Рішення

від 09.01.2023 по справі 917/1185/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21 E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.2023 Справа № 917/1185/22

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., розглянувши справу № 917/1185/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ-ПІ СЕРВІС", вул. Комарова, 2А, с. Розсошенці, Полтавській район, Полтавська область, 38751

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ОЙЛ", вул. Небесної сотні, 9/17, м. Полтава, 36000

про стягнення 117 856,16 грн заборгованості,

Без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

27.09.2022 року до господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ-ПІ СЕРВІС" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ОЙЛ" про стягнення 117 856,16 грн заборгованості за договором № DP/SO-2018-02 оренди обладнання від 23.11.2018 року, з яких: 89 667,00 грн - вартість орендної плати, 10 073,05 грн - пеня, 1 850,21 грн - 3% річних, 16 265,90 грн - інфляційні нарахування (вх. № 1289/22).

В обґрунтування позову позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості орендної плати згідно договору № DP/SO-2018-02 оренди обладнання від 23.11.2018 року.

Також у позовній заяві позивач просив стягнути на його користь судовий збір у розмірі 2481,00 грн та 5000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою від 29.09.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 917/1185/22 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив - подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст. 167, 184 ГПК України. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України - 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.

29.09.2022 року судом було здійснено направлення копій ухвали від 29.09.2022 року на електронні адреси сторін, вказані в позовній заяві (а також в подальшому у відзиві на позов) - 3053303282@mail.gov.ua та serviceoil@serviceoil.com.ua (а. с.74).

Копія ухвали в паперовому вигляді від 29.09.2022 року була вручена представникові відповідача Кравченко С. Н. під розписку 06.10.2022 року.

21.10.2022 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 7767, а. с. 75), в якому зазначено, що позов є передчасним та таким, що не підлягає задоволенню. Відповідач вказує, що не має можливості виконати свої зобов`язання за договором №DP/SO-2018-02 оренди обладнання від 23.11.2018 року, у зв`язку з форс-мажорними обставинами, а саме: введенням на території України воєнного стану, а також у зв`язку із зупиненням здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів російської федерації/республіки Білорусь за рахунками осіб, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти російської федерації/республіки Білорусь (відповідно до постанови Правління Національного банку України №36 від 04.03.2022 року «Про внесення змін до постанови Правління НБУ від 24.02.2022 року №18»). Відповідач зазначає, що він намагався перерахувати на рахунок позивача платіж в рахунок погашення заборгованості за договором №DP/SO-2018-02, але платіж був відхилений.

Також відповідач просив стягнути з позивача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 300,00 грн.

01.11.2022 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якому позивач зазначив:

- відповідач не вчинив дій, спрямованих на своєчасне повідомлення контрагента про настання форс-мажорних обставин, що має наслідком неможливість посилатися на відповідні обставини в якості підстав для звільнення від відповідальності за невиконання умов договору щодо своєчасного проведення розрахунків;

- обставина введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність універсального офіційного листа торгово - промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору;

- строк здійснення розрахунку за отримані послуги оренди настав відповідно 28.12.2021 року та 25.01.2022 року, тобто фактично до настання обставин, на які посилається відповідач у своєму відзиві, як на обставини, що унеможливлюють виконання обов`язків по договору;

- відносно вказівки відповідача на неможливість перерахування грошових коштів позивач - фактично намір здійснити певний платіж Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ОЙЛ" вирішило лише після порушення провадження у даній справі, наданий відповідачем доказ не має жодного відношення до правовідносин, які виникли між сторонами у межах договору № DP/SO-2018-02 оренди обладнання від 23.11.2018 року, оскільки такої послуги як «шліфування калібратора» він не надавав, та й вартість послуг відповідно до документу становить 1 500 332,56 грн, що значно перевищує суму заборгованості по вищезазначеному договору.

01.11.2022 року на адресу суду від позивача надійшла заява (вх. № 8183, а. с. 98) про доручення до матеріалів справи оригіналу заключної виписки по рахунку від 20.10.2022 року на підтвердження здійснення ТОВ "ДІ-ПІ СЕРВІС" оплати гонорару адвокату згідно з договором № 60 від 15.08.2022 року за отримані послуги з надання правової допомоги.

Актом господарського суду від 01.11.2022 року було засвідчено відсутність додатку до вищезазначеної заяви, а саме: оригіналу поштової квитанції про направлення копії заяви з додатками відповідачу з описом вкладення (а. с. 100).

04.11.2022 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи оригіналу поштової квитанції про направлення копії заяви з додатками відповідачу з описом вкладення ( що була надана суду 01.11.2022 року) (а. с. 101 - 103).

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

У зв`язку з перебуванням судді у відпустці повне рішення складено 09.01.2023 року після виходу судді з відпустки.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

23.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІ-ПІ СЕРВІС" (далі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ОЙЛ" (далі - відповідач, орендар) було укладено договір № DP/SO-2018-02 оренди обладнання (далі - договір; а. с. 17 - 24).

В укладеному договорі сторони узгодили, зокрема, наступне:

- на умовах даного договору орендодавець зобов`язується надати орендареві в тимчасове, платне користування (оренду) обладнання відповідно до додатків до даного договору (надалі - обладнання), а орендар зобов`язується прийняти, використовувати за призначенням, оплачувати орендні платежі та повернути обладнання орендодавцю на умовах, визначених цим договором (п. 1.1 договору);

- перелік, найменування обладнання, вартість та орієнтовні строки оренди (етапи) визначаються у відповідних додатках, які після їх підписання є невід`ємними частинами цього договору (п. 1.2 договору);

- мета оренди - використання обладнання при бурінні або капітальному ремонті свердловин, зазначених безпосередньо в додатках до цього договору, враховуючи технічні характеристики обладнання (п. 2.1 договору);

- орендодавець передає обладнання в оренду разом з технічною документацією на нього орендареві згідно відповідного додатку на підставі заявки від орендаря, направленої не пізніше ніж за 3 (три) календарних днів до запланованої дати передачі обладнання, в якій указуються: необхідний асортимент обладнання (враховуючи найменування та кількість, які визначені у додатках до договору), дата початку використання (оренди), орієнтовний строк використання (оренди) ін. (п. 3.3 договору);

- передача і повернення обладнання проводиться шляхом складання актів прийому-передачі обладнання в/із оренду(и) (форма акту прийому-передачі обладнання в/із оренду(и) визначена у додатку А до договору) (п. 3.5 договору);

- розмір орендної плати, порядок її нарахування, вартість мобілізації/демобілізації та порядок проведення попередньої оплати визначається у додатках до даного договору (п. 4.1 договору);

- до 5 (п`ятого) числа місяця, наступного за звітним, орендодавець надає орендарю акт про підтвердження користуванням обладнання в звітному місяці, який повинен містити перелік періодів, що тарифікуються згідно з відповідним додатком до договору та інформацію про обсяги користування обладнанням. Якщо згідно умов договору орендарем здійснено попередню оплату за послуги з оренди подальші розрахунки проводяться з вирахуванням здійсненої попередньої оплати. При цьому сторони погодили, що вартість послуг з оренди відносно яких проведено оплату (попердню оплату) ні за яких обставин не підлягає індексації відповідно до умов п. 4.3 цього договору (п. 5.1 договору);

- протягом 5 днів з моменту отримання акту про підтвердження користування обладнанням (надання послуг оренди) орендар зобов`язаний підписати його і передати орендодавцю. В разі наявності зауважень до акту про підтвердження користування обладнанням (надання послуг оренди) орендар зобов`язаний надати письмову обґрунтовану відмову від підписання акту в частині належним чином наданих послуг оренди (п. 5.2 договору);

- оплата вартості орендної плати, проводиться орендарем протягом 10 (десяти) банківських днів, що обраховуються з наступного дня, що йде за днем підписання сторонами акту про підтвердження користування обладнання, на підставі встановленого орендодавцем рахунку - фактури, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця (п. 5.5 договору);

- цей договір набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторін і діє до 3112.2019 року, а в частині фактично взятих на себе сторонами зобов`язань - до повного їх виконання. У разі відсутності письмової заяви жодної зі сторін про припинення дії цього договору, поданої до моменту припинення дії договору, останній вважається продовженим на один календарний рік. Кількість разів продовження дії цього договору є необмеженою (п. 6.1 договору);

- строк оренди обладнання - строк протягом якого обладнання знаходиться у орендному користуванні орендаря і визначається на підставі актів прийому - передачі обладнання в/із оренду(и) (п. 6.2 договору);

- у випадку порушення орендарем строків платежу, визначених в п. 5.5 даного договору, на письмову вимогу орендодавця орендар повинен протягом 5 календарних днів сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який стягується пеня від суми заборгованості за кожен день і весь час прострочення та повернути обладнання орендодавцю до здійснення повного розрахунку без будь-якої компенсації орендарю за збитки, які може понести останній в зв`язку з таким поверненням (п. 7.2 договору);

- у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором, сторони несуть відповідальність відповідно до цього договору, а у випадку не передбачених цим договором - діючим законодавством України (п. 8.1 договору);

- сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором, якщо це з`явилося наслідком дії надзвичайних обставин і непереборну за наявних умов силу, дія якої може бути викликана винятковими погодними умовами і стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту та інше стихійне лихо, війни і військові дії, блокади, страйки). Термін/строк виконання зобов`язань відкладається відповідно часу, впродовж якого діятимуть такі обставини (п. 9.1 договору);

- сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов`язань за договором, повинна негайно (але не пізніше за три дні після настання дій обставин, обумовлених в п. 9.1) сповістити іншу сторону про настання або припинення таких обставин. Належним доказом наявності вищезазначених обставин, а також їх тривалості є довідка, яка видається Торгово - промисловою палатою або її регіональним відділенням, а у випадку не можливості компетентними органами надати зазначеної довідки - письмового погодження другою стороною виникнення таких обставин (п. 9.2 договору);

- всі додатки до цього договору є його невід`ємною частиною (п. 10.8 договору).

Додатком А до договору сторони визначили «форму Акту прийому-передачі обладнання в/із оренду/и» (а. с. 26).

Відповідно до додатку №1 до договору «Перелік (найменування) майна обладнання та умови оренди» орендарем було передано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ОЙЛ" калібратор КЛС-212,7СТ у кількості 2 шт. (а. с. 25).

Згідно актів прийому-передачі обладнання в оренду від 02.12.2021 року та від 31.12.2021 року (а. с. 44, 47), орендодавець передав орендарю 02.12.2021 року фрез торцевий ТФ 2-94 (вартість обладнання без ПДВ - 58 114,50 грн) та фрез торцевий спеціальний ТФС 4 - 152,4 (вартість обладнання без ПДВ 66 836,00 грн), а згідно акту прийому - передачі з оренди від 13.12.2021 року та від 10.01.2022 року (а. с. 45, 48) орендодавець передав із строкового, платного користування (найму (оренди)) вищезазначене обладнання.

Також в актах від 13.12.2021 року та від 10.01.2022 року про підтвердження користування обладнанням до договору оренди обладнання № DP/SO-2018-02 від 23.11.2018 року (а. с. 42, 46), зазначено, що орендар в періоди: з 02.12.2021 року по 13.12.2021 року, а також з 31.12.2021 року по 10.01.2022 року здійснював володіння та користування обладнанням (фрез торцевий ТФ 2-94, фрез торцевий спеціальний ТФС 4 - 152,4) при бурінні свердловини №60 та № 77 Семиренківського ГКР. Відповідно до даних актів загальна вартість користування обладнанням: разом з ПДВ - 38 598,84 грн (акт від 13.12.2021 року) та разом з ПДВ - 51 068,16 грн (акт від 10.01.2022 року).

Всі зазначені акти підписані обома сторонами без зауважень та скріплені їхніми печатками.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату: №121 від 13.12.2021 року на суму 38 598,84 грн (з ПДВ) та №1 від 10.01.2022 року на суму 51 068,16 грн (з ПДВ) (а. с. 43, 49).

За твердженням позивача, у порушення умов укладеного договору відповідач не оплатив вартість орендної плати, у зв`язку з чим у відповідача утворився борг в сумі 89 667,00 грн з ПДВ.

Задля узгодження заборгованості за вищезазначеним договором та визначення її розміру, сторонами був складений та підписаний акт звірки взаємних розрахунків станом на перше півріччя 2022 року, відповідно до якого дебіторська заборгованості відповідача за договором № DP/SO-2018-02 від 23.11.2018 року склала 89 667,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача із претензією вих. № 08/76 від 22.08.2022 року (а. с. 51-54), що була направлена відповідачу засобом поштового зв`язку, що підтверджується накладною № 3600007361791 від 02.09.2022 року (а. с. 57). Однак, як зазначає позивач, відповідач відповідь на дану претензію не надав, вартість орендної плати не сплатив.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 89 667,00 грн заборгованості за договором № DP/SO-2018-02 оренди обладнання від 23.11.2018 року.

У зв`язку із невиконанням відповідачем обов`язку з оплати вартості орендної плати, позивач на підставі умов договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу пеню на суму 10 073,05 грн, 3% річних на суму 1 850,21 грн та інфляційні на суму 16 265,90 грн.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 89 667,00 грн основного боргу, 10 073,05 грн пені, 1 850,21 грн 3% річних, 16 265,90 грн інфляційних втрат.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати, а саме: 2481,00 грн судового збору та 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази (копії): витяг з ЄДР відносно позивача, договір № DP/SO-2018-02 оренди обладнання від 23.11.2018 року, додаток № 1 до договору Перелік (найменування) обладнання та умови оренди, додаток А до договору Форм акту прийому-передачі обладнання в/із оренду/и, додаток №2 до договору Перелік (найменування) обладнання та умови оренди від 28.02.2019 року, додаток №3 до договору Перелік (найменування) обладнання та умови оренди від 03.04.2019 року, додаток №4 до договору Перелік (найменування) обладнання та умови оренди від 07.05.2019 року, додаток №5 до договору Перелік (найменування) обладнання та умови оренди від 15.08.2019 року, додаток №6 до договору Перелік (найменування) обладнання та умови оренди від 23.08.2019 року, додаток №7 до договору Перелік (найменування) обладнання та умови оренди від 19.09.2019 року, додаток №8 до договору Перелік (найменування) обладнання та умови оренди від 25.02.2020 року, додаток №9 до договору Перелік (найменування) обладнання та умови оренди від 02.04.2020 року, додаток №10 до договору Перелік (найменування) обладнання та умови оренди від 29.04.2020 року, додаток №11 до договору Перелік (найменування) обладнання та умови оренди від 07.08.2020 року, додаток №12 до договору Перелік (найменування) обладнання та умови оренди від 07.08.2020 року, додаток №13 до договору Перелік (найменування) обладнання та умови оренди від 15.04.2021 року, додаток №14 до договору Перелік (найменування) обладнання та умови оренди від 21.04.2021 року, додаток №15 до договору Перелік (найменування) обладнання та умови оренди від 26.11.2021 року, додаток №16 до договору Перелік (найменування) обладнання та умови оренди від 31.04.2021 року, акт про підтвердження користування обладнанням від 13.12.2021 року, рахунок на оплату №121 від 13.12.2021 року на суму 38 598,84 грн, акт прийому - передачі обладнання в оренду від 02.12.2021 року, акт прийому - передачі обладнання з оренди від 13.12.2021 року, акт про підтвердження користування обладнанням від 10.01.2022 року, акт прийому - передачі обладнання в оренду від 31.12.2021 року, акт прийому - передачі обладнання з оренди від 10.01.2022 року, рахунок на оплату №1 від 10.01.2022 року, акт звірки взаємних розрахунків за період:1 півріччя 2022 року, претензія вих. № 08/76 від 22.08.2022 року з додатками, поштова накладна № 3600007361791 від 02.09.2022 року, договір № 60 про надання правової допомоги від 15.08.2022 року, звіт (опис) про обсяг наданої правової допомоги від 20.09.2022 року, акт наданих послуг №1 від 20.09.2022 року, рахунок на оплату №1 від 20.09.2022 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ПТ №1953 від 09.01.2018 року, ордер серія ВІ №1105369 від 20.09.2022 року, заключна виписка за період з 10.10.2022 року по 14.10.2022 року

На підтвердження обґрунтованості заперечень на позов відповідач надав суду такі докази (копії): лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1; витяг з інтернет - ресурсу «щодо засвідчення форс-мажорних обставин» від 13.05.2022 року, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Сервіс Ойл" від 06.12.2021; реєстр документів з 11.10.2022 року по 11.10.2022 року, договір про надання правничої допомоги №13/22 від 17.05.2022 року з додатком №1, ордер серія ВІ №1108409 від 18.10.2022 року.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Згідно з ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з оренди.

У відповідності до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Статтею 759 Цивільного Кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до п. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, одностороння відмова від договору оренди в силу п. 1 ст. 291 Господарського кодексу України не допускається. Зазначене також кореспондується з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, де встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов`язання за договором щодо сплати орендних платежів по договору № DP/SO-2018-02 оренди обладнання від 23.11.2018 року не виконав. Заборгованість відповідача становить 89 667,00 грн.

Відповідач підтверджує факт наявності заборгованості перед позивачем по договору.

Щодо заперечень відповідача стосовно того, що він не мав змоги виконати свої зобов`язання з оплати заборгованості у зв`язку із форс-мажорними обставинами, суд зазначає наступне.

Суд критично оцінює дані заперечення відповідача, такі заперечення не є підставою для відмови у задоволенні позову з огляду на наступне.

Сторони у п. 9.1 та п. 9.2 договору погодили звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором, якщо це з`явилося наслідком дії надзвичайних обставин і непереборну за наявних умов силу, дія якої може бути викликана винятковими погодними умовами і стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту та інше стихійне лихо, війни і військові дії, блокади, страйки). Термін/строк виконання зобов`язань відкладається відповідно часу, впродовж якого діятимуть такі обставини. Сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов`язань за договором, повинна негайно (але не пізніше за три дні після настання дій обставин, обумовлених в п. 9.1) сповістити іншу сторону про настання або припинення таких обставин. Належним доказом наявності вищезазначених обставин, а також їх тривалості є довідка, яка видається Торгово - промисловою палатою або її регіональним відділенням, а у випадку не можливості компетентними органами надати зазначеної довідки - письмового погодження другою стороною виникнення таких обставин.

Суд звертає увагу, що обставина введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність універсального офіційного листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору. Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Верховний Суд у постанові від 25 січня 2022 р. № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку.

Таких висновків дотримується Верховний Суд у постановах від 16.07.2019р. у справі №917/1053/18, від 09.11.2021р. у справі №913/20/21, від 30.05.2022р. у справі №922/2475/21, від 14.06.2022р. у справі №922/2394/21 та у постанові від 01.06.2021р. у справі №910/9258/20.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 25.01.2022р. у справі №904/3886/21, належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати.

Отже, виходячи з наведених норм законодавства та умов договору оренди обладнання, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.

При цьому лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1, на який відповідач посилається у відзиві, не є сертифікатом про форс-мажорні обставини у контексті викладених вище положень законодавства.

Отже, заперечення відповідача не звільняють його від виконання зобов`язань за договором.

За відсутності у матеріалах справи сертифікату Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин, необґрунтованими та безпідставними є посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" на наявність обставин непереборної сили, як на підставу для звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов`язань.

Крім того, у даній справі заборгованість виникла до 24.02.2022р. та до набрання законної сили Постановою Правління НБУ №44 від 08.03.2022р. "Про внесення змін до постанови правління Національного Банку України від 24.02.2022р.№18", на яку посилається відповідач.

Відтак, заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, не спростовують правомірності та обґрунтованості позовних вимог.

Також суд не погоджується з твердженням відповідача щодо передчасного подання позивачем позову.

Так, останній за хронологією акт про підтвердження користування обладнанням було підписано сторонами 10.01.2022 року. Отже, передбачений п. 5.5 договору 10-денний строк оплати вартості орендної плати по даному акту сплив 25.01.2022 року. Позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ-ПІ СЕРВІС" датована 22.09.2022 року і була отримана судом 27.09.2022. Таким чином, на дату звернення позивачем з позовом до суду і прийняття рішення у даній справі, строк оплати актів про підтвердження користування обладнанням по договору, за якими рахується заборгованість, вже настав.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 89 667,00 грн є обґрунтованими, підтвердженими належними та достатніми доказами, а отже підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до умов п. 7.2. договору, у випадку порушення орендарем строків платежу, визначених в п. 5.5 даного договору, на письмову вимогу орендодавця орендар повинен протягом 5 календарних днів сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який стягується пеня від суми заборгованості за кожен день і весь час прострочення та повернути обладнання орендодавцю до здійснення повного розрахунку без будь-якої компенсації орендарю за збитки, які може понести останній в зв`язку з таким поверненням.

На підставі вказаного пункту договору позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від сум заборгованості за загальний період з 28.12.2021 по 28.06.2022.

За розрахунком суду (здійсненого за допомогою програми "Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій" системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга: закон") за період з 28.12.2021 року по 28.06.2022 пеня від суми 38 598,84 грн складає 4 644,55 грн, а за період з 25.01.2022 року по 28.06.2022 пеня від суми 51068,16 грн складає 5 428,62 грн, тобто загальна сума пені складає 10 073,17 грн, що є більшим ніж заявляє позивач (10 073,05 грн). Тому, стягненню підлягає пеня у розмірі 10 073,05 грн, оскільки суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань, суд зазначає наступне.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем було надано до суду розрахунок інфляційних нарахувань, відповідно до якого було нараховано інфляційні втрати в загальному розмірі 16 265,90 грн, а саме :

7 538,35 грн за період з 29.12.2021 року по 20.09.202 року на заборгованість 38 598,84 грн;

8 727,55 грн за період з 26.01.2021 року по 20.09.2022 року на заборгованість 51 068,16 грн.

За розрахунком суду (здійсненого за допомогою програми "Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій" системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга: закон") за період з 29.12.2021 року по 20.09.2022 пеня на заборгованість 38 598,84 грн інфляційні нарахування складають 8 416,14 грн, а за період з 26.01.2022 року по 20.09.2022 року на заборгованість 51068,16 грн інфляційні нарахування складають 10 336,71 грн, тобто загальна сума інфляційних втрат складає 18 752, 85 грн, що є більшим ніж заявляє позивач (16 265,90 грн). Тому, стягненню підлягають інфляційні нарахування у розмірі 16 265,90 грн, оскільки суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку 3% річних, відповідачу їх було нараховано у загальному розмірі 1 850,21 грн, а саме :

847,04 грн за період з 29.12.2021 року по 20.09.202 року на заборгованість 38 598,84 грн;

1 003,17 грн за період з 26.01.2021 року по 20.09.2022 року на заборгованість 51 068,16 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 1850,21 грн, судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним, обґрунтованим та відповідає вимогам законодавства

Відповідач, просячи суд відмовити в задоволенні позовних вимог Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІ-ПІ СЕРВІС", не заперечував проти існування основної заборгованості в розмірі 89 677,00 грн та не надав свій контрозрахунок заявлених до стягнення 10 073,05 грн пені, 1 850,21 грн 3% річних, 16 265,90 грн інфляційних втрат.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Допустимих доказів у спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 89 677,00 грн основного боргу, 10 073,05 грн пені, 1 850,21 грн 3% річних та 16 265,90 грн інфляційних втрат обґрунтовані, відповідачем не спростовані та не заперечуються, підтверджуються наявними доказами та підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Позивачем також заявлено до стягнення 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У позовній заяві позивачем наведено попередній розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн.

На підтвердження факту понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивачем надано:

- копію договору про надання правової допомоги № 60 від 15.08.2022, укладеного між Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ-ПІ СЕРВІС" та адвокатом Вороною Оленою Анатоліївною (а. с.58-60);

- копію додаткової угоди № 1 від 25.08.2022 до договору №60 про надання правової допомоги, згідно якої сторони домовилися, що адвокат приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу щодо питання стягнення заборгованості в межах господарських правовідносин клієнта з ТОВ «Сервіс Ойл» за договором № DP/SO-2018-02 оренди обладнання від 23.11.2018 року, що включає: вивчення та аналіз господарських та первинних бухгалтерських документів; надання правової консультації і роз`яснень; складання претензії про стягнення суми заборгованості та штрафних санкцій; складання, оформлення та подання позовної заяви до господарського суду. Відповідно до п. 3.2 договору № 60 від 15.08.2022 року сторони погодили розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану правову допомогу, визначену п. 1 цієї додаткової угоди, який складає 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок (а. с.61);

- копію звіту (опису) про обсяг надання правової допомоги від 20.09.2022 (а. с. 62);

- копію акту надання послуг №1 від 20.09.2022 року, згідно якого адвокат надав, а клієнт прийняв в обсягах та на умовах, передбачених договором № 60 від 15.08.2022 року з урахуванням додаткової угоди № 1 від 25.08.2022 року, послуги з надання правової допомоги щодо питання стягнення заборгованості в межах господарських правовідносин клієнта з ТОВ «Сервіс Ойл» за договором № DP/SO-2018-02 оренди обладнання від 23.11.2018 року (а. с. 63);

- копію рахунку на оплату №1 від 20.09.2022 року, відповідно до якого загальна вартість послуг 5 000,00 грн (а. с. 64);

- копію свідоцтва Ворони Олени Анатоліївни про право на заняття адвокатською діяльністю № 1 від 09.01.2018 року (а. с. 65);

- копію ордеру серія ВІ 1105369, виданої позивачем адвокату Вороні О. А. (а. с. 66).

В позовній заяві позивач зазначив, що станом на дату подання відповідної заяви, фактичні розрахунки з адвокатом здійснені не були.

Відповідач заперечень щодо вартості витрат позивача на професійну правничу допомогу не надав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Оскільки позовні вимоги задоволені судом повністю, то витрати на правову допомогу на підставі ст. 129 ГПК України підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача повністю у розмірі 5000,00 грн.

Відповідач у відзиві просив суд стягнути з позивача витрати відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 7 300,00 грн.

На підтвердження факту понесення відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідачем надано: копію договору про надання правничої допомоги № 13/22 від 17.05.2022 з додатком № 1; копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги, серії ВІ № 1108409 від 18.10.2022 виданого адвокатом Остапенком О.П. на представництво у господарському суді Полтавської області ТОВ "Сервіс Ойл" (а. с.89-92).

Враховуючи задоволення позову, витрати відповідача на професійну правничу допомогу на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача та не відшкодовуються позивачем.

Керуючись ст. ст. 129, 130, 232-233, 237-238,240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ОЙЛ" (вул. Небесної Сотні, 9/17, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 38516938) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ-ПІ СЕРВІС" (вул. Комарова, 2А, с. Розсошенці, Полтавській район, Полтавська область, 38751, код ЄДРПОУ 37531625) 89 677,00 грн. основного боргу, 10 073,05 грн пені, 1 850,21 грн 3% річних, 16 265,90 грн інфляційних втрат, 2481,00 грн. судового збору та 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 09.01.2023 р.

Згідно із ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя О. М. Тимощенко