Рішення

від 09.01.2023 по справі 910/11320/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.01.2023Справа № 910/11320/22

Суддя Господарського суду міста Києва Павленко Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства "Разнобитпродукт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФС "Мегатекс" про стягнення 53 618,09 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2022 року Приватне акціонерне товариство "Разнобитпродукт" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФС "Мегатекс" (далі - Товариство) 53 618,09 грн, з яких: 42 887,81 грн - основна заборгованість, 9 709,20 грн - інфляційні втрати, 1 021,08 грн - три проценти річних, посилаючись на невиконанням відповідачем зобов`язань по оплаті товару, поставленого за видатковими накладними: від 4 січня 2022 року № РН-0000007 та від 21 лютого 2022 року № РН-0000433.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року відкрито провадження у справі № 910/11320/22 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 31 жовтня 2022 року про відкриття провадження у справі № 910/11320/22 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 8.

Відповідно до частини 3 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами пункту 1 частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення під розписку.

Копія вищенаведеної ухвали Господарського суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року була отримана уповноваженим представником відповідача 11 листопада 2022 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення цього поштового відправлення № 0105493007480.

Проте відповідач у визначений судом строк відзив на позовну заяву не подав, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направив.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень статей 628, 629 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки товару.

На виконання вказаної угоди у період з січня 2022 року по лютий 2022 року Підприємство поставило Товариству продукцію на загальну суму 78 710,81 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних: від 4 січня 2022 року № РН-0000007 на суму 51 038,40 грн та від 21 лютого 2022 року № РН-0000433 на суму 27 672,41 грн.

У зв`язку з поставкою продукції позивачем було виставлено відповідні рахунки-фактури: від 4 січня 2022 року № СФ-0000008 на суму 51 038,40 грн та від 21 лютого 2022 року № СФ-0000449 на суму 27 672,41 грн.

Вищезазначені видаткові накладні підписані без зауважень та вказівок на недоліки товару.

Разом із тим, як зазначило саме Підприємство та підтверджується банківськими виписками по рахунках останнього, Товариство сплатило позивачу за поставлений товар 35 000,00 грн: 21 лютого 2022 року (згідно рахунку-фактури від 4 січня 2022 року № СФ-0000008) - 30 000,00 грн, 10 травня 2022 року (згідно рахунку-фактури від 4 січня 2022 року № СФ-0000008) - 5 000,00 грн. Також позивач вказав, що 20 червня 2022 року відповідачем додатково було сплачено 823,00 грн.

Таким чином, загальна сума боргу становить 42 887,81 грн (78 710,81 грн - 35 823,00 грн).

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з неповною оплатою коштів за поставлений товар, 11 липня 2022 року позивач направив на адресу місцезнаходження Товариства претензію від цієї ж дати № 11/07, що підтверджується: накладною від 11 липня 2022 року № 0421019251271, фіскальним чеком, описом вкладення у цінний лист від зазначеної дати та за вказаним номером, копії яких знаходяться в матеріалах справи. У цій претензії Підприємство вимагало сплати коштів за поставлений товар у визначений законодавством строк, що станом на 11 липня 2022 року становила 42 887,81 грн.

Проте, згідно трекінгу поштового відправлення № 0421019251271, вказана претензія була повернуто підприємством поштового в зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За змістом статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума боргу відповідача, яка складає 42 887,81 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до Товариства про стягнення вказаної суми боргу. У зв`язку з цим дана вимога підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо оплати товару, позивач також просив суд стягнути з відповідача 1 021,08 грн трьох процентів річних та 9 709,20 грн інфляційних втрат, нарахованих за період: з 5 січня 2022 року по 1 жовтня 2022 року на відповідні суми боргу з урахуванням часткових оплат за видатковою накладною від 4 січня 2022 року № РН-0000007 та з 22 лютого 2022 року по 1 жовтня 2022 року на суму боргу в розмірі 27 672,41 грн за видатковою накладною від 21 лютого 2022 року № РН-0000433.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлені Підприємством до стягнення розміри трьох процентів річних й інфляційних втрат є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору, позов у частині стягнення з відповідача вказаних компенсаційних виплат також підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позов Підприємства підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФС "Мегатекс" (04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 8; ідентифікаційний код 36356561) на користь Приватного акціонерного товариства "Разнобитпродукт" (01021, місто Київ, Кловський узвіз, будинок 12; ідентифікаційний код 23494973) 42 887 (сорок дві тисячі вісімсот вісімдесят сім) грн 81 коп. основного боргу, 1 021 (одну тисячу двадцять одну) грн 08 коп. трьох процентів річних, 9 709 (дев`ять тисяч сімсот дев`ять) грн 20 коп. інфляційних втрат та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 9 січня 2023 року.

СуддяЄ.В. Павленко