Рішення

від 10.01.2023 по справі 904/3915/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2023м. ДніпроСправа № 904/3915/22

за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Житлово-будівельного кооперативу "Веселка-1", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 399 284,46 грн, -

Суддя Бажанова Ю.А.

Секретар судового засідання Бочарова М.О.

Представники сторін

від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Веселка-1" на свою користь 198 500,00 грн заборгованості, 12 179,51 грн 3 % річних, 67 271,01 грн. інфляційних втрат, 92 509,05 грн пені, 28 824,89 грн 7% штрафу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу теплової енергії № 541 від 21.11.2013.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; призначено підготовче засідання на 29.11.2022.

09.11.2022 від Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку "EasyCon".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2022 клопотання Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" задоволено. Судове засідання, призначене на 29.11.2022 об 15:20 год. ухвалено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку "EasyCon".

Судове засідання, призначене на 29.11.2022 не відбулось, у зв`язку з відсутністю електропостачання у Господарському суді Дніпропетровської області.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2022 призначено підготовче засідання на 13.12.2022.

29.11.2022 (електронною поштою) 05.12.2022 (засобами поштового зв`язку) від Житлово-будівельного кооперативу "Веселка-1" до Господарського суду Дніпропетровської області засобами поштового зв`язку надійшов відзив в якому просить суд: розгляд справи здійснювати без участі відповідача; відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 92 509,05 грн. в повному обсязі у зв`язку з необґрунтованістю; зменшити розмір штрафу 28 824,89 грн. на 90 відсотків виходячи із об`єктивних підстав та фактичних обставин; зменшити розмір 3% річних 12 179,51 грн на 50% виходячи з фактичних обставин та правозастосовчої практики; розстрочити виконання рішення суду, рівними долями щомісячно, протягом 12 календарних місяців 2022 та 2023 років з першого дня наступного місяця після ухвалення рішення по справі.

У судовому засіданні, яке відбулося 13.12.2022, представник позивача повідомив, що отримав відзив на позовну заяву, підготував заперечення на відзив та направив їх на адресу господарського суду. Також представником позивача у судовому засіданні оголошені заперечення на відзив на позовну заяву відповідача.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в засіданні на 28.12.2022, для представника Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" в системі відеоконференцзв`язку "EasyCon".

13.12.2022 від Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" надійшла відповідь на відзив на позовну заяву в якому просить позовні вимоги задовольнити повністю.

27.12.2022 (електронною поштою) 30.12.2022 (засобами поштового зв`язку) від Житлово-будівельного кооперативу "Веселка-1" до Господарського суду Дніпропетровської області електронною поштою надійшло заперечення на відповідь на відзив в якому в якому просить суд розгляд справи здійснювати без участі відповідача; відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 92509,05 грн в повному обсязі у зв`язку з необґрунтованістю; зменшити розмір штрафу 28824,89 грн на 90% виходячи із об`єктивних підстав та права суду; зменшити розмір 3% річних 12179,51 грн на 50 % виходячи з фактичних обставин та правозастосовчої практики.

У судовому засіданні, яке відбулося 28.12.2022, підключення в режимі відеоконференції з представником позивача не відбулося з технічних причин, представник відповідача не з`явився.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2022 відкладено судове засідання у справі на 10.01.2023.

09.01.2023 (електронною поштою) від Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" надійшли письмові пояснення, в яких позивач не погоджується із доводами відповідача стосовно відмови у стягненні пені та зменшенння штрафних санкцій, посилаючись на недоведеність відповідачем наявність підстав для такого зменшення.

У судовому засіданні, яке відбулося 10.01.2023, підключення в режимі відеоконференції з представником позивача не відбулося з технічних причин.

Відповідно до частини 5 статті 197 Господарського процесуального кодексу України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Враховуючи, що з метою дотримання прав позивача на участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції судом вже відкладався розгляд справи (28.12.2022, підключення в режимі відеоконференції з представником позивача не відбулося з технічних причин), ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду несе учасник справи, який подав відповідну заяву, господарським судом проведено судове засідання 10.01.2023 без участі представника позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без участі його представника.

У судовому засіданні 10.01.2023 оголошені вступна та резолютивна частини.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ВСТАНОВИВ:

21.11.2013 між Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (теплопостачальна організація-продавець) та Житлово-будівельного кооперативу "Веселка-1" (споживач-покупець) укладений договір №541 купівлі-продажу теплової енергії, відповідно до пункту 1.1 якого теплопостачальна організація-продавець бере на себе зобов`язання постачати споживачеві-покупцю теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач-покупець зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими згідно чинного законодавства тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

Сторони зобов`язуються керуватись цим договором, чинним законодавством України та зокрема, наступними нормативно-правовими актами: Законом України "Про теплопостачання", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Правилами технічної експлуатації електричних станцій і мереж ГКД 34-20.507-2003, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж №71 від 14.02.2007, Правилами користування тепловою енергією, затверджені Постановою КМУ №1198 від 03.10.2007, рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради №343 від 12.10.2011 (пункт 1.2 договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору теплова енергія постачається споживачу-покупцю в обсягах, визначених з додатку №1 до цього договору, що є його невід`ємною частиною, на такі потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального періоду; гаряче водопостачання протягом року.

За умовами пункту 4.2.5 договору теплопостачальна організація-продавець має право виписувати рахунки та акти передачі-прийняття теплової енергії споживачеві-покупцю для оплати спожитої ним теплової енергії у звітному періоді не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, а також направляти акти передачі-прийняття теплової енергії, які підтверджують обсяг отриманої теплової енергії та які повинні бути повернуті споживачем-покупцем в підписаному, зі своєї сторони, вигляді теплопостачальній організації-продавцю до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що облік споживання споживачем-покупцем теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку, у разі їх відсутності розрахунковим способом.

Згідно з пунктами 6.1, 6.2 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається споживачем-покупцем проводяться в грошовій формі відповідно до тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місць.

Відповідно до пункту 6.3. договору оплата за теплову енергію здійснюється споживачем-покупцем виключно грошовими коштами відповідно до тарифів, встановлених згідно чинного законодавства України, шляхом 30% попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 днів до початку здійснення споживання. Решта 70% вартості планових обсягів споживання теплової енергії сплачується споживачем-покупцем протягом місяця споживання теплової енергії. Кошти, які надійшли при цьому від споживача-покупця, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості споживача-покупця за цим договором.

Остаточний розрахунок за фактично спожиту споживачем-покупцем теплову енергію здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місцем споживання теплової енергії.

За умовами пункту 10.1 договір набуває чинності з моменту фактичного надання послуг з теплопостачання та діє до 20.11.2014, з урахуванням частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України.

Припинення дії договору не звільняє споживача-покупця від обов`язку повної сплати за спожиту теплову енергію (пункт 10.2 договору).

Відповідно до пункту 10.3 договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією зі сторін.

Договір купівлі-продажу теплової енергії №541 від 21.11.2013 є чинним протягом спірного періоду, так як, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору.

У Додатку №1 до договору сторонами погоджено обсяги та порядок постачання теплової енергії споживачу.

У Додатку №2 до договору сторони погодили умови припинення постачання теплової енергії.

Протоколом розбіжностей від 21.11.2013 по договору №541 від 21.11.2013 сторони, розглянувши та узгодивши розбіжності, погодили наступні умови договору:

"Відповідно до умов пункту 3.2.13 договору не перевищувати середньодобову температуру теплоносія в зворотньому трубопроводі більш, як на 3-40 С від температури, встановленої температурним графіком, який додається до договору.

Пункт 7.2.7 договору сторони погодили виключити з договору".

Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" на виконання умов договору купівлі-продажу теплової енергії №541 від 21.11.2013 здійснило поставку Житлово-будівельного кооперативу "Веселка-1" теплової енергії, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №4 від 31.11.2020 на суму 86 199,19 грн., №1081 від 29.02.2020 на суму 70 668,05 грн., №2154 від 31.03.2020 на суму 32 226,42 грн., №3311 від 30.04.2020 на суму 29 854,18 грн., №2430 від 31.03.2021 на суму 123 801,14 грн., №3687 від 30.04.2021 на суму 49 595,69 грн.

Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) підписані та скріплені печаткою Житлово-будівельним кооперативом"Веселка-1".

Житлово-будівельний кооператив "Веселка-1" не здійснено плати за отримані послуги з теплопостачання, що і стало причиною виникнення спору.

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 198 500,00 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 67 271,01 грн. інфляційних втрат, 12 179,51 грн. 3% річних, 92 509,05 грн. пені, 28 824,89 грн штрафу за договором купівлі-продажу теплової енергії №541 від 21.11.2013.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору, факт поставки теплової енергії, строк оплати, строк дії договору, наявність прострочення оплати.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 714 Цивільного кодексу України та статті 275 Господарського кодексу України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

З урахуванням приписів пункту 6.3 договору, строк оплати поставленої позивачем відповідачу теплової енергії за період з лютого 2020 року по квітень 2021 року у сумі 198 500,00 грн. є таким, що настав.

Відповідач доказів оплати вартості поставленої теплової енергії у розмірі 198 500,00грн. до суду не надав, доводи наведені позивачем в обґрунтування позову у цій частині не спростував.

За викладеного позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 198 500,00грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відзиві на позов проти розміру заборгованості не заперечував.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойка (пеня, штраф) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 7.3 договору за порушення строків сплати споживачем-покупцем за отриману теплову енергію стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми. Період, за який нараховується штрафні санкції, становить три роки. Строк позовної давності, щодо стягнення штрафних санкцій, встановлено сторонами у три роки.

Позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 92 509,05 грн. за загальний період з 21.02.2020 по 24.10.2022 та 7% штрафу у сумі 28 824,89 грн.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування пені, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами 4, 6 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Заявляючи про стягнення з відповідача на свою користь пені, позивач у позовній заяві посилається на умови договору, які передбачаються стягнення пені за порушення строків сплати споживачем-покупцем за отриману теплову енергію у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, за які допущено прострочення за кожний день прострочення.

Враховуючи, що умовами договору не визначено конкретного розміру пені, а лише зазначено граничний розмір такої пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, господарський суд дійшов висновку щодо неправомірності її нарахування, а відтак вимога про стягнення пені у сумі 92 509,05 грн. задоволенню не підлягає.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку штрафу 7% у сумі 28 824,89 грн., встановлено правильність його нарахування.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховані та заявлені до стягнення з відповідача на свою користь 67 271,01 грн. інфляційних втрат за загальний період з березня 2020 року по жовтень 2022 року та 12 179,51 грн. 3% річних за загальний період з 01.03.2020 по 31.12.2020.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування, господарський суд встановив, що розрахунки 3% річних та інфляційних втрат є правильними.

Житлово-будівельний кооператив "Веселка-1" у відзиві на позов просить суд зменшити розмір штрафу 28 824,89 грн. на 90 відсотків виходячи із об`єктивних підстав та фактичних обставин; зменшити розмір 3% річних 12 179,51 грн на 50% виходячи з фактичних обставин та правозастосовчої практики.

Заявляючи про зменшення штрафу відповідач просить врахувати фактичні обставини: винятковість випадку невиконання відповідачем зобов`язання; причини неналежного виконання зобов`язання; незначність прострочення виконання зобов`язання; відсутність наслідків, в тому числі тяжких для позивача у зв`язку з порушенням зобов`язань відповідачем; невідповідність розміру стягуваного штрафу таким наслідкам для відповідача.

Житлово-будівельний кооператив "Веселка-1" вказує, що виступає у спірних правовідносинах як колективний споживач, тобто від імені усіх членів кооперативу та співвласників багатоквартирного будинку, не є безпосередньо споживачем теплової енергії, є неприбутковою організацією та повністю залежить від сплати мешканцями платежів.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи тощо.

Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Суд об`єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що: відповідач є неприбутковою організацією, оплата за теплову енергію здійснюється відповідачем із коштів отриманих від мешканців (безпосередніх споживачів теплової енергії), відсутність доказів понесення позивачем збитків від несвоєчасного виконання зобов`язань позивачем, дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача на 50%, а саме 14 412,45 грн.

Щодо зменшення розміру 3% річних 12 179,51 грн на 50%, господарський суд зазначає, що дійсно за певних умов суд може зменшити розмір процентів річних за час затримки розрахунку, однак відповідачем не надано належних доказів на підтвердження наявності підстав для зменшення 3% річних, при цьому господарський суд враховує, що заявлені до стягнення 3% річних у розмірі 12 179,51 грн. є співмірною розміру заборгованості 198 500,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене господарський суд дійшов до висновку про те, що є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги у розмірі 292 362,97 грн. (198 500,00 грн. заборгованість + 12 179,51 грн. 3% річних + 67 271,01 грн. - інфляційні втрати + 14 412,45 грн. - штраф).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Розглянувши клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення на 12 місяців, починаючи з першого дня наступного місяця після ухвалення рішення суду у цій справі, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне. У статті 238 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі необхідності у резолютивній частині також вказується, зокрема, про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Отже, процесуальним законом передбачена можливість надання відстрочки або розстрочки виконання рішення в момент його прийняття, при цьому, підстави для такої відстрочки або розстрочки містяться у статті 331 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає порядок розгляду такої заяви на стадії виконання рішення, а саме: підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (частина 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 4 та 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Господарський суд зазначає, що наведені відповідачем обставини у відзиві на позов не є підставою для надання відстрочки виконання рішення суду. Однак, відповідач не позбавлений права звернутись до суду із заявлю про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення в порядку статті 331 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" до Житлово-будівельного кооперативу "Веселка-1" про стягнення 399 284,46 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Веселка-1" (50093, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. В`ячеслава Чорновола (Гутовського), буд. 55 кв. ідентифікаційний код 21928108) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд. 1; ідентифікаційний код 00130850) 198 500,00грн заборгованості, 67 271,01 грн. інфляційних втрат, 12 179,51 грн 3% річних, 14 412,45 грн. 7% штрафу, 4 601,63 грн. витрат зі сплати судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 10.01.2023

Суддя Ю.А. Бажанова