Рішення

від 10.01.2023 по справі 451/1343/20

РАДЕХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

10 січня 2023 року

Справа №451/1343/20 Провадження № 2/451/25/23

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого-судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Мурин Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Радехові в залі суду цивільну справу № 451/1343/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: Сокальська державна нотаріальна контора Львівської області про визнання права власності в порядку спадкування на нерухоме майно,

УСТАНОВИВ:

27 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , третя особа: Сокальська державна нотаріальна контора Львівської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом на нерухоме майно.

В позовній заяві зазначає, що її дід - ОСОБА_9 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 Сенюк ОСОБА_10 за життя 02.04.1999 р. склав заповіт, яким зробив таке розпорядження: належний житловий будинок і нерухоме майно, яке б воно не було і де воно не знаходилось з присадибною ділянкою площею 0,6739 га, що знаходиться на правах приватної власності і підтверджено державним актом серії ЛВ №1599 від 03.03.1999 р. заповів дітям в рівних долях: синові ОСОБА_7 , дочці ОСОБА_8 , дочці ОСОБА_11 .

ОСОБА_9 за життя володів: земельною ділянкою площею 1,31 га, що розташована на території Бишівської сільської ради, право власності спадкодавця підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю І-ЛВ №044298, призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; земельною ділянкою площею 0,67 га, що розташована на території Бишівської сільської ради, право власності спадкодавця підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю ЛВ №1599, для обслуговування житлово-господарських будівель, ведення ОПГ; 1/2 часткою на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа житлового будинку 106,2 м.кв., житлова 59,5 м.кв., право власності спадкодавця підтверджується - свідоцтвом про право власності від 27 листопада 1987р., видане Виконавчим комітетом Радехівської районної ради.

В зв`язку з тим, що діти спадкодавця за заповітом спадщини не приймали, то фактично дружина померлого - ОСОБА_12 , після смерті чоловіка, прийняла спадщину за законом, своїм постійним проживанням з спадкодавцем на час його смерті. Факт постійного проживання ОСОБА_12 підтверджується довідкою Бишівської сільської ради №205 від 29.03.2018р., в якій зазначено, що померлий ОСОБА_9 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 , на день смерті разом з померлим була зареєстрована дружина ОСОБА_12 .

Діти померлого ОСОБА_8 , ОСОБА_7 пропустили строк на прийняття спадщини за заповітом після смерті батька, станом на даний час заяви про встановлення додаткового строку на прийняття спадщини не подавали.

Дружина померлого ОСОБА_9 - ОСОБА_12 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2

Сенюк ОСОБА_13 за життя володіла 1/2 часткою на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа житлового будинку 106,2 м.кв., житлова 59,5 м.кв., право власності спадкодавця підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 12.04.2015 р., серія НОМЕР_1 і земельною ділянкою площею 2,28 га, яка розташована на території Бишівської сільської ради, цільове призначення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право власності спадкодавця підтверджується державним актом на право приватної власності на землю І-ЛВ №044299.

За життя ОСОБА_12 склала заповіт від 17 квітня 2006 р., яким належний житловий будинок з господарськими будівлями і все рухоме та нерухоме майно де б воно не було і з чого воно не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день її смерті заповіла дочці - ОСОБА_11 .

ОСОБА_11 прийняла спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_12 , що підтверджується заявою про прийняття спадщини від 24.11.2006 р. яку вона подала до нотаріальної контори, що підтверджується Витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі №7449313.

ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що видано свідоцтво про смерть НОМЕР_2 , за життя померла заповіту не укладала.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_11 є її чоловік - ОСОБА_6 та позивачка, дочка померлої - ОСОБА_1 . ОСОБА_6 і ОСОБА_1 13.02.2018 р. подали до Державної нотаріальної контори Сокальського району заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_11 . За життя ОСОБА_11 володіла квартирою в АДРЕСА_2 . і майном, яке прийняла за заповітом після смерті матері ОСОБА_12 . ОСОБА_6 і позивачка ОСОБА_1 домовились між собою, що квартиру в м.Сокаль за законом після смерті ОСОБА_11 спадкує ОСОБА_6 , а житловий будинок та земельні ділянки в с.Торки, Радехівського району спадкує позивачка - ОСОБА_1 .

Станом на даний час позивачка не може отримати свідоцтво на право на спадщину після смерті матері на наступне майно, яким володів її дід ОСОБА_9 : земельну ділянкою площею 1,31 га, що розташована на території Бишівської сільської ради, право власності спадкодавця підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю І-ЛВ №044298, призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; земельну ділянку площею 0,67 га, що розташована на території Бишівської сільської ради, право власності спадкодавця підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю ЛВ №1599, для обслуговування житлово-господарських будівель, ведення ОПГ; 1/2 частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа житлового будинку 106,2 м.кв., житлова 59,5 м.кв., право власності спадкодавця підтверджується свідоцтвом про право власності від 27 листопада 1987 р., видане Виконавчим комітетом Радехівської районної ради.

Державний нотаріус не видає свідоцтво про право на спадщину у зв`язку з тим, що померлий ОСОБА_9 , за життя 02.04.1999 р. склав заповіт, яким зробив розпорядження, належний житловий будинок і нерухоме майно ,яке б воно не було і де воно не знаходилось з присадибною ділянкою площею 0,6739 га, що знаходиться на правах приватної власності і підтверджено державним актом серії ЛВ №1599 від 03.03.1999 р. заповів дітям в рівних долях: синові ОСОБА_7 , дочці ОСОБА_8 , дочці ОСОБА_11 .

В зв`язку з чим позивачка не може отримати свідоцтво на прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_11 .

Просить суд: визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_3 ) у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_11 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на наступне майно, що належало ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- земельну ділянку площею 1,31 га (кадастровий номер 4623980900:05:000:0168), що розташована на території Бишівської сільської ради, Радехівського району, Львівської області;

- земельну ділянку надану для обслуговування житлово господарських будівель площею 0,25 га (кадастровий номер 4623980900:02:001:0005), земельну ділянку надану для ведення особистого підсобного господарства площею 0,2822 га (кадастровий номер 4623980900:02:001:0006), площею 0,1417 га (кадастровий номер 4623980900:02:001:0007), що розташовані по АДРЕСА_1 ;

- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 106,2 м.кв., у т.ч. житлова 59,5 м.кв. (т.1, а.с.1-5).

27 серпня 2020 року, автоматизованою системою документообігу суду Д-3, судді Семенишин О.З. передані згадані вище матеріали справи для розгляду (т.1, а.с.46).

Згідно з ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, 31 серпня 2020 року постановила ухвалу про залишення позовної заяви без руху, надавши позивачу строк п`ять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків (т.1, а.с.47-48).

Копію ухвали позивач отримала 7 вересня 2020 року (т.1, а.с.49, 50).

9 вересня 2020 року за вх. № 6175 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви з оригіналом квитанції (т.1, а.с.51, 52, 53).

16 січня 2021 року суддя постановила ухвалу про відкриття провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження (т.1, а.с.54-55).

30 червня 2021 року суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті (т.1, а.с.59).

19 жовтня 2021 року за вх. № 7919 від представника позивача до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог. Таким чином, сторона позивача додатково просить, у зв`язку з пропуском строку на подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , припинити право на спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_9 відповідачів ОСОБА_8 та ОСОБА_7 (т.1, а.с.87).

В судовому засіданні 23 лютого 2022 року сторона позивача повідомила суд про смерть відповідача по справі - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (т.1, а.с.175-176).

Також із відповіді на запит про зареєстроване місце проживання відповідача, суду стало відомо про смерть відповідача - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (т.1, а.с.179, 187).

17 березня 2022 року, з метою перевірки достовірності вищевказаної інформації, суд надіслав запит в Радехівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (т.1, а.с.189).

Із листа №171/22.23-02.16 від 18.03.2022 видно, що на запит суду від 17.03.2022р. №451/1343/20/265/2022 Радехівський відділ Державної реєстрації актів цивільного стану Червоноградського району Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) провів перевірку по Державному реєстрі актів цивільного стану громадян та повідомляє про те, що:

- гр. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , актовий запис про смерть №82 від 02.02.2022 року, складений Сокальським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів);

- гр. ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , актовий запис про смерть №25 від 15.01.2020 року, складений Хустським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (т.1, а.с.190).

4 квітня 2022 року суд зупинив провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , третя особа: Сокальська державна нотаріальна контора Львівської області про визнання права власності в порядку спадкування на нерухоме майно до залучення до участі у справі правонаступників (т.1, а.с.191-192).

17 серпня 2022 року суд поновив провадження у справі № 451/1343/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , третя особа: Сокальська державна нотаріальна контора Львівської області про визнання права власності в порядку спадкування на нерухоме майно (т.1, а.с.209-210).

7 листопада 2022 року суд залучив до участі у справі № 451/1343/20 правонаступника відповідача ОСОБА_8 - ОСОБА_5 (т.2, а.с.1-3).

15 грудня 2022 року суд залучив до участі у справі № 451/1343/20 правонаступників відповідача ОСОБА_14 , а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (т.2, а.с.32-34).

Учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Представник позивача надіслав до суду клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника. Просив позов задовольнити. Погодився на ухвалення заочного рішення у справі (т.2, а.с.53).

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, проте скерував до суду заяву, в якій просить розглядати справи за його відсутності, позовні вимоги визнає повністю (т.1, а.с.51).

Відповідач ОСОБА_2 про причини неявки суд не повідомила, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином: повісткою та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (т.2, а.с.36, 42).

Відповідач ОСОБА_3 про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином: повісткою та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (т.2, а.с.36, 43).

Відповідач ОСОБА_4 про причини неявки суд не повідомила, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином: повісткою та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (т.2, а.с.36, 44).

Відповідач ОСОБА_5 про причини неявки суд не повідомила, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином: повісткою та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (т.2, а.с.7-8, 12, 38-39, 45).

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, проте надіслав до суду заяву про розгляд справи без участі представника Сокальської державної нотаріальної контори. Вирішення справи покладає на розсуд суду (т.1, а.с.66).

Із врахуванням наведеного, на підставі ч. 4 ст. 223 та ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи проведено без участі сторін, без застосування фіксування судового засідання технічними засобами та на підставі представлених суду доказів.

Згідно зі статтею 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку, на підставі наявних доказів, які знаходяться у матеріалах справи, чого не заперечив представник позивача.

Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень статей 13, 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі статей 12, 81, 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_9 в селі Торки Радехівського району Львівської області помер ОСОБА_9 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_4 , виданого 24 січня 2002 року (т.1, а.с.14).

Відповідно до даних, викладених у довідці № 205 від 29.03.2018, виданій виконкомом Бишівської сільської ради Радехівського району Львівської області, встановлено, що ОСОБА_9 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований та проживав у АДРЕСА_1 . На день смерті разом з ним була зареєстрована дружина - ОСОБА_12 (т.1, а.с.33).

З довідки № 1010 від 26.10.2017, виданої виконкомом Бишівської сільської ради Радехівського району Львівської області, видно, що від імені померлого ОСОБА_9 виконкомом Бишівської сільської ради посвідчувався заповіт за реєстровим № 15 від 02.04.1999 (т.1, а.с.36).

З копії Заповіту, посвідченого секретарем Бишівської сільської ради Нечай Р.П. 2 квітня 1999 року та зареєстрованого в реєстрі за № 15, констатовано, що ОСОБА_9 на випадок своєї смерті належний житловий будинок з господарськими будівлями, все рухоме і нерухоме майно, де б воно не було і де б воно не знаходилося, з присадибною ділянкою площею 0,6739 га, що знаходиться на правах приватної власності і підтверджено державним актом серія ЛВ № 1599 від 03.03.1999 заповів своїм дітям в рівних долях: синові ОСОБА_7 , дочці ОСОБА_8 та дочці ОСОБА_11 (т.1, а.с.31).

Згідно з даними, викладеними у довідці № 617 від 22.09.2021, виданій старостою сіл Бишів, Забава, Ордів, Торки Радехівської міської ради Львівської області, встановлено, що ОСОБА_9 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 , разом з дружиною ОСОБА_12 , яка вступила в управління спадковим майном після його смерті (т.1, а.с.80, 91).

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 67024446 від 27.10.2021, констатовано, що після смерті ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , спадкова справа не відкривалася та свідоцтва про право на спадщину не видавалися (т.1, а.с.109).

Також ІНФОРМАЦІЯ_10 в селі Торки Радехівського району Львівської області померла ОСОБА_12 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_5 , виданого 14 жовтня 2006 року Бишівською сільською радою Радехівського району Львівської області (т.1, а.с.13).

Відповідно до даних, викладених у довідці № 404 від 23.02.2008, виданій виконкомом Бишівської сільської ради Радехівського району Львівської області, встановлено, що ОСОБА_12 до дня смерті проживала у селі Торки Радехівського району Львівської області. Від імені померлої виконкомом Бишівської сільської ради посвідчувався заповіт 17.04.2006. Господарство померлої відноситься до бувшого колгоспного двору. Згідно записів із погосподарської книги № 99 членами бувшого колгоспного двору станом на 01.07.1990 був членом ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1, а.с.81, 92).

З копії Заповіту, посвідченого секретарем Бишівської сільської ради Нечай Р.П. 17 квітня 2006 року та зареєстрованого в реєстрі за № 23, встановлено, що ОСОБА_12 на випадок своєї смерті належний житловий будинок з господарськими будівлями, все рухоме і нерухоме майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде їй належати на день її смерті, і на що за законом матиме право заповіла своїй дочці ОСОБА_11 (т.1, а.с.29).

Згідно з Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 670243630 від 27.10.2021, констатовано, що після смерті ОСОБА_12 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 , 24.11.2006 Радехівською державною нотаріальною конторою відкрито спадкову справу № 41180639, номер у нотаріуса 479/2006 (т.1, а.с.108).

З копії спадкової справи № 479/2006 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_10 Сенюк ОСОБА_15 , розпочатої 24.11.2006, встановлено, що з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_12 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 , звернулася дочка - ОСОБА_11 (т.1 а.с.107, 110-121).

Факт перебування ОСОБА_9 та ОСОБА_12 у шлюбу стверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00018924757, виданого 26 жовтня 2017 року Радехівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області (т.1, а.с.10-11).

З копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України №00019546716, виданого 8 лютого 2018 року Сокальським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, видно, що ОСОБА_16 народилася ІНФОРМАЦІЯ_11 ; батько ОСОБА_9 , мати ОСОБА_17 (т.1, а.с.8-9).

Відповідно до копії Свідоцтва про укладення шлюбу, серії НОМЕР_6 , виданого повторно 24 січня 1997 року, ОСОБА_6 та ОСОБА_16 23 січня 1971 року уклали шлюб; після реєстрації шлюб дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_18 » (т.1, а.с.37).

З копії Свідоцтва про право особистої власності на будівлі, записаного в реєстрову книгу під № 110 від 27 листопада 1987 року, видно, що будинковолодіння АДРЕСА_1 належить колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_9 (т.1, а.с.26).

Відповідно до копії Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серії НОМЕР_1 , виданого 12.04.2005 на підставі рішення виконкому Бишівської сільської ради № 53 від 14.09.2004, ОСОБА_12 на праві приватної власності належить 1/2 частка житлового будинку АДРЕСА_1 (т.1, а.с.27).

Вищевказане також підтверджується копією Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 7015683, виданого 15.04.2005 Державним комунальним підприємством Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації, копією рішення Виконавчого комітету Бишівської сільської ради Радехівського району Львівської області № 55 від 14 вересня 2004 року «Про розподіл часток бувшого колгоспного двору на оформлення права власності на житловий будинок по Заставній № 1» (т.1, а.с.28, 185).

З копії довідки № 3284 від 12.04.2018, виданої КП ЛОР «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації», констатовано, що житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстрований на праві власності: 1/2 частина будинку за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_9 , та 1/2 частина будинку за ОСОБА_12 (т.1, а.с.40).

З копії технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленого на замовлення ОСОБА_1 станом на 12.04.2018, видно, що зазначений будинок загальною площею 106,2 м.кв. складається з кухні площею 15,9 м.кв., житлової кімнати 20,5 м.кв., житлової кімнати 20,8 м.кв., коридора 6,3 м.кв., житлової кімнати 18,2 м.кв., кладової 10,0 м.кв., веранди 6,7 м.кв., коридора 7,8 м.кв. (т.1, а.с.17-23).

Відповідно до копії Державного акта на право приватної власності на землю, серії І-ЛВ № 044298, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1719 від 24 травня 1999 року, ОСОБА_9 передано у приватну власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,31 га, що розташована на території Бишівської сільської ради (т.1, а.с.15-16).

Згідно з даними, викладеними у довідці № 1101 від 11.11.2004, виданій виконкомом Бишівської сільської ради Радехівського району Львівської області, констатовано, що земельна ділянка гр. ОСОБА_9 , що розташована в с. Торки, площею 1,31 га має кадастровий номер 4623980900:05:000:0168 (т.1, а.с.78, 89).

З копії Державного акта на право приватної власності на землю, серії ЛВ № 1599, виданого головою Бишівської сільської ради 03 березня 1999 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 73, видно, що ОСОБА_9 передано у приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлово-господарських будівель, ведення ОПГ площею 0,6739 га, що розташована в с. Торки Бишівської сільської ради (т.1, а.с.24-25).

Згідно з даними, викладеними у довідці № 1100 від 11.11.2004, виданій виконкомом Бишівської сільської ради Радехівського району Львівської області, констатовано, що земельні ділянки гр. ОСОБА_9 в с. Торки мають такі кадастрові номери:

- ділянка № НОМЕР_7 площею 0,25 га має кадастровий номер 4623980900:02:001:0005;

- ділянка № НОМЕР_8 площею 0,2822 га має кадастровий номер 4623980900:02:001:0006;

- ділянка № НОМЕР_9 площею 0,1417 га має кадастровий номер 4623980900:02:001:0007 (т.1, а.с.79, 90).

ІНФОРМАЦІЯ_12 померла ОСОБА_11 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_2 , виданого 7 грудня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Сокальського районного управління юстиції Львівської області (т.1, а.с.30).

Родинні відносини позивачки зі спадкодавцем ОСОБА_11 підтверджує копія Свідоцтва про народження ОСОБА_1 , серії НОМЕР_10 від 6 серпня 1977 року (т.1, а.с.16).

Згідно з Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 50905873 від 13.02.2018, після смерті ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_12 , 13.02.2018 Сокальською державною нотаріальною конторою відкрито спадкову справу № 62003470, номер у нотаріуса 69/2018 (т.1, а.с.7).

З копії спадкової справи № 69/2018 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_12 Мельничук ОСОБА_19 , розпочатої 13.02.2018, встановлено, що з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_12 , звернулася дочка - ОСОБА_1 та чоловік ОСОБА_6 (т.1 а.с.122, 123-162).

Так, за правилами статей 120, 123 ЦК УРСР, які діяли до ведення в дію Закону України «Про власність», кожен з членів колгоспного двору мав рівне право на майно колгоспного двору. Тобто, після введення в дію Закону України «Про власність» 15.04.1991 року у всіх членів колгоспного двору виникло право власності на все його майно в рівних частинах, в тому числі і на будинок з господарськими спорудами, які відносилися до цього колгоспного двору.

Відповідно до статті 120 ЦК УРСР майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу). Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу. Крім того, колгоспному дворові належать передані в його власність членами двору їх трудові доходи від участі в громадському господарстві колгоспу або інше передане ними у власність двору майно, а також предмети домашнього вжитку і особистого користування, придбані на спільні кошти.

Статтею 121 ЦК УРСР регламентовано, що володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх членів двору. При відсутності згоди спір про володіння, користування або розпорядження майном колгоспного двору вирішується судом за позовом будь-якого члена двору, який досяг шістнадцяти років. Особи віком від п`ятнадцяти до шістнадцяти років можуть такий позов пред`явити за згодою своїх батьків (усиновителів) або піклувальника, а позов в інтересах осіб, що не досягли п`ятнадцяти років, може бути пред`явлений їх батьками (усиновителями) або опікуном.

У відповідності до статті 123 ЦК УРСР частка члена колгоспного двору в майні двору визначається: 1) при виході його з складу двору без утворення нового двору (виділ); 2) при утворенні з одного двору двох і більше дворів (поділ); 3) при зверненні стягнення по особистих зобов`язаннях члена двору. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено в зв`язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.

Згідно зі статтею 124 ЦК УРСР при виході одного або кількох членів колгоспного двору з його складу виділ частки в натурі провадиться з таким розрахунком, щоб не позбавити двір необхідних для ведення його підсобного господарства будівель, худоби та сільськогосподарського реманенту. При неможливості виділити належну членові двору частку майна в натурі її вартість виплачується йому грішми. Право вимагати виділу майна при виході з складу двору мають члени двору; які досягли шістнадцяти років. Особи віком від п`ятнадцяти до шістнадцяти років можуть вимагати виділу за згодою своїх батьків (усиновителів) або піклувальника, а в інтересах осіб, що не досягли п`ятнадцяти років, виділу можуть вимагати їх батьки (усиновителі) або опікун.

У відповідності до статті 125 ЦК УРСР при поділі колгоспного двору його майно ділиться між дворами, що знов утворюються, відповідно до часток їх членів і з врахуванням господарських потреб кожного з дворів. Право вимагати поділу колгоспного двору мають повнолітні члени двору, що є членами колгоспу. Поділ майна, належного колгоспному дворові і збереженого після припинення колгоспного двору, провадиться за правилами статей 123 і 126 цього Кодексу.

В силу вимог статті 126 ЦК У PCP працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку в майні двору; якщо він не менше трьох років підряд не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору. Це правило не застосовується, якщо член двору не брав участі у веденні господарства в зв`язку з призовом на строкову військову службу, навчанням в учбовому закладі або хворобою.

Відповідно до п.6 постанови пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» до правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося;

в) у випадках, коли за рахунок майна колгоспного двору було внесено вклад у кредитну установу на ім`я члена двору, його частка має бути зменшена на суму вкладу, а якщо вклад перевищує належну цьому члену частку, з нього стягуються відповідні грошові суми на користь інших членів колгоспного двору;

г) згідно зі ст.4 Постанови Верховної Ради України "Про введення в дію Закону "Про власність" (885-12) загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.

Виходячи з даних, так як будинок станом на 01.07.1990 належав до колгоспного типу двору, головою колгоспного типу двору був ОСОБА_9 та членом ОСОБА_12 , то відповідно їм кожному належало по 1/2 частині цього колгоспного типу двору (т.1, а.с.81, 92, 185).

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Бишівської сільської ради Радехівського району Львівської області № 55 від 14 вересня 2004 року «Про розподіл часток бувшого колгоспного двору на оформлення права власності на житловий будинок по Заставній № 1», проведено розподіл часток у майні колишнього колгоспного двору та визнано ОСОБА_12 власником 1/2 частки будинку по АДРЕСА_1 (т.1, а.с.185).

Таким чином, ОСОБА_12 набула право власності на 1/2 частку у майні колишнього колгоспного двору, а 1/2 частка залишилася за ОСОБА_9 .

Нормами п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, передбачено, що Цивільний Кодекс застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, правила книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм ст.529-531 УРСР.

Тобто, у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом тощо.

Відповідно до статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно зі статтею 525 ЦК УРСР, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим день, зазначений в статті 21 цього Кодексу. У відповідності до статті 526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, місцезнаходження майна або його основної частини.

Згідно з ч. 1 ст. 534 ЦК УРСР, кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

За змістом статті 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв і прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців (ст. 549 ЦК УРСР).

З огляду на зазначене вище, суд дійшов висновку, що незважаючи на наявність заповіту від спадкодавця ОСОБА_9 в користь дітей, такі, в розумінні ст. 549 ЦК УРСР вони спадщину за заповітом не прийняли, а тому в цьому випадку має місце спадкування за законом.

Наведене дає підстави вважати, що ОСОБА_12 фактично вступила в управління та володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже, прийняла спадщину за законом.

Відповідно до ч. 1. ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).

Відповідно до положень статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У відповідності до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.

З копії спадкової справи № 479/2006 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_10 Сенюк ОСОБА_15 , видно, що з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_12 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 , звернулася дочка - ОСОБА_11 і таким чином вона є такою належним чином прийняла спадщину (т.1 а.с.107, 110-121).

Також з копії спадкової справи № 69/2018 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_12 Мельничук ОСОБА_19 , розпочатої 13.02.2018, встановлено, що з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_12 , звернулася дочка - ОСОБА_1 та чоловік ОСОБА_6 . Відтак позивачка належним чином прийняла спадщину після смерті ОСОБА_11 , а відповідач ОСОБА_6 хоча звернувся до нотаріуса із заявою прийняття спадщини, проте в суді визнав позовні вимоги дочки та не претендує на спадкове майно, що є предметом спору у цій справі (т.1 а.с.122, 123-162).

Частина 3 статті 1296 ЦК України регламентує, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Оскільки у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з тим, що спадкодавці прийнявши спадщину не оформили свідоцтва про право на спадщину, проте це не позбавляє спадкоємця права на спадщину, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання права власності на вищевказане спадкове майно за позивачем у порядку спадкування.

Щодо позовної вимоги про припинення права на спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_9 відповідачів ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , то така на думку суду не підлягає до задоволення, позаяк в процесі розгляду справи суд встановив, що ОСОБА_8 та ОСОБА_7 спадщину за заповітом не прийняли та на момент розгляду справи померли, натомість констатовано, що відповідно до вимог ст. 549 ЦК УРСР, спадщину прийняв спадкоємець за законом.

Приймаючи до уваги вищенаведене, позиції з цього приводу, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» та у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги сторони щодо визнання права власності в порядку спадкування є законними та обґрунтованими і, відповідно такими, що підлягають до часткового задоволення.

У зв`язку з клопотанням позивача, суд не вирішує питання розподілу судових витрат (т.2, а.с.53-54).

Керуючись ст. 16, 321, 328, 1216, 1217, 1218, 1220, 1223, 1241, 1258, 1259, 1261-1265, 1268, 1269, 1270, 1296 ЦК України, ст. 120, 121, 123, 124, 125, 126, 524, 525, 526, 529-531, 534, 548, 549 ЦК УРСР, ст. 4, 12, 13, 19, 81, 82, 89, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 280, 282, 353, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_3 ) у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_11 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на майно, що належало ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: земельну ділянку площею 1,31 га (кадастровий номер 4623980900:05:000:0168), що розташована на території Бишівської сільської ради Радехівського району Львівської області.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_3 ) у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_11 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на майно, що належало ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: земельну ділянку надану для обслуговування житлово господарських будівель площею 0,25 га (кадастровий номер 4623980900:02:001:0005), земельну ділянку надану для ведення особистого підсобного господарства площею 0,2822 га (кадастровий номер 4623980900:02:001:0006), площею 0,1417 га (кадастровий номер 4623980900:02:001:0007), що розташовані по АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_3 ) у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_11 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 106,2 м.кв., у т.ч. житлова 59,5 м.кв.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Радехівський районний суд Львівської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання через Радехівський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддяСеменишин О. З.

Рішення суду виготовлено в нарадчій кімнаті 10 січня 2023 року.