до вказаного переліку увійшли працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів, закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

СамНаказ МОЗ України від 04.10.2021 №2153не містить положень про обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а лише затверджує «Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» (в подальшому Перелік).

Обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, визначено відповідним Переліком, який підписаний Генеральним директором Директорату громадського здоров`я та профілактики захворюваності і який відповідно не уповноважений визначати окремі професії, виробництва та організації, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб.

Тобто, фактично обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2наказом МОЗ України від 04.10.2021 №2153для певних професій, виробництв та організацій не визначена, а затверджено лише «Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням».

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, що лише профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Тобто фактично з прийняттям відповідного наказу правове регулювання та визначення тих профілактичних щеплень, які є обов`язковими, не змінилось, а відтак відсторонення працівника, який входить до переліку затвердженогонаказом МОЗ України від 04.10.2021 №2153, є незаконним, оскільки саме до компетенції МОЗ України входить повноваження визначати Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, що відповідно і зобов`язує МОЗ самостійно визначати відповідні хвороби та інфекції.

В будь-якому випадку, відповідно до п.4 Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень, яке затвердженеНаказом Міністерства охорони здоров`я України 16.09.2011 № 595(у редакціїнаказу Міністерства охорони здоров`я України 11.08.2014 № 551) щеплення дозволяється проводити тільки зареєстрованими в Україні вакцинами/анатоксинами згідно з Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженимнаказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 року № 595(у редакціїнаказу Міністерства охорони здоров`я України від 11.08.2014 № 551), та інструкціями із застосування вакцини або анатоксину, затвердженими в установленому порядку. Профілактичні щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 до вказаного Календаря профілактичних щеплень в Україні не включені, а відтак посилання та обґрунтування відповідачем необхідності наявності доказів щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, є незаконним.

Вказаний висновок ґрунтується та тому, що згідност.3 Конституції Українилюдина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно з ч.1ст.19 Конституції Україниправовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно ст.32 Конституції Україниніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбаченихКонституцією України.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно ст.286 ЦК України фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні.

Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.

Тобто вимога відповідача до позивача, щодо надання конфіденційної інформації була незаконною, а відтак правомірно відхилена позивачем, в той час відповідач, здійснюючи відсторонення позивача, мав би діяти відповідно до закону.

Стаття 46 КЗпП Українидопускає відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Положення п.5 ч.1ст.7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»зобов`язують, а не надають право підприємствам, установам і організаціям усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Враховуючи відсутність в оспорюваному наказі посилання, як на підставу його винесення, подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби про відсторонення позивачки від роботи, він є таким, що підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу від 06.12.2021 №79-к/тр про відсторонення її від роботи є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд, вирішуючи питання щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача виплатити їй невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, виходить із наступних норм права та мотивів їх застосування:

Як визначено в ч.1ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Судом було встановлено, що з 06.12.2021 з дня відсторонення від роботи позивача, останній було призупинено виплату заробітної плати. Наказом відповідача №13/к/тр від 01.03.2022 у зв`язку із зупиненням дії Наказу МОЗ від 04.10.2021 №2153 позивача було допущено до роботи з 01.03.2022 до завершення воєнного стану в України.

Отже, період незаконного відсторонення позивача від роботи, за який позивачу не була виплачена заробітна плата, становить з 06.12.2021 по 28.02.2022.

Оскільки судом встановлено, що на порушенняст.46 КЗпПУкраїни роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, позивач не виконувала покладені на неї обов`язки з ініціативи роботодавця, який не допускав її до виконання таких, тобто фактично мав місце простой не з вини працівника, то за позивачем мав зберігатись середній заробіток за аналогією з положеннями ч.2 ст.113 КЗпП України, який підлягає виплаті. При цьому не виконання позивачем своїх трудових обов`язків не може розцінюватись як вимушений прогул, оскільки позивач звільнена не була.

При цьому, розмір середнього заробітку визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарних місяці роботи.

Оскільки право позивача на працю з відповідною оплатою було безпідставно порушене відповідачем шляхом видання Наказу від 06.12.2021 №79-к/тр про відсторонення її від роботи, тому ефективним способом порушеного права буде зобов`язання відповідача виплатити позивачу невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, розрахунок якої має бути здійснено у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України для визначення середнього заробітку з моменту відсторонення по день фактичного допущення до роботи.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення заробітної плати за весь час незаконного відсторонення від роботи, підлягає до задоволення вимога про допуск рішення в цій частині до негайного виконання в порядку п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди, яку оцінено в 10000 грн., суд зазначає таке:

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування, зокрема моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Устатті 23 ЦКУкраїни визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина 1). Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина 2).

За змістом частин 3, 4статті 23 ЦКУкраїни розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Завдану моральну шкоду позивач пов`язує з відстороненням від роботи.

Підстави та порядок відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди в трудових правовідносинах врегульованост.237-1 КЗпП України, згідно з якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Разом із тим, виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої роботодавцем, позивач має довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

За змістом частини 4статті 23 ЦКУкраїни при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Таким чином, сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинила моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань (правова позиція ВС по справі №580/1617/19 у постанові від 23 січня 2020 року).

На підтвердження своїх вимог позивач посилається на обставини заподіяння її моральної шкоди внаслідок зміни ставлення до неї на зневажливе зі сторони інших її колег у присутності учнів, що відповідно вплинуло на ставлення учнів і їх батьків до позивача та вплинуло на ділову репутацію позивача, вона відчувала на собі дискримінацію через те, що не вакцинована. Усе це призвело до моральних страждань та погіршення стану здоров`я позивача, вона проходила курс лікування, постійно хвилювалась, втратила нормальний сон, що вплинуло на її звичний спосіб життя.

Враховуючи наведені вище положення чинного законодавства, якими урегульовано питання відшкодування моральної шкоди та підстави такого відшкодування, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору, тому судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог стягується з відповідача.

Враховуючи викладене та керуючисьст.263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ виконуючої обов`язки директора Комунального закладу «Чуднівський ліцей» Чуднівської міської ради Житомирської області Лесі Косюк №79-к/тр від 06.12.2021 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_4 ».

Зобов`язати Відділ освіти Чуднівської міської ради Житомирського району Житомирської області (код ЄДРПОУ 42870829) нарахувати та виплатити ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) середню заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи за період з 06 грудня 2021 року по 28 лютого 2022 року включно, обраховану відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року.

Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення невиплаченої заробітної плати за один місяць.

Стягнути з Комунального закладу «Чуднівський ліцей» Чуднівської міської ради Житомирської області (код ЄДРПОУ 22053712) в дохід держави судовий збір у розмірі 1816,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя: М.О. Лесько