Постанова

від 10.01.2023 по справі 340/8655/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 січня 2023 року м. Дніпросправа № 340/8655/21

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Приватного підприємства «Черн-Транс»

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 липня 2022 року (суддя Кравчук О.В.) у справі №340/8655/21 за позовом Приватного підприємства «Черн-Транс» до Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

ПП «Черн-Транс» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову №281425 від 15.09.2021 про застосування адміінстративно-господарського штрафу у розмірі 17 000грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що підставою для винесення оскаржуваної постанови стали висновки відповідача про порушення позивачем встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 5% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. За позицією позивача у разі виявлення порушень встановлених законодавством габаритно-вагових норм підлягає стягненню плата за проїзд, а не застосування штрафних санкцій. Крім цього, позивач зазначав, що у спірному випадку здійснювалось перевезення вантажу який є сипучим, а з огляду на відсутність Методики виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів в русі, неможливо вважати результат зважування достовірним, зважаючи на неможливість встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним вантажем. Також позивач вказував на те, що оскаржувана постанова винесена без повідомлення позивача, внаслідок чого йог обуло позбавлено права на захист.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 липня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій, оскільки встановлені обставини справи свідчать про перевищення позивачем нормативно-допустимого навантаження при перевезенні вантажу, що є підставою для застосування штрафних санкцій у відповідності до частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт.

З приводу аргументів позивача про порушення відповідачем процедури накладення штрафних санкцій, суд вказав на те, що відповідачем завчасно було направлено на адресу позивача повідомлення про час та місце розгляду справи.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення

позову. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач посилається на те, що чиним законодавством не передбачено можливості отримання дозволу на перевезення подільного вантажу, який перевищує встановленні вагові нормативи. У свою чергу, як зазначає позивач, відсутність законодавчої можливості отримання такого дозвілу свідчить про відсутність правових підстав для застосування штрафних санкцій на підставі частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт, оскільки штрафні санкції застосовуються саме за перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм без відповідного дозволу. У такому випадку, за позицією позивача, застосовується відповідальність у вигляді плати за проїзд, а не адміністративно-господарські санкції. Також позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції про належне повідомлення про час та місце розгляду справи. З цього приводу позивач вказує на те, що на дату винесення оскаржуваної постанови його не було повідомлено про розгляд справи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін з огляду на його законність та обгрунтованість.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 01 серпня 2021 контролюючими особами Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки, на підставі направлення на перевірку № 026496 від 27.07.2021, на а/д М-14 км 21+434 м, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення вантажів та пасажирів.

Відповідно до пункту З, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, затвердженого постановою КМУ № 422 від 20.05.2013 (далі - Порядок № 422), був зупинений транспортний засіб марки МАН реєстраційний номер НОМЕР_1 .

За результатами проведення габаритно - вагового контролю вказаного транспортного засобу співробітниками Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки було встановлено факт перевищення вагових параметрів, а саме навантаження на строєну вісь становила 27 950 кг, при нормативно допустимому 24 000 кг згідно п.22.5 Правил дорожнього руху, тобто на 3 950 кг більше нормативно допустимого (у відсотковому співвідношенні - на 16,46 % більше допустимого показника), про що складено Акт № 306110 від 01 серпня 2021 року.

Водій зі змістом акту ознайомлений, про що було зроблено відмітку у відповідній графі вищезазначеного акту.

Повідомленням про розгляд справи (№ 72971/726.2/24-21 від 06.09.2021 року), позивача запрошено прибути на розгляд на 15.09.2021 року; відповідне повідомлення направлене позивачу 09.09.2021 року рекомендованим листом.

Справу розглянуто за відсутності представника позивача.

За результатами розгляду справи винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 281425 від 15.09.2021 за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та відповідно до абзацу 14 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000,00 грн (1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян).

Правомірність та обгрунтованість вказаної постанови є предметом спору, який передано на вирішення суду.

За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

У відповідності із ст..35 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ч.1, 4 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Отже, з наведених норм права вбачається, що проїзд великовагових транспортних засобів, якщо перевищення вагових обмежень над визначеними законодавством становить більше п`яти відсотків, можливий лише за наявності спеціального дозволу.

Відповідно до абз.14 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10% до 20% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У спірному випадку позивач не заперечував того, що за наслідками габаритно-вагового контролю було встановлено перевищення законодавчо встановлених габаритно-вагових норм від 10% до 20% включно при перевезенні вантажу. А саме, навантаження на строєну вісь становила 27 950 кг, при нормативно допустимому 24 000 кг згідно п.22.5 Правил дорожнього руху, тобто на 3 950 кг більше нормативно допустимого (у відсотковому співвідношенні - на 16,46 % більше допустимого показника)

В той же час, позивач зазначав те, що чиним законодавством взагалі не передбачено можливості отримання дозволу на перевезення подільного вантажу, який перевищує встановленні вагові нормативи. У свою чергу, як зазначає позивач, відсутність законодавчої можливості отримання такого дозвілу свідчить про відсутність правових підстав для застосування штрафних санкцій на підставі частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт, оскільки штрафні санкції застосовуються саме за перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм без відповідного дозволу.

З приводу такої позиції позивача суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно із п.22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

З огляду на положення вказаної норми права суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що оскільки рух транспортних засобів з перевищенням встановлених вагових норм, у разі перевезення подільних вантажів, автомобільними дорогами забороняється, то відповідно відсутня і можливість отримання дозволу на перевезення такого вантажу з перевищенням встановлених вагових норм.

Таким чином, за наявності порушення при перевезенні подільного вантажу (перевищення вагових норм), що мало місце у спірному випадку, позивач взагалі не мав і не міг набути права (отримати дозвіл) перевозити такий вантаж автомобільними дорогами.

Але, вказані обставини не можуть свідчити про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій на підставі абз.15 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Так, положення абз.15 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», на підставі якого позивача притягнуто до відповідальності, передбачають такі кваліфікуючи ознаки правопорушення як: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10% до 20% та перевезення такого вантажу без відповідного дозволу.

Отже, сам факт перевезення вантажу з перевищенням встановлених вагових норм є підставою для застосування штрафних санкцій, за умови відсутності дозволу на таке перевезення, оскільки, як зазначено вище, законодавством передбачена у певних випадках можливість перевезення вантажу, з перевищенням встановлених вагових норм, за наявності відповідного дозволу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про безпідставність вищенаведених аргументів позивача.

Іншою підставою для скасування рішення суду позивачем в апеляційній скарзі визначено порушення відповідачем процедури розгляду справи, а саме неповідомлення позивача про час та місце розгляду справи.

З приводу таких аргументів позивача слід зазначити те, що дійсно пунктом 26 Порядку здійснення державною контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою КМУ від 08.11.2019 року № 1567, передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Для того, щоб суб`єкт господарювання міг бути присутнім при розгляді справи відносно нього і мав можливість захистити свої права, другим абзацом пункту 26 Порядку №1567 встановлено, що про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

У спірному випадку встановлено, що відповідачем завчасно, 09.09.2021, на адресу позивача було направлено повідомлення про час та місце розгляду справи.

Натомість, з поштового треку (код 2500906798107) вбачається, що станом на 15.09.2021 (дата розгляду справи) поштове відправлення адресату не було вручено (з незалежних від відповідача причин), таке повідомлення було вручено адресату 24.09.2021.

Таким чином, встановлені обставини справи дають підстави стверджувати про те, що станом на 15.09.2021 позивач не був обізнаний про час та місце розгляду справи.

Визначаючи вплив вказаних обставин на результати розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт і, як наслідок, вплив на обґрунтованість спірного рішення відповідача, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Під час розгляду справи №825/2328/16 (постанова від 22.05.2020) Верховним Судом сформульовано таку правову позицію: «саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення». Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття».

Надаючи оцінку тому, чи вплинуло несвоєчасне повідомлення позивача про розгляд справи на результати розгляду такої справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що враховуючи надані відповідачем докази встановленого порушення, а також приймаючи до уваги підстави заявленого позову, у спірному випадку рішення відповідача не могло бути іншим за умови участі позивача у розгляді справи.

Крім цього, Верховним Судом у справі №820/4810/17 від 01.03.2018 зроблено такий висновок: «відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу».

Оскільки у спірному випадку позивач не був позбавлений можливості звернутися з позовом до суду, його позов судом було розглянуто по суті та за результатами розгляду справи судом зроблено судом висновок про те, що позивачем не спростовано вину у порушення законодавства про автомобільний транспорт, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що сам факт несвоєчасного повідомлення позивача про розгляд справи не може бути самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови відповідача.

Отже, встановивши зазначені обставини справи, дослідивши аргументи позивача, з якими останній пов`язує незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Черн-Транс» залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 липня 2022 року у справі №340/8655/21 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України.

Повний текст постанови складено 10.01.2023

Головуючий - суддяЯ.В. Семененко

суддяН.А. Бишевська

суддяІ.Ю. Добродняк