Ухвала

від 10.01.2023 по справі 911/2244/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"10" січня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2244/22

Господарський суд Київської області у складі судді Гребенюк Т.Д.

за участі секретаря судового засідання Білова М.В.

розглянувши матеріали

заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтера Фінанс» (04655, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 1-5, оф. 617, код ЄДРПОУ:35211135)

до Акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» (09108, Київська область, м. Біла Церква, вул. Івана Кожедуба, буд. 361, код ЄДРПОУ:05407737)

про відкриття провадження у справі банкрутство

за участі представників:

ТОВ "Альтера Фінанс" - Горбачова О.О.

Національного банку України- Звади Р.В.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтера Фінанс» про відкриття провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль».

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями з огляду на задоволення заяви про самовідвід судді Лопатіна А.В., для розгляду справи №911/2244/22 було призначено суддю Гребенюк Т.Д. (Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2022).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.12.2022, зокрема, прийнято справу № 911/2244/22 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтера Фінанс» про відкриття провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» до свого провадження; призначено підготовче засідання суду на 10.01.2023р. об 11:00.

До судового засідання від представника Національного банку України надійшли заперечення на прийняття до розгляду заяви про відкриття справи про банкрутство (вх.№19308/22 від 30.12.2022), за змістом яких Національний банк України просить відмовити у прийнятті до провадження заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтера Фінанс» про відкриття провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства «Білоцерківська Теплоелектроцентраль».

Також від представника Національного банку України надійшли заперечення на прийняття до розгляду заяви про відкриття справи про банкрутство (вх.№341/23 від 09.01.2023), мотивовані таким:

- подання ТОВ «Альтера Фінанс» обґрунтованої попередньої заяви про відкриття провадження про банкрутство АТ «Білоцерківська ТЕЦ» у справі 911/3616/21 стосовно цих же грошових зобов`язань (3000000,00 грн.) за результатами якої ухвалено рішення про відмову у відкритті, унеможливлює відкриття провадження у справі про банкрутство за участю тих же сторін та тих же підстав;

- заява Ініціюючого кредитора про відкриття провадження по справі про банкрутство не містить належних та допустимих доказів безспірності грошового зобов`язання на користь заявника;

- сторони самостійно визначили умови набуття Договором відступлення чинності (у п. 10.1. Договору), однак. як вбачається з самого договору, проставлення печатки Первісним кредитором відсутнє, що вказує на те що договір не набув чинності, а права за ним до Нового кредитора не перейшли. При цьому, до заяви Ініціюючого кредитора не додано статутних документів первісного кредитора, які потенційно можуть містити положення щодо обов`язковості/необов`язковості використання в господарській діяльності печатки;

- акт звірки розрахунків є неналежним доказом та не може братись судом до уваги, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом;

- платіжне доручення № 3126 не відповідає вимогам Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004, в зв`язку з чим не є належним доказом сплати ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» поворотної фінансової допомоги AT «Білоцерківська ТЕЦ».

У судовому засіданні представник кредитора просив провадження у справі про банкрутство АТ «Білоцерківської ТЕЦ» відкрити.

Представник Національного банку України проти відкриття провадження у справі про банкрутство заперечував.

Вирішуючи питання обґрунтованості заявлених вимог та, як наслідок, наявності/відсутності підстав відкриття провадження у справі, Суд дійшов наступних висновків.

Заява ТОВ «Альтера Фінанс» про відкриття провадження у справі про банкрутство АТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль" обгрунтована наявністю невиконаних грошових зобовязань у сумі 3 000 000,00 грн., які виникли на підставі договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, укладеного між боржником, як позичальником, та ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль», право вимоги за яким у подальшому було відсутплено ТОВ «Альтера Фінанс» на підставі договору відступлення права вимоги грошових зобовязань за договорами від 23 липня 2021 року.

Як посилається заявник, 22.10.2019 року між ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» (надалі - позикодавець) та ПАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» (надалі - позичальник) було укладено договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №2019/193-р (надалі - договір №2019/193-р), згідно п.1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, позикодавець зобов`язується надати позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу (надалі по тексту - фінансова допомога) у визначений даним договором строк. Згідно із п. 1.2. договору №2019/193-р, фінансова допомога надається у розмірі 3 000 000 (три мільйони гривень) 00 копійок шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника.

Пунктом 1.3. договору №2019/193-р передбачено, що фінансова допомога надається терміном до 01 жовтня 2020 року включно. Вказаний в цьому пункті строк може бути продовжений або скорочений за згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору. Також, п. 1.5. договору №2019/193-р сторони узгодили обов`язок позичальника повернути суму фінансової допомоги в повному обсязі до 01.10.2020 р. шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позикодавця.

Водночас, 05.10.2020 року сторони зазначеного договору уклали додаткову угоду, якою змінили п.1.5. договору №2019/193-р, встановивши обов`язок позичальника повернути фінансову допомогу до 31.08.2021 року.

Разом із тим, як зазначає кредитор, позичальник умови договору №2019/193-р в частині повернення фінансової допомоги у встановлені строки не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість по договору №2019/193-р в розмірі 3 000 000,00 грн.

Заявник посилається, що 2021 році між AT «Білоцерківська теплоелектроцентраль» та ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» проведено звірку розрахунків, підписано та скріплено відтисками печаток товариств відповідний акт, з якого вбачається, що станом на 01.01.2021 року заборгованість AT «Білоцерківська теплоелектроцентраль» перед ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль за договорами складає 68 700 000,00 грн. (3000000,00 грн. за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №2019/193-р від 22.10.2019 та 65700000,00 грн. за договором про відступлення права вимоги №01/06/18 від 14.06.2018р).

В подальшому, 23.07.2021 року між ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» як первісним кредитором та ТОВ «Альтера Фінанс» як новим кредитором, укладено договір №01 про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за договорами (надалі - договір відступлення №01), згідно із п.1.1.1 якого боржником, право вимоги до якого відступаються за цим договором, є АТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» (ідентифікаційний код юридичної особи 05407737).

Відповідно до п. 1.1.3 договору відступлення №01, під договорами, право вимоги за якими відступається новому кредитору, слід розуміти:

- договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №2019/193-р від 22.10.2019 р.;

- договір №Б-183/1 від 27.06.2008 р., право вимоги за яким належить первісному кредитору на підставі договору №01/06/18 про відступлення права вимоги від 14.06.2018 р., укладеного між попереднім кредитором та первісним кредитором.

Пунктом 1.1.4 договору відступлення №01 визначено, що право вимоги - право грошової вимоги первісного кредитора до боржника за договорами, що визначені п. 1.1.3 цього договору зі сплати заборгованості за ними, строк платежу за якими настав, а також інші права вимоги за цими договорами.

Відповідно до умов п. 2.1. договору відступлення №01, у відповідності до умов цього договору первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору своє право вимоги, а новий кредитор набуває право вимоги та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги ціну договору у порядку та строки, встановлені цим договором.

Пунктом 2.2. договору відступлення №01 передбачено, що розмір заборгованості боржника станом на день підписання сторонами цього договору становить:

- за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №2019/193-р від 22.10.2019 р. складає 3 000 000 (три мільйони) гривень;

- за договором №Б-183/1 від 27.06.2008 р., право вимоги за яким належить первісному кредитору на підставі договору №01/06/18 про відступлення права вимоги від 14.06.2018 складає 65 700 000 (шістдесят п`ять мільйонів сімсот тисяч) гривень 00 копійок.

Згідно із п. 3.1.3 договору відступлення №01, право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання договору уповноваженими представниками сторін та акту приймання-передачі оригіналів правовстановлюючих документів, після чого новий кредитор набуває право вимоги по відношенню до боржника стосовно його заборгованості за договорами, що визначені п. 1.1.3 цього договору. Разом з правами вимоги новому кредитору переходять всі без виключення інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав або виникнуть в майбутньому на підставі договорів.

23.07.2021 року між ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль», як первісним кредитором, та ТОВ «Альтера Фінанс», як новим кредитором, було підписано Акт приймання-передачі правовстановлюючих документів до договору відступлення №01, на підставі якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв оригінали правовстановлюючих документів, а також Акт приймання-передачі вимоги до боржника (аркуш справи 18-19).

Саме наведеними обставинами заявник обгрунтовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутсво.

Боржник, в свою чергу, у відзиві на зазначену заяву підтвердив наявність невиконаних ним зобов`язань за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №2019/193-р від 22.10.2019 на суму 3000000,00 грн. та відповідно - наявність заборгованості перед заявником на зазначену суму.

Надаючи оцінку викладеним обставинам на предмет наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутсво, Суд зазначає таке.

Частиною першою статті 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України. Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес.

Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства. Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів. Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.

Суд також зауважує, що провадження у справах про банкрутство характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.

З огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження.

Згідно з частиною 2 ст. 8 КУзПБ право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.

Частинами першою, другою статті 34 КУзПБ унормовано, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна містити зокрема, виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви, а також відомості про розмір вимог із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті. До заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.

Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань.

Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований статтею 39 КУзПБ.

Відповідно до частин 1-5 ст. 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора на предмет (1) наявності між заявником і боржником грошового зобов`язання в розумінні абзацу 5 частини першої статті 1 КУзПБ; (2) встановлення наявності/відсутності спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; (3) встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.

Стадія відкриття провадження у справі про банкрутство має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, приписи ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство поширюються на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.

За таких обставин, обов`язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх та належних доказів існування непогашеного грошового зобов`язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство (постанова Верховного Суду від 18.02.2021 року у справі № 904/3251/20).

Тож важливим питанням при відкритті провадження у справі про банкрутство є питання обґрунтованості кредиторських вимог ініціюючого кредитора.

Суд акцентує увагу, що з моменту відкриття провадження у справі банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (аналогічний за змістом правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі №918/420/16 та в низці постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах про банкрутство).

Тому, з огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб - потенційних кредиторів боржника, ухваленню відповідного рішення суду має передувати системний аналіз обставин, пов`язаних із правовідносинами, наявністю яких заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника, на підставі поданих доказів. Лише після з`ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах як передумови для відкриття провадження у справі (постанова Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/2042/20).

Отже, звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов`язання боржником. У зв`язку з цим, кредитор повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести обставини, що є підставою для звернення до суду.

При цьому, на суд покладається обов`язок перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, що, враховуючи принцип дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів, має здійснюватися судом незалежно від погодження боржником із заявленими вимогами чи, навпаки, пасивної процесуальної поведінки боржника у вигляді неподання ним відзиву на заяву про відкриття відповідного провадження.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 року у справі №911/2043/20.

Так, у цій справі №911/2244/22 ТОВ «Альтера Фінанс» ініціювало питання відкриття провадження у справі про банкрутство АТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» з підстав наявності у кредитора права вимоги до АТ «Білоцерківська ТЕЦ» на суму 3000000,00 грн. за Договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №2019/193-р від 22.10.2019.

Як вказує кредитор, позикодавець (ПрАТ «Білоцерківська Теплоелектроцентраль» за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №2019/193-р від 22.10.2019) виконав свої зобов`язання та перерахував на розрахунковий рахунок позичальника суму грошових коштів в розмірі 3000000,00 грн., що підтверджується доданою до заяви копією платіжного доручення №3126 від 20.12.2019 року.

За змістом ст. 20 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (був чинний станом на момент виникнення спірних відносин) ініціатором переказу може бути платник, а також обтяжувач чи отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціювання переказу здійснюється, зокрема, платіжним дорученням.

Згідно з п. 1.30 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Пунктом 1.7. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004 (далі - Інструкція, яка була чинна станом на момент виникнення спірних відносин) визначено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 11 цієї Інструкції.

Відповідно до пункту 3.1. Інструкції, платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов`язково заповнює реквізити «Дата надходження» і «Дата виконання», а банк стягувача «Дата надходження в банк стягувача» (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку(п. 2.14 Інструкції №22).

Відповідно до додатку 9 Інструкції в номері поля платіжного доручення 50 (Дата надходження) (зазначаються число, місяць та рік отримання банком платника розрахункового документа: цифрами у форматі ДД/ММ/РРРР або число зазначається цифрами ДД, місяць - словом і рік - цифрами РРРР, які засвідчуються підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку).

Згідно з додатком 9 Інструкції в номері поля платіжного доручення 41 (Підписи) зазначається Підпис платника (ставляться підписи (підпис) відповідальних осіб (відповідальної особи), які(яка) уповноважені (уповноважена) розпоряджатися рахунком. Під час здійснення операцій за рахунками клієнтів - фізичних осіб (фізичних осіб-підприємців, фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) використовується зразок підпису власника рахунку/довіреної особи, зазначений у договорі банківського рахунку/довіреності або в іншому документі, визначеному внутрішніми положеннями банку).

Крім того, згідно з Додатком №9 до Інструкції (указівки щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, їх реєстрів та відомості) в номері поля платіжного доручення 51 (Дата виконання) - зазначаються число, місяць та рік списання коштів з рахунку платника цифрами у форматі ДД/ММ/РРРР або число зазначається цифрами ДД, місяць - словом, рік - цифрами РРРР, які засвідчуються підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку.

Втім, надана кредитором копія платіжного доручення №3126 від 20.12.2019 не містить підпису відповідального виконавця та відбитку штампа банку у графах «Одержано банк» (графа 50), «Проведено банком» (графа 51), а також не містить підпису платника.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України, банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.

За змістом ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Доказів, які б свідчили про факт завершення переказу, тобто зарахування суми переказу на рахунок отримувача (АТ «Білоцерківська ТЕЦ») або видачі її йому в готівковій формі кредитором не надано.

За приписами ст.73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Правила щодо оцінки доказів закріплено у ст.86 ГПК, згідно з ч.1 якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Оцінка доказів - це розумова, пізнавальна діяльність суду, яка полягає у дослідженні якісних і кількісних ознак зібраних доказів у конкретній справі. Закон не регулює порядок роздумів судді. Проте норми права встановлюють зовнішні умови, гарантії, які забезпечують істинність логічних висновків суддів (п.62 постанови Верховного Суду від 17.03.2021 у справі №910/15963/19)

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.2 ст.86 ГПК).

Оцінюючи як доказ перерахування коштів на виконання умов договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №2019/193-р від 22.10.2019 платіжне доручення №3126 від 20.12.2019, Суд констатує, що вказане платіжне доручення з огляду на невідповідність його оформлення наведеним вище вимогам законодавтсва, не є належним, допустимим та достатнім доказом на підтвердження факту здійснення ПрАТ «Білоцерківською ТЕЦ» платежу у сумі 3000000,00 грн. на виконання умов договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №2019/193-р від 22.10.2019.

Інших доказів, які б свідчили про надання ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» поворотної фінансової допомоги AT «Білоцерківська ТЕЦ» за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №2019/193-р від 22.10.2019, заявником не надані.

Також кредитором зазначено, що АТ «Білоцерківська ТЕЦ» та ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» в 2021 році провели звірку розрахунків та підписали відповідний акт, з якого вбачається, що станом на 01.01.2021 заборгованість АТ «Білоцерківська ТЕЦ» перед ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» за вищевказаним договором складає 30000000,00 грн. Таким чином, на думку кредитора, АТ «Білоцерківська ТЕЦ» визнало заборгованість перед ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ», а тому така заборгованість є безспірною.

Заявником до матеріалів заяви додано акт звірки (аркуш справи 12), підписаний та скріплений відтисками печаток товариств, з якого вбачається, що станом на 01.01.2021 року заборгованість AT «Білоцерківська теплоелектроцентраль» перед ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №2019/193-р від 22.10.2019 складає 3000000,00 грн.

За приписами статті 1 КУзПБ грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Цей перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз викладеного свідчить, що за своєю правовою природою первинні документи є документами, які посвідчують виконання зобов`язань (констатують, фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами) та мають юридичне значення для встановлення обставин такого виконання.

Суд дійшов висновку, що акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2021 року не є майновою дією боржника (така ж позиція наведена у постанові Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 910/9004/13), не свідчить про проведення певної господарської операції, оскільки сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом; при цьому акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами (позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №910/866/20, від 19.04.2018 у справі №905/1198/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 04.12.2019 у справі №916/1727/17).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені згідно статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Тобто, саме первинними документами підтверджується заборгованість суб`єкта господарювання, її розмір (або ж рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору - тобто про заборгованість боржника перед кредитором); саме ці докази мають подаватися кредитором для встановлення судом невиконаного зобов`язання боржника та для визнання грошових вимог цього кредитора.

Як встановлено Судом, на підтвердження наявності заборгованості боржника перед ТОВ «Альтера Фінанс», ініціюючим кредитором до заяви додано лише договір про відступлення права вимоги від 23.07.2021 року, а також акт приймання-передачі правовстановлюючих документів від 23.07.2021 року та акт приймання-передачі права вимоги від 23.07.2021 року.

Інших доказів, в тому числі судових рішень, первинних бухгалтерських документів, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні) на підтвердження дійсності та обсягу зобов`язання боржника, право вимоги за яким, на думку кредитора, перейшло до ТОВ «Альтера Фінанс», до заяви не долучено, матеріали справи не містять та судом не встановлено.

Виходячи з правової природи правовідносин між боржником та ініціюючим кредитором, в матеріалах справи відсутній відповідний обсяг доказів, які б свідчили про безспірність грошового зобов`язання боржника.

У справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.

Покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог.

При цьому, судом враховано, що згідно положень процесуального законодавства, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, тобто збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду.

З огляду на викладені вище фактичні обставини справи, беручи до уваги положення ГПК України, Суд дійшов висновку, що кредитором не доведено належними та допустимими доказами наявності заборгованості АТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» перед ТОВ «Альтера Фінанс».

Крім того, стосовно доданого до заяви акту звірки взаємних розрахунків, а також подання відзиву на заяву, в якому боржник підтвердив наявність невиконаних ним зобов`язань за вищенаведеними договорами, Суд вважає за необхідне зазначити, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Разом з тим, використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданої заяви з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника і відкриття на підставі такої заборгованості провадження у справі про банкрутство. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також порушує права боржника у справі про банкрутство.

Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог. Така правова позиція викладалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.09.2021 року у справі №910/866/20, від 27.05.2021 у справі №924/556/20, від 07.10.2020 року у справі №914/2404/19, від 11.02.2020 у справі №904/8484/16, від 07.08.2019 року у справі №922/1014/18.

При цьому Суд зауважує, що фактом невиконання боржником зобов`язання перед кредитором не може бути будь-яка заборгованість, а лише та заборгованість, яка є дійсно безспірною та очевидною для всіх учасників справи та суду, тобто не викликає розумного сумніву в її наявності.

За вказаних обставин, на заявника таких вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування, але оскільки кредитором жодних додаткових доказів станом на дату проведення підготовчого засідання Суду не надано, заявлені вимоги ТОВ «Альтера Фінанс», як підстава для відкриття провадження у справі про банкрутство, визнаються судом недоведеними.

Стосовно заперечення Національного банку України щодо того, що при зверненні ТОВ «Альтера Фінанс» з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство AT «Білоцерківська ТЕЦ» слід врахувати особливість, яка полягає в тому, що є судове рішення, яке набрало законної сили про відмову в відкритті провадження у справі про банкрутство за заявою того ж ініціюючого кредитора до того ж боржника з тих же підстав, що не передбачає права повторного звернення з такою ж заявою, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2022 (справа №911/3616/21) апеляційну скаргу Національного банку України на ухвалу Господарського суду Київської області від 22.12.2021 року у справі №911/3616/21 задоволено; ухвалу Господарського суду Київської області від 22.12.2021 року у справі №911/3616/21 скасовано; прийнято нове рішення, яким відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль».

Судом апеляційної інстанції, в частині вимог за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги у розмірі 65700000,00 грн. підставою для прийняття нового рішення визначено, що наявні в матеріалах справи докази не дозволяють однозначно дійти висновку як стосовно наявності зобов`язання боржника, так і факту належного переходу права вимоги такого зобов`язання на користь ТОВ «Альтера Фінанс». Тож, ТОВ «Альтера Фінанс» не доведено заявлені вимоги відповідними доказами з огляду обов`язок підвищеного стандарту доказування.

Також Суд зазначив, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, залишив поза увагою норми законодавства, якими врегульовано обіг цінних паперів, та не врахував наведених вище фактичних обставин справи, які встановлені судом апеляційної інстанції, чим допустив неповне дослідження обставин справи та порушення норм матеріального права.

Стосовно вимог ТОВ «Альтера Фінанс» у розмірі 3000000,00 грн. зазначив, що судова колегія погоджується з господарським судом Київської області, що заборгованість боржника в розмірі 3000000,00 грн. за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 22.10.2019 року №2019/193-р (зі змінами); договором про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за договорами від 23.07.2021 року № 01 (в частині вимог за вказаним договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги) не є підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство АТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль". Пунктом 1-2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства установлено, що тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, та протягом 90 днів з дня скасування карантину: не допускається відкриття проваджень у справах про банкрутство боржників - юридичних осіб за заявою кредиторів за вимогами до боржника, що виникли з 12 березня 2020 року.

Відтак Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що враховуючи погодженість сторонами договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 22.10.2019 року №2019/193-р в редакції додаткової угоди від 05.10.2020 року), що позичальник має повернути фінансову допомогу позикодавцю до 31.08.2021 року, заборгованість у розмірі 3 000 000,00 грн. за вказаним договором, яка виникла після 01.09.2021 року не є підставою, в даному випадку, для відкриття провадження у справі про банкрутство в силу прямої вказівки закону.

Наведене вище свідчить про наявність різних підстав вимог у цій справі та у справі №911/3616/21, а отже - і відсутність такого, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (п.2 ч.1 ст.175 ГПК України, на яку посилається Національний банк України).

Таким чином, відповідні твердження Національного банку України позбавлені правового та фактичного підгрунття.

З огляду на наведене вище, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтера Фінанс» до боржника Акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль».

Керуючись ст. 175, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 36, 37, 39 Кодексу України з процедур банкрутства,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтера Фінанс» (04655, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 1-5, оф. 617, код ЄДРПОУ: 35211135) до боржника Акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» (09108, Київська область, м. Біла Церква, вул. Івана Кожедуба, буд. 361, код ЄДРПОУ: 05407737).

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддею та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду у строки, що передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повний текст ухвали складено 10.01.2023.

Суддя Т.Д. Гребенюк