Рішення

від 10.01.2023 по справі 233/673/22

КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

233 Справа № 233/673/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2023 року

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Левчук О.О.

при секретарі Любач Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка за правилами загального позовного провадження цивільну справу №233/673/22 за позовною заявою

ОСОБА_1 , що зареєстрований за адресом: АДРЕСА_1

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Будскло», юридична адреса: 85114, Донецька область, м.Костянтинівка, вул. Олекси Тихого, 208, в особі ліквідатора Карпенко Андрія Анатолійовича, юридична адреса: 85400, м. Селідово, а/с 97

ОСОБА_2 , остання відома адреса мешкання: АДРЕСА_2

про зняття обтяження з нерухомого майна,

Обставини справи:

21.02.2022 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник - ОСОБА_3 , звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будскло», в особі ліквідатора Карпенко Андрія Анатолійовича, ОСОБА_2 про зняття обтяження з нерухомого майна.

Позовна заява вмотивована тим, що позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 28.04.1987 року, посвідченого державним нотаріусом Волобуєвою Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за №2-290. Право власності зареєстровано в установленому порядку 04.05.1987р. В п.4 зазначеного договору нотаріусом зазначено, що відсутність заборони відчудження зазначеного в договорі жилого будинку підтверджується свідченнями продавця ОСОБА_2

01.10.2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Костянтинівської державної нотаріальної контори з метою оформлення договору дарування належного йому зазначеного нерухомого майна своїй доньці ОСОБА_4 . Однак, нотаріус повідомила, що наразі відсутня можливість здійснити такий правочин з огляду на наявність обтяження (заборони) на будинок АДРЕСА_3 .

Позивач звернувся до державного реєстратора та отримав Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. З наданої інформації вбачається, що в Єдиному реєстрі заборон (архівний запис) зареєстрована заборона за номером 2452050. Підставою обтяження є повідомлення б/н від 11.05.1976р., Скляний завод, об`єкт обтяження - жила будівля, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , власник ОСОБА_5 , яка продала позивачу вказане майно та повідомила про те, що зазначений жилий будинок нікому іншому не проданий, не подарований, в спорі та під забороною не перебуває. Нотаріус, перевіряючи вказану інформацію, не виявив жодного обтяження. Наявність вказаної заборони перешкоджає позивачу реалізувати свої майнові права.

21.10.2021 року позивач ОСОБА_1 отримав роз`яснення приватного нотаріуса Волобуєвої Т.В. щодо неможливості вчинити правочин зв`язку із вищезазначеними обставинами.

Просить суд, зняти арешт з майна, а саме з житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_3 , № обтяження 2452050, накладений Костянтинівським скляним заводом, згідно повідомлення б/н від 11.05.1976р.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 21.07.2022 провадження по цивільній справі за позовом відкрито та призначено попередній судовий розгляд по справі у судовому засіданні на 19.08.2022 року.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 02.09.2022 зазначену цивільну справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 14.09.2022 року.

Позивач та його представник до суду не з`явились, у позовній заяві просять справу слухати без їх участі. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі. Не заперечують проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися. Повідомлені належним чином про час та місце слухання справи, про причини неявки суду не повідомили, у зв`язку з чим зі згоди позивача суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, слідує, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правовідносини по даній справі регулюються Цивільним Кодексом, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Законом України «Про нотаріат».

Позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 28.04.1987 року, посвідченого державним нотаріусом Волобуєвою Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за №2-290. Право власності зареєстровано в установленому порядку 04.05.1987р. В п.4 зазначеного договору нотаріусом зазначено, що відсутність заборони відчудження зазначеного в договорі жилого будинку підтверджується свідченнями продавця ОСОБА_2

01.10.2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Костянтинівської державної нотаріальної контори з метою оформлення договору дарування належного йому зазначеного нерухомого майна своїй доньці та отримав відмову з огляду на наявність обтяження (заборони) на будинок АДРЕСА_3 .

Позивач звернувся до державного реєстратора та отримав Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. З наданої інформації вбачається, що в Єдиному реєстрі заборон (архівний запис) зареєстрована заборона за номером 2452050. Підставою обтяження є повідомлення б/н від 11.05.1976р., Скляний завод, об`єкт обтяження - жила будівля, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , власник ОСОБА_5 .

21.10.2021 року позивач ОСОБА_1 отримав роз`яснення приватного нотаріуса Волобуєвої Т.В. щодо неможливості вчинити правочин зв`язку із вищезазначеними обставинами.

Відповідно до ч.2 ст.30 ЦПК України, позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцем знаходження цього майна або основної його частини.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст.55 Конституції України та ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Способи захисту визначені ст.16 ЦК України.

Згідно з п.2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов`язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявленім вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо.

Процедура реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна регламентувалася Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 року №31/5, зареєстрованим в Мінюсті України 10.06.1999 року №364/3657 (зі змінами).

Відповідно до п.2.1 Положення, підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною конторою - реєстратором заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна.

З 01.01.2013 року відповідно до ст.8, ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868, державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводить орган державної реєстрації прав. Державний реєстратор - нотаріус є спеціальним суб`єктом, на якого покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у випадку, передбаченому вищевказаним Законом.

Відповідно до ст.73 Закону України «Про нотаріат», нотаріус за місцем розташування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладають заборону їх відчуження: за повідомленням установи банку, підприємства або організації про видачу громадянину позик (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири); при посвідченні договору довічного утримання; при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; за повідомленням іпотекодержателя; в усіх інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.74, 75 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868 для проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень таких речових прав, та інші документи, визначені цим Порядком. Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно, є: рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно; інші акти відповідних органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

Згідно ст.317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до Положення про Єдиний держаний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999р. №31/5, зареєстрованим в Мін`юсті 10.06.1999 р. за №364/3657, реєстр заборон це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони та арешти нерухомого майна; вилучення записів про заборони відчуження та арешти нерухомого майна; тимчасові застереження щодо нерухомого майна та видані витяги з реєстру заборон.

Реєстраторами реєстру заборон є державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з адміністратором і мають повний доступ до реєстру заборон через комп`ютерну мережу; державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та його регіональні філії в частині внесення відомостей щодо податкових застав та арештів, накладених органами державної влади.

У відповідності до ст.34 Закону України «Про нотаріат» накладення або зняття заборон є нотаріальною дією, вчинення яких в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах або займаються приватною нотаріальною діяльністю.

Відповідно до п.п.2.1.1 п.2.1 Положення, підставами для внесення до реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом реєстратором заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна.

Існування заборони на відчуження нерухомого майна перешкоджає позивачу розпоряджатися своїм майном.

Частиною 1 ст.319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності згідно із ч.1 ст.321 ЦК України є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений його права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна, права якого порушені, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Таке право особи реалізується шляхом звернення до суду з позовом про захист свого порушеного права та усунення будь-яких перешкод у вільному та на власний розсуд користуванні та розпорядженні майном.

У відповідності до ст.34 Закону України «Про нотаріат» накладення або зняття заборон є нотаріальною дією, вчинення яких в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах або займаються приватною нотаріальною діяльністю.

Відповідно до п.п.2.1.1 п.2.1 Положення, підставами для внесення до реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом реєстратором заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна.

Згідно п.5 глави 15 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. №296/5 нотаріус, який наклав заборону, знімає заборону відчуження майна за рішенням суду.

Арешти (заборони), які були накладені на підставі заяв, повідомлень, листів будь-яких підприємств, установ, організацій, банків, ухвал, рішень суду, слідчих органів, рішень виконкомів, тощо у період до 1998 року до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, внесені з паперових носіїв (алфавітних книг).

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно ст.1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» №6 від 27.08.1976 року, надані роз`яснення, що вимоги особи, які ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові №5 від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», роз`яснив, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 під поняттям «охоронювані законом інтереси», що вживається в законах України, слід розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений загальним змістом, об`єктивний і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції Законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності.

Судом встановлено, що права позивача порушуються, оскільки він не може розпорядитися належним йому майном через наявність арешту на це майно, за відсутності підстав для арешту, а тому права позивача підлягають судовому захисту у заявлений ним спосіб шляхом зняття арешту з майна.

Відповідно до ст.1 першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основних свобод людини, кожна сторона має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст.12 та ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, наявна заборона на житловий будинок за адресом: АДРЕСА_3 порушує права та законні інтереси позивача, оскільки унеможливлює володіння, користування та розпоряджання даним майном.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 30, 76-89, 141, 258, 259, 263-265, 274-279, 280 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник - ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будскло», в особі ліквідатора Карпенко Андрія Анатолійовича, ОСОБА_2 про зняття обтяженння з нерухомого майна- задовольнити.

Зняти арешт з майна, а саме з житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_3 , обтяження №2452050, накладений Костянтинівським скляним заводом, згідно повідомлення б/н від 11.05.1976р.

Заочне рішення може бути переглянуте Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення складене в одному екземплярі в нарадчій кімнаті.

Суддя Костянтинівського

міськрайонного суду О.О. Левчук