Постанова

від 10.01.2023 по справі 280/1304/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 січня 2023 року м. Дніпросправа № 280/1304/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 липня 2022 року (суддя Прасов О.О., повний текст рішення складено 14.07.2022) в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідролайн Контрол»

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гідролайн Контрол» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 17.10.2019: № 0002620506 та № 0002630506.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11 липня 2022 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що податковим органом в період з 16.08.2019 по 22.08.2019 було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідролайн Контрол» з питань встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками ТОВ «ПРОМТОРГ ІНВЕСТ», ТОВ «АКРОС-ГРУП», ТОВ «СТАРВЕЙ» за 2016 рік, з ТОВ «АВІЛЛ» за 2017 рік та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками ТОВ «ПРОМТОРГ ІНВЕСТ» за червень 2016 року в частині ПДВ фактично включеного до податкової декларації з ПДВ за липень 2016 року та за липень, серпень, вересень, жовтень 2016 року, ТОВ «АКРОС-ГРУП» за жовтень, листопад 2016 року, ТОВ «СТАРВЕЙ» за грудень 2016 року та ТОВ «АВІЛЛ» за лютий 2017 року, за результатами якої складено Акт № 521/08-01-14-06/36141483 від 29.08.2019.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.10.2019: № 0002620506, згідно з яким позивачеві збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 270082,50 грн.; № 0002630506, відповідно до якого позивачеві збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 105296,25 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими правочини, укладені ТОВ «Гідролайн Контрол» з ТОВ «ПРОМТОРГ ІНВЕСТ», ТОВ «АКРОС-ГРУП», ТОВ «АВІЛЛ», ТОВ «СТАРВЕЙ», не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зазначає, що згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що право платника податків на нарахування податкового кредиту залежить від сукупності подій, а саме: здійснення контрольованої операції, сплата коштів за такою операцією, реальне отримання товару/послуг, отримання податкової накладної.

Матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «Гідролайн Контрол» (Покупець) та ТОВ «ПРОМТОРГ ІНВЕСТ» (Продавець), ТОВ «АКРОС-ГРУП» (Продавець), ТОВ «АВІЛЛ» (Продавець) були укладені договори поставки № 20/4-16 від 20.04.2016, № 03/10-16 від 03.10.2016, № 01/02-17 від 01.02.2017 відповідно, за умовами яких Продавець зобов`язується передати, а Покупець прийняти й оплатити обладнання в асортименті у кількості, по номенклатурі, ціні й у строки, відповідно до умов Договору й рахунків фактур, видаткових накладних до нього, що є невід`ємною частиною Договору.

Також між вказаними юридичними особами укладено Договори про виконання роботи № 20/4-16 від 20.04.2016, № 03/10-16 від 03.10.2016, № 02/02-17 від 02.02.2017, за умовами яких ТОВ «Гідролайн Контрол» замовляє, а ТОВ «ПРОМТОРГ ІНВЕСТ», ТОВ «АКРОС-ГРУП», ТОВ «АВІЛЛ» відповідно виконують роботу, характер і вид якої указані в рахунку-фактурі. Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи.

На підтвердження реальності поставки товару від названих контрагентів позивачем надано, матеріали справи містять: рахунки-фактури, видаткові накладні, банківські виписки на підтвердження оплати товару.

Реальність виконання робіт на підставі вищевказаних договорів позивач доводить: журналами-ордерами та відомостями по рахунку 631; актами здачі-прийняття робіт (надання послуг); рахунками-фактурами; платіжними дорученнями; видатковими накладними; довіреностями.

Також позивач доводить, що в подальшому отриманий товар та роботи було реалізовано контрагентам: ТОВ «Завод Стеко», ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський», ТОВ «СПЕЦТЕХОСНАСТИКА», ТОВ «ДІСК-С», ФГ «ЛІБЕРА», ТОВ «УКРТЕХТРОНІК», ТОВ «АГРОПРОМІНВЕСТ 08», ПрАТ «ТАХІОН», ПП «ПІКЕТ-БУД-ТРАНС», ТОВ «СПР-ЕНЕРГО», ТОВ «НАНОКАБЕЛЬ», на підтвердження чого надав суду відповідні первинні документи, банківські виписки, регістри бухгалтерського обліку.

Між ТОВ «Гідролайн Контрол» (Замовник) та ТОВ «СТАРВЕЙ» (Виконавець) укладено Договір про виконання роботи від 01.12.2016 № 01/12-16, на підтвердження реальності виконання якого позивачем надано: Договір уступки права вимоги № 071216 від 07.12.2016; повідомлення; журнал-ордер і відомість по рахунку 631; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); рахунки-фактури; платіжні доручення; видаткові накладні.

Також позивач зазначає, що в подальшому роботи було реалізовано ТОВ «Завод Стеко», ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський».

Суд апеляційної інстанції встановив, що вищеназвані документи складені відповідно до вимог чинного законодавства. Вказана обставина також не заперечується відповідачем.

Разом з тим податковий орган звертає увагу про фактичну неможливість виконання господарських операцій контрагентами позивача.

Узагальнюючи доводи апелянта щодо безтоварності господарських операцій з вищеназваними контрагентами, суд апеляційної інстанції зазначає, що останні ґрунтуються на податковій інформації щодо відсутності у контрагентів складських приміщень, виробничих потужностей, достатніх трудових ресурсів, недекларування контрагентами певних операцій, не подання останніми податкової звітності. Також відповідач звертає увагу, що не проведення фактичної господарської діяльності з боку контрагентів підтверджується вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18.04.2019 у справі № 331/1690/19 та поясненнями посадових осіб контрагентів, наданих в межах кримінальних проваджень.

Суд першої інстанції не знайшов обґрунтованими такі доводи апелянта, адже вказаний вирок скасований ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29.11.2019 стосовно ОСОБА_1 , призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

При цьому суд першої інстанції звернув увагу, що в ухвалі Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04.06.2020 у справі № 331/1690/19, прийнятої в результаті нового розгляду справи, не згадуються ТОВ «ГІДРОЛАЙН КОНТРОЛ», ТОВ «ПРОМТОРГ ІНВЕСТ», ТОВ «АКРОС-ГРУП», ТОВ «АВІЛЛ», ТОВ «СТАРВЕЙ». З ухвали не вбачається, що протиправні дії ОСОБА_1 пов`язані з господарською діяльністю ТОВ «ПРОМТОРГ ІНВЕСТ», ТОВ «АКРОС-ГРУП», ТОВ «АВІЛЛ», ТОВ «СТАРВЕЙ» та ТОВ «ГІДРОЛАЙН КОНТРОЛ».

Наведене у Службовій записці начальника СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області від 25.04.2019 за № 590/08-01-23-03, Протоколі допиту підозрюваного ОСОБА_1 від 23.06.2018, Протоколі допиту свідка ОСОБА_2 від 26.04.2018 суд першої інстанції до уваги не прийняв, оскільки воно не знайшло свого відображення в Ухвалі Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04.06.2020 у справі № 331/1690/19 (Провадження № 1-кп/331/277/2020) та не підтверджується первинними документами.

Також, на думку суду першої інстанції, відсутність нерухомого майна та транспортних засобів у ТОВ «ПРОМТОРГ ІНВЕСТ», ТОВ «АКРОС-ГРУП», ТОВ «АВІЛЛ», ТОВ «СТАРВЕЙ» не свідчить, що дані суб`єкти господарювання не можуть бути учасниками господарських операцій.

Що стосується посилань контролюючого органу на відомості інформаційних баз даних, як джерела інформації, то суд першої інстанції вважає їх необґрунтованими, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є належним доказом в розумінні КАС України.

За висновком суду першої інстанції, у спірних правовідносинах позивач довів реальність здійснення господарських операцій та використання отриманих товарів/послуг у власній господарській діяльності, про що надано до суду відповідні докази, зворотне не доведене відповідачем належними та допустимими доказами.

Натомість суд апеляційної інстанції вважає такі висновки суду першої інстанції такими, що не ґрунтуються на дійсних обставинах справи.

Так, дійсно позивачем надані первинні документи, які складені відповідно до укладених договорів. Такі первинні документи є належно складеними, самі договори не скасовані в установленому законом порядку.

Разом з тим не в кожному випадку належно складені первинні документи розглядаються як беззаперечний факт реальності господарських операцій.

В контексті спірних правовідносин ключовими є обставини, встановлені під час розгляду кримінальної справи № 331/1690/19.

Так, відповідно до вироку Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18.04.2019 у справі № 331/1690/19, судом встановлено, що ОСОБА_1 , діючи у складі організованої злочинної групи з особами, відносно яких матеріали виділені в окреме кримінальне провадження, діючи умисно, з корисливих мотивів, у період з 01.12.2015 по 02.11.2016 забезпечив прикриття незаконної діяльності підприємств-контрагентів ТОВ «ПРОМТОРГ ІНВЕСТ», ТОВ «АКРОС-ГРУП», ТОВ «АВІЛЛ», ТОВ «СТАРВЕЙ», серед яких є, зокрема, ТОВ «Гідролайн Контрол».

Вирок містить конкретні періоди, суми правочинів та іншу інформацію, пов`язану з діяльністю між ТОВ «ПРОМТОРГ ІНВЕСТ», ТОВ «АКРОС-ГРУП», ТОВ «АВІЛЛ», ТОВ «СТАРВЕЙ» та ТОВ «Гідролайн Контрол».

При цьому, за висновком суду апеляційної інстанції, для визначення реальності господарських операцій між вказаними юридичними особами, не має юридичного значення факт скасування вищеназваного вироку суду, оскільки останній був оскаржений ТОВ Виробничо-комерційна фірма «ЕЛТА», щодо якого також містилися певні висновки суду, з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Представник апелянта вказав, що суд першої інстанції у вироку мав лише затвердити угоду про визнання винуватості, укладеною між стороною обвинувачення та ОСОБА_1 .

Дніпровський апеляційний суд в ухвалі від 29.11.2019 дійшов висновку, що відповідно до ст. 474 КПК України суд першої інстанції, встановивши, що умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, зобов`язаний був відмовити у затвердженні угоди про визнання винуватості, а тому вирок підлягає скасуванню у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що Дніпровський апеляційний суд не досліджував по суті викладені у вироку висновки, не перевіряв їх правильність та обґрунтованість. Також суд не поставив під сумнів визнання ОСОБА_1 вини у скоєнні кримінального правопорушення, за яким його засуджено відповідно до вироку Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18.04.2019 у справі № 331/1690/19.

Більш того, інші фігуранти кримінальної справи, у тому числі ТОВ «ПРОМТОРГ ІНВЕСТ», ТОВ «АКРОС-ГРУП», ТОВ «АВІЛЛ», ТОВ «СТАРВЕЙ», вирок не оскаржували, викладені у ньому висновки не спростовували.

Також суд апеляційної інстанції враховує, що в результаті нового розгляду справи № 331/1690/19 Жовтневий районний суд м. Запоріжжя постановив ухвалу від 04.06.2020 про закриття кримінальних проваджень відносно ОСОБА_1 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України внаслідок набрання чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.

Тобто, суд не визнавав факт недоведеності вини ОСОБА_1 , не спростував попередні висновки, викладені у вироку від 18.04.2019, а тому останні не можуть бути залишені поза увагою адміністративного суду, про що також вказав Верховний Суд у постанові від 13 грудня 2021 року, направивши адміністративну справу № 280/1304/20 до суду першої інстанції на новий розгляд.

На переконання суду апеляційної інстанції, встановлені у вироку Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18.04.2019 у справі № 331/1690/19 обставини, в сукупності з доводами податкового органу щодо відсутності у контрагентів позивача достатніх ресурсів для реального виконання правочинів, свідчить про обґрунтованість висновків відповідача, викладених в Акті перевірки № 521/08-01-14-06/ НОМЕР_1 від 29.08.2019, та, як наслідок, про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну Головного управління ДПС у Запорізькій області задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 липня 2022 року в адміністративній справі № 280/1304/20 скасувати.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідролайн Контрол» відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з 10 січня 2023 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 10 січня 2023 року.

Головуючий - суддяО.В. Головко

суддяТ.І. Ясенова

суддяА.В. Суховаров