Рішення

від 11.01.2023 по справі 140/7734/22

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2023 року ЛуцькСправа № 140/7734/22

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ковельської міської ради про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Виконавчого комітету Ковельської міської ради (далі - відповідач, Виконавчий комітет) про визнання відмови протиправною у наданні інформації за запитом на інформацію від 17.11.2022 у формі вимоги відшкодування витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію; зобов`язання повторно розглянути та надати позивачу достовірну, точну та повну інформацію за запитом на інформацію від 17.11.2022 в порядку, визначеному чинним законодавством.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся із запитом на інформацію до відповідача, яка становить суспільний інтерес. Однак, всупереч вимогам статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» Виконавчим комітетом його зобов`язано відшкодувати фактичні витрати копіювання та друку, так як запитувана інформація вимагає виготовлення копій більше 10 сторінок. З цих підстав позов просить задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 12.12.2022 відкрито провадження у справі та на підставі пункту 2 частини першої, частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово, у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та вказав на те, що у поданому до нього позивачем запиті не було обґрунтування, що інформація, яка витребовується становить суспільний інтерес. Враховуючи те, що надання вказаної інформації передбачало виготовлення цифрових копій в кількості 369 сторінок та враховуючи вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації», позивача було проінформовано про необхідність відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з виготовленням копій документів. Вважає, що такі дії повністю відповідають нормам чинного законодавства. Зважаючи на вищевказане просять в задоволені позову відмовити.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 17.11.2022 позивач звернувся із запитом до Ковельської міської ради в якому просив:

- надати усі копії документів та обґрунтування, які готуються Ковельською міською радою для прийняття розпорядчих та інших рішень щодо продажу земельних ділянок ТзОВ «Ковельська міська друкарня» (кадастрові номери: 0710400000:02:005:0071, 0710400000:02:005:0070).

Серед іншого повідомити: хто є покупцем даних земельних ділянок, які умови купівлі-продажу (вартість земельних ділянок, істотні умови проектів договорів купівлі-продажу, форму відчуження таких ділянок, тощо) (а.с.9).

Листом від 23.11.2022 за №473/14.11 відповідачем надано відповідь із долученням до неї документів на 10 аркушах.

Крім того, у даній відповіді вказано, що оскільки запит передбачає виготовлення цифрових копій документів в кількості 369 сторінок, для можливості його задоволення просили оплатити фактичні витрати пов`язані з виготовленням копій документів, згідно рахунку.

Також повідомлено, що з документами згідно запиту Ви можете ознайомитись у відділі земельних ресурсів виконавчого комітету Ковельської міської ради (а.с.7).

Виписано рахунок №4 на відшкодування витрат на копіювання від 22.11.2022 на суму 959,40 грн (а.с. 8).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Преамбулою Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI (далі Закон № 2939-VI) визначено, що цей Закон визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Статтею 1 даного Закону визначено, що, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно зі статтею 4 Закону України Про доступ до публічної інформації, доступ до публічної інформації здійснюється на принципах: прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень, встановлених законом; рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України Про доступ до публічної інформації, доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.

Частиною 4 статті 13 Закону передбачено, що усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Порядок оформлення запитів на інформацію визначено статтею 19 Закону України Про доступ до публічної інформації.

Запит на інформацію, згідно з частиною першою статті 19 вказаного Закону - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту (частина друга статті 19 Закону України № 2939-VI).

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону інформація на запит надається безкоштовно.

Згідно з частиною 2, 3 статті 21 даного Закону у разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.

Розмір фактичних витратвизначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межахграничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.

Частиною 4 статті 21 Закону визначено, що при наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.

Право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації передбачено статтею 23 Закону України Про доступ до публічної інформації.

Згідно з частиною 1 статті 23 Закону України Про доступ до публічної інформації, рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Спірні правовідносини в цій справі виникли з приводу вимоги відповідача щодо відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з виготовленням копій документів.

З даного приводу суд зазначає наступне.

17.11.2022 позивач звернувся до відповідача із запитом про надання інформації.

Нормами статті 21 Закону чітко визначено, що запитувач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк, якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок.

Із матеріалів справи вбачається, що надання повної відповіді на запит позивача передбачає виготовлення 369 цифрових копій. Вказана обставина не оспорюється жодним із учасників справи.

Враховуючи викладене, такі дії відповідача щодо зобов`язання позивача про відшкодування витрат повністю відповідають вимогам статей 3, 4, 5, 19, 21, 23 Закону України Про доступ до публічної інформації та є правомірними.

Згідно частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідачем належними та допустимими доказами доведено правомірність своїх дій, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, в зв`язку з чим у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Позивач просить суд зобов`язати відповідача вчинити певні дії, а саме повторно розглянути запит та надати позивачу точну і повну інформацію по запиту. Однак, суд зазначає, що виходячи із норм КАС України для того, щоб зобов`язати відповідача вчинити певні дії, слід констатувати перед цим наявність в його діях, бездіяльності чи прийнятих рішеннях ознак протиправності, чого в даному випадку немає.

Крім того, суд звертає увагу на те, що в межах Закону України Про доступ до публічної інформації даний запит частково розглянутий, а щодо надання всіх необхідних документів для повної відповіді, то суд констатував необхідність відшкодування понесених відповідачем витрат на виготовлення копій, що в даному випадку позивачем зроблено не було.

Суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що запитувана у запиті від 17.11.2022 інформація містила суспільний інтерес, а відтак запитувач відповідно до частини 4 статті 21 Закону звільнений від відшкодування витрат, враховуючи наступне.

Закон № 2939-VI та інше законодавство не надає вичерпного визначення цього поняття, яке також взаємопов`язане з поняттям суспільний інтерес.

Відтак, чи має запитувана інформація суспільний інтерес повинно визначатися в кожному конкретному випадку.

Закон України Про інформаціювизначаєпредметом суспільного інтересу ту інформацію, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осібтощо.

Однак вказаний перелік видів інформації, що може бути предметом суспільного інтересу,не є вичерпним. Також інша інформація може визнаватись вважатись суспільно необхідною, якщо її поширення сприяє: дискусії з питань, що хвилюють суспільство чи його частину, необхідності роз`яснення питань, які важливі для актуальної суспільної дискусії; з`ясуванню та розумінню причин, які лежать в основі рішень, які приймає державний орган, орган місцевого самоврядування, його службова чи посадова особа; посиленню підзвітності і підконтрольності влади суспільству загалом, у тому числі шляхом забезпечення прозорості процесу підготовки і прийняття владних рішень та інше.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі№420/8512/20наголосив, що «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, котра має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані зі збереженням, примноженням, захистом чинних цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства.

Аналіз норми частини 4 статті 21 Закону вказує на те, що її застосування є можливим лише за умови доведення того факту, що запитувана інформація має суспільний інтерес і відповідно зазначення про це у поданому запиті. Також має, значення хто саме витребовує таку інформацію, і чи має вона значення для суспільства, громади в цілому.

Проаналізувавши запит позивача на інформацію та доводи позовної заяви, суд вказує на те, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено тієї обставини, що запитувана ним інформація має суспільний інтерес.

Зокрема у запиті відсутнє будь-яке посилання на те, що витребувана інформація містить суспільний інтерес та в якому контексті, для якої групи населення, хто її буде поширювати та для якої мети, що на думку суду, виключало застосування відповідачем частини 4 статті 21 Закону.

Крім того, аналіз змісту запиту свідчить про те, що він більше стосується надання документів щодо процедури прийняття рішень міською радою по продажу земельних ділянок у ньому зазначених та умов укладення цивільно-правових договорів, які є у відкритому доступі.

При цьому таку інформацію позивач запитує як приватна особа без обґрунтування того, яким чином її поширення у даному випадку сприяє захисту суспільних інтересів громади.

Відтак твердження позивача про те, що запитувана у ньому інформація має суспільний інтерес не відповідає фактичним обставинам справи.

Враховуючи те, що в позові до Виконавчого комітету Ковельської міської ради відмовлено, сплачений судовий збір відшкодуванню не підлягає.

Керуючись статтями 241, 242, 243, 245, 246, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ковельської міської ради про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.С. Денисюк