Рішення

від 09.01.2023 по справі 910/6910/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.01.2023Справа № 910/6910/22Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київська поліграфічна фабрика "Зоря"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Інтертрейд"

про стягнення 165383,25 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Київська поліграфічна фабрика "Зоря" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Інтертрейд" про стягнення за договором від 15.07.2021 № 15/07/21-П основного боргу в розмірі 105527,50 грн., штрафу в розмірі 38623,07 грн., трьох процентів річних у розмірі 2116,33 грн., інфляційних втрат у розмірі 19116,35 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Дана ухвала суду направлялася, зокрема, відповідачу на поштову адресу, вручення якої підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням із відміткою про вручення.

Разом із цим, у визначений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.07.2021 між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено договір № 15/07/21-П, відповідно до якого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти покупцю (передавати у власність) дерев`яні паливні гранули (пелети) діаметром 8 мм, упаковані в біг-бег (далі - товар), а покупець - приймати та вчасно здійснювати розрахунки.

Згідно з пунктом 2.5 договору період поставки товару з вересня 2021 року по жовтень 2021 року. Відвантаження товару здійснюватиметься згідно прогнозованого графіку поставок, затвердженого сторонами в специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.5 договору ціна за одну тону пелети становить 3800 грн., в т.ч. ПДВ. Загальна сума договору складається з вартості всього поставленого товару згідно зі всіма документами, передбаченими даним договором, та становить 167200 грн., у т.ч. ПДВ.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що покупець здійснює передоплату в розмірі 100 % до 16.07.2021 включно на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури відповідно до пункту 3.8 даного договору.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2021 (пункти 8.1, 8.2 договору).

До вказаного договору сторонами підписано специфікацію № 1 із визначенням періоду поставки та кількості товару.

14.09.2021 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, у пунктах 2, 3 якої змінено період поставки товару на листопад 2021 року згідно зі специфікацією № 2, та визначено вартість товару в розмірі 4775 грн., в т.ч. ПДВ, загальну суму - у розмірі 105527,50 грн.

У пункті 5 додаткової угоди № 1 до договору погоджено викласти пункт 3.6 договору в наступній редакції, яка передбачає здійснення покупцем передоплати в розмірі 100 % до 16.09.2021 на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури відповідно до пункту 3.8 даного договору.

Також сторонами підписано специфікацію № 2, відповідно до якої товар має бути поставлений протягом третьої декади листопада 2021 року в кількості 22 тонни.

Відтак, 14.09.2021 відповідачем виставлено рахунок-фактуру № 130 на суму 105 527,50 грн. щодо товару «пелети 8 мм б/б) у кількості 22,1 тонна, ціною 4775 грн. із ПДВ.

Із матеріалів справи слідує, що позивач на виконання договірних зобов`язань здійснив попередню оплату у розмірі 100 % від погодженої суми поставки у сумі 105 527,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 16.09.2021 № 3608.

17.12.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією № 380-06/21 поставити товар за договором від 15.07.2021 № 15/07/21-П або повернути отримані кошти в сумі 105 527,50 грн.

Листом від 28.12.2021 № 28/12-21 відповідач повідомив про неможливість виконання зобов`язань за договором від 15.07.2021 № 15/07/21-П через скрутне фінансове становище та повернення грошових коштів не раніш лютого 2022 року.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред`явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Судом встановлено, що позивач здійснив попередню оплату товару на загальну суму 105 527,50 грн., однак відповідач поставку товару не здійснив та грошові кошти на вимогу позивача від 17.12.2021 не повернув.

При цьому, із умов договору від 15.07.2021 № 15/07/21-П із додатковою угодою № 1 слідує, що останнім днем поставки товару є 30.11.2021 року.

Ураховуючи викладене, оскільки сума неповернутої відповідачем попередньої оплати складає 105 527,50 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про повернення цих коштів позивачу або поставки товару на вказану суму, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача даної суми попередньої оплати, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути штраф у розмірі 38623,07 грн. за період з 01.12.2021 по 01.06.2022 за непоставлений на суму 105 527,50 грн. товар.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.5 договору передбачено, що у випадку затримки постачальником відвантаження товару постачальник на письмову вимогу покупця сплачує штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 0,2 % від суми непоставленого товару за кожен день прострочення за весь час прострочення.

Таким чином, вказаним пунктом договору сторонами погоджено забезпечення виконання зобов`язання у вигляді пені, а не штрафу, як зазначено позивачем у позові.

За арифметичним перерахунком суду, нарахована позивачем пеня на суму не поставленого товару підлягає стягненню в повному обсязі.

Також позивачем заявлені до стягнення нараховані на суму попередньої оплати в розмірі 105 527,50 грн. три проценти річних у розмірі 2116,33 грн. за період з 01.12.2021 по 01.08.2022 та інфляційні втрати в розмірі 19116,35 грн., нараховані за період грудень 2021 року по червень 2022 року.

Згідно з частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 Цивільного кодексу України).

Передбачені статтею 536 та частиною третьої статті 693 Цивільного кодексу України проценти мають зовсім іншу правову природу, ніж неустойка (пеня, штраф), виступають способом захисту прав та інтересів покупця який, здійснивши оплату продукції на умовах попередньої її оплати набув також статусу кредитора за договором по відношенню до продавця до моменту передання йому такої продукції. При цьому до моменту пред`явлення покупцем вимоги до продавця про повернення суми попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, користування продавцем грошовими коштами попередньої оплати як сумою позики буде вважатися правомірним, на які покупець як кредитор може правомірно нараховувати проценти за користування. Натомість після пред`явлення покупцем продавцю такої вимоги (про повернення суми попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України) за умови непоставки продавцем покупцю товару та неповернення суми попередньої оплати у продавця виникає грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати, а користування продавцем цими коштами буде неправомірним. У такому випадку покупець втрачає право на нарахування продавцю на суму цих коштів процентів, передбачених частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України, та разом з цим набуває право на нарахування та стягнення з продавця процентів, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, що нараховуються внаслідок прострочення боржником (у даному випадку - продавцем) грошового зобов`язання (з повернення попередньої оплати) та які є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання на відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18.

Наведені висновки узгоджуються та відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах Великої Палати Верховного суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, а також у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15.

Оскільки відповідач поставку товару не здійснив, позивач звернувся до відповідача з претензією від 17.12.2021 № 380-06/21, що залишена відповідачем без задоволення.

Разом із цим, три проценти річних нараховані позивачем на суму попередньої оплати за період з 01.12.2021 по 01.08.2022, тобто частково до пред`явлення вимоги та частково після.

Таким чином, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України три проценти річних підлягають нарахуванню за період після пред`явлення вимоги до відповідача про повернення грошових коштів внаслідок прострочення ним грошового зобов`язання з повернення попередньої оплати.

Виходячи з частини 2 статті 530 ЦК України, відповідач мав повернути на вимогу позивача від 17.12.2021 сплачені позивачем в якості попередньої оплати грошові кошти не пізніше 24.12.2021 року.

За арифметичним перерахунком суду трьох процентів річних, здійсненим на суму попередньої оплати в розмірі 105 527,50 грн. за період з 25.12.2021 по 01.08.2022, проценти підлягають стягненню в сумі 1 908,17 грн. Також з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 18 372,95 грн., нараховані з січня 2022 року по червень 2022 року.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Також позивач просив покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 10600 грн., на підтвердження понесення яких ним надано договір про надання правничої допомоги від 09.01.2019 № 01/19, заяву-доручення від 25.07.2022 № 13, акт наданих послуг від 01.08.2022 № 39 на суму 10600 грн., платіжне доручення від 01.08.2022 № 4324 на суму 10600 грн.

Відтак, понесені позивачем витрати по оплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу адвоката відповідно до статі 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, згідно частини 6 статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом із цим, відповідне клопотання відповідачем про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не заявлялося.

Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу. Дана правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 18.12.2018 у справі №910/4881/18.

Також суд зауважує на праві позивача повернути надмірно сплачену суму судового збору в розмірі 192,86 грн. на підставі пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Київська поліграфічна фабрика "Зоря" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Інтертрейд" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34-Б; ідентифікаційний код 35142858) на користь Приватного акціонерного товариства "Київська поліграфічна фабрика "Зоря" (04074, м. Київ, вул. Лугова, 1-А; ідентифікаційний код 02470684) 105 527 (сто п`ять тисяч п`ятсот двадцять сім) грн. 50 коп. попередньої оплати, 38623 (тридцять вісім тисяч шістсот двадцять три) грн. 07 коп. пені, 1 908 (одну тисячу дев`ятсот вісім) грн. 17 коп. трьох процентів річних, 18 372 (вісімнадцять тисяч триста сімдесят дві) грн. 95 коп. інфляційних втрат, 2466 (дві тисячі чотириста шістдесят шість) грн. 73 коп. витрат зі сплати судового збору, 10539 (десять тисяч п`ятсот тридцять дев`ять) грн. 01 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова