Ухвала

від 10.01.2023 по справі 440/217/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

10 січня 2023 рокум. ПолтаваСправа № 440/217/23

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Алєксєєва Н.Ю., перевіривши матеріали адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Нафтогазбурсервіс" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Нафтогазбурсервіс" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення комісії Головного управління ДПС в Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №3563787/36984846 від 23.12.2021, зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №6 від 30.11.2021, подану на реєстрацію ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Нафтогазбурсервіс".

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Частиною другою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Загальні норми процедури судового оскарження у публічно-правових спорах регулюються Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов`язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду.

Так, відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Як уже зазначено, частина перша статті 122 КАС України передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, у тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 102.2 статті 102 ПК України визначені випадки, коли грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.

Отже, пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу. Водночас згідно з пунктом 56.19 статті 56 ПК України за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду.

Так, відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Дослідження змісту аналізованих приписів статей ПК України та статті 122 КАС України вказує на те, що на сьогодні є підхід, відповідно до якого строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки. При цьому є різні правові режими щодо оскарження податкових повідомлень-рішень і рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань та інших рішень контролюючих органів, що не пов`язані з їх нарахуванням, саме в частині різної тривалості скорочених строків оскарження при попередньому використанні досудового порядку вирішення спору.

Законом України від 24.10.2013 №657-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень" (далі - Закон №657-VII) були внесені зміни до абзацу першого пункту 56.18 статті 56 ПК України шляхом виключення в ньому положення про нарахування грошового зобов`язання та поширення застосування спеціального тривалішого строку на оскарження будь-яких рішень контролюючих органів, з урахуванням строку давності, визначеного статтею 102 ПК України. Водночас до пункту 56.19 статті 56 ПК України аналогічні зміни не були внесені.

Комплексний аналіз чинного правового регулювання на момент прийняття Закону №657-VII дає підстави для висновку, що це не було технічною помилкою законодавця, оскільки частина четверта статті 99 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017), як і пункт 56.19 статті 56 ПК України, визначали єдиний місячний строк звернення до суду у випадку, якщо законом була передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України була та залишається спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань.

Спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, зокрема рішення про відмову/зупинення в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов`язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами ПК України не визначені, тобто не врегульовують спірне в цій справі правове питання.

Вищенаведене зазначено у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 11.10.2019 у справі №640/20468/18.

Так, у вказаній постанові Верховний Суд відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що положення пункту 56.18 статті 56 ПК України є спеціальними щодо приписів статті 122 КАС України, а тому незалежно від використання платником податків права на адміністративне оскарження строк звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН становить 1095 днів, викладеного в постановах Верховного Суду від 17.07.2019 (справа №640/46/19), від 14.02.2019 (справа № 813/4921/17), та сформував наступний правовий висновок.

Різниця природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов`язань або інші рішення) об`єктивно здатна впливати та зумовлювати різницю в підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їх оскарження.

Застосування скорочених строків звернення при використанні досудового порядку врегулювання спорів у податкових правовідносинах установлено законом, зумовлено легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи - платника податків та у діяльності суб`єктів владних повноважень - контролюючих органів, що кореспондується із встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов`язку і має пропорційний характер, оскільки скорочення строку звернення не впливає на реалізацію особою права на судовий захист у зв`язку з достатністю часу на підготовку й оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу, залучення за потреби правових і фінансових консультантів в межах процедури адміністративного оскарження, у той час, як скорочені строки забезпечують досягнення зазначеної мети й завдань функціонування податкової системи держави. Більш скорочені строки звернення до суду у випадку попередньої реалізації досудових процедур полягають у забезпеченні наступності юрисдикційних проваджень (адміністративних і судових) та пов`язанні з необхідністю мінімізувати темпоральний проміжок між досудовими процедурами та судовим провадженням.

Крім того, Конституційний Суд України Рішенням від 13.12.2011 №17-рп/2011 за результатами оцінки конституційності норми частини четвертої статті 99 КАС України у чинній на той час редакції (про скорочені строки звернення до адміністративного суду в разі попереднього використання можливостей досудового порядку вирішення спору) підтвердив її конституційність як такої, що забезпечує оперативність розгляду судової справи і жодною мірою не обмежує суб`єктів щодо права на судовий захист; нею скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено (абзаци шостий, чотирнадцятий пункту 6.1).

Отже, із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 04.01.2022 №3615112/42775998 про відмову в реєстрації податкової накладної №6 від 30.11.2021 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в ЄРПН таку податкову накладну.

При цьому, зі змісту позовної заяви слідує, що рішення №3563787/36984846 від 23.12.2021 про відмову у реєстрації податкової накладної товариством оскаржено в адміністративному порядку шляхом подання скарги, за результатом розгляду якої рішенням №4678/36984846/2 від 28.01.2022 скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН залишено без змін.

Враховуючи, що позивачем здійснено досудове врегулювання спору шляхом звернення до контролюючого органу центрального рівня з відповідною скаргою на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, строк звернення до суду згідно з частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України має складати три місяці із дня отримання рішення за результатами розгляду скарги на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

Позов до суду поданий 06.01.2023 року.

Таким чином, позовна заява подана з пропуском строку звернення до суду, встановленого частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, разом з позовною заявою до суду позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав, в обґрунтування якої зазначено, що позивачем було пропущено процесуальний строк для оскарження рішення №3563787/36984846 від 23.12.2021 щодо відмови у реєстрації податкової накладної №6 від 30.11.2021 у зв`язку з веденням воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", продовженням воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовженням воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовженням воєнного стану Указом Президента України №341/2022 від 17.05.2022 з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, продовженням воєнного стану Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022 з 05 голини 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, тобто до 21.11.2022. Позивач вказує, що з самого початку запровадження військового стану в Україні та початку військових дій на території нашої держави, а саме з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року товариство було змушене призупинити діяльність, так як, буріння свердловин замовниками теж вимушено зупинилося, та весь робочий персонал зі свердловин в тому числі і персонал позивача 24.02.2022 був евакуйований по своїх домівках. До того ж, позивачем було прийняте вимушене рішення про евакуацію всієї документації підприємства на західну частину України для збереження всієї документації, в тому числі фінансової і бухгалтерської документації. Бухгалтер підприємства теж вимушено покинув місто Полтаву та знаходився за межами Полтавської області, що унеможливило в подальшому оскаржити рішення №3563786/36984846 від 23.12.2021 щодо відмови у реєстрації податкової накладної №5 від 30.11.2021, так як саме він був за це відповідальним. Підприємство також допомагало в облаштуванні та будівництві блок-постів. Також, 80% персоналу підприємства було залучено до територіальної оборони м. Полтави та Полтавської області та деякі працівники підприємства взагалі прийняли рішення вступити добровільно до лав Збройних Сил України. Загалом, господарська діяльність підприємства поновлена тільки у вересні 2022 року, так як почали працювати замовники та позивач, як виконавець послуг продовжив виконувати свої зобов`язання по договорам. Позивач згодом, а саме, 15.09.2022 звернувся до адвоката за наданням правової допомоги. Тож, між адвокатом Гришко Інною Юріївною та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Нафтогазбурсервіс" було укладено угоду про надання правової допомоги. Отже, з огляду на сукупність підстав, позивач вважає, що причини пропуску ним строку для оскарження рішення №3563786/36984846 від 23.12.2021 є поважними, так як ведення воєнного стану в Україні беззаперечно вплинуло на діяльність підприємства та унеможливило подання позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення №3563786/36984846 від 23.12.2021.

У численній практиці Верховного Суду, в тому числі у постановах від 13.02.2018 у справі №308/12874/16-а, від 14.02.2019 у справі №805/3881/18-а від 01.12.2020 у справі №807/658/18, від 05.03.2021 у справі № 140/1738/19, Верховним Судом викладені висновки про те, що "поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, рішення від 22 жовтня 1996 року, справа Девеер проти Бельгії, рішення від 27 лютого 1980 року)."

Також Верховним Судом неодноразово, зокрема у постановах від 11.07.2019 у справі №0940/1181/18, від 31.10.2019 у справі № 823/1915/18, від 22.01.2020 у справі №826/4464/17, від 16.07.2020 у справі № 487/3042/16-а тощо, була висловлена позиція, згідно з якою пропуск відповідного строку на звернення до суду через необізнаність щодо прийнятих актів законодавства або байдужість до своїх прав чи небажання скористатися цим правом не є поважними причинами пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Отже, поновленню підлягають лише такі встановлені законом процесуальні строки, які порушені з поважних причин. В свою чергу поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та не залежала від волевиявлення особи.

За приписами частини п`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Водночас, згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

В заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду представник позивача зазначає, що строк пропущений у зв`язку із запровадженням на території України воєнного стану та тимчасового призупинення, у зв`язку з цим, діяльності товариства.

Суд не бере до уваги, зазначене клопотання, оскільки останнє стосується оскарження рішення №3563786/36984846 від 23.12.2021, щодо відмови в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №5 від 30.11.2021, що не є предметом даного спору.

Одночасно, твердження позивача про тимчасове призупинення діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Нафтогазбурсервіс" та її відновлення лише у вересні 2022 року не підтверджені жодними документальними доказами, а тому відхиляються судом як необґрунтовані.

Крім того, згідно програми "Діловодство спеціалізованого суду" ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2022 року у справі №440/9518/22 судом відхилено як необґрунтовані твердження позивача про тимчасове призупинення діяльності товариства та її відновлення лише у липні 2022 року.

При цьому, суд зауважує, що незважаючи на ймовірне відновлення діяльності товариства саме у вересні 2022 року позивач знову не дотримується тримісячного строку звернення до суду з позовом з вересня 2022 року, так як подав позовну заяву до суду лише 06.01.2023.

Отже, позивачем не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до адміністративного суду протягом встановленого законом строку та наведені позивачем обставини носять суб`єктивний характер та не є достатніми для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом.

Таким чином, позовна заява подана з пропуском строку звернення до суду, встановленого ч. 4 статті 122 КАС України.

Частина шоста статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою-підприємцем до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, встановлюється ставка судового збору в розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб: з 01.01.2023 - 2684 гривні.

З огляду на вищевикладене, позивач повинен сплатити за подання позовної заяви немайнового характеру судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Разом з тим, позивачем не надано до суду документа про сплату судового збору в розмірі 2684,00 грн. Документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, до суду не надано.

Стосовно залучення платіжного доручення від 01.11.2022 №680 про сплату судового збору в сумі 2481,00 грн. до даної позовної заяви, суд зазначає, що вказаний судовий збір сплачено за позовну заяву у справі №440/9518/22, яку було повернуто, у зв`язку з її відкликанням до відкриття провадження у справі. Відповідно до ч. 1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" у разі повернення заяви, сплачена сума судового збору по справі №440/9518/22 повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, постановленою у вказаній справі.

Отже, позовна заява не відповідає вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України подання позовної заяви без додержання вимог статті 160,161 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення заяви без руху.

Відповідно до частини 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Таким чином, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Нафтогазбурсервіс" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Позивачеві усунути недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду:

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з зазначенням інших підстав пропуску строку та доказами поважності причин його пропуску;

- документа про сплату судового збору в розмірі 2684,00 грн. (номер рахунку - UA078999980313191206084016719; код за ЄДРПОУ - 37959255; отримувач - ГУК у Полт.обл/тг м. Полтава/22030101; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); призначення платежу: Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Полтавський окружний адміністративний суд).

Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява повертається позивачеві.

Також роз`яснити, що процесуальні строки, встановлені судом у цьому судовому рішенні, відповідно до пункту 3 розділу VІ "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України можуть бути продовжені судом за відповідною заявою учасника справи.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва