Рішення

від 11.01.2023 по справі 120/7687/22

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 січня 2023 р. Справа № 120/7687/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Мурованокуриловецької селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Мурованокуриловецької селищної ради (далі - Мурованокуриловецька СР, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області (Вищеольчедаївська сільська рада Мурованокуриловецького району Вінницької області), кадастровий номер 0522881600:04:001:0069, Мурованокуриловецькою СР прийнято рішення №2305 від 31.08.2022, яким відмовлено у надані бажаного дозволу на розробку документації із землеустрою. Підставою для відмови позивачеві у задоволенні її клопотання, як вказано у позові, було зазначено про невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам нормативно-правовим актів селищної ради, а саме: рішенням 11 сесії селищної ради 8 скликання від 25.06.2021 №398 "Про визначення переліку земельних ділянок, що надаються для ведення особистого селянського господарства" та №399 "Про визначення переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах".

На думку позивача, таке рішення є протиправним, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 0522881600:04:001:0069 загальною площею 10,2437 га, у межах якої вона просить надати відповідний дозвіл, у переліку, визначеному рішенням від 25.06.2021 №399 взагалі відсутня. Позивач зазначає, що заборона відчужувати та надавати у користування земельні ділянки розпочинається не з моменту включення цієї ділянки до переліку земельних ділянок, а саме з моменту, коли конкретна земельна ділянка або права на неї вже виставлені на земельні торги. Наголошує, що відповідачем не наведено жодних доказів, які б свідчили про те, що така земельна ділянка включена або вже виставлена на земельні торги (аукціон) та починаючи з 25.06.2021 Мурованокуриловецькою СР не було вчинено жодних дій, які б свідчили про вжиття заходів щодо оприлюднення відповідного оголошення про проведення земельних торгів, в тому числі й укладення договору про організацію та проведення земельних торгів.

Також позивач звертає увагу суду на те, що кадастрове зонування, включене відповідачем до переліку земельних ділянок, право оренди на які виставляється на земельні торги, не опубліковано в електронній торговій системі, яка забезпечує проведення аукціонів. Зазначає, що за результатами пошуку аукціонів або лотів з продажу земельних ділянок або прав на них, організатором яких являється Мурованокуриловецька СР, які знаходяться на території Мурованокуриловецької територіальної громади, жодних записів не знайдено, що, на переконання позивача, свідчить про те, що бажана позивачем земельна ділянка з кадастровим номером 0522881600:04:001:0069 на земельні торги взагалі не виставлялась.

З огляду на наведене, на думку позивача, її порушене право підлягає захисту шляхом: визнання протиправним та скасування рішення Мурованокуриловецької СР №2305 від 31.08.2022 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Вищеольчедаївського старостинського округу Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області; зобов`язання Мурованокуриловецьку СР надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність позивача для ведення особистого селянського господарства. При цьому, з посиланням на введення в Україні воєнного стану позивач просить відстрочити виконання рішення суду у зобов`язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.

Ухвалою від 27.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Крім того, вказаною ухвалою встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

24.10.2022 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог та просить у позові відмовити повністю. Свою позицію мотивує тим, що клопотання ОСОБА_1 щодо надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Мурованокуриловецької селищної ради за межами с. Вищеольчедаїв кадастровий номер 0522881600:04:001:0069, було розглянуте на 28 сесії селищної ради 8 скликання 21.08.2022 та прийнято рішення № 2305 "Про надання відмов громадянам на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам нормативно-правових актів селищної ради, а саме: рішенням 11 сесії селищної ради 8 скликання від 25.06.2021 № 398 "Про визначення переліку земельних ділянок, що надаються для ведення особистого селянського господарства" та № 399 "Про визначення переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах". З посиланням на норми Земельного кодексу України (далі - ЗК України), Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідач зазначає, що селищною радою були прийняті нормативно-правові акти, які регулюють земельні відносини на території Мурованокуриловецької територіальної громади, зокрема рішення 11 сесії Мурованокуриловецької селищної ради 8 скликання від 25.06.2021 № 398 "Про визначення переліку земельних ділянок, що надаються для ведення особистого селянського господарства". Вказує, що земельна ділянка з кадастровим номером 0522881600:04:001:0069, що знаходиться на території колишньої Вищеольчедаївської сільської ради Мурованокуриловецького району в урочищі "Білий яр" (правонаступником Вищеольчедаївської сільської ради є Мурованокуриловецька селищна рада), була внесена до переліку земельних ділянок на території Мурованокуриловецької територіальної громади, що надаються для ведення особистого селянського господарства, з метою подальшої її передачі для ведення особистого селянського господарства громадянам, яким вона була надана за рішеннями виконавчого комітету Вищеольчедаївської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області для ведення особистого підсобного господарства відповідно до ст. 56 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-ХІІ (втратив чинність з 01.01.2002) та які використовують її для городництва. Так, зокрема, згідно довідки старости Вищеольчедаївського старостинського округу Квятковської Т.В. від 05.10.2022 № 439 земельна ділянка площею 10,3 га в урочищі "Білий яр" (після проведеної управлінням Держгеокадастру інвентаризації земель та внесення меж земельної ділянки до Публічної кадастрової карти України даній земельній ділянці площею 10,2437 га присвоєно кадастровий номер 0522881600:04:001:0069) згідно рішень виконавчого комітету Вищеольчедаївської сільської ради за 1998 1999 роки була передана в користування жителям с. Вищеольчедаїв, які за даними книг погосподарського обліку щорічно сплачують за користування даними земельними ділянками земельний податок. Так, наприклад, земельна ділянка в урочищі "Білий яр" загальною площею 1,9 га була передана для ведення підсобного господарства 8 жителям с. Вищеольчедаїв згідно рішення виконавчого комітету Вищеольчедаївської сільської ради від 26.04.1999 № 20.

Окрім того, відповідач зазначає, що на кадастровій зйомці з викопіювання із чергового кадастрового плану, доданого до клопотання позивача, на земельній ділянці з кадастровим номером 0522881600:04:001:0069 можна чітко побачити оброблені смужки земельних ділянок (городи). Вказує, що на даний момент, громадянами, які використовують земельні ділянки для городництва в межах земельної ділянки з кадастровим номером 0522881600:04:001:0069 (в урочищі "Білий яр"), готується необхідний пакет документів для оформлення права власності на зазначені земельні ділянки, проте, враховуючи введення на території України воєнного стану та заборону надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земель комунальної власності під час дії воєнного стану, процес оформлення права власності на дані земельні ділянки призупинено.

А тому підставою для відмови у наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, згідно ч. 7 ст. 118 ЗК України була саме невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам нормативно-правових актів Мурованокуриловецької СР, прийнятих відповідно до норм ЗК України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"

Також відповідач зазначає, що земельне законодавство не зобов`язує відповідні органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, надавати за клопотаннями громадян щодо одержання безоплатно у власність земельної ділянки виключно земельну ділянку зазначену у клопотанні, а положення частини 6 статті 118 ЗК України визначає, що до клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначене бажане місце розташування земельної ділянки. Вказує, що повторно з клопотанням щодо одержання безоплатно у власність земельної ділянки із зазначенням актуальної інформації про бажане місце розташування земельної ділянки з урахуванням рішення 11 сесії селищної ради 8 скликання від 25.06.2021 № 398 "Про визначення переліку земельних ділянок, що надаються для ведення особистого селянського господарства" ОСОБА_1 до Мурованокуриловецької СР не зверталася.

Вимоги позивача щодо зобов`язання Мурованокуриловецьку СР надати позивачеві дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Вищеольчедаївського старостинського округу Мурованокуриловецької селищної ради у складі земельної ділянки за кадастровим номером 0522881600:04:001:0059, відповідач вважає втручанням у його дискреційні повноваження.

Щодо стягнення документально підтверджених судових витрат на користь позивача то відповідач звертає увагу, що на адресу Мурованокуриловецької СР документи, які б підтверджували витрати на правову допомогу в розмірі 4500 грн, представником позивача не надані.

01.11.2022 до суду подано відповідь на відзив, в якій представник позивача спростовує доводи відповідача та наводить мотиви їх відхилення. По-перше, вказує, що з оскаржуваного рішення не вбачається надання іншим громадянам саме земельної ділянки, на яку подано клопотання позивачем, жодних доказів, які б підтверджували факт передачі спірної землі у користування або власність іншій особі, не наведено та не надано. Враховуючи, що ні довідка старости Вищеольчедаївського старостинського округу Квятковсьої Т.В. від 05.10.2022 №439, ні рішення Вищеольчедаївської сільської ради №20 від 26.04.1999, не були предметом оскаржуваного рішення №2305 від 31.08.2022 та підставою для відмови позивачеві у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою, а тому, на переконання сторони позивача, посилання відповідача на вказані докази як на підставу заперечення позовних вимог є протиправними та не обґрунтованими.

По-друге, представник позивача звертає увагу на те, що до поданого позивачем клопотання від 03.12.2021 було додано графічні матеріали, де зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 0522881600:04:001:0069, площею 10,2437 га, є земельною ділянкою комунальної форми власності сільськогосподарського призначення, має цільове призначення "16.00 Землі запасу (земельні ділянки, кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) землі запасу" та вид використання "земельні ділянки запасу", тобто є вільною.

По-третє, представник позивача вказує, що до матеріалів справи не було долучено жодного доказу на підтвердження факту належності спірної земельної ділянки, саме до тих, які були надані у користування іншим особам, не надано книги погосподарського обліку, на які посилається відповідач.

Крім того, сторона позивача звертає увагу, що згідно з довідкою старости Вищеольчедаївського старостинського округу Квятковсьої Т.В. від 05.10.2022 за №439 вбачається посилання на земельну ділянку площею 10,3 га в урочищі "Білий Яр", тоді як предметом рішення Вищеольчедаївської сільської ради №20 від 26.04.1999 є земельна ділянка в урочищі "Білий Яр" площею 11.9 га, що не дає можливість ідентифікувати приналежність такої земельної ділянки до тієї, яка містяться в графічних матеріалах.

Заперечень на відповідь на відзив зі сторони відповідача адресу суду не надходило.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п. 10 ч. 1 ст. 4, ч.4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд встановив, що 02.12.2021 позивач звернулася до Мурованокуриловецької СР з клопотанням про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області (Вищеольчедаївська сільська рада Мурованокуриловецького району Вінницької області), кадастровий номер 0522881600:04:001:0069. До поданого клопотання було додано графічні матеріали із позначенням місця розташування бажаної земельної ділянки, яка має кадастровий номер 0522881600:04:001:0069 загальна площа земельного масиву 10,2437 га. Вказані обставини жодною зі сторін спору не заперечуються.

Оскільки за результатами голосування рішення щодо заявленого клопотання не прийнято, вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернулась з адміністративним позовом до суду.

Під час розгляду адміністративної справи №120/4533/22 Мурованокуриловецька СР розглянула клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою позивача та прийняла відповідне рішення №2305 від 31.08.2022, у зв`язку з чим ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 02.09.2022 закрито провадження у справі №120/4535/22-а.

Відповідно до рішення Мурованокуриловецької СР №2305 від 31.08.2022 відповідач відмовив ОСОБА_1 у наданні бажаного дозволу на розробку документації із землеустрою у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам нормативно-правових актів селищної ради, а саме рішенням 11 сесії 8 скликання від 25.06.2021 №398 "Про визначення переліку земельних ділянок, що надаються для ведення особистого селянського господарства" та №399 "Про призначення переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах".

Незгода позивача із прийнятим рішенням у відповідній частині зумовила звернення до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним відносинам, суд враховує, що суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, ЗК України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

За змістом п. "б" ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

За приписами частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2.0 гектара.

Отже, законом гарантовано право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, не більше як 2,0 гектара.

Порядок набуття права на землю визначається главою 19 Розділу IV ЗК України.

Так, згідно зі ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За приписами ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 59 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі також Закон № 280/97-ВР) рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад. Такі питання вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (ст. 26 Закону №280/97-ВР).

Отже, аналізуючи вказані норми права, суд робить висновок, що процедура одержання громадянином безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності розпочинається із подання громадянином відповідного клопотання, до якого додаються графічні матеріали; і лише після отримання клопотання разом із необхідними документами таке клопотання розглядається на пленарному засіданні відповідною місцевою радою, яка дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

При цьому, суд наголошує, що чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України, а тому відмова у вирішенні клопотання на будь-яких інших підставах, які не передбачені вказаною нормою, суперечить вимогам закону.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25.02.2020 у справі за № 723/1964/14-а, від 15.04.2020 у справі за № 638/15764/17, від 15.04.2020 у справі за № 638/15764/17, від 22.04.2020 у справі за № 818/1707/16, від 14.05.2020 у справі за №360/536/17-а, та інших.

Частиною 5 статті 242 КАС України вказано, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Надаючи правову оцінку підставам прийняття оскаржуваного рішення №2305 від 31.08.2022 в частині відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою, суд зазначає таке.

Процедура продажу земельних ділянок державної та комунальної власності та прав на них на земельних торгах передбачена главою 21 ЗК України "Продаж земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах" (статті 134-139).

Згідно з вказаними норм можна виділити такі етапи земельних торгів:

- добір земельних ділянок для продажу;

- підготовка лотів до земельних торгів;

- проведення торгів та встановлення їх результатів;

- оприлюднення інформації про проведені торги.

Згідно із положеннями частини 4 статті 136 ЗК України проведення земельних торгів щодо земельних ділянок або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів, у якому зазначаються:

а) виготовлення, погодження та затвердження у встановленому законодавством порядку документації із землеустрою у випадках, визначених цим Кодексом;

б) стартова ціна лота;

в) строк, інші умови користування земельною ділянкою у разі набуття права користування нею на земельних торгах, обмеження у використанні земельної ділянки;

г) відомості про особу, уповноважену організатором земельних торгів на укладення (підписання) договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні торги;

ґ) проект договору купівлі-продажу, оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки.

Відповідно до частини 5 статті 136 ЗК України земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності, або права на них, виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися в користування до завершення торгів.

Із аналізу вказаних норм можна дійти висновку, що заборона відчужувати та надавати у користування земельні ділянки розпочинає свою дію не з моменту включення цієї ділянки до переліку земельних ділянок, а саме з моменту, коли конкретна земельна ділянка або права на неї вже виставлені на земельні торги.

Таким чином, сам лише факт прийняття рішення про включення земельної ділянки в перелік земельних ділянок, право оренди на які виставляється на земельні торги, не є самостійною підставою для заборони їх відчужувати та надавати у користування.

Відповідно до частини 1 статті 136 ЗК України підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів. Підготовка лотів до проведення земельних торгів включає:

а) виготовлення та затвердження у встановленому законодавством порядку документації із землеустрою (у разі формування земельної ділянки, зміни цільового призначення земельної ділянки та в разі, якщо відомості про земельну ділянку не внесені до Державного земельного кадастру);

б) державну реєстрацію земельної ділянки;

в) державну реєстрацію речового права на земельну ділянку;

г) отримання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель" у разі продажу на земельних торгах права оренди на неї;

ґ) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель", крім випадків проведення земельних торгів щодо набуття права оренди земельної ділянки;

д) встановлення стартової ціни продажу земельної ділянки, яка щодо земель державної та комунальної власності не може бути нижчою за експертну грошову оцінку земельної ділянки;

е) встановлення стартового розміру річної орендної плати, який щодо земель державної та комунальної власності не може бути меншим, ніж розмір орендної плати, визначений Податковим кодексом України, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь - не може бути меншим 7 відсотків їх нормативної грошової оцінки;

є) встановлення стартової ціни продажу прав емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, яка щодо земель державної чи комунальної власності не може бути нижчою за вартість відповідного права, визначену шляхом проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок;

ж) визначення дати проведення земельних торгів.

Один лот складається виключно з однієї земельної ділянки або прав на неї (ч. 2 ст. 136 ЗК України).

Отже, саме після закінчення етапу із підготовки лоту до торгів та вчинення всіх вище перерахованих дій, зокрема, визначення дати та місця проведення земельних торгів, на переконання суду, можна стверджувати, що земельна ділянка виставлена на торги та відповідно діє заборона на відчуження, передачу в заставу та надання у користування.

Відповідно до частини 1 статті 137 ЗК України технічні вимоги до підготовки до проведення та проведення земельних торгів, встановлення та оприлюднення їх результатів, визначення розміру, порядку сплати, повернення реєстраційних, гарантійних внесків учасників та винагороди, що сплачується переможцем аукціону оператору електронного майданчика, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Організатор земельних торгів через особистий кабінет публікує в електронній торговій системі оголошення про проведення земельних торгів, до якого додаються документи та матеріали на лот (документація), що підтверджують виконання вимог, визначених частиною третьою статті 135 і частиною першою статті 136 цього Кодексу.

Логічне тлумачення вищезазначених норм дозволяє дійти висновку про те, що частина 5 статті 136 ЗК України може бути застосована як самостійна підстава для відмови у наданні особі дозволу на розробку проекту землеустрою лише у тому разі, якщо земельні ділянки/права на них включені до переліку земельних ділянок, які фактично вже виставлені на земельні торги, тобто знаходяться в активній стадії процедури земельних торгів/аукціону.

Суд звертає увагу на відмінність понять "земельні ділянки/права на них, які виставлені на земельні торги" та "земельні ділянки/права на них, які виставляються на земельні торги".

У першому випадку йдеться про доконаний факт, який свідчить про прийняте організатором торгів рішення запропонувати конкретну земельну ділянку, яка має індивідуальний кадастровий номер, місце розташування, площу, цільове призначення та інші суттєві характеристики для продажу/оренди.

Натомість у другому випадку йдеться про намір виставити певну земельну ділянку для продажу/оренди у майбутньому у разі оголошення відповідної конкурентної процедури.

У той же час, суду не надано доказів розміщення інформації щодо земельних торгів з продажу права оренди земельної ділянки із кадастровим номером №0522881600:04:001:0069 в електронній торговій системі.

Крім цього, як видно із наявного у матеріалах справи додатку до рішення №399 від 25.06.2021 "Про визначення переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах", яким затверджено перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності для продажу прав на них на земельних торгах, земельна ділянка з кадастровим номером №0522881600:04:001:0069, в межах якої позивач просить надати відповідний дозвіл, у наведеному переліку земельних ділянок відсутня.

Відтак жодних відомостей про виставлення спірної земельної ділянки на торги судом не встановлено та відповідачем такої інформації також надано не було, що свідчить про те, що така земельна ділянка на земельні торги взагалі не виставлялась.

Щодо посилань відповідача на наявність рішення від 25.06.2021 №398, яким визначено перелік земель, які передаються у власність (куди включено і земельну ділянку з кадастровим номером 0522881600:04:001:0069), то суд вказує на те, що положеннями ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу, зокрема невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У спірному рішенні не вказано яким вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку не відповідає місце розташування земельної ділянки, яку бажає отримати позивач у власність.

Стосовно посилань відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, на довідку старости Вищеольчедаївського старостинського округу Квятковської Т.В. від 05.10.2022 №439, відповідно до якої земельна ділянка площею 10,3 га в урочищі "Білий яр" рішеннями виконавчого комітету Вищеольчедаївської сільської ради за 1998 1999 роки була передана в користування жителям с. Вищеольчедаїв, які за даними книг погосподарського обліку щорічно сплачують за користування даними земельними ділянками земельний податок. Так, наприклад, земельна ділянка в урочищі "Білий яр" загальною площею 1,9 га була передана для ведення підсобного господарства 8 жителям с. Вищеольчедаїв згідно рішення виконавчого комітету Вищеольчедаївської сільської ради від 26.04.1999 № 20, суд такі відхиляє, з огляду на те, що вони не були покладені в основу оскаржуваного рішення та не підтверджуються жодними доказами.

Таким чином, виходячи із вищевикладеного, суд приходить до висновку, що рішення Мурованокуриловецької СР №2305 від 31.08.2022 в частині відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, то суд зазначає таке.

Наслідком скасування судом у цій справі рішення 28 сесії 8 скликання Мурованокуриловецької СР №2305 від 31.08.2022 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою є те, що клопотання позивача від 02.12.2021 про надання дозволу на розробку технічної документації щодо поділу та об`єднання земельної ділянки фактично залишається нерозглянутим.

Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

У даному випадку застосуванню підлягає правовий висновок Верховного Суду у постанові №823/106/18 від 15.06.2021, який полягає у тому, що за загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні.

Варто зауважити, що повноваження щодо надання дозволу на розробку документації чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано частиною шостою статті 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.11.2020 у справі №2240/3066/18, від 05.03.2019 у справі №2040/6320/18, від 29.09.2020 у справі №814/2221/17, від 17.02.2021 у справі № П/811/397/18.

Водночас, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14.08.2019 у справі №0640/4434/18, від 12.09.2019 у справі №0640/4248/18, від 28.02.2020 у справі №806/3304/18 та від 07.10.2020 у справі № 826/25472/15.

Враховуючи викладене та беручи до уваги відсутність передбачених чинним законодавством обставин, що можуть слугувати підставою для відмови у наданні дозволу, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині та зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 га.

При цьому, суд звертає увагу, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про передачу її у користування (п. 47 постанови Великої Палати Верховного Суду №32/563 від 04.12.2018 року).

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 6 статті 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду також зазначаються порядок і строк виконання судового рішення, надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення.

Суд враховує, що Указом Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", що затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, по всій території України з 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб введено воєнний стан. Таке рішення ухвалено у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України. При цьому в подальшому воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався. Так, Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 07.11.2022 № 757/2022, що затверджений Законом України від 16.11.2022 № 2738-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год 30 хв 21.11.2022 строком на 90 діб.

Відтак, наразі в Україні продовжує діяти воєнний стан.

Законом України від 24.03.2022 № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07.04.2022, внесені зміни до ЗК України.

Так, вказаним законом розділ X "Перехідні положення" ЗК України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється (пп. 5).

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу земельних ділянок у власність. Відповідно до ч. 6 ст. 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду також вказується про порядок і строк виконання рішення, надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення.

Питання щодо відстрочення і розстрочення виконання судового рішення врегульовано статтею 378 КАС України.

Частиною 3 цієї статті визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з ч. 4 ст. 378 КАС України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує, зокрема, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Враховуючи зазначене, суд констатує існування обставин, що унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду в зобов`язальній частині, а тому виконання судового рішення в цій частині слід відстрочити до припинення (скасування) воєнного стану.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позов задоволено повністю, судові витрати позивача зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

З приводу витрат позивача на правничу допомогу, про орієнтовний розмір яких зазначено у позові, то на момент ухвалення цього рішення доказів їх понесення не надано, а тому такі витрати не підлягають розподілу.

Керуючись ст.ст. 7-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення 28 сесії 8 скликання Мурованокуриловецької селищної ради №2305 від 31.08.2022 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Вищеольчедаївського старостинського округу Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області (п. 1.5).

Зобов`язати Мурованокуриловецьку селищну раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Вищеольчедаївського старостинського округу Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області, за кадастровим номером 0522881600:04:001:0069.

Відстрочити виконання рішення суду в частині зобов`язання відповідача надати ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Вищеольчедаївського старостинського округу Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області, до припинення (скасування) воєнного стану.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Мурованокуриловецької селищної ради судові витрати зі сплати судового збору в сумі 992,40 грн (дев`яносто дві гривні сорок копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Мурованокуриловецька селищна рада (23400, Вінницька область, Могилів-Подільський район, смт. Муровані Курилівці, вул. Соборна, 45, код ЄДРПОУ 04325974)

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович