Рішення

від 27.12.2022 по справі 906/479/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" грудня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/479/22

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

при секретарі судового засідання: Васильєвій Т.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Богуш А.М., довіреність вих. №01-07/276 від 04.07.2022;

від відповідача: не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Державного підприємства "Овруцьке спеціалізоване лісове господарство" (с.Дубовий Гай Коростенського району Житомирської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Полісся (м.Овруч)

про стягнення 32801,53грн,

з перервою в судовому засіданні з 12.12.2022 до 27.12.2022 згідно із ст.216 ГПК України.

ДП "Овруцьке спеціалізоване лісове господарство" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до ТОВ "Агро-Полісся" про стягнення 32801,53грн, з яких: 25388,78грн основного боргу, 682,35грн 3% річних, 4488,60грн інфляційних збитків та 2241,80грн пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем умов договорукупівлі-продажу необробленої деревини №267/7 від 25.05.2021в частині оплати отриманого товару.

Ухвалою господарського суду від 18.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 13.09.2022.

Розгляд справи по суті неодноразово відкладався.

05.12.2022 на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява №01-06/1310 про зменшення розміру позовних вимог, яка обґрунтована тим, що після відкриття провадження у справі, а саме 11.10.2022 та 08.11.2022 відповідачем сплачено суму основного боргу у загальному розмірі 14000,00грн (а.с.56-57).

Відповідно до пункту 2 частини 2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Отже, відповідно до ст.46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог виключно в межах встановленого цим Кодексом строку,

Як було зазначено вище, ухвалою господарського суду від 18.07.2022 про відкриття провадження у справі №906/479/22 її розгляд було вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи, що строк на подання заяви про зменшення розміру позовних вимог у цій справі фактично закінчився 13.09.2022, а така заява подана позивачем до суду 05.12.2022, суд на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про залишення без розгляду заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог від 05.12.2022.

26.12.2022 представник позивача через підсистему "Електронний суд" подала клопотання про долучення до матеріалів справи акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.06.2021 по 19.12.2022, підписаного повноважними представниками сторін та скріпленого печатками підприємств, відповідно до якого відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем у сумі 11388,78грн.

Відповідач не скористався правом надання відзиву на позовну заяву та правом на участь в судових засіданнях представника; про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до реєстру ф103 на відправку рекомендованої кореспонденції від 19.12.2022 та інформації з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відправлення за №1000233226401 (копія ухвали суду від 12.12.2022 у справі №906/479/22), надіслане відповідачу, "прямує до точки доставки", та відправлення за № 1000233216040 надіслане засновнику відповідача, "вручено особисто 23.12.2022".

Суд констатує, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення учасників справи про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомляв, відзиву не подав. Враховуючи належне повідомлення відповідача про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, суд не вважає відсутність представника відповідача у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті, а тому дійшов висновку про розгляду справи за наявними у ній матеріалами згідно з ч.9 ст.165 ГПК України та ч.2 ст.178 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

25.05.2021 між Державним підприємством "Овруцьке спеціалізоване лісове господарство" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Полісся" (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу необробленої деревини №267/7 (а.с.11-15).

Згідно п.1.1 договору за результатами проведення електронно-голосових біржових торгів з продажу необробленої деревини заготівлі 2 кварталу 2021 року, який відбувся 24.05.2021 продавець передає у власність на умовах франко-проміжний склад продавця необроблену деревину за номерами лотів відповідно до п.3.1. цього договору, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

Відповідно до п.3.2. договору загальна сума договору становить 136300,00грн.

Згідно із п.5.1. договору прийом-передача товару здійснюється на складі продавця за умовами: франко-проміжний склад продавця:

- за якістю - у відповідності з нормами діючих державних стандартів та вимог, в т.ч.ТУ, ДСТУ та інших вимог законодавства України;

- за кількістю - у відповідності з товарно-транспортними чи залізничними накладними та специфікаціями до них з підписом уповноваженої особи та печаткою продавця.

Пунктом п.6.1. договору сторони узгодили, що платіж (передплата 100% кожної окремої партії товару) здійснюється у безготівковій формі, шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий (або поточний) рахунок продавця з урахуванням сплаченого гарантійного внеску , на протязі 5-ти банківських днів з дати отримання рахунку-фактури, або, за згодою сторін, на умовах після оплати, на протязі 10-ти банківських днів з дати поставки товару на склад покупця.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 61869,26грн згідно товарно-транспортної накладної №072812 від 04.06.2021 (а.с.21).

Відповідач в порушення умов договору купівлі-продажу №267/7 від 25.05.2021 розрахунок за поставлений товар здійснив частково на суму 36480,48грн.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, за останнім утворилась заборгованість перед позивачем за поставлений на підставі договору товар у розмірі 25380,78грн.

За вказаних обставин, позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 32801,53грн, яка виникла на підставі договору №267/7 від 25.05.2021, з яких: 25388,78грн основного боргу, 682,35грн 3% річних, 4488,60грн інфляційних збитків та 2241,80грн пені.

Слід зазначити, що після відкриття провадження у справі відповідач частково сплатив суму основного боргу у розмірі 14000,00грн, що підтверджується прибутковими касовими ордерами №598 від 11.10.2022 та №686 від 08.11.2022 (а.с.60-61).

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 14000,00грн, основного боргу необхідно закрити за відсутністю предмета спору відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази та всі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є правовідносинами з купівлі-продажу, згідно яких у відповідача, внаслідок передання йому позивачем товару на загальну суму 61869,26грн, виник кореспондуючий обов`язок оплатити його.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст.ст.525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст.612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач не здійснив відповідних розрахунків за отриману продукцію на підставі договору купівлі-продажу №267/7 від 25.05.2021 в обумовлені сторонами строки.

Матеріалами справи підтверджено, що у відповідача станом на день розгляду справи існує прострочення в оплаті отриманого від позивача товару на підставі договору від 25.05.2021 у розмірі 11388,78грн.

Крім того, в матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків станом на 19.12.2022, підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств, у яких відповідач визнав наявну заборгованість у загальному розмірі 11388,78грн (а.с.72).

Відповідач не надав суду доказів сплати вказаної заборгованості, доводів позивача не спростував.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 11388,78грн за договором купівлі-продажу №267/7 від 25.05.2021 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, за порушення строків оплати товару позивач на підставі п.8.3. договору від 25.05.2021 нарахував відповідачу пеню у розмірі 2241,80грн за період з 11.08.2021 по 11.02.2022 (а.с.3).

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема, сплату неустойки.

Частиною 1 ст.549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до п.8.3. договору, за прострочення оплати за товар на умовах з даним договором покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожен день прострочення.

Дослідивши розрахунок пені судом встановлено, що позивач нараховує пеню за період з 11.08.2021 по 11.02.2022 (а.с.3).

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п.2.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013).

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в статті 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом 6 місяців.

Слід зазначити, що п.6.1. договору узгоджено порядок оплати за товар. При цьому, сторони відійшли від умов договору в частині здійснення передоплати за товар, а тому відповідач зобов`язаний був оплатити товар на умовах після оплати, на протязі 10-ти банківських днів з дати поставки товару на склад покупця.

З матеріалів справи вбачається, що поставка товару відбулась 04.06.2021, відтак у позивача наявне право нараховувати пеню за прострочення виконання зобов`язання в межах установленого законом строку, тобто починаючи з 19.06.2021 (зі спливом 10 банківських днів на оплату) по 19.12.2021 - загальний період нарахування у спірних відносинах.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням шестимісячного строку її нарахування (ст. 232 ГК України), судом встановлено, що за період з 11.08.2021 по 19.12.2021 стягненню з відповідача на користь позивача за порушення строків виконання зобов`язання підлягає 1535,10грн пені. В задоволенні пені розміром 706,70грн слід відмовити.

Також позивач просить стягнути з відповідача за порушення виконання грошового зобов`язання відповідно до ст.625 ГПК України 4488,60грн інфляційних та 682,35грн 3% річних.

Як унормовано приписами ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН", суд встановив, що обґрунтовано заявлена їх сума становить 682,37грн 3% річних та 4489,23грн інфляційних, тобто їх розмір є більшим, ніж заявлено до стягнення. Оскільки заявити до стягнення суму меншу є правом позивача, позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних та інфляційних суд задовольняє на суму 682,35грн та 4488,60грн відповідно.

Відповідно до ст.ст.73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідач не спростував визнані судом обґрунтованими позовні вимоги, та не надав доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним зобов`язання щодо оплати поставленого товару у визначений договором строк. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 11388,78грн основного боргу; 1535,10грн пені; 682,35грн 3% річних; 4488,60грн інфляційних.

Суд відмовляє в позові в частині стягнення 706,70грн пені та закриває провадження у справі в частині стягнення 14000,00грн основного боргу на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Полісся" (11101, Житомирська обл., Коростенський район, м.Овруч, вул.Героїв Майдану, буд.18Е, код 30014431)

на користь Державного підприємства "Овруцьке спеціалізоване лісове господарство" (11102, Житомирська обл., Коростенський р-н, с.Дубовий Гай, вул.Шевченка, буд.№3, код 00991893)

- 11388,78грн основного боргу;

- 1535,10грн пені;

- 682,35грн 3% річних;

- 4488,60грн інфляційних;

- 2481,00грн судового збору.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 14000,00грн основного боргу на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

4. В позові відмовити в частині стягнення 706,70грн пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 10.01.23

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 3 прим.

1- у спарву;

2,3- сторонам (рек)