Рішення

від 05.01.2023 по справі 908/1218/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/95/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.01.2023 справа № 908/1218/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/1218/22

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМЛАБОРРЕАКТИВ" (вул. Червоноармійська, буд. 57/3, м. Київ, 03006)

до відповідача державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032)

про стягнення 100983,49 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Заявлено позовні вимоги про стягнення з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 100983,49 грн., які складаються з: 84160,61 грн. основного боргу за договором поставки товару № 53-121-08-21-10724 від 28.09.2021, 1577,15 грн. 3% річних та 15245,73 грн. інфляційних втрат. У позові позивач просив суд зазначити в рішенні у справі за даним позовом про нарахування 3% річних, розрахованих відповідно до положень ст. 625 ЦК України, до моменту виконання такого рішення відповідачем.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки товару №№ 53-121-08-21-10724 від 28.09.2021 щодо сплати вартості отриманого товару у визначений договором строк, що є підставою для стягнення заборгованості та нарахованих за порушення зобов`язання 3% річних та інфляційних втрат. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на статті 525, 526, 530, 625, 662, 691, 692, 712 ЦК України та статті 188, 193 ГК України. В позові позивач просив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження. До попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат позивачем віднесено 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2022 справу № 908/1218/22 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 02.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1218/22, присвоєно справі номер провадження 18/95/22, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/1218/22, також запропоновано відповідачу надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України.

Від відповідача 30.08.2022 та 02.09.2022 шляхом застосування підсистеми "Електронний суд" надійшли ідентичні клопотання про продовження процесуального строку для подання відзиву. Відповідач, посилаючись на те, що оригінали всіх документів щодо предмету спору наявні у ВП "Запорізька атомна електрична станція", який є відокремленим підрозділом юридичної особи, просить суд продовжити процесуальний строк для надання відзиву на позовну заяву та зобов`язати позивача направити на електронну адресу ВП "ЗАЕС" копію позовної заяви з додатками для можливості надання відзиву на позов.

Ухвалою від 02.09.2022 судом клопотання відповідача задоволено, продовжено процесуальний строк надання відзиву на позов у справі №908/1218/22 та зобов`язано позивача направити на електронну адресу ВП "ЗАЕС" копію позовної заяви з додатками; поновлено процесуальні строки розгляду справи по суті, кінцевий строк розгляду справи визначено не більш шістдесяти днів з моменту винесення даної ухвали.

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку, що підтверджується відповідними довідками про доставку документу в електронному вигляді в електронний кабінет позивача та відповідача 03.09.2022.

Від позивача 05.09.2022 шляхом застосування підсистеми "Електронний суд" надійшло клопотання про долучення доказів направлення копії позовної заяви з додатками на електронну адресу ВП «Запорізька атомна електрична станція».

Від відповідача 13.09.2022 засобами електронного зв`язку до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти заявлених вимог заперечив та вказав, що позивачем не враховані умови договору, якими передбачено, що оплата покупцем частини вартості товару у розмірі сум ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника належним чином оформленої податкової накладної. При цьому строк оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ умовами договору не визначений. Вимоги від позивача про сплату частини вартості товару у розмірі ПДВ (14026,77 грн.) відповідач не отримував. Відносно нарахування 3% річних та інфляційних втрат відповідач зазначив, що їх нарахування не відповідає п. 3.2 та п. 3.3 договору, оскільки строк оплати ПДВ в договорі не встановлений. Також відповідач заперечив розмір заявлених позивачем витрат на правову допомогу з тих підстав, що їх розмір не відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності розміру, тому заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу. Відповідач просив в позові відмовити.

Відзив прийнято судом до розгляду.

Від позивача відповіді на відзив до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи за № 908/1218/22 дозволяють здійснити її розгляд по суті.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, а також інтенсивні артилерійські обстріли м. Запоріжжя протягом вересня-грудня 2022 року, що загрожувало життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, рішення прийнято без його проголошення - 05.01.2023.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив" (Постачальником, позивачем у справі) та державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (Покупцем, відповідачем у справі) 28.09.2021 укладений договір поставки товару №53-121-08-21-10724 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар (предмет закупівлі зазначається відповідно до специфікації на закупівлю) (згідно з наведеною у зазначеному пункті договору таблицею на загальну суму 84160,61 грн. з ПДВ).

За умовами п. 1.2 Договору, строк поставки товару: вересень-жовтень 2021.

Відповідно до п. 3.1 Договору вартість товару за договором складає 70133,84 грн., крім того ПДВ 20%, загальна вартість складає 84160,61 грн.

Згідно із п. 3.2 Договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) (п. 3.3 Договору).

Поставка товару відбувається на умовах Правил ІНКОТЕРМС 2010 на умовах DDР - м. Енергодар, вантажоодержувач: ЗВ ВП "Складське господарство" ДП НАЕК «Енергоатом», м. Енергодар, вул. Промислова, 133 (п. 4.1 Договору).

У пункті 4.3 Договору сторони обумовили, що товар, що поставляється, повинен супроводжуватись наступними документами: а) видаткова накладна - 3 примірника; б) паспорт або сертифікат якості або сертифікат відповідності, або сертифікат аналізу (на українській мові); рахунок-фактура.

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що Постачальник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством, з дотриманням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги". Електронна адреса для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua.

Згідно з п. 10.2 Договору досудовий порядок врегулювання спору між сторонами є обов`язковим.

Відповідно до п. 12.1 Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2022.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачу передбачений договором товар на суму 84160,61 грн. з ПДВ, що підтверджується наступним:

- на підставі рахунку № Х0023494 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 77989,40 грн. згідно видаткових накладних № Х0048981 від 29.09.2021 на суму 70909,50 грн. з ПДВ та № Х0050605 від 11.10.2021 на суму 7079,90 грн. з ПДВ;

- на підставі рахунку № Х0023503 поставлено позивачем, а прийнято відповідачем прийнято товар на суму 6171,21 грн. згідно із видатковою накладною № Х0049135 від 29.09.2021 на суму 6171,21 грн. з ПДВ.

Видаткові накладні підписані повноважними представниками сторін без зауважень.

Грошове зобов`язання з оплати отриманого товару відповідачем не виконано.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманого товару у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Відносно підсудності даної справи Господарському суду Запорізької області суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 29 ГПК України, право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу; позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням.

Так, у випадку наявності спору, який випливає з діяльності філії, позов, за вибором за приписами частини 3 статті 29 ГПК України подання позову за місцем знаходження відокремленого підрозділу правомірне, якщо спір виникає саме з його діяльності. А отже при визначенні територіальної підсудності ключовим чинником є пов`язаність спору з фактом здійснення філією відповідача господарської діяльності.

Даний спір пов`язаний з діяльністю філії відповідача - відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", оскільки договір поставки товару № 53-121-08-21-10724 від 28.09.2021, заборгованість з оплати поставленого товару за яким є предметом спору, укладений позивачем саме з ВП "ЗАЕС", та з боку відповідача підписаний посадовою особою саме ВП "ЗАЕС" - заступником Генерального директора з забезпечення виробництва Заниборщем Петром Васильовичем; товар за Договором було поставлено саме на адресу ВП "ЗАЕС" відповідно до п. 4.1. Договору: м. Енергодар, вантажоодержувач: Запорізьке відділення ВП "Складське господарство", м. Енергодар, вул. Промислова, 133; укладення Договору і відповідні поставки товару є наслідком проведеної процедури державних закупівель, замовником за якою є саме ВП "ЗАЕС"; приймання, розгляд та прийняття/відхилення тендерних пропозицій в рамках якої здійснював саме тендерний комітет ВП "ЗАЕС", він же і приймав рішення щодо визначення переможця процедури закупівлі та укладення з таким переможцем Договору.

Таким чином, враховуючи те, що ВП "ЗАЕС" не має статусу юридичної особи, проте є стороною Договору, а також те, що поставка товару здійснювалась саме за місцезнаходженням ВП "ЗАЕС" в Запорізьку область, позивач обґрунтовано вирішив, користуючись наданим йому правом відповідно до ст. 29 ГПК України, пред`явити цей позов до відповідача як юридичної особи але за місцезнаходженням ВП "ЗАЕС".

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Долучені до матеріалів справи видаткові накладні, на підставі яких виникла заборгованість відповідача за Договором, підписана з боку Покупця без зауважень.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Виходячи з умов п. 3.2 Договору оплата за поставлену за продукцію - 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару.

Отже, враховуючи дату останньої поставки 11.10.2021, строк оплати товару - 09.12.2021.

Відповідач, в порушення умов договору та чинного законодавства, оплату вартості отриманого товару у визначений у Договорі строк не здійснив, що відповідачем не заперечується.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем вартості отриманої продукції у визначений Договором строк є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, матеріалами справи доведено, що відповідач не виконав умови Договору в частині оплати вартості поставленого товару у визначений строк, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 84160,61 грн.

Доводи відповідача про неправильне визначення позивачем строку виконання Покупцем зобов`язання з оплати товару з огляду на розмежування строку оплати вартості товару без ПДВ та не визначення строку сплати ПДВ суд визнав необґрунтованими з огляду на наступне.

За змістом п. 4.4 Договору визначено, що Постачальник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПП у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Електронна адреса Покупця для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgm.npp.zp.ua.

Надання позивачем податкових накладних на поставлену продукцію відповідачем не заперечується. Доказів звернення відповідача до позивача з питанням щодо не надання податкової накладеної суду не надано.

Зазначення в п. 3.3 Договору, що оплата Покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати в частині суми ПДВ. В даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної та надання її Покупцю, в разі чого покупець повинен здійснити повну оплату отриманого товару з урахуванням ПДВ в межах визначеного строку - 60 календарних днів з дати поставки товару.

Відповідно до абз. 6 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Позивачем реєстрація податкових накладних на відвантажений товар здійснювалась за фактом відвантаження.

В електронному кабінеті платника податків, розміщеному на офіційному веб-порталі Державної податкової служби України (доступ за посиланням: https://cabinet.tax.gov.ua/) кожен платник податків має змогу відслідковувати в режимі реального часу всі зареєстровані на його користь податкові накладні.

Відтак, з моменту реєстрації позивачем податкових накладних відповідач мав змогу їх відслідковувати та встановлювати факт їх реєстрації з метою формування у відповідача податкового кредиту з ПДВ, як це передбачено чинним податковим законодавством. Податковий кодекс не визначає іншого порядку обміну інформацією стосовно зареєстрованих податкових накладних, окрім як через засоби Єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН).

Строк оплати за товар за договором купівлі-продажу (поставки) визначається спеціальною нормою ст. 692 ЦК і на такі правовідносини не можуть поширюватись правила ст. 530 ЦК. Така правова позиція викладена, зокрема, у Оглядовому листі ВГСУ від 29.04.2013 № 01-06/767/2013 (що є чинним), відповідно до якої строк виконання грошового зобов`язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 ЦК України, та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

Факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов`язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар (постанова Вищого господарського суду України від 20.09.2012 № 12/5026/556/2012).

Враховуючи викладене, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 84160,61 грн. основного боргу за отриманий за Договором товар заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

За порушення грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 1577,15 грн. 3% річних та 15245,73 грн. інфляційних втрат.

Відповідно ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 11.12.2021 по 27.07.2022, виходячи із простроченої суми заборгованості 84160,61 грн., суд встановив, що розрахунок позивача є правильним. Вимога про стягнення з відповідача 3% річних задовольняється судом в заявленій сумі 1577,15 грн.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз`яснення:

- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;

- якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;

- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період: грудень 2021 року - липень 2022 року, суд встановив, що за заявлений позивачем період сума інфляційних втрат складає 15245,73 грн., як і визначено позивачем, Вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат задовольняється судом в заявленій сумі.

При цьому, за клопотанням позивача, суд вважає за необхідне встановити в рішенні суду наступне:

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

З огляду на вказане, а також приймаючи до уваги посилання позивача на вказану законодавчу норму, суд визнав за необхідне зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення). При цьому, органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду у даній справі, нараховувати 3% річних за формулою: сума 3% річних = сума залишку основного боргу х 3% х кількість днів прострочення : 365, починаючи з 28.07.2022 до моменту виконання рішення.

Доводи відповідача, що нарахування передбачених ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат на суму ПДВ не відповідає умовам договору, суд відхиляє як необґрунтовані.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, заявляючи вимогу щодо сплати 3% річних та інфляційних втрат з простроченої суми боргу, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

При цьому, в даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної, у разі чого покупець повинен здійснити повну оплату отриманого товару з урахуванням ПДВ в межах визначеного строку - 60-ти календарних днів з дати поставки товару у повному обсязі. Відповідно до п. 7.6 договору, лише у випадку ненадання постачальником покупцю, в строк визначений чинною редакцією ПК України, електронної податкової накладної, зареєстрованої в ЄРПН, покупець має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору, передбачену розділом 3 цього договору на суму ПДВ. Товар у повному обсязі поставлений відповідачу 10.11.2021, відтак кінцевим строком оплати товару з урахуванням суми ПДВ є 09.12.2021.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідач доводи позивача не спростував та не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов`язань за договором щодо оплати вартості отриманого товару у визначений договором строк.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Стосовно розподілу інших судових витрат господарський суд зазначає наступне.

До попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат позивачем віднесено 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В прохальній частині позову позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі, визначеному за результатами розгляду справи в порядку, передбаченому ст. 129 ГПК України.

Відповідач у відзиві на позов розмір заявлених позивачем витрат на правову допомогу заперечив та заявив клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність": адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 даного Закону, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Матеріали справи № 908/1218/22 містять копії: договору про надання професійної правничої допомоги (адвокатських послуг) № 01/22(26) від 04.01.2022; додаткової угоди від 25.07.2022; довіреності № 01/12-20В від 01.12.2020; довіреності від 20.07.2022 у порядку передоручення; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 6775/10 від 27.06.2018; посвідчення адвоката Вінокурова Володимира Олеговича та свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю серія КС № 6775/10 від 27.06.2018; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу на суму 3000,00 грн. із зазначенням виду виконаних робіт, наданих послуг, інших витрат.

Договір про надання професійної правничої допомоги (адвокатських послуг) №01/22(26) від 04.01.2022 укладений ТОВ "ХІМЛАБОРРЕАКТИВ" (Клієнт) та адвокатом Вінокуровим Володимиром Олеговичем (Адвокат), за умовами якого Адвокат бере на себе зобов`язання надавати Клієнту правничу допомогу та представляти інтереси Клієнта в будь-яких адміністративних, кримінальних, цивільних та господарських справах (спорах) в суді, в будь-яких правоохоронних органах, перед будь-якими органами державної влади та місцевого самоврядування, їх структурними підрозділами, посадовими та службовими особами, перед будь-якими юридичними особами та фізичними особами, при проведенні слідчих дій, перевірок, що стосуються клієнта або проводяться у його володінні тощо, за що клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар.

Відповідно до п. 2 цього договору розмір гонорару та порядок розрахунку визначається у виставленому Адвокатом на користь Клієнта рахунку та/або у Звіті про надану правничу допомогу.

Пунктом 1 додаткової угоди від 25.07.2022 до договору про надання правничої допомоги, на виконання умов основного договору, Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання надавати Клієнту правничу допомогу та представляти інтереси клієнта в Господарському суді Запорізької області з питань стягнення заборгованості з ДП "НАЕК "Енергоатом" за договором поставки товару № 53-121-08-21-10724 від 28.09.2021.

В пункті 3 цієї додаткової угоди наведено попередній розрахунок гонорару Адвоката в розмірі 3% від ціни позову, округлені до найближчих 100,00 грн.

Загальна вартість послуг - 3% від ціни позову, округлені до найближчих 100 грн.: 100983,49 грн. х 3% = 3000,00 грн.

Відносно доводів відсутності доказів фактичного понесення позивачем витрат на правничу допомогу суд зауважує, що виходячи із положень пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу). Натомість положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Абзацами 1, 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За визначенням ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зазначені положення кореспондуються з європейськими стандартами, зокрема п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81) 7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Отже, суд дійшов висновку, що поданими та вказаними вище документами підтверджено статус Адвокатського об`єднання "Фінанси та право" в особі керуючого партнера Ференця О.Є., а відтак правова природа зазначених витрат ТОВ "Авісметіз-Запоріжжя" є витратами на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розумінні статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. У зв`язку з цим суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач щодо розміру витрат заперечив з тих підстав, що розмір витрат не відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності розміру, а отже є значно завищеним, проте не зазначив в чому саме полягає їх неспівмірність.

Розмір наведених витрат на професійну правничу допомогу адвоката суд визнав співмірним заявленим у позові вимогам.

Клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу залишається судом без задоволення.

На підставі викладеного, суд визнав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язаних з розглядом справи № 908/1218/22.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМЛАБОРРЕАКТИВ" (вул. Червоноармійська, буд. 57/3, м. Київ, 03006; ідентифікаційний код 23522853) 84160,61 грн. (вісімдесят чотири тисячі сто шістдесят грн. 61 коп.) основного боргу, 1577,15 грн. (одну тисячу п`ятсот сімдесят сім грн. 15 коп.) 3% річних, 15245,73 грн. (п`ятнадцять тисяч двісті сорок п`ять грн. 73 коп.) інфляційних втрат, 1984,80 грн. (одну тисячу дев`ятсот вісімдесят чотири грн. 80 коп.) судового збору та 3000,00 грн. (три тисячі грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ.

3. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду у даній справі, нараховувати 3 % річних за формулою: сума 3 % річних = сума залишку основного боргу х 3 % х кількість днів прострочення : 365, починаючи з 28.07.2022 до моменту виконання рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 10.01.2023.

Суддя В.В. Левкут