Ухвала

від 11.01.2023 по справі 511/2810/21

РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Роздільнянський районний суд Одеської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/2810/21

Номер провадження: 1-кс/511/38/23

11.01.2023 року слідчий суддя Роздільнянського районногосуду ОдеськоїобластіОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Роздільна Одеської області, клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, -

ВСТАНОВИВ:

09 січня 2023 року на адресу Роздільнянського районного суду Одеської області надійшло вищевказане клопотання, згідно якого адвокат ОСОБА_3 просить скасувати арешт, який був накладений 23 грудня 2021 року Роздільнянським районним судом Одеської області (справа № 511/2810/21, номер провадження: 1-кс/511/1021/21) на земельну ділянку площею 5,72 га з кадастровим номером 5121681900:01:001:0533, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , оскільки вказаний арешт накладений необгрунтовано.

Позиція учасників.

Адвокат ОСОБА_3 підтримав клопотання в повному обсязі.

Начальник відділення № 1 СВ Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 надіслала на адресу суду заяву, згідно якої просила відмовити в задоволенні клопотання, оскільки наразі проводиться досудове розслідування, та потреба у накладенні арешту не відпала.

Прокурор Роздільнянської окружної прокуратури ОСОБА_6 надіслав на адресу суду заяву, згідно якої просив відмовити в задоволенні клпотання, оскільки земельна ділянка є предметом злочинного посягання та наразі Одеською обласною прокуратурою погоджені позовні вимоги щодо скасування державної реєстрації права власності та права оренди, а також витребування земельних ділянок у власність громади. На підтвердження своєї позиції прокурор надав лист, відповідно до якого начальник управління представництва інтересів держави у суді ОСОБА_7 погодив рапорт щодо сплати судового збору за подачу вказаного позову.

Висновки слідчого судді за результатами розгляду клопотання.

Відділенням № 1 СВ Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування по матеріалам кримінального провадження № 12021162390000568 від 20 грудня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 190 КК України.

По вказаним матеріалам, 23 грудня 2021 року Роздільнянським районним судом Одеської області накладено арешт у вигляді заборони відчуження на земельну ділянку площею 5,72 га з кадастровим номером 5121681900:01:001:0533, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення за цільовим призначенням: для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Цебриківської селищної ради (за межами населених пунктів) Великомихайлівського району Одеської області та належить на праві приватної власності ОСОБА_4 (справа № 511/2810/21, номер провадження: 1-кс/511/1021/21).

З вказаної ухвали та матеріалів кримінального провадження вбачається, що відповідно до постанови прокурора Роздільнянської окружної прокуратури ОСОБА_6 від 21 грудня 2021 року, вищевказану земельну ділянку визнано речовим доказом.

Положення статті 98 КПК України регламентують, щоречовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправнимшляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно пункту першого частини 2 статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Положення частини першої статті 174 КПК України визначають, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до частини 1 статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Пункт сьомий частини другої статті 131 КПК України визначає, що заходами забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до статті першої Першого Протоколу до Конвенції прозахист правлюдиниіосновоположнихсвобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Обтяження відповідного майна арештом становить втручання держави у право на мирне володіння майном у значенні другого речення першого пункту статті 1 Першого протоколу. Таке втручання має відбуватись із чітким, послідовним дотриманням вимог національного закону та забезпеченням гарантій захисту основоположних прав особи, має бути законним та пропорційним.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним, п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом ведення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр» проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року по справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

При дослідженні матеріалів кримінального провадження, встановлено, що арешт на майно накладений у відповідності до норм діючого кримінально процесуального законодавства України, тобто дане позбавлення права відбулось на умовах, передбачених законом, що узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

На підставі встановлених обставин, слідчий суддя прийшов до висновку, що адвокатом ОСОБА_3 не доведено, що наразі в подальшому накладенні арешту на вищевказане майно відпала потреба, або що арешт накладено необгрунтовано.

Керуючись статтями 98, 131, 132, 167, 174, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1